Постанова

від 17.04.2015 по справі 815/1189/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1189/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.01.2015 р. № 0000014000.

В обґрунтування адміністративного позову позивач (далі - Підприємство) зазначив, що висновки в акті перевірки від 17.12.2014 р. № 146/28-08-40/33798852/25, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, перевіряючими встановлено порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до заниження податку на додану вартість в липні 2014 р. на суму 1471206 грн. Позивач зазначає, що формування податкових зобов'язань здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів, висновки про неправомірність включення до податкового кредиту ПДВ коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентом не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконним. Крім того, в судовому порядку визнано неправомірними дії податкового органу щодо внесення змін до АІС «Податковий блок» на підставі перевірки контрагента (контрагентів контрагента тощо) позивача, висновки якої покладені в основу акту перевірки від 17.12.2014 р. № 146/28-08-40/33798852/25. Отже покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим зазначене податкове повідомлення-рішення неправомірне та підлягає скасуванню.

До суду з'явився представник позивача, який позовні вимоги із викладених вище підставі підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено в межах правового поля, при наявності порушень позивачем податкового законодавства, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 18.11.2014 р. №№ 473, 474, 475, 476, наказу від 18.11.2014 р. № 441, виданих СДПІ з обслуговування ВП у м. Одесі МГУ Міндоходів, згідно з пп.19-1.1.34, 19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України, співробітниками податкової інспекції проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ «Аквафрост» з питання достовірності визначення об'єкту оподаткування податком на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Дартарі» за липень 2014 р., за результатами якої складений акт від 17.12.2014 р. № 146/28-08-40/33798852/25.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Аквафрост» п.198.3, п.198.6 ст.198, абз.4 п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в липні 2014 р. на суму 1471206 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ Міндоходів прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.01.2015 р. № 0000014000, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1471206 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 367802 грн. (25%).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.

У перевіряємому періоді ТОВ «Аквафрост» мало взаємовідносини із ТОВ «Дартарі» на підставі договору поставки № ДР26/14 від 26.05.2014 р. та № 04/06-14 від 04.06.2014 р., а також на підставі договору про надання послуг від 27.06.2014 р. № 25/06.

Судом встановлено, що ТОВ «Аквафрост» (Постачальник) укладено із ТОВ «Дартарі» (Покупець) договір № ДР26/14 26.05.2014 р. (а.с.47-48), відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність Покупця окремими партіями продукцію із сурімі, пресерви, морепродукти, а Покупець - прийняти та оплатити товар (п.1.1 Договору).

Згідно з п.1.2 Договору асортимент, кількість, ціна конкретної партії визначається видатковими накладними на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п.3.1 Договору поставка здійснюється постачальником зі свого складу на умовах EXW (франко-завод, поставка на складі Продавця) згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс-2010 р.». Право власності на Товари переходить Покупцю з моменту поставки Товару, тобто з моменту підписання сторонами видаткової накладної (п.3.2 Договору). Разом з Товаром Постачальник надає Покупцю документи, що підтверджують якість товару, обов'язковість передачі якої передбачена чинним законодавством України (п.3.3 Договору). Поставка та приймання товару здійснюється на складі, розташованому за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1-Е. Пунктом 3.6 Договору визначено, що приймання товару за кількістю здійснюється на підставі товаросупровідних документів, а за якістю - згідно з документами, які підтверджують якість товару (сертифікати якості, сертифікати відповідності та ін.).

На виконання вищевказаного договору в липні 2014 р. ТОВ «Аквафрост» було реалізовано продукцію власного виробництва (крабові палочки, ікра мойви, паста з ікри мойви, креветки, м'ясо мідій, мідії мариновані, філе оселедця) покупцю ТОВ «Дартарі» на загальну суму 6222918,14 грн., у т.ч. обсяг поставки без ПДВ - 5185765,13 грн., ПДВ - 1037153,01 грн.

Також згідно договору суборенди від 02.06.2014 р. № 02/6-14 , укладеного між ТОВ «Аквафрост» та ТОВ «Дартарі», позивач сплатив на користь ТОВ «Дартарі» орендну плату в липні 2014 р. 1012 грн., у т.ч. ПДВ 168,67 грн.

