Постанова

від 09.04.2015 по справі 813/1059/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2015 року м. Львів № 813/1059/15

16 год. 39 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Бігуна Н.Т. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Мельничук В.А.;

відповідача: представник Холявка І.Я.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Ліспромсервіспостач» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Ліспромсервіспостач» (далі - ПП «Ліспромсервіспостач») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Франківському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000172201 від 24.02.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення прийнято на підставі акта перевірки №148/13-05-22-01/36027053 від 11.02.2015 року.

У вищенаведеному акті контролюючий орган вказав про те, що господарські операції між ПП «Ліспромсервіспостач» та його контрагентами ТОВ «Рокфор Маркет» та ТОВ «ДЕНІКС ГРУП» не спричинили реального настання юридичних наслідків. Позивач з такими висновками не погоджується, зазначив про те, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій позивача з названими вище контрагентами, а також доказам, які пов'язані із господарською діяльністю ПП «Ліспромсервіспостач». Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про порушення податкового законодавства щодо завищення податкового кредиту, а тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, зміст яких зводиться до такого. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта №148/13-05-22-01/36027053 від 11.02.2015 року, складеного за наслідками позапланової виїзної перевірки ПП «Ліспромсервіспостач» (код ЄДРПОУ 36027053) з питань дотримання вимог чинного податкового, валютного законодавства України за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р. на виконання Постанови СУ ГУ МВС України у Львівській області від 17.12.2014 р. В основу акта перевірки позивача покладено висновки акта перевірки контрагента ТОВ «ДЕНІКС ГРУП», в якому, серед іншого, зазначено, що правочини укладені ТОВ «ДЕНІКС ГРУП» та його контрагентами не спричинили реального настання юридичних наслідків. Також ТОВ «ДЕНІКС ГРУП» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вимоги третім особам. На цій підставі податковий орган дійшов висновку про відсутність підтвердження реального здійснення господарської діяльності з вказаним контрагентом позивача. Також, в акті перевірки використано інформацію від УВБ ГУ Міндоходів у Львівській області, згідно якої слідчим управління ГУ МВС України у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру судових розслідувань про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч 3 ст. 190, ч. 1 ст. 205 КК України.

Крім цього, вказав, що позивачем до перевірки не представлено товарно-транспортні накладні та довіреності на отримання та передачу ТМЦ.

В результаті даної перевірки встановлено відсутність реально вчинених господарських операцій позивача з ТОВ «ДЕНІКС ГРУП» та ТОВ «Рокфор Маркет». У підсумку відповідач зазначив, що ПП «Ліспромсервіспостач» занижено податок на додану вартість по господарських операціях з вказаними контрагентами на загальну суму 36334,00 грн., в тому числі за травень 2014 р. на суму 2833,00 грн., за червень 2014 р. на суму 16167,00 грн., за липень 2014 р. на суму 4667,00 грн. та серпень 2014 р. на суму 12667,00 грн.

Саме з цих мотивів податковий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000172201 від 24.02.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 36334,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 18167,00 грн., всього на суму 54501,00 грн., і на думку відповідача підстав для його скасування немає. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

ТОВ «Ліспромсервіспостач» зареєстроване, як юридична особа, 02.07.2008 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради.

У період з 20.01.2015 року по 28.01.2015 року ДПІ у Франківському районі проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Ліспромсервіспостач» (код ЄДРПОУ 36027053) з питань дотримання вимог чинного податкового, валютного законодавства України за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р. на виконання Постанови СУ ГУ МВС України у Львівській області від 17.12.2014 р, за наслідками якої складено №148/13-05-22-01/36027053 від 11.02.2015 року (далі - акт перевірки від 11.02.2015 року).

Як вбачається зі змісту даного акта, під час перевірки ПП «Ліспромсервіспостач» відповідач використав:

- акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва №2623/26-55-22-07/37882958 від 01.09.2014 року щодо контрагента ТОВ «ДЕНІКС ГРУП», в якому, серед іншого, зазначено, що правочини укладені ТОВ «ДЕНІКС ГРУП» та його контрагентами не спричинили реального настання юридичних наслідків, а також ТОВ «ДЕНІКС ГРУП» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вимоги третім особам;

- інформацію від УВБ ГУ Міндоходів у Львівській області, згідно якої слідчим управління ГУ МВС України у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру судових розслідувань про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч 3 ст. 190, ч. 1 ст. 205 КК України.

