Постанова

від 16.04.2015 по справі 810/519/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2015 року м. Київ 810/519/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Насоси СНГ плюс"

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Насоси СНГ плюс" (далі - позивач, ТОВ «Насоси СНГ плюс», Товариство) з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000132204 від 26.01.2015 та № 0000142204 від 26.01.2015.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі Акта податкового органу № 85/22-4/37910576 від 31.12.2014 "Про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Насоси СНГ плюс" (код за ЄДРПОУ 37910576) з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.09.2013р. по 30.11.2013р. та податку на прибуток за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. по взаємовідносинах з ТОВ «Деста Союз» (код за ЄДРПОУ 38801492)" (далі - Акт перевірки), під час якої встановлено заниження податкових зобов'язань за податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки, на думку податкового органу, господарські операції між позивачем та його контрагентом не спричинили реального настання юридичних наслідків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки Акта перевірки безпідставними, оскільки Товариство дійсно придбавало у ТОВ «Деста Союз» товар (насоси), що підтверджується наявними у позивача первинними документами, а контрагент мав спеціальну податкову та цивільну правосуб'єктність.

Відповідач проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. В письмових запереченнях проти позову послався на обставини, викладені в Акті перевірки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2015 вирішено подальший розгляд даної справи здійснювати в порядку письмового провадження на підставі статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Насоси СНГ Плюс», код за ЄДРПОУ 37910576, зареєстроване як юридична особа 07.02.2012, є платником податку на додану вартість та як платник податків перебуває на обліку в Ірпінській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Основний вид економічної діяльності - діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами.

У грудні 2014 року посадовою особою податкового органу проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Насоси СНГ плюс" з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.09.2013 по 30.11.2013 та податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 по взаємовідносинах із ТОВ «Деста Союз», результати якої зафіксовані у Акті №85/22-4/37910576 від 31.12.2014.

За висновком Акту перевірки під час останньої встановлені наступні порушення з боку Товариства:

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за 2013 рік на загальну суму 87626 грн.;

- п. 198.2 (з урахуванням п. 187.9 ст. 187), п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Насоси СНГ плюс" занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 89475,00 грн., в т.ч. за вересень 2013 року на суму 25311 грн., за жовтень 2013 року на суму 34730 грн. та листопад 2013 року на суму 29434 грн.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що підставою для вказаних висновків стало ненадання позивачем до перевірки документів, що підтверджують транспортування товару за договором № 170913/1 від 17.09.2013 (дорожні листи, ТТН), а також його оприбуткування (документи складського обліку, карточка по рахунку 28 «Товари»). Також зазначено, що ТОВ "Деста Союз" має стан « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ анульовано 11.06.2014, а згідно податкової звітності не встановлено наявності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, що унеможливлює здійснення господарської та підприємницької діяльності. Окрім вказаного податковий орган посилається на Акти ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №340/26-57-22-01-10/38801492 від 06.05.2014 та №435/26-57-22-01-10/38801492 від 05.06.2014, у яких зафіксовано низку порушень з боку ТОВ "Деста Союз" за період серпень, вересень листопад 2013 року, січень 2014 року.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» № 0000132204 від 26.01.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 134212,50 грн., у т.ч. за основним платежем 89475 грн., штрафні санкції 44737,50 грн.;

- форми «Р» № 0000142204 від 26.01.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 109532,50 грн., у т.ч. за основним платежем 87626 грн., штрафні санкції 21906,50 грн.

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

З матеріалів справи (т. 1 а.с. 139-142) вбачається, що 17.09.2013 між ТОВ "Насоси СНГ плюс" та ТОВ "Деста Союз" укладено договір поставки № 170913/1 (далі - Договір), відповідно до умов якого в порядку і на умовах, визначених цим Договором, Постачальник (ТОВ "Деста Союз") зобов'язується поставити і передати у власність (повне господарське відання) Покупцю (ТОВ "Насоси СНГ плюс") визначений цим Договором Товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату (п. 11 Договору).

Найменування, асортимент та кількість Товару визначаються у видаткових накладних (рахунках-фактурах), які складаються Сторонами при прийманні-передачі кожної партії Товару (п. 1.2 Договору).

