Ухвала

від 28.10.2015 по справі 813/1059/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Справа № 876/5131/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

представника позивача Мельничука В.А.,

представника відповідача Халявки І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року в адміністративній справі № 813/1059/15 за позовом приватного підприємства «Ліспромсервіспостач» до державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2015 року приватне підприємство «Ліспромсервіспостач» (надалі - ПП «Львівпромсервіспостач», Товариство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Франківському районі Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - ДПІ у Франківському районі) за № 0000172201 від 24.02.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки контролюючого органу про те, що господарські операції між ПП «Ліспромсервіспостач» та його контрагентами ТОВ «Рокфор Маркет» і ТОВ «Денікс Груп» не спричинили реального настання юридичних наслідків, що мало наслідком завищення податкового кредиту, повністю спростовуються долученими до матеріалів справи документами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржила ДПІ у Франківському районі, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за невідповідності висновків суду обставинам справи. Тому просила скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що податкове повідомлення-рішення є законним і обгрунтованим, оскільки за результатами перевірки встановлено відсутність реально вчинених господарських операцій позивача з ТОВ «Денікс Груп» та ТОВ «Рокфор Маркет». В основу цього акта, зокрема, покладено висновки акта перевірки ТОВ «Денікс Груп», де, зокрема, зазначено, що правочини, укладені ТОВ «Денікс Груп» та його контрагентами не спричинили реального настання юридичних наслідків; також ТОВ «Денікс Груп» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вимоги третім особам. Крім того, позивачем до перевірки не надано товарно-транспортні накладні та довіреності на отримання і передачу товарно-матеріаль-них цінностей.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, у період з 20.01.2015 року по 28.01.2015 року ДПІ у Франківському районі провела позапланову виїзну перевірку ПП «Ліспромсервіспостач» з питань дотримання вимог чинного податкового, валютного законодавства України за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р. на виконання постанови СУ ГУ МВС України у Львівській області від 17.12.2014 р, за наслідками якої склала акт перевірки за № 148/13-05-22-01/36027053 від 11.02.2015 року (надалі - Акт перевірки).

Як видно із Акта перевірки, в ході цієї перевірки податковий орган використав:

- акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва № 2623/26-55-22-07/37882958 від 01.09.2014 р. щодо контрагента ТОВ «Денікс Груп», в якому, серед іншого, зазначено, що правочини укладені ТОВ «Денікс Груп» та його контрагентами не спричинили реального настання юридичних наслідків; також ТОВ «Денікс Груп» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вимоги третім особам;

- інформацію від УВБ ГУ Міндоходів у Львівській області, відповідно до якої слідчим управління ГУ МВС України у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні про вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 15, частиною третьою статті 190 та частиною першою статті 205 КК України.

У висновках Акта перевірки зазначено про порушення ПП «Ліспромсервіспостач» вимог п.п.198.1, 198.3 та 198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП «Ліспромсервіспостач» за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «Денікс Груп» та ТОВ «Рокфор Маркет» занижено податок на додану вартість на загальну суму 36 334,00 грн, в тому числі: за травень 2014 р. - на суму 2833,00 грн, за червень 2014 р. - на суму 16 167,00 грн, за липень 2014 р. - на суму 4667,00 грн та за серпень 2014 р. - на суму 12 667,00 грн.

За результатами проведеної перевірки та відповідно до встановлених порушень ДПІ у Франківському районі прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0000172201 від 24.02.2015 року, яким збільшила Товариству грошові зобов'язання із податку на додану вартість на суму 54 501,00 грн, в тому числі: 36 334,00 грн - за основним платежем та 18 167,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

При дослідженні взаємовідносин позивача і ТОВ «Рокфор Маркет» судом встановлено, що ПП «Ліспромсервіспостач» (Покупець) та ТОВ «Рокфор Маркет» (Продавець) уклали договір купівлі-продажу від 04.03.2014 року за № 1403, згідно із яким Продавець зобов'язується продати, а Покупець - прийняти та повністю оплатити товар на умовах, що викладені в цьому договорі. Найменування, асортимент, кількість, ціна та загальна сума по кожній партії товару відображається у товарній накладній, податковій накладній, рахунку на оплату тощо. Поставка товару за цим договором здійснюється силами Продавця до 31.12.2014 р. Оплата поставленого товару здійснюється перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів позивачем надано: податкові накладні: № 638 від 04.03.2014 року, № 845 від 14.05.2014 року; видаткові накладні: № 638 від 04.03.2014 року, № ЛП-0000171 від 14.05.2014 року; платіжне доручення № 1734 від 28.05.2014 р.

Податкові накладні по контрагенту ТОВ «Рокфор Маркет» відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за березень, травень 2014 року.

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Рокфор Маркет» відображено в податковій звітності ПП «Ліспромсервіспостач», про що свідчить копія додатку № 5 до податкових декларацій з ПДВ за березень, травень 2014 року.

У бухгалтерському обліку ці операції відображено в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 за 2014 р.