У висновках акта перевірки від 11.02.2015 року відповідач, серед іншого, зазначив про порушення ПП «Ліспромсервіспостач» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ПП «Ліспромсервіспостач» за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «ДЕНІКС ГРУП» та ТОВ «Рокфор Маркет» занижено податок на додану вартість на загальну суму 36334,00 грн., в тому числі за травень 2014 р. на суму 2833,00 грн., за червень 2014 р. на суму 16167,00 грн., за липень 2014 р. на суму 4667,00 грн. та серпень 2014 р. на суму 12667,00 грн.

На основі таких висновків було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000172201 від 24.02.2015 року, після чого позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши долучені до справи письмові докази суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента ТОВ «Рокфор Маркет».

ПП «Ліспромсервіспостач» (Покупець) та ТОВ «Рокфор Маркет» (Продавець) уклали договір купівлі-продажу від 04.03.2014 року №1403, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти та повністю оплатити товар на умовах, що викладені в даному договорі. Найменування, асортимент, кількість, ціна та загальна сума по кожній партії товару відображається у товарній накладній, податковій накладній, рахунку на оплату тощо. Поставка товару по даному договору здійснюється силами Продавця до 31.12.2014 р. Оплата поставленого товару здійснюється перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів, позивач долучив: податкові накладні: №638 від 04.03.2014 року, №845 від 14.05.2014 року; видаткові накладні: №638 від 04.03.2014 року, №ЛП-0000171 від 14.05.2014 року; платіжне доручення №1734 від 28.05.2014р.

Податкові накладні по контрагенту ТОВ «Рокфор Маркет» відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за березень, травень 2014 року.

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Рокфор Маркет» відображено в податковій звітності ПП «Ліспромсервіспостач», про що свідчить копія додатку № 5 до податкових декларацій з ПДВ за березень, травень 2014 року.

У бухгалтерському обліку дані операції відображено в оборотно-сальдовій відомості по рахунку: 631 за 2014 р.

ПП «Ліспромсервіспостач» (Продавець) та ТОВ «ДЕНІКС ГРУП» (Покупець) уклали договір купівлі-продажу від 04.06.2014 року №1806, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти та повністю оплатити товар на умовах, що викладені в даному договорі. Найменування, асортимент, кількість, ціна та загальна сума по кожній партії товару відображається у товарній накладній, податковій накладній, рахунку на оплату тощо. Поставка товару по даному договору здійснюється силами Продавця до 31.12.2014 р. Оплата поставленого товару здійснюється перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів, позивач долучив:

податкові накладні: №24 від 04.06.2014 р., №23 від 04.06.2014 р., №67 від 12.06.2014 р., №95 від 16.06.2014 р., №137 від 23.06.2014 р., №73 від 04.07.2014 р., №75 від 07.07.2014 р., №8 від 01.08.2014 р., №154 від 19.08.2014 р., №230 від 26.08.2014 р.;

видаткові накладні: №б/н від 04.06.2014 р., №0406/1 від 04.06.2014 р., №1206/1 від 12.06.2014 р., №1607/1 від 16.06.2014 р., №б/н від 23.06.2014 р., №б/н від 04.07.2014 р., №б/н від 07.07.2014 р., №1206/1 від 01.08.2014 р., №б/н від 19.08.2014 р., №б/н від 26.08.2014 р., №б/н від 28.08.2014 р.;

платіжні доручення: №1757 від 23.06.2014 р., №1756 від 23.06.2014 р., №1772 від 09.07.2014 р., №1767 від 02.07.2014 р., №1781 від 24.07.2014 р., №1773 від 11.07.2014 р., №1790 від 07.08.2014 р., №1786 від 04.08.2014 р., №1803 від 19.08.2014 р., №1808 від 26.08.2014 р., №1825 від 10.09.2014 р., №1815 від 01.09.2014 р., №1830 від 18.09.2014 р., №1826 від 15.09.2014 р., №1833 від 22.09.2014 р., №1835 від 22.09.2014 р., №1837 від 25.09.2014 р., №1839 від 29.09.2014 р.

Податкові накладні по контрагенту ТОВ «ДЕНІКС ГРУП» відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за червень, липень, серпень 2014 року.

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «ДЕНІКС ГРУП» відображено в податковій звітності ПП «Ліспромсервіспостач», про що свідчить копія додатку № 5 до податкових декларацій з ПДВ за червень, липень, серпень 2014 року.