Поставка Товару здійснюється на підставі заявок Покупця окремими партіями протягом строку дії цього Договору (п. 3.1 Договору). Заявки Покупця повинні бути зроблені в усній або письмовій формі за допомогою телефонного або факсимільного зв'язку. (п. 3.2 Договору). Товар поставляється на умовах CFR (товар доставляється до складу перевізника замовника) або FCA (склад Перевізника Покупця в смт. Гостомель) відповідно до міжнародних Правил тлумачення термінів Інкотермс в редакції 2000 року.

Приймання-передача Товару здійснюється в місці поставки повноважними представниками сторін (п. 6.1 Договору). Оформлення приймання-передачі Товару здійснюється шляхом підписання представниками Сторін видаткових накладних і/або інших товаросупроводжувальних документів (п. 6.3 Договору).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Як зазначалось судом, спірні податкові повідомлення-рішення прийнято податковим органом у зв'язку з формуванням позивачем податкового кредиту та валових витрат за результатом господарських операцій позивача із ТОВ "Деста Союз".

Наявність у ТОВ "Деста Союз" у період виконання умов Договору спеціальної податкової правосуб'єктності сторонами не заперечувалася.

Суд вважає, що установленим обставинам справи належить надавати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

Суд ураховує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Надаючи оцінку наявним у справі доказам суд виходить з того, що документи і інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов надання і змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд зазначає, що визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним послуг, що використовуються таким платником у власній господарській діяльності.

Отже, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту реальності поставки позивачеві від ТОВ «Деста Союз» товару за Договором №170913/1 від 17.09.2013.

На підтвердження реальності виконання умов Договору позивачем надані копії наступних документів:

- видаткових накладних (т. 1 а.с. 44-72);

- платіжних доручень (т. 1 а.с. 73-109, т.2 а.с. 26-62);

- податкових накладних (т. 1 а.с. 110-138);

- довіреностей на отримання ТМЦ (т. 2 а.с. 63-98).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2015 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду у позивача, серед іншого, витребувано докази на підтвердження використання придбаного товару у власній господарській діяльності або подальший продаж придбаного товару та отримання економічної вигоди від проведених господарських операцій.

На виконання вимог заначеної ухвали позивачем надані копії угод, укладених із третіми особами щодо реалізації придбаного товару (т. 2 а.с. 99-121). Також на підтвердження подальшої реалізації придбаного у ТОВ «Деста Союз» позивачем надані копії виписаних Товариством на адресу третіх осіб податкових накладних (т. 1 а.с. 143-178) та видаткових накладних (т. 1 а.с. 179-215).

Зі змісту вказаних документів вбачається, що ТОВ "Деста Союз" постачало позивачеві товар - насоси (за різною номенклатурою) та електродвигуни (за різною номенклатурою).

Водночас, позивачем не були надані суду передбачені Договором товаросупроводжувальні документи щодо транспортування придбаного товару.

Крім того, позивачем також не було надано документів, які б підтверджували оприбуткування товару, зокрема, документів складського обліку, картки по рахунку 28 «Товари» тощо. При цьому, суд звертає увагу, що вказані документи не були надані позивачем і в ході проведення перевірки, що відображено на сторінці 5 Акта перевірки.

Позивачем пояснень з питання наявності економічної вигоди за результатом продажу товару, придбаного у ТОВ "Деста Союз" та отримання прибутку, підприємством суду надано не було.

Вирішуючи питання щодо наявності в результаті проведення позивачем господарських операцій економічної вигоди, суд виходить з такого.

Вибірковий аналіз первинних бухгалтерських документів, копії яких наявні у матеріалах справи, свідчить про наступне:

- придбаний у ТОВ "Деста Союз" товар (номенклатура «насос ЦНСг 38/132 з муфтою») за 8658,33 грн. без ПДВ (т. 1 а.с.111) у кількості 1 шт. був проданий Товариством на адресу ПП «НТЦР» (т. 1 а.с. 146) за 8750,00 грн. без ПДВ, тобто позитивний економічний результат (вигода) від операції склав 91,67 грн. (~+1,1%);

- придбаний у ТОВ "Деста Союз" товар (номенклатура «насос АСВН 80 з ел.дв. 11 кВт/1500 об.хв. ВЗГ») за 31336,67 грн. без ПДВ (т. 1 а.с.112) у кількості 4 шт. був проданий Товариством на адресу ТОВ «ТК ЕНЕРГО» (т. 1 а.с. 147) за 31666,67 грн. без ПДВ, тобто позитивний економічний результат (вигода) від операції склав 330,00 грн. (~+1,1%);

- придбаний у ТОВ "Деста Союз" товар (номенклатура «насос К 100-65-250а з ел. дв. 37кВт/3000 об.хв.») за 20651,67 грн. без ПДВ (т. 1 а.с.113) у кількості 2 шт. був проданий Товариством на адресу ТОВ «Ремспецбуд-КС» (т. 1 а.с. 149) за 20866,67 грн. без ПДВ, тобто позитивний економічний результат (вигода) від операції склав 215,00 грн. (~+1,04%).