Суми податку на додану вартість по податковим накладним включено ТОВ «Аквафрост» до складу податкового зобов'язання в Декларації з ПДВ за липень 2014 р., з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з самостійним виправленням помилок від 21.11.2014 р. № 9068129387 за липень 2014 р., по ТОВ «Дартарті» всього на суму ПДВ в розмірі 1028790,39 грн.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ «Аквафрост» згідно з податковою декларацією з ПДВ за липень 2014 р. по ряд. 10.1 кол. Б відображено суму ПДВ в розмірі 3353398 грн. В додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за липень 2014 р. відображено суму ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Дартарі» в розмірі 2127213 грн., в т.ч. по податковим накладним, виписаним в червні 2014 р. на суму 20107293 грн., в липні 2014 р. - 19920 грн., що відповідає реєстру отриманих податкових накладних, який надано до податкового органу.

Так, до складу податкового кредиту в липні 2014 р. ТОВ «Аквафрост» (Виконавець) включено 19920 грн. по податковим накладним ТОВ «Дартарі» (Замовник), виписаним у зв'язку з виконанням договору № 25/06 від 27.06.2014 р. (а.с. 137-135), за яким ТОВ «Дартарі» взяло на себе зобов'язання надати послуги щодо просування товарів Замовника на українському ринку, в т.ч., але не виключно: визначення рівня насиченості ринку регіону товарами Замовника; послуги по найбільш вигідному розміщенню товарів Замовника.

З огляду на акт перевірки від 17.12.2014 р. № 146/28-08-40/33798852/25, перевіряючі дійшли висновку, що в порушення п.198.3 ст.198, абз.4 п.201.1 ст.201 ПК України, ТОВ «Аквафрост» неправомірно віднесено до складу податкового кредиту в липні 2014 р. ПДВ в сумі 19920 грн. від вартості послуг, наданих ТОВ «Дартарі», по яким не доведено зв'язок з господарською діяльністю ТОВ «Аквафрост».

Зазначені висновки ґрунтуються на твердженнях, що в актах виконаних робіт № 608 від 10.07.2014 р., № 609 від 16.07.2014 р. не наведено розшифровку (деталізацію) та не розкрито зміст наданих послуг, не визначено обґрунтування вартості послуг. Крім того, оплата послуг в липні 2014 р. не здійснювалася, а також до перевірки не надано самого договору та звітів, які б дозволили довести зв'язок даних послуг із господарською діяльністю позивача. В той же час, в судовому засіданні представник позивача пояснила, що перевіряючі безпідставно не вказали в акті перевірки про договір № 25/06 від 27.06.2014 р., який був в наявності під час проведення перевірки. При цьому у суду немає підстав ставити під сумнів зазначені обставини, оскільки наявність вказаного договору є очевидною за умови існування актів, податкових накладних, результатів дослідження, звіту, виданих на виконання вказаного договору.

Дослідивши фактичність проведеної господарської операції, її зв'язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість формування податкового кредиту в розмірі 19920 грн. з огляду на наступне.

Всі складені між ТОВ «Аквафрост» та ТОВ «Дартарі» документи на виконання договору за своїми формою та змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зобов'язання сторонами виконані з дотриманням вимог цивільного законодавства.

Так, з наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки договір виконано сторонами в повному обсязі (послуги надані). Зазначені обставини повністю підтверджуються сукупністю матеріалів справи, а саме актами прийому-передачі виконаних робіт, детальним звітом по маркетинговому дослідженню (а.с. 140-201). Крім того, згідно платіжних доручень від 20.10.2014 р. № 17226 та від 22.10.2014 р. № 17304 податкові накладні були сплачені Замовником у повному обсязі.

