Постанова

від 06.04.2015 по справі 822/456/15

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

Справа № 822/456/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2015 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіФелонюк Д.Л. при секретаріСтадніку Д.М. за участі:представника позивача - Цапів І.М. за довіреністю від 09.02.2015 представників відповідача - Басова А.А. за довіреністю №2157 від 24.02.2015 Ковальчук В.О. за довіреністю №2156 від 24.02.2015 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полі-ресурс-плюс" до Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000004/22-01-22-04 від 23.01.2015, -

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полі-ресурс-плюс" (далі - позивач, ТОВ "Полі-ресурс-плюс") звернулось в суд з позовом до Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - відповідач, ГУ Міндоходів у Хмельницькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000004/22-01-22-04 від 23.01.2015.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків відповідача, які викладені в акті перевірки №Н/0035/4/22-01-22-04/0038232411 від 31.12.2014, щодо порушення позивачем п.1 ст.190 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та ст.52 Митного кодексу України (далі - МК України) в частині достовірності визначення митної вартості товарів, що спричинило нарахування податків і зборів не в повному обсязі і, відповідно, несвоєчасну їх сплату, які не відповідають вимогам чинного законодавства та є протиправними. Вказує на те, що при поставці товару відповідно до контрактів №01 від 23.11.2012 та додатку нього від 11.01.2013 (укладеного між ТОВ "Полі-ресурс-плюс" та "Acfil Tekstil Ic Ve Dic LTD.STI") та №09/2013 від 12.09.2013 (укладеного між ТОВ "Полі-ресурс-плюс" та "TEKDAMLA PAZARLAMA TEKSTIL SAN. TIC.LTD.STI") оформлено митні декларації від 27.06.2013 №400050000/2013/009613 та від 28.10.2013 №400050000/2013/017004. Згідно п.2.1 контракту №01 від 23.11.2012 і п.3.1 контракту №09/2013 від 12.09.2013 товар поставлено на умовах СРТ Хмельницький. В той же час в акті перевірки від 31.12.2014 на підставі експортних митних декларацій, наданих уповноваженими органами Республіка Туреччина, стверджується, що умовами поставка товару є EXW (Istambul та Usak). Вказує, що в жодному законодавчому акті України, в договорах укладених між сторонами не встановлено, що експортні митні декларації, оформлені в односторонньому порядку продавцями є частинами зовнішньоекономічних контрактів. І при цьому експортні митні декларації можуть встановлювати чи змінювати умови поставки товару. Зазначає, що відсутні будь-які відмінності у ціні товару в експортних та імпортних деклараціях поданих відповідними суб'єктами зовнішньоекономічних операцій на митниці Турецької республіки та України. Звертає увагу на те, що відповідачем не враховано умови контрактів, не надано доказів здійснення позивачем будь-яких розрахунків по оплаті транспортних послуг за перевезення товару.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини на які посилається у позовній заяві, просить суд задоволити позовні вимоги, в повному обсязі. Додатково зазначає, що позивачем повністю надані документи при митному оформленні, а перевезення здійснювались за рахунок контрагентів ТОВ "Полі-ресурс-сервіс".

Представники відповідача в судовому засіданні та поданих письмових запереченнях (вх.№5436 від 26.02.2015) проти позову заперечують та просять відмовити в його задоволенні. Зазначають, що за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки встановлено порушення ТОВ "Полі-ресурс-плюс" вимог ст.52 МК України в частині достовірності визначення митної вартості товарів та п.1 ст.190 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань на суму 7203,18 грн. (у тому числі ввізного мита - 0,59 грн. та ПДВ - 7202,59 грн.). Зокрема, встановлена невідповідність умов поставок, задекларованих ТОВ "Полі-ресурс-сервіс" під час митного оформлення товарів за митними деклараціями (далі - МД) від 27.06.2013 №400050000/2013/009613 та від 28.10.2013 №400050000/2013/017004 (СРТ-Khmelnitsky, поставка здійснюється за рахунок продавця) та у документах, отриманих від митних органів Республіки Туреччина (ЕXW Istambul та Usak, поставка здійснюється за рахунок покупця). Різниця в умовах поставки спричинити різницю в визначенні митної вартості товарів.

Заслухавши представника позивача, представників відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позовні вимоги належать до задоволення на підставі наведеного нижче.

Суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю "Полі-ресурс-плюс" (код ЄДРПОУ 38232411) як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване 06.11.2012, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У період часу з 24.12.2014 по 26.12.2014 працівниками ГУ Міндоходів у Хмельницькій області, керуючись ч.7 ст.336, п.1 ч.3 ст.345, ч.2 ст.351 МК України від 13.03.2012 №4495-VІ, на підставі наказу ГУ Міндоходів у Хмельницькій області від 22.12.2014 №1041 "Про проведення перевірки", проведено документальну невиїзну перевірку стану дотримання ТОВ "Полі-ресурс-плюс" (код ЄДРПОУ 38232411) законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформленні товарів за митними деклараціями від 27.06.2013 №400050000/2013/009613, від 05.12.2013 №400050000/2013/019024.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.336 МК України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Пунктом 1 ч.3 ст.345 МК України встановлено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.351 МК України, предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться, зокрема, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Підставою для проведення перевірки є надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про недостовірність відомостей, що містяться у поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено за МД від 27.06.2013 №400050000/2013/009613, від 05.12.2013 №400050000/2013/019024, а саме надходження від Державної фіскальної служби України з супровідним листом від 11.08.2014 №1790/7/99-99-07-16-10-17 матеріалів, наданих митними органами Туреччини.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №Н/0035/4/22-01-22-04/0038232411 від 31.12.2014 "Про проведення документальної невиїзної перевірки стану дотримання ТОВ "Полі-ресурс-плюс" (код ЄДРПОУ 38232411) законодавства України з питань державної митної справи при митному оформленні товарів за митними деклараціями від 27.06.2013 №400050000/2013/009613, від 0512.2013 №400050000/2013/019024", відповідно до висновків якого встановлено порушення ТОВ "Полі-ресурс-плюс" вимог ст.52 МК України від 13.03.2012 №4495-VІ у частині достовірності визначення митної вартості товарів, оформлених за МД від 27.06.2013 №400050000/2013/009613, від 05.12.2013 №400050000/2013/019024, що призвело до порушення вимог ст.279 МК України від 13.03.2012 №4495-VІ і п.1 ст.190 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI та спричинило нарахування податків й зборів не в повному обсязі та, відповідно, несвоєчасну їх сплату.

В акті перевірки №Н/0035/4/22-01-22-04/0038232411 від 31.12.2014 зроблено висновок про те, що зазначене призвело до заниження податкових зобов'язань на суму 7203,18 грн. (у тому числі ввізного мита - 0,59 грн., та ПДВ - 7202,59 грн.).

На підставі висновків, викладених в акті №Н/0035/4/22-01-22-04/0038232411 від 31.12.2014, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №000004/22-01-22-04 від 23.01.2015, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 9003,24 грн., в тому числі 7202,59 грн. за основним платежем та 1800,65 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням форми "Р" №000004/22-01-22-04 від 23.01.2015 ТОВ "Полі-ресурс-плюс" оскаржило його в судовому порядку.

Підставою для визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість є викладені в акті перевірки №Н/0035/4/22-01-22-04/0038232411 від 31.12.2014 висновки відповідача щодо заниження позивачем суми податкового зобов'язання на загальну суму 7203,18 грн. (у тому числі ввізного мита - 0,59 грн. та ПДВ - 7 202,59 грн.) внаслідок заниження митної вартості товарів, у зв'язку з не врахуванням при її визначенні витрат на транспортування товарів, оформлених за МД:

- від 27.06.2013 №400050000/2013/009613, (умови поставки в графі 20 - СРТ-Khmelnitsky; згідно експортної декларації №13341200ЕХ155552 від 21.06.2013, яка надійшла від Республіки Туреччини, в графі 20 умови поставки - ЕXW Istambul; відтак, при визначені митної вартості товару не враховані витрати на транспортування -19985,07 грн. (товар №1 (код товару 5206120000) - пряжа кардочесана, однониткова, пофарбована) та 14,93 грн. (товар №2 (код товару 5205220090) - пряжа бавовняна); як наслідок, заявлена митна вартість товару по коду 5206120000 становить 402144,14 грн. (80428,83 грн. - ПДВ) та 675,89 грн. (27,04 грн. - ввізне мито, 140,59 грн. - ПДВ) по коду товару 5205220090; митна вартість за даними перевірки становить 408141,62 грн. (81628,32 грн. - ПДВ) по коду 5206120000 та 690,81 грн. по коду 5205220090 (27,63 грн. - ввізне мито, 143,69 грн. - ПДВ); недоплата митних платежів становить 0,59 грн. (27,63 грн. - 27,04 грн.) - ввізне мито та 1202,59 грн. ПДВ, в томі числі 1199,49 грн. по коду товару 520612000 (81628,32 грн. - 80428,83 грн.) та 3,10 грн. по коду товару 5205220090 (143,69 грн. - 140,59 грн.);

- від 28.10.2013 №400050000/2013/017004 (умови поставки товару (пряжа бавовняна) в графі 20 - СРТ-Khmelnitsky; згідно експортної декларації №13352800ЕХ000925 від 22.10.2013, яка надійшла від Республіки Туреччини, в графі 20 умови поставки - ЕXW Usak; відтак, при визначені митної вартості товару не враховані витрати на транспортування - 30000,00 грн., як наслідок заявлена митна вартість становить 400286,33 грн. (80057,26 грн. - ПДВ); митна вартість за даними перевірки становить 460286,32 грн. (86057,26 грн. - ПДВ); недоплата митних платежів становить 6000,00 грн. (86057,26 грн. - 80057,26 грн.).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, досліджуючи правомірність зазначених вище висновків відповідача, суд встановив та враховує наступне.