Аналогічний економічний ефект просліджується й по решті операцій з продажу товару третім особам, і складає орієнтовно 1 - 1,5 % від суми, сплаченої при придбанні товару.

Таким чином, економічний зміст таких операцій з точки зору позитивного економічного ефекту викликає обґрунтований сумнів та невілює мету ведення господарської діяльності, яка спрямована на отримання прибутку.

В свою чергу, ненадання позивачем товаросупроводжувальних документів і документів оприбуткування товару унеможливлює простеження руху активів Товариства у процесі здійснення спірних господарських операцій.

Відносно твердження позивача щодо наявність у підприємства податкових накладних, які є виключною підставою для формування податкового кредиту, слід зазначити про таке.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг і потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної видаткової і податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість.

У свою чергу, відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Частина перша статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначає, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 2.15 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Слід також зазначити, що продаж товарів за договором поставки на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідних договорів.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту транспортування, розвантаження та прийняття товару ТОВ «Насоси СНГ плюс», та подальшого зберігання товару та його видачі для збуту на користь третіх осіб.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

З огляду на вказане, позивачем під час розгляду справи не було доведено належними та достатніми доказами факту передачі товарів від постачальника до покупця.

Крім того, суд зазначає, що частиною 2 статті 662 Цивільного кодексу встановлено, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Дані вимоги цивільного законодавства кореспондують умовам Договору (п. 5), відповідно до якого якість товару, що постачається, повинна відповідати вимогам нормативно-технічної документації та підтверджується сертифікатами якості виробника та/або сертифікатами відповідності і повинна відповідати інформації про такий Товар, що зазначений в супроводжувальних документах. Документи, що підтверджують якість Товару, передаються Покупцю у момент здійснення приймання-передачі Товару.

Проте, у матеріалах справи відсутні підтвердження, що поставлений товар відповідав переліченим вимогам.

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вищевказаних товарів: належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, із всіма необхідними реквізитами, які б засвідчували фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, місця поставки, або інших документів щодо реальності та товарності проведених операцій, суд дійшов висновку про непідтвердження реальності проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Деста Союз», тобто про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ та податком на прибуток.

Суд зауважує на тому, що документи, які надані позивачем в підтвердження реального виконання вчинених правочинів, містять лише відомості щодо виду товару, його ціни та кількості. При цьому позивачем не дотримувалися вимоги чинного законодавства при транспортуванні товару, прийманні товару, у тому числі за якістю, не забезпечено документального підтвердження оприбуткування та руху товару у ході господарської діяльності.

З огляду на те, що позивачем не доведено фактичного здійснення спірних господарських операцій, наведені судом обставини в їх сукупності підтверджують те, що надані до матеріалів справи первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні) всупереч приписам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не відображають реального змісту господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Відтак, за відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, перевіривши реальність виконання договору поставки, суд погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених відповідно до податкових накладних, виписаних ТОВ «Деста Союз», та віднесення відповідних сум до валових витрат.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 у справі № 826/12068/14, яка на думку позивача, містить позитивну судову практику стосовно невизнання судом фіктивності ТОВ «Деста Союз», оскільки зі змісту даного рішення не вбачається, що судом досліджувались обставини щодо фіктивності цього підприємства, а оспорювані податкові повідомлення-рішення у даній справі скасовані судом апеляційної інстанції зовсім з інших підстав.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх рішень та дій не звільняє позивача від обов`язку доказування власних тверджень чи заперечень.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів і доказів у їх сукупності дійшов висновку про обґрунтованість доводів податкового органу щодо завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд, розглядаючи вказану справу враховує положення листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 відповідно до якого у разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити.

Таким чином, враховуючи, що під час судового розгляду позивачем не підтверджено реальності господарських операцій проведених між позивачем та його контрагентом, а також не доведено наявності економічного змісту за результатом проведених господарських операцій, суд дійшов висновку, щодо доводи податкового органу є обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.