Таким чином, встановивши реальність операції між позивачем та його контрагентом, дотримання ТОВ «Аквафрост» вимог податкового законодавства, наявності первинної документації на її підтвердження, відсутність будь-якої шкоди інтересам держави тощо, суд дійшов висновку про правомірне формування позивачем податкового кредиту та, відповідно, про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Крім того, з огляду на матеріали справи, 04.06.2014 р. між ТОВ «Аквафрост» (Постачальник) та ТОВ «Дартарі» (Покупець) укладений договір поставки № 04/06-14, за яким позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність Покупцю окремими партіями сурімі 101ААА, 101mix, 104KC, 101KB, 106mix, 112, 122, 115, 107A, 107B, 109, 101KC, 119, 110, 101RA, 104, морепродукти 606, ікра мойви заморожена очищена, зморожені кільця гігантського кальмара, заморожене філе гігантського кальмара, креветка морожена глазурована бланширована очищена р.200-300, заморожені глазуровані бланшировані шматки осьмінога (Товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (п.1.1).

Згідно з п.1.2 Договору асортимент, кількість, ціна певної партії товару визначаються видатковими накладними на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною даного Договору. Загальна вартість товару, що поставляється по даному договору, визначається сумами, які вказані у видаткових накладних на кожну партію товару (п.2.1 Договору). Доставка Товару покупцю здійснюється на умовах EXW (франко-завод) згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010». Поставка та приймання Товару здійснюється на складі за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1-Е.

Відповідно до Міжнародних правил «Інкотермс 2010» термін «Франко-завод» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки по постачанню, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи іншому названому місці (заводі, складі та ін.). Даний термін покладає мінімальні обов'язки на продавця і покупець несе усі витрати і ризики щодо перевезення товару, а також обов'язки по навантаженню товару.

Відповідно до п.3.4 Договору Постачальник разом з Товаром надає Покупцю документи, які підтверджують якість Товару. Згідно з 3.6 Договору приймання товару за кількістю здійснюється на підставі товаросупровідних документів, а за якістю - згідно з документами, які підтверджують якість товару (сертифікати якості, сертифікати відповідності та ін.).

На виконання вищевказаного договору в червні 2014 р. ТОВ «Дартарі» було поставлено на адресу ТОВ «Аквафрост» заморожене сурімі з риби минтаю та риби хек загальною вартістю 12643759 грн., у т.ч. ПДВ 2107293 грн. Оплату за поставлений товар здійснено в червні-липні 2014 р. з поточного рахунку ТОВ «Аквафрост» в сумі 1850000 грн. Станом на 31.07.2014 р. кредиторська заборгованість перед ТОВ «Дартарі» по рахунку 631 складає 10793759 грн. Контрагентом позивача складені на адресу ТОВ «Аквафрост» податкові накладні, видаткові накладні (а.с. 111-121). Суму податку на додану вартість розмірі 2107293 грн. за вказаними податковими накладними позивачем включено до податкового кредиту відповідного періоду.

З огляду на матеріали справи, до перевірки був наданий журнал реєстрації довіреностей отримання товару, відповідно до якого отримання товару здійснювалося завідуючою складом сировини та матеріалів ОСОБА_1 згідно з довіреностями № 381/1 від 05.06.2014 р., № 394/1 від 12.06.2014 р., № 409/1 від 19.06.2014 р., № 411/1 від 19.06.2014 р., № 428/1 від 25.06.2014 р., № 429/1 від 25.06.2014 р.

Зі змісту акту перевірки від 17.12.2014 р. № 146/28-08-40/33798852/25 убачається, що до перевірки були надані висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, виданий ГУ Держсанепідслужби на водному транспорті від 31.03.2014 р. № 05.03.02-03/21706 (товар - сурімі заморожене з риби минтай як сировина для промпереробки у харчовій місцевості; заявник експертизи - ТОВ «Сіфудс-Імпорт», виробник - Trident Seafoods Corporationm Сіетл США, контракт № DD/01-2014 від 31.01.2014 р. між ТОВ «Сіфудс-Імпорт» та Dewberry Developments S.A., Панама; термін дії до 31.03.2015 р. на обсяг партії за контрактом № № DD/01-2014 від 31.01.2014 р.; крім печатки ТОВ «Дартарі», на висновку присутні копії печаток постачальників по ланцюгу постачання ТОВ «Атласпромгруп», ТОВ «Азмінводи-Л»); висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, виданий ГУ Держсанепідслужби на водному транспорті від 17.06.2014 р. № 05.03.02-03/39709 (товар - сурімі заморожене з риби хек як сировина для промпереробки у харчовій промисловості; заявник експертизи - ТОВ «Сіфудс-Імпорт», виробник - Trident Seafoods Corporationm Сіетл США, контракт № DD/01-2014 від 31.01.2014 р. між ТОВ «Сіфудс-Імпорт» та Dewberry Developments S.A., Панама, термін дії - до 17.06.2015 р. на обсяг партії за контрактом № № DD/01-2014 від 31.01.2014 р., згідно з печатками на висновку дві поставки здійснено ТОВ «Атласпромгруп», ТОВ «Сіфудс-Імпорт» є безпосереднім імпортером товару).