23.11.2012 між Acfil Tekstil Ic Ve Dic LTD.STI (продавець) та ТОВ "Полі-ресурс-плюс" (покупець) укладено контракт №01, відповідно до якого продавець зобов'язується продати покупцю нитки згідно інвойсу, а покупець зобов'язується цей товар прийняти і своєчасно проводити оплату на умовах даного договору (п.1.1 контракту); продавець поставляє свій товар на умовах EXW - Istambul (п.2.1 контракту); продавець зобов'язується поставити покупцю товар в кількості 500 тон (п.3.1 контракту); валюта контракту, платежі і ціна товару - долари США (п.4.1 контракту); ціна на поставлену продукцію вказується в інвойсі і встановлюється в доларах США згідно цінам зовнішньоекономічного ринку (п.4.2 контракту); даний контракт вступає в силу з дати його підписання обома сторонами (п.11.1 контракту); строк дії контракту - три роки з моменту підписання сторонами (п.11.6 контракту).

11.01.2013 між Acfil Tekstil Ic Ve Dic LTD.STI (продавець) та ТОВ "Полі-ресурс-плюс" (покупець) укладено додаток №1 до контракту №01 від 23.11.2012, відповідно до якого п.2.1 контракту викладено: "продавець поставляє свій товар на умовах СРТ-Khmelnitsky, згідно Інкотермс 2010 р"; даний додаток є невід'ємною частиною контракту №01 від 23.11.2013 і вступає в силу з моменту його підписання (п.2.2).

27.06.2013 ТОВ "Полі-ресур-плюс" здійснено митне оформлення товару за МД №400050000/2013/009613, в графі 20 якої зазначені умови поставки - СРТ-Хмельницький; визначено митну вартість: 402144,14 грн. (80428,83 грн. - ПДВ) по коду товару 5206120000 та 675,89 грн. (27,04 грн. - ввізне мито, 140,59 грн. - ПДВ) по коду товару 5205220090. При митному оформлені також надано інвойс №26275 від 21.06.2013, відповідно до якого умовами поставки також зазначено СРТ-Khmelnitskіy.

12.09.2013 між "TEKDAMLA PAZARLAMA TEKSTIL SAN. TIC.LTD.STI" (ПРОДАВЕЦЬ) та ТОВ "Полі-ресурс-плюс" (покупець) укладено контракт №09/2013, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує в порядку і на умовах передбачених в даному контракті продукцію: регенерировану Open-End пряжу: хлопок-поліестер, кольорова (в асортименті); походження - Турція (п.1.1 контракту); загальна сума даного контракту складає 1000000,00 (один мільйон) доларів США 00 центів (п.2.3 договору); поставка товару по даному контракту здійснюється на умовах СРТ-Khmelnitsky відповідно до Інкотермс 2010 (п.3.1 контракту); поставка товару по даному контракту здійснюється в період вересень 2013 - грудень 2016 року (строки поставок узгоджуються з покупцем) (п.4.1 контракту); даний контракт вступає в силу з моменту його підписання повноважними на те представниками сторін і діє до 31 грудня 2016 року (п.14.1 контракту).

28.10.2013 ТОВ "Полі-ресур-плюс" здійснено митне оформлення товару за МД №400050000/2013/017004, в графі 20 якої зазначені умови поставки - СРТ-Хмельницький; визначено митну вартість: 400286,33 грн. (80057,26 грн. - ПДВ).

Декларантом при визначені митної вартості товару було використано основний метод - за ціною договору (вартістю операції).

Щодо твердження відповідача, що різниця в умовах поставки товарів (за МД від 27.06.2013 №400050000/2013/009613 та від 28.10.2013 №400050000/2013/017004 - СРТ-Khmelnitsky, за експортними деклараціями, отриманими від митних органів Республіки Туреччина - ЕXW Istambul та Usak), спричинила різницю в визначенні митної вартості товарів та, відповідно, заниження позивачем суми податкового зобов'язання на загальну суму 7203,18 грн. (у тому числі ввізного мита - 0,59 грн. та ПДВ - 7 202,59 грн.), суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для:

1) нарахування митних платежів;

2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;

3) ведення митної статистики;

4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Відповідно до п.1 Загального вступного коментарю до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (набула чинності для України 16.05.2008) первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", як це визначено у ст. 1 даної Угоди. Статті від 2 до 7 передбачають методи визначення митної вартості у випадках, коли вона не може бути визначена згідно з положеннями Статті 1.

