Рішення

від 10.04.2015 по справі 921/334/15-г/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" квітня 2015 р.Справа № 921/334/15-г/13 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

Розглянув матеріали справи

за позовом Лановецького районного споживчого товариства, вул. Грушевського, 2, м.Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область, 47400

до відповідача Лановецької міської ради, вул. Незалежності, 34, м.Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область, 47400

про визнання незаконним та скасування рішення Лановецької міської ради від 30.01.2015р. №1347

За участю представників:

позивача: Шпак З.І. - голова правління

відповідача: не з'явився

Учаснику судового процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Технічна фіксація судового процесу не здійснювалася за відсутності відповідного клопотання.

В судовому засіданні 10.04.2015р. відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Лановецьке районне споживче товариство, м. Ланівці, Тернопільська область, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про визнання незаконним і скасування рішення Лановецької міської ради від 30.01.2015р. №1347 "Про скасування пункту 3 розділу 2 рішення виконавчого комітету Лановецької селищної ради від 12 вересня 1997 року №97 "Про визнання права власності на житлові будинки і нежитлові приміщення".

Ухвалою суду від 30.03.2015р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду в засіданні на 10.04.2015р.

Відповідач відзиву на позов не подав, участь уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча про час та дату проведення засідання повідомлявся належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення (копії ухвали від 30.03.2015р.) знаходиться в матеріалах справи), клопотань про відкладення розгляду справи не заявлялося.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві, та просить суд скасувати рішення Лановецької міської ради від 30.01.2015р. №1347 як незаконне та таке, що порушує права споживчого товариства як законного власника приміщення павільйону ПП-І (приміщення магазину по АДРЕСА_1).

Враховуючи, що відповідач не скористався своїм правом на подання заперечень (відзиву) на позов, як і правом взяти участь в судовому засіданні, а поданих позивачем доказів є достатньо для вирішення спору по суті, тому справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

- рішенням виконавчого комітету Лановецької селищної ради від 12 вересня 1997 року №97 "Про визнання права власності на житлові будинки та нежитлові приміщення" (розділ 2) визнано право власності на нежилі приміщення та складські приміщення, в тому числі: за Лановецьким районним споживчим товариством на приміщення павільйону ПП-І (п.3).

На підставі даного рішення 16 вересня 1997 року Лановецьким районним бюро технічної інвентаризації було видано Реєстраційне посвідчення на домоволодіння, яке належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, громадянам, згідно якого приміщення павільйону ПП-І в цілому, розташоване на території ринку в смт. Ланівці, зареєстровано за Лановецьким районним споживчим товариством, про що зроблено запис в реєстровій книзі за №132.

- 30 січня 2015 року Лановецькою міською радою прийнято рішення №1347, яким скасовано пункт 3 розділу 2 рішення виконавчого комітету Лановецької селищної ради від 12 вересня 1997 року №97 "Про визнання права власності на житлові будинки і нежитлові приміщення" з моменту його прийняття.

Вказане рішення Лановецької міської ради оскаржене позивачем у даній справі.

Суд, на підставі ст. 43 ГПК України, давши оцінку поданим доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

При цьому, суд виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон), органи державної влади та місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Частиною 3 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до ст.25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п.15 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

За змістом ч.1 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі (п.2 Роз'яснення Президії ВАСУ №02-5/35 від 26.01.2000р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів).

В рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначено, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію (п.4 Рішення №7-рп/2009 від 16.04.2009 року).

Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання (п.5 Рішення №7-рп/2009 від 16.04.2009 року).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішення виконавчого комітету Лановецької селищної ради від 12 вересня 1997 року №97 "Про визнання права власності на житлові будинки та нежитлові приміщення" Лановецьким районним бюро технічної інвентаризації 16 вересня 1997 року було видано Реєстраційне посвідчення, яким зареєстровано за Лановецьким РайСТ право власності на приміщення павільйону ПП-І, розташованого на території ринку в смт. Ланівці.

Отже, вищевказане рішення №97 від 12.09.1997р. "Про визнання права власності на житлові будинки та нежитлові приміщення" є ненормативним правовим актом одноразового застосування та вичерпало свою дію фактом його виконання. Тому скасування Лановецькою міською радою вищевказаного рішення в односторонньому порядку суперечить положенням статей 19, 144 Конституції України, та порушує права Лановецького районного споживчого товариства як законного власника нерухомого майна.

Факт належності Лановецькому РайСТ на праві власності приміщення павільйону ПП-1 підтверджено і рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 10.03.2011 р. у справі №22ц-104/11 (прийнятим за результатами перегляду рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 07.12.2010р. у цивільній справі №2-83/2010) за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Лановецького районного споживчого товариства про визнання права спільної часткової власності на магазин по АДРЕСА_1 та усунення перешкод в користуванні приміщенням магазину шляхом примусового виселення; та за позовом Лановецького районного споживчого товариства до Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання права власності та усунення перешкод в користуванні майном.

При розгляді вищевказаної цивільної справи судами також було встановлено, що павільйон ПП-1 (право власності на приміщення якого зареєстровано за Лановецьким РайСТ згідно реєстраційного посвідчення від 16.09.1997р.), магазин б/н по вул. Грушевського та магазин по АДРЕСА_1, є одним і тим же приміщенням. З урахуванням зазначеного, з метою усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів спору, рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 10.03.2011 року визнано право власності за Лановецьким районним споживчим товариством на приміщення магазину по АДРЕСА_1, та визнано нечинними реєстраційні посвідчення №111 від 13.10.2000 р. та №111 від 23.04.2008р. на це приміщення на ім'я ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Відповідно до частини 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За даних обставин суд визнає доведеним факт належності на праві власності Лановецькому районному споживчому товариству приміщення павільйону ПП-1 розташованого на території ринку в смт. Ланівці (приміщення магазину по АДРЕСА_1), а отже оскаржуване рішення Лановецької міської ради від 30.01.2015р. безумовно порушує права позивача.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Приписами ст.20 Господарського кодексу України також передбачено можливість визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

За змістом ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи викладене, суд визнає позовні вимоги Лановецького районного споживчого товариства про визнання незаконним та скасування рішення Лановецької міської ради від 30.01.2015р. №1347 обгрунтованими, у зв'язку з чим позов підлягає до задоволення як підтверджений матеріалами справи та неоспорений відповідачем.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним і скасувати рішення Лановецької міської ради від 30.01.2015р. №1347 "Про скасування пункту 3 розділу 2 рішення виконавчого комітету Лановецької селищної ради від 12 вересня 1997 року №97 "Про визнання права власності на житлові будинки і нежитлові приміщення".

3. Стягнути з Лановецької міської ради (вул. Незалежності, 34, м.Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область, код 04396288) на користь Лановецького районного споживчого товариства (вул. Грушевського, 2, м. Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область, код 01767301) - 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено та підписано "15" квітня 2015 року .

Суддя С.Г. Стопник