У бухгалтерському обліку дані операції відображено в оборотно-сальдовій відомості по рахунку: 631 за 2014 р.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Так, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №168/704).

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Суд відмічає, що надані позивачем первинні документи містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак, є належними первинними документами які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Факт реального придбання та поставки товарно-матеріальних цінностей підтверджується первинними документами встановленої форми, про які зазначено вище. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкові накладні, які засвідчують факт придбання та поставки товарно-матеріальних цінностей, також належно оформлені. Отже, реальність господарських операцій ПП «Ліспромсервіспостач» по придбанню та поставці товарно-матеріальних цінностей підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.

На підтвердження використання придбаних товарів від контрагентів ТОВ «ДЕНІКС ГРУП» та ТОВ «Рокфор Маркет» у господарській діяльності, позивач долучив видаткові накладні (т. 1, а.с. 86-91, 93-126).

На підтвердження того, що в користуванні ПП «Ліспромсервіспостач» перебувають виробничі приміщення, обладнання, трудові ресурси, представником позивача до матеріалів справи також долучено: договір оренди нежитлових приміщень №12 від 02.01.2013 р. з додатками, договір тимчасового користування обладнанням від 02.01.2013 р., штатний розпис ПП «Ліспромсервіспостач», повідомлення про зміну класу професійного ризику виробництва, прас-лист ПП «Ліспромсервіспостач», фотокартки (т. 2, а.с. 1-12, 16-19).

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача щодо порушення податкового законодавства позивачем по суті ґрунтуються на акті перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва №2623/26-55-22-07/37882958 від 01.09.2014 року щодо контрагента ТОВ «ДЕНІКС ГРУП» та інформації від УВБ ГУ Міндоходів у Львівській області, згідно якої слідчим управління ГУ МВС України у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру судових розслідувань про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч 3 ст. 190, ч. 1 ст. 205 КК України.

Слід зазначити, що такий акт складений ДПІ у Печерському районі м. Києва після здійснення господарських операцій ПП «Ліспромсервіспостач» з ТОВ «ДЕНІКС ГРУП».

Оцінюючи ці доводи, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам), а також враховує, що характер придбання та постачання товарно-матеріальних цінностей відповідає видам діяльності позивача та доказам щодо використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності позивача.

Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагенти позивача в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару (робіт, послуг), є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця.

Доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди не надано відповідачем. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Крім цього, суд враховує, що представником відповідача не надано суду доказів щодо проведення будь-яких розслідувань відносно посадових осіб саме ПП «Ліспромсервіспостач», а не його контрагентів.

Суд погоджується з твердженнями позивача про недопустимість такого підходу відповідача до правової оцінки правовідносин щодо формування податкового кредиту. З цього приводу слід також зазначити, що висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Твердження ж відповідача, що в ході перевірки ПП «Ліспромсервіспостач» не надано первинних документів по господарських операціях з вищевказаними контрагентами суд не приймає до уваги, оскільки представником позивача надано суду докази, що дані документи були вилучені правоохоронними органами під час виїмки (т.1, а.с 127-128).

Щодо відсутності товарно-транспортних документів по господарських операціях з контрагентами ТОВ «ДЕНІКС ГРУП» та ТОВ «Рокфор Маркет», то необхідно вказати наступне.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, товарно-транспортна накладна не є документом, що засвідчує отримання будь-яким підприємством товарно-матеріальних цінностей (послуг). Це документ, який свідчить про фізичне переміщення цінностей, визначає осіб які відповідають за збереження майна під час транспортування.

Також варто зазначити, що як вбачається із умов зазначених вище договорів купівлі-продажу №1403 від 04.03.2014 року та №1806 від 04.06.2014 року, постачання товару здійснюється Продавцем. (п. 2.2 Договору №1403 від 04.03.2014 року та п. 2.2 Договору №1806 від 04.06.2014 року).

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що саме ТОВ «ДЕНІКС ГРУП» та ТОВ «Рокфор Маркет» здійснювали поставку товарів ПП «Ліспромсервіспостач».

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, є безпідставними і не доводять правомірності збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 36334,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 18167,00 грн., всього на суму 54501,00 грн.

Тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення №0000172201 від 24.02.2015 року не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області №0000172201 від 24.02.2015 року.

Присудити із Державного бюджету на користь Приватного підприємства «Ліспромсервіспостач» (вул. Наукова, 57/77, м. Львів, 79071, код ЄДРПОУ 36027053) судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.04.2015 року.

Суддя Клименко О.М.