При дослідженні взаємовідносин між ПП «Ліспромсервіспостач» та ТОВ «Денікс Груп» встановлено, що ПП «Ліспромсервіспостач» (Продавець) та ТОВ «Денікс Груп» (Покупець) уклали договір купівлі-продажу від 04.06.2014 року за № 1806, згідно із яким Продавець зобов'язується продати, а Покупець - прийняти та повністю оплатити товар на умовах, що викладені в цьому договорі. Найменування, асортимент, кількість, ціна та загальна сума по кожній партії товару відображається у товарній накладній, податковій накладній, рахунку на оплату тощо. Поставка товару за цим договором здійснюється силами Продавця до 31.12.2014 р. Оплата поставленого товару здійснюється перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів позивачем надано: податкові накладні за №№ 23 та 24 від 04.06.2014 р., за № 67 від 12.06.2014 р., № 95 від 16.06.2014 р., № 137 від 23.06.2014 р., № 73 від 04.07.2014 р., № 75 від 07.07.2014 р., № 8 від 01.08.2014 р., № 154 від 19.08.2014 р., № 230 від 26.08.2014 р.; видаткові накладні за № 0406 та б/н від 04.06.2014 р., № 1206/1 від 12.06.2014 р., № 1607/1 від 16.06.2014 р., б/н від 23.06.2014 р., б/н від 04.07.2014 р., б/н від 07.07.2014 р., № 1206/1 від 01.08.2014 р., б/н від 19.08.2014 р., б/н від 26.08.2014 р., б/н від 28.08.2014 р.; платіжні доручення за №№ 1756 та 1757 від 23.06.2014 р., № 1772 від 09.07.2014 р., № 1767 від 02.07.2014 р., № 1781 від 24.07.2014 р., № 1773 від 11.07.2014 р., № 1790 від 07.08.2014 р., № 1786 від 04.08.2014 р., № 1803 від 19.08.2014 р., № 1808 від 26.08.2014 р., № 1825 від 10.09.2014 р., № 1815 від 01.09.2014 р., № 1830 від 18.09.2014 р., № 1826 від 15.09.2014 р., за №№ 1833 та 1835 від 22.09.2014 р., № 1837 від 25.09.2014 р., № 1839 від 29.09.2014 р.

Податкові накладні по контрагенту ТОВ «Денікс Груп» відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за червень - серпень 2014 року.

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Денікс Груп» відображено в податковій звітності ПП «Ліспромсервіспостач», про що свідчить копія додатку № 5 до податкових декларацій з ПДВ за червень - серпень 2014 року.

У бухгалтерському обліку ці операції відображено в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 за 2014 р.

На підтвердження використання придбаних у цих контрагентів товарів у господарській діяльності позивачем надано видаткові накладні (т.1, а.с.86 - 91, 93 - 126).

Також надано докази здійснення позивачем господарської діяльності, зокрема те, що в користуванні ПП «Ліспромсервіспостач» перебувають виробничі приміщення, обладнання, трудові ресурси, представником позивача до матеріалів справи також долучено: договір оренди нежитлових приміщень № 12 від 02.01.2013 р. з додатками, договір тимчасового користування обладнанням від 02.01.2013 р., штатний розпис ПП «Ліспромсервіспостач», повідомлення про зміну класу професійного ризику виробництва, прас-лист ПП «Ліспромсервіспостач», фотокартки (т. 2, а.с. 1 - 12, 16 - 19).

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Надані позивачем первинні документи та податкові накладні повністю відповідають вимогам, які передбачені Податковим кодексом України та частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і належним чином підтверджують факт здійснення господарських операцій та використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивача.

Щодо відсутності у позивача товарно-транспортних документів по спірних господарських операціях суд зазначив, що згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 року за № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, товарно-транспортна накладна не є документом, що засвідчує отримання будь-яким підприємством товарно-матеріальних цінностей (послуг). Це документ, який свідчить про фізичне переміщення цінностей, визначає осіб, які відповідають за збереження майна під час транспортування, і є обов'язковим лише для осіб, які здійснюють це транспортування.

Крім того, із пунктів 2.2 договорів купівлі-продажу за № 1403 від 04.03.2014 року та за № 1806 від 04.06.2014 року видно, що постачання товару до Покупця здійснюється Продавцем; ціна поставки входить до ціни товару і окремо не виділена.

З приводу доводів відповідача щодо порушення податкового законодавства позивачем, які фактично ґрунтуються на акті перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва № 2623/26-55-22-07/37882958 від 01.09.2014 року щодо контрагента ТОВ «Денікс Груп» та інформації від УВБ ГУ Міндоходів у Львівській області, згідно якої слідчим управління ГУ МВС України у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру судових розслідувань, про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, частиною третьою статті 190, частиною першою статті 205 КК України, судом зазначено, що цей акт складений після здійснення спірних господарських операцій.

Колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції правильними.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року (далі - Закон № 996-XIV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із пунктом 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції визначено в статті 1 Закону № 996-XIV, згідно з якою це - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем надано всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності позивача.

Стосовно твердження апелянта про те, що діяльність контрагента позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди і відповідно це призводить до висновку про те, що взаємовідносини позивача та контрагента не спричинили реального настання правових наслідків, на підтвердження чого надано акт перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва № 2623/26-55-22-07/37882958 від 01.09.2014 року щодо контрагента ТОВ «Денікс Груп» та інформацію від УВБ ГУ Міндоходів у Львівській області, суд зазначає наступне.

У постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У пункті 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 р. Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Крім того, вказана вище кримінальна справа не розглянута, немає доказів того, що предметом розгляду у цьому кримінальному провадженні є господарські операції ТОВ «Денікс Груп» з позивачем, тому немає підстав для висновків про безтоварність спірних господарських операцій.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ПП «Ліспромсервіспостач» про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.

У відповідності до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року в адміністративній справі № 813/1059/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.М.Судова-Хомюк

Ухвала в повному обсязі складена 02 листопада 2015 року.