На думку перевіряючих віднесення 2107293 грн. до податкового кредиту здійснено позивачем безпідставно, оскільки фактичне виконання робіт, передбачених договірними домовленостями між ТОВ «Аквафрост» та ТОВ «Дартарі», місця не мало. Зазначені висновки за актом перевірки ґрунтуються на акті перевірки ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.09.2014 р. № 493/26-56-22-01-05/39123776 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дартарі» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2014 р. по 31.08.2014 р.» (у т.ч. висновку оперативного управління від 19.09.2014 р. № 1533/26-56-07-0309 «Про результати відпрацювання ризикового платника ТОВ «Дартарі», листі Вишгородської ОДПІ ГУ МД у Київській області від 22.09.2014 р. № 143/10-08-22-01/39174857 по ТОВ «Атласпромгруп» та акті перевірки ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів в м. Києві від 18.08.2014 р. № 453/26-56-22-01-03/38232713 по ТОВ «Азмінводи-Л»).

На підставі вищезазначеного акту, перевіряючі дійшли висновку про те, що розбіжності між податковими зобов'язаннями ТОВ «Асха-Україна» та податковим кредитом ТОВ «Атласпромгруп» в сумі 1067732 грн., та податковими зобов'язаннями ТОВ «Каліновець-2013» та податковим кредитом ТОВ «Азмінводи-Л» в сумі 379198 грн., призводять до невідповідності законодавству та, як наслідок, відсутності підстав включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по ланцюгу постачання до ТОВ «Аквафрост» (тобто такий податковий кредит не може бути достовірно сформований, якщо виникають такі розбіжності).

ТОВ «Сіфудс-Україна» здійснено продаж замороженого сурімі з риби минтаю та хека ТОВ «Атласпромгруп», ТОВ «Азмінводи-Л» в кількості 157698 кг на загальну суму 3936042 грн., у т.ч. ПДВ 656007 грн. Крім того, ТОВ «Аквафрост» придбано заморожене сурімі з риби минтаю та хека у ТОВ «Дартарі» в кількості 157698 кг на загальну суму 12643759 грн., в т.ч. ПДВ 2107293 грн.

Взявши до уваги податкову інформацію, згідно з якою ТОВ «Атласпромгруп», ТОВ «Азмінводи-Л», ТОВ «Дартарі» здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, та відсутністю об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за червень 2014 р., які підпадають під визначення ст.ст. 185, 187, 188, 198, факти отримання товару ТОВ «Аквафрост» визнано перевіряючими направленими на штучне формування ціни на сурімі заморожене з риби минтаю та хека без здійснення будь-яких витрат та створення доданої вартості по ланцюгу придбання від ТОВ «Сіфудс-Україна» з метою покриття різниці ПДВ, не сплаченої до бюджету ТОВ «Каліновець-2013».

З огляду на викладене, перевіряючі дійшли висновку про порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 та завищення податкового кредиту в липні 2014 р. на 1451286 грн. (2107293 грн. - 656007 грн.).

Таким чином, в даному випадку податковий орган обмежився посиланням на акт перевірки іншої податкової інспекції та без самостійного дослідження господарської операції дійшов хибного висновку про безтоварність укладених позивачем із контрагентом правочину, залишивши поза увагою первинну документацію.

