Справа № 728/196/15-ц
2/728/207/15
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
17 квітня 2015 року Бахмацький районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої судді - Лободи Н.В.
за участі секретаря - Кирути Л.І.
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Фінанс» про захист прав споживачів,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Астра-Фінанс» про захист прав споживачів, мотивуючи свої вимоги тим, що 02.08.2013 року між нею та ТОВ «Астра-Фінанс» було укладено договір №020410 про отримання позики в сумі 50000 грн. на умовах програми «дВТБ-гроші». При укладенні вказаного договору, позивачу було роз»яснено, що для отримання позики вона повинна сплатити вступний платіж в сумі 2050 грн. і щомісяця сплачувати за юридичний супровід 210 грн. та платіж до фонду учасників в сумі 277.78 грн. При цьому її запевнили, що товариство має ліцензію на ведення фінансової діяльності і вказану суму позики вона отримає після прийняття відповідного рішення відповідачем. На виконання умов укладеного з відповідачем договору, позивач 02.08.2013 року сплатила вступний платіж в сумі 2050 грн. та 15.08.2013 року, 19.09.2013 року і 21.10.2013 року внесла щомісячні платежі по 487.78 грн. на загальну суму 1463.34 грн. Через деякий час, зателефонувавши до представника відповідача, ОСОБА_1 дізналася, що грошові кошти їй видадуть не одразу, а згідно черги, після розподілу коштів учасників. Вважає, що при укладенні вищевказаного договору було порушено її права як споживача фінансових послуг, оскільки відповідач ввів її в оману, не визначивши у договорі конкретний термін надання позики, окрім того, товариство взагалі не мало права здійснювати фінансову діяльність, оскільки не отримало відповідної ліцензії, тому просить суд договір № 020410 від 02.08.2013 року, укладений між нею та ТОВ «Астра-Фінанс» визнати недійсним та стягнути з відповідача 3513.34 грн., сплачених коштів та 1000 грн. моральних збитків, оскільки, внаслідок вказаних вище дій відповідача її було введено в оману і позивач не тримала очікуваних грошей, які на той час були необхідні для лікування хворого родича.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала і просить їх задовольнити з вищевикладених підстав.
Відповідач в судове засідання не з»явився, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі суду не подав. Про виклик до суду сповіщався за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до ч.5 ст.74 ЦПК України, у разі відсутності осіб які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що передбачено ст.224 ЦПК України.
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що 02.08.2013 року між позивачем та відповідачем укладено Договір №020410, з Додатками №1 та №2 про надання безвідсоткової позики в розмірі 50000 грн. на умовах діяльності програми «дВТБ-гроші».
Пунктом 1.5 даного договору передбачено лише надання учасникам безвідсоткової позики за рахунок коштів Фонду учасників (а.с.3).
Учасник зобов'язується, зокрема, своєчасно, не пізніше 15 числа кожного місяця, сплачувати загальний платіж, який включає у себе платіж до фонду учасників, за рахунок якого товариство надає відповідні суми у безвідсоткову позику та платіж за юридичний супровід за програмою «дВТБ-гроші»; після отримання рішення про надання безвідсоткової позики підписати додаток №3 до цього договору, в якому зазначені всі платежі, внесені учасником на розрахункові рахунки товариства згідно з умовами цього договору з усіма змінами і доповненнями до нього, та укласти з товариством відповідний договір безвідсоткової позики. (п.п. 2.1.1, 2.1.3 даного договору) (а.с.3).
Судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного договору позивач вносила кошти на визначені відповідачем рахунки: 02.08.2013 року ОСОБА_1 згідно квитанції № 11413498 через відділення АТ «ОТП Банк» в м.Чернігів сплатила 2050.00 грн., 15.08.2013 року ОСОБА_1 згідно квитанцій №14-223394 та №14-223393 від через КФ АБ «Експрес-Банк» сплатила 277.78 грн. та 210.00 грн.,19.09.2013 року ОСОБА_1, згідно квитанцій № 5334.83.1 та № 5334.84.1 через відділення ПАТ КБ «Приватбанк» сплатила 277.78 грн. та 210.00 грн., 21.10.2013 року ОСОБА_1, згідно квитанції № 14-233909 та №14-233908 через КФ АБ «Експрес-Банк» сплатила 277.78 грн. та 210.00 грн. Всього позивачем на виконання умов укладеного з відповідачем договору було сплачено 3513.34 грн. (а.с.6-9).
Згідно додатку № 2 до договору укладеного між сторонами, кошти, необхідні для отримання безвідсоткової позики (Фонд Учасників), вносяться учасником на розрахунковий рахунок товариства щомісячно. Фонд учасників є власністю учасників програми «дВТБ-гроші» та може бути використаний тільки для надання безвідсоткових позик (п. 2.3 ст. 2 додатку № 2 до договору) (а.с.4).
Товариство організовує заходи з розподілу коштів (Фонду учасників), визначаючи порядок надання безвідсоткової позики учасникам шляхом прийняття відповідного рішення (ст. 4 додатку № 2 до договору) (а.с.4 зворотній бік).