Згідно із ч.2 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Так, згідно з положеннями глави 9 МК України, зокрема, згідно з ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).

Відповідно до ч.3 ст.58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч.4 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно ч.5 ст.58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до п.5 ч.10 ст.58 МК України "Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)", при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, закрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Враховуючи наведене, слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суд встановив, що ТОВ "Полі-ресурс-сервіс" одночасно з поданими МД, подано зовнішньоекономічні контракти від 23.11.2012 №01, додаток №1 до контракту №01 від 23.11.2012, від 12.09.2013 №09/2013, інвойс №26275 від 21.06.2013 та декларації контрагентів позивача.

Згідно ст.3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Статтею 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 №959-ХІІ (далі Закон №959-ХІІ) визначені принципи зовнішньоекономічної діяльності, зокрема: принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва; принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Згідно ст.5 Закону №959-ХІІ втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Частиною 1 ст.627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.6 Закону №959-ХІІ зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Згідно ст.6 Господарського кодексу України (далі - ГК України), загальними принципами господарювання в Україні, зокрема, є: свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Відповідно до ч.4 ст.179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 3 ст.189 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Відповідно до ст.190 ГК України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 21.06.2012 №5007-VI (далі - Закон №5007-VI), вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Згідно ч.1 ст.14 Закону №5007-VI, під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Згідно ч.5 ст.19 ГК України незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Отже, суб'єкти господарювання (суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності) є вільними у визначенні умов договору, у тому числі визначенні умов поставки.

Умови поставки товарів EXW згідно Інкотермс 2000 означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Умови поставки товарів СРТ згідно Інкотермс 2000 означають, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Експортна ціна визначається двохстороннім зовнішньоекономічним контрактом і залежить виключно від умов і обсягу поставки, виду товару і кон'юнктури світового ринку.

Отже, ТОВ "Полі-ресурс-плюс" при укладені зовнішньоекономічних контрактів мали право визначити умови поставки, якими є СРТ-Хмельницький.

Суд враховує, що судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів на підтвердження розрахунків ТОВ "Полі-ресурс-плюс" по оплаті транспортних послуг за перевезення товарів, а також господарських зв'язків з ДП "Самтранс" ТОВ "Агросвітло плюс", яке здійснювало перевезення товарів, про що зазначено в акті №Н/0035/4/22-01-22-04/0038232411 від 31.12.2014 (стор.5) та товаросупровідних документах (CMR) від 22/10/2013. Крім того, згідно листів Acfil Tekstil Ic Ve Dic LTD.STI від 20.10.2014 та TEKDAMLA PAZARLAMA TEKSTIL SAN. TIC.LTD.STI від 03.09.2014 поставка товару здійснювалась на умовах СРТ-Хмельницький, а будь-які інші умови поставки є помилково зазначеними. Крім того, нездійснення позивачем витрат на транспортування товару підтверджується наданими платіжними документами, копії яких містяться в матеріалах справи. Відтак, витрати на транспортування товару здійснювали контрагенти позивача, а умови поставки, задекларовані ТОВ "Полі-ресурс-плюс" під час митного оформлення товарів, відповідають умовами договорів та фактичним обставинам справи.

Отже, за наданими документами слідує, що позивач не ніс витрат із перевезення товару. Відтак, такі витрати не входять до митної вартості.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що вказані відповідачем розбіжності в умовах поставки є необґрунтованими та формальними, спростовуються матеріалами справи, а, отже, не впливають на рівень заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів.

Таким чином, жодний із доказів, досліджених судом, не вказує на підтвердження позиції відповідача щодо донарахування податкового зобов'язання на загальну суму 7202,59 грн.. Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів, відповідачем не наведено, та інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Аналізуючи положення МК України та співставляючи їх з документально підтвердженими обставинами справи суд приходить до висновку, що відомості надані позивачем стосовно митної вартості товарів є об'єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально. Крім того, вартість товарів, заявлена ТОВ "Полі-ресурс-плюс" під час митного оформлення товарів, відповідає вартості товарів в експортних деклараціях, наданих митними органами Республіки Туреччини.

Крім того, варто зауважити, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється методами, визначеними ст.57 МК України. Проте, всупереч встановленим нормам законодавства, відповідачем самостійно визначено митну вартість товару способом, що не передбачений ст.57 МК України, тобто на підставі отриманих з іноземної держави експортних декларацій.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст.11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В Рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2003р. від 30.01.2003 зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому належать до задоволення.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області №000004/22-01-22-04 від 23.01.2015.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Полі-ресурс-плюс" понесені судові витрати в розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 10 квітня 2015 року

Суддя /підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя Д.Л. Фелонюк