Фактично в ході перевірки ТОВ «Аквафрост» перевіряючими не надано оцінки фактам, що понесені позивачем витрати обумовлені виробничою необхідністю, а також направлені на організацію виробничого процесу та мали реальний характер; докази того, що дані, наведені в документах, не відповідають дійсності та товар не придбавався в ході перевірки не встановлені. При цьому перевіряючими не надано оцінки первинним документам, що підтверджують фактичність господарської операції, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Натомість констатовано, що ці документи не доводять реальності операції.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями). Частиною 1 ст.43 цього ж Кодексу передбачено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Одним з основоположних принципів підприємницької діяльності виступає самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Даний принцип передбачає, що підприємець самостійно планує свою діяльність на підставі укладених з постачальними та покупцями договорів, спираючись на попит, на кон'юнктуру ринку, розпоряджатися прибутком.

При цьому висловлені податковим органом доводи про неправомірний характер діяльності позивача з огляду на отримання податкової вигоди третьою особою по ланцюгу постачання, а також на штучне формування цінової політики - фактично зводяться до втручання в підприємницьку діяльність, чим порушуються гарантовані ГК України принципи підприємницької діяльності.

При цьому суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

В той же час суд враховує, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2014 року по справі № 826/17630/14 визнано протиправними дії Державної податкової інспеції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві щодо внесення змін до АІС «Податковий блок» на підставі акта від 17.09.2014 року №493/26-56-22-01-05/39123776 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дартарі» (код за ЄДРПОУ 39123776) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2014 по 31.08.2014», зобов'язано відновити в АІС «Податковий блок» всі дані, змінені на підставі акта від 17.09.2014 року №493/26-56-22-01-05/39123776 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дартарі» (код за ЄДРПОУ 39123776) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2014 по 31.08.2014».

Вищезазначена постанова залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року і, таким чином, набрала законної сили.

Зі змісту означеної постанови вбачається, що в судовому засіданні 18.12.2014 судом було допитано в якості свідка директора ТОВ «Дартарі» ОСОБА_2, який пояснив, що працює на посаді директора з травня 2014 року. Товариство дійсно замається торгівлею, а чисельність штату на момент складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки складала близько 80 чоловік. Приміщення за адресою м. Київ, вул. Фролівська, буд. 38/34 позивач отримав у користування на підставі договору оренди.

З огляду на вищевикладене, суд критично оцінює викладені у письмових запереченнях посилання відповідача на висновок оперативного управління № оперативного управління від 19.09.2014 р. № 1533/26-56-07-0309 «Про результати відпрацювання ризикового платника ТОВ «Дартарі», згідно якого підприємство не знаходиться за податковою адресою, що свідчить про відсутність реального здійснення фінансово-господарських операцій за участю ТОВ «Дартарі» за липень 2014 р.

Слід також зазначити, що висновки перевіряючих порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.

Так, у разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2008 року по справі за № 21-500во08.

Отже суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та дослідивши фактичність проведеної господарської операції, її зв'язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість формування податкового кредиту, з огляду на наступне.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Поряд із тим, з наданих позивачем доказів судом вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки договір виконано сторонами в повному обсязі (товар поставлений).

Крім того, суд критично оцінює висновки податкового органу про відсутність реальної поставки товару у зв'язку із ненаданням до перевірки документів щодо транспортування товару - сурімі замороженого хека та ментаю. Зокрема, в акті перевірки вказано про те, що отримання товару здійснювалося за місцезнаходженням ТОВ «Аквафрост» без передачі його ТОВ «Атласпромгруп», ТОВ «Азмінводи-Л» та відповідно ТОВ «Дартарі», які знаходяться в м. Києві.

Вирішуючи спір, суд враховує, що господарська операція щодо поставки ТОВ «Дартарі» товару за своїм змістом виключає можливість транспортування з м. Києва, оскільки товар переданий в пункті фактичної передачі, обумовленої сторонами у договорі від 04.06.2014 р. № 04/06-14, а саме: на складі за адресою: м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1-Е.

За вказаною вище адресою знаходиться склад ТОВ «Аквафрост» та виробничі потужності для переробки продукції, відповідно до договору оперативної оренди обладнання № А-1-0 від 01.01.2013 р., згідно з яким позивач користується складськими приміщеннями для розміщення виробництва за адресою: м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Центльна, 1-Е (а.с.122-124, 125-128, 129), а також орендує відповідне обладнання для організації виробництва.

У відповідно до п.3.2 Договору від 04.06.2014 р. № 04/06-14 поставка товару передбачена на умовах EXW (франко-завод, поставка на складі Продавця) згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс-2010 р.». Право власності на Товари переходить Покупцю з моменту поставки Товару, тобто з моменту підписання сторонами видаткової накладної (п.3.2 Договору). Разом з Товаром Постачальник надає Покупцю документи, що підтверджують якість товару, обов'язковість передачі якої передбачена чинним законодавством України (п.3.3 Договору). Поставка та приймання товару здійснюється на складі, розташованому за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1-Е. Пунктом 3.6 Договору визначено, що приймання товару за кількістю здійснюється на підставі товаросупровідних документів, а за якістю - згідно з документами, які підтверджують якість товару (сертифікати якості, сертифікати відповідності та ін.).

Умови поставки за договором не передбачають транспортування з м. Києва або до м. Києва, оскільки склад Постачальника знаходиться за вищевказаною адресою, тому вимоги податкового органу щодо надання товаросупровідних документів в обґрунтування переміщення товару із податкової адреси Постачальника є беззмістовними.

Суд також враховує надані позивачем докази в обґрунтування товарності та реальності операцій, які підтверджують подальший рух товару (відомості по партіям товару на складах (а.с.130-133).

Таким чином, встановивши реальність операції між позивачем та його контрагентом, дотримання ТОВ «Аквафрост» вимог Податкового кодексу України, пред'явлення ним контролюючому органу первинної документації, відсутність будь-якої шкоди інтересам держави тощо, суд дійшов висновку про правомірне формування позивачем податкового кредиту, та, відповідно, про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст.9цього Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вирішуючи спір, суд враховує, що приймати на підтвердження даних податкового обліку можливо лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, які зазначені в цій статті, та в яких, крім іншого, повинно бути зазначено зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних документів визначені у п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

В п.2.15 і п.2.16 Положення № 88 зазначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» зазначив, що для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість встановленню та перевірці, зокрема підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

При цьому в листі «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. Вищий адміністративний суд України зазначив, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем не наведено доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності свого контрагента (контрагентів контрагента тощо).

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Така правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у постанові від 10.09.2014 р. по справі № 2а-13207/12/2670.

Отже позивачем як до перевірки, так і до суду надано первинні документи у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, на підтвердження фактичного отримання товару та послуг від контрагента.

Всі складені між ТОВ «Аквафрост» та ТОВ «Дартарі» документи на виконання договорів, оригінали яких було надано позивачем для дослідження в судовому засіданні, за своїми формою та змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зобов'язання сторонами виконані з дотриманням вимог цивільного законодавства.

Вирішуючи спір, суд враховує, що первинна документація містить достовірну і несуперечливу інформацію. Натомість позиція щодо безтоварності угоди спростовується дослідженими в судовому засіданні первинними документами, які підтверджують фактичне постачання товару. При цьому єдиною підставою для визнання господарської операції нереальною слугували припущення перевіряючих про це на підставі акту іншого податкового органу про неможливість проведення документальної перевірки юридичних осіб, які мали відносини із контрагентом позивача.

Зважаючи на встановлені судом обставини, з урахуванням положень законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що доводи перевіряючих щодо порушення ТОВ «Аквафрост» п.198.3, п.198.6 ст.198, абз.4 п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в липні 2014 р. на суму 1471206 грн., які підтверджені первинними бухгалтерськими документами, та складені належним чином і відповідають вимогам ведення бухгалтерського обліку, є необґрунтованими, оскільки факти отримання послуг та поставки товару підтверджені достатніми та належними доказами.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст.7 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Аквафрост» обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 05.01.2015 р. № 0000014000.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складно 17 квітня 2015 року.

Суддя І.В. Завальнюк

.