Відповідно до умов Додатку №2 до договору, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Астра-Фінанс», безвідсоткова позика отримується учасником товариства після прийняття рішення за результатами Заходу з розподілу Фонду учасників, при цьому перевагу має той учасник, який має найбільшу кількість сплачених загальних платежів.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до положень, закріплених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 ЗУ«Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики.
Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», в редакції чинній на час укладення спірних договорів, фінансовими вважаються такі послуги: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та (або) їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; 7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ грошей; 9) послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення; 10) професійна діяльність на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню; 11) факторинг; 11-1) адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах; 12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 цього Закону.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону визначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Згідно ст. 34 ЗУ«Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.
В судовому засіданні встановлено, що послуги, які зобов»язувалось надавати ТОВ «Астра-Фінанс» позивачу згідно укладеного між ними договору підпадають під ознаки фінансових послуг.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги, пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках прямо визначених законом та внесена до відповідного реєстру у встановленому законом порядку.
Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у реєстр внесені відомості щодо ТОВ «Астра-Фінанс» (код ЄДРПОУ 37999886), видом діяльності якого є надання інших індивідуальних послуг, неспеціалізована оптова торгівля, інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, надання інших інформаційних послуг (а.с.13-16).
Згідно відомостей Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, які містяться на їх офіційному інтернет-сайті, інформація щодо ТОВ «Астра-Фінанс» (код ЄДРПОУ 37999886) до Державного реєстру фінансових установ не вносилась, статусу фінансової установи вказана юридична особа не набувала.
На підставі цього, судом встановлено, що за умовами укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Астра-Фінанс» спірного договору, товариство здійснює діяльність, яка визначена вищевказаними нормами ЗУ«Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», тобто надає фінансові послуги, хоча, як встановлено з вищевикладеного, відповідач не є фінансовою установою, не має відповідної ліцензії та такий вид діяльності відповідача не передбачений згідно відомостей, внесених в ЄДРПОУ.
Будь-яких доказів, які б спростовували встановлені судом обставини, відповідачем ТОВ «Астра-Фінанс» надано не було.
За ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Частиною 1 ст. 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що недотримання вимог закону, зокрема, щодо наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності, в силу ст. 203 ЦК України є обов'язковою умовою, недодержання якої, згідно ч.1 ст. 227 ЦК України, при укладенні правочину є підставою для визнання його недійсності.
При таких обставинах, суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання недійсним договору №020410 від 02.08.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Астра-Фінанс», є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Враховуючи те, що позивачем на виконання недійсного договору №020410 від 02.08.2013 року на рахунки, визначені відповідачем було сплачено кошти в загальному розмірі 3513.34 грн., тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача ТОВ «Астра-Фінанс».
Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 1000 грн. моральної шкоди, суд приходить до слідуючого висновку.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, нанесеної в результаті порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болі і стражданнях, які фізична особа отримала у зв'язку з каліцтвом або іншим пошкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, які фізична особа отримала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї або близьких родичів; у душевних стражданнях, які фізична особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням її майна.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами і доповненнями «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» вказано, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при рішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподаювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача і вини останнього в її спричиненні. Суд зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт спричинення позивачу моральних або фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин або якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі або в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду і з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру і об'єму страждань (фізичних, душевних, психічних і тому подібне), яких отримав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення і тому подібне) і з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих відносинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд повинен виходити з принципів законності, зваженості і справедливості.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що діями відповідача позивачу було заподіяно моральну шкоду, оскільки вона покладала велику надію на отримання коштів згідно укладеного з ТОВ «Астра -Фінанс» договору, які мала намір використати на лікування рідної людини, при цьому суд приймає характер і об'єм фізичних та душевних страждань позивача та з урахуванням принципу доцільності і розумності вважає, що в цій частині позов підлягає частковому задоволенню і з ТОВ «Астра-Фінанс» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди необхідно стягнути 500 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 203,215,216,227 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 208, 212-215, 224-226 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року « Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ЗУ«Про захист прав споживачів», ЗУ«Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Фінанс» про захист прав споживачів - задовольнити частково.
Визнати договір №020410 від 02.08.2013 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Астра-Фінанс» (код ЄДРПОУ - 37999886) - недійсним.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Фінанс» (код ЄДРПОУ 37999886) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - НОМЕР_1, 3513 (три тисячі п»ятсот тринадцять) грн. 34 коп., сплачених згідно договору №020410 від 02.08.2013 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Фінанс» (код ЄДРПОУ 37999886) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН -НОМЕР_1, 500 ( п»ятсот ) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Фінанс» (код ЄДРПОУ 37999886) судовий збір у розмірі 216 (двісті шістнадцять) грн. 80 коп. на користь держави.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Чернігівської області через Бахмацький районний суд Чернігівської області. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя Бахмацького районного суду Н.В. Лобода
Суд | Бахмацький районний суд Чернігівської області |
Дата ухвалення рішення | 17.04.2015 |
Оприлюднено | 22.04.2015 |
Номер документу | 43635145 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Бахмацький районний суд Чернігівської області
Лобода Н. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні