Постанова

від 17.04.2015 по справі 826/2701/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 квітня 2015 року № 826/2701/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Український аграрний ресурс" доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві проскасування податкового повідомлення-рішення

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український аграрний ресурс" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2015р. №0000252203.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що податковим органом необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення, оскільки позивач вимог чинного законодавства не порушував, відповідачем безпідставно під час здійснення перевірки не враховано первинні документи, що підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту згідно договору купівлі-продажу № 307 від 01.04.2014р. з ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп".

Відповідач проти позову заперечує, обґрунтування заперечень співпадають з мотивацією викладеною в акті перевірки № 1481/26-54-22-06/367900154 від 26.12.2014 р.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у судовому засіданні 26.03.2015 року, за згодою сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Податковим повідомленням-рішенням від 18.01.2015р. №0000252203 Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 111 463,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 27 866,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків Акту від 26.12.2014р. № 1431/26-54-22-06/367900154 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп" (код ЄДРПОУ 37226981) за період з 01.01.2014р. по 30.09.2014р.

Так, перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог: п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, п. 9.1 ст. 9 Закону країни "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2014 р. у сумі 36 827,00 грн., за травень 2014 р. у сумі 74 636,00 грн.

Висновок про порушення позивачем зазначених норм перевіряючими зроблено з посиланням на те, що перевіркою не підтверджено реальності вчинення фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп". Такі висновки податкового органу мотивовані тим, що згідно з даними ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якій на обліку перебуває ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп", у даного підприємства встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, технічного персоналу у необхідній кількості, власних виробничих активів, власних складських приміщень, транспортних засобів у необхідній кількості, що є економічно необхідним для використання даних послуг в господарській діяльності.

Так, посилаючись на Довідку "форми №2" складену ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп», перевіряючими було зроблено висновок про відсутність реального характеру господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп".

Суд бере до уваги, що висновки ДПІ щодо фіктивності діяльності контрагента позивача, не знайшли свого підтвердження, оскільки належні та допустимі докази на підтвердження нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп" відповідачем суду не надано. Відповідачем також не надано суду вироку суду щодо контрагента позивача, фіктивного підприємництва, тощо.

Аналізуючи обґрунтованість таких висновків податкового органу, суд приходить до наступного.

01.04.2014р. року між позивачем та TOB "Прауд-Трейдінг Груп" було укладено договір купівлі-продажу № 307, відповідно до п.1.1 договору ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп" (постачальник) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність позивача (покупця) хімічні товари, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити цей товар.

Кількість, номенклатура, ціна, термін, умови оплати та поставки кожної партії товару, що постачається за даним договором, визначається у видаткових накладних (п. 1.2 договору).

Згідно п. 5.1 договору ціна за одиницю товару та загальна кількість товару за кожною позицією остаточно встановлюється та відображається у видаткових накладних.

Додатковою угодою № 1 від 01.04.2014р. до договору № 307 від 01.04.2014р. сторони п. 4.1 договору виклали в наступній редакції: оплата вартості товару проводиться покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий/поточний рахунок постачальника на підставі виставленого останнім рахунку-фактури.

На виконання даного договору ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп" позивачу було поставлено хімічний товар, а саме: марганець сірчанокислий, мідь сірчанокислу, оцтова кислота, амоній гептамолібдет, калій хлористий, кальцій азотнокислий, калій хлористий тех, кислота лимонна, тетраборат натрію 10-водний (Бура), карбамід б/б, окис водню, трилон Б, всього на загальну суму 668 775,99 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 111 462,66 грн.

Про виконання сторонами умов договору, а саме отримання позивачем від ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп" товару підтверджується видатковими накладними: № 42 від 01.04.2014 р.; № 43 від 04.04.2014 р.; № 44 від 07.04.2014 р.; № 45 від 15.04.2014 р.; № 46 від 16.04.2014 р.; № 27 від 05.05.2014 р.; № 28 від 07.05.2014 р.; № 29 від 08.05.2014 р.; № 30 від 12.05.2014 р.; № 36 від 12.05.2014 р.; № 31 від 13.05.2014 р.; № 32 від 16.05.2014 р.; № 33 від 19.05.2014 р.; № 37 від 19.05.2014 р.; № 34 від 20.05.2014 р.; податковими накладними: № 1 від 01.04.2014 р.; № 2 від 04.04.2014 р.; № 3 від 07.04.2014 р.; № 4 від 15.04.2014 р.; № 5 від 16.04.2014 р.; № 1 від 05.05.2014 р.; № 2 від 07.05.2014 р.; № 3 від 08.05.2014 р.; № 4 від 12.05.2014 р.; № 5 від 12.05.2014 р.; № 6 від 13.05.2014 р.; № 7 від 16.05.2014р.; № 8 від 19.05.2014 р.; № 9 від 19.05.2014 р.; № 10 від 20.05.2014 р.; рахунками-фактурами № СФ-000039 від 01.04.2014 р.; № СФ-000040 від 04.04.2014 р.; № СФ-000041 від 07.04.2014 р.; № СФ-000042 від 15.04.2014 р.; № СФ-000043 від 16.04.2014 р.; № СФ-000044 від 05.05.2014 р.; № СФ-000045 від 07.05.2014 р.; № СФ-000046 від 08.05.2014 р.; № СФ-000047 від 12.05.2014 р.; № СФ-000048 від 12.05.2014 р.; № СФ-000049 від 13.05.2014 р.; № СФ-000050 від 16.05.2014 р.; № СФ-000051 від 19.05.2014 р.; № СФ-000052 від 19.05.2014 р.; № СФ-000053 від 20.05.2014 р. та специфікаціями до договору № 307 від 01.04.2014 р.: № 1 від 01.04.2014р.; № 2 від 04.04.2014р.; № 3 від 07.04.2014р.; № 4 від 15.04.2014р.; № 5 від 16.04.2014р.; № 6 від 05.05.2014р.; № 7 від 07.05.2014р.; № 8 від 08.05.2014р.; № 9 від 12.05.2014р.; № 10 від 12.05.2014р.; № 11 від 13.05.2014р.; № 13 від 19.05.2014р.; №14 від 19.05.2014р.; №15 від 20.05.2014р.

Перевезення товару, отриманого позивачем згідно договору № 307 від 01.04.2014 р., підтверджується товарно-транспортними накладними (наявні у справі). Так, перевезення товару позивачем було здійснено власним та орендованим транспортом: автомобілем МЕRСЕDЕS-ВЕNS, державний номер АА 1456 МО, автомобілем МЕRCЕDЕS, державний номер АА 5761 МН, автомобілем Реugeot Раrtnеr державний номер АА 4745 КР.

Відповідно до товарно-транспортних накладних: пункт навантаження: місто Київ, проспект Леся Курбаса 2-А; пункт розвантаження: с. Кулешів, Погребищенського району, Вінницької області. Згідно товарно-транспортних накладних вантажовідправником є ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп", вантажоодержувачем є позивач.

За отриманий від ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп" товар позивач сплатив грошові кошти. Про підтвердження проведення грошових розрахунків за придбаний товар та його подальшу реалізацію свідчить рух грошових коштів по банківському рахунку позивача, що підтверджується банківськими виписками (копії у справі).

Крім того, позивач надав суду докази використання зазначених хімічних товарів придбаних у ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп" у власному виробництві мінерального добрива - препарату «РОСТОК».

Відповідно до реєстраційного посвідчення серія А №02576 Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 17.03.2011 року, запис у державному реєстрі №5417, позивач є виробником мінерального добрива «РОСТОК».

Подальша реалізація добрив комплексних «РОСТОК», вироблених з хімічного товару, придбаного згідно договору купівлі-продажу товару №307 від 01.04.2014 року, здійснено позивачем згідно договору №01/02-13 від 01 лютого 2013 року. Відповідно до умов Договору №01/02-13 від 01 лютого 2013 року, позивач (постачальник) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність ТОВ "Рост Альянс" (покупцеві) Добрива комплексні «РОСТОК» в асортименті, а покупець зобов'язується в порядку та на умова, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити цей товар.

При цьому, позивачем надано суду докази реалізації добрив комплексних «РОСТОК» згідно договору №01/02-13 від 01 лютого 2013 року, а саме, податкові накладні, видаткові накладні.

Отже, надані позивачем первинні та супутні документи по взаємовідносинах позивача та ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп" щодо придбання хімічних товарів підтверджують реальність здійснених операцій та мету здійснення господарських операцій.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні названого Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частою 1 статті 9 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Позивачем на підтвердження реальності виконання договорів було надано до перевірки та надано суду акти виконаних робіт, податкові накладні, докази сплати.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

Згідно з пп.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Отже, формування валових витрат платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих здійснення господарських операцій первинних документів.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1. статті 201 ПК України).

В силу пункту 201.4. статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункту 201.6. статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.7. статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наступним пунктом названої статті встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

Суд не приймає до уваги висновки відповідача викладені в Акті перевірки від 26.12.2014р. № 1431/26-54-22-06/367900154, оскільки, акти зустрічної звірки носять лише інформаційний характер та не можуть бути беззаперечним свідченням порушення податкової дисципліни контрагентами позивача.

Таким чином, сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок не може вважатися доказом вчинення порушень податкового законодавства.

Крім того, відповідачем не надано доказів винесення вироку у кримінальній справі, який би встановлював вину посадових осіб ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп" щодо можливих зловживань чи порушень податкового законодавства.

Вирішуючи дану справу, суд також враховує ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 р. у справі № 810/5140/13-а за позовом Приватного підприємства «Криниця 2007» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, якою встановлено правомірність включення ПП «Криниця 2007» до податкового кредиту відповідних витрат по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Катрейд» за період з 14.08.2013 р. по 20.08.2013 р., зокрема, судом надано аналіз щодо необґрунтованості висновків податкового органу, викладених в акті перевірки № 97/22-03/32739864 від 28.08.2013 р. щодо фіктивності правочинів укладених між ПП «Криниця 2007» та ТОВ «Катрейд».

Проаналізувавши первинну документацію позивача, суд дійшов висновку, що вона складена у відповідності до вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп" здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Суд також враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп" було зареєстровано, як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Висновки про сумнівність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп" податковим органом були зроблені не у зв'язку з не підтвердженням товарності цих операцій, відсутністю чи неправильним складанням первинних документів або неналежним їх відображенням у бухгалтерському чи податковому обліку, а лише на підставі податкової інформації, зокрема, довідки складеної за "формою №2" ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп"», податковим органом було зроблено висновок про відсутність реального характеру господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп".

При цьому, відповідачем ані під час складання Акту перевірки позивача, ані під час судового засідання не наведено жодного доказу того, що укладений між позивачем ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп" договір суперечить актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цих угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету тощо.

Викладене свідчить, що позивач придбані у ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп" товари, використав у подальших оподатковуваних операціях в межах своєї основної господарської діяльності.

Судом встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп", що не заперечується податковим органом, сторони під час підписання податкових накладних мали статус платників податку на додану вартість.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем у ціні товарів було сплачено суми податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи.

Вирішуючи питання щодо реальності господарських операцій між контрагентами, суд повинен враховувати, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Зазначена позиція, викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни є підставою для застосування правових наслідків саме щодо цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 № К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з грав людини» платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутністю доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним втриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг знати.

Відповідно до рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21 -47а 10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту.

Отже, враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп", а тому вважає, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість є правомірним, а дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо нарахування позивачу сум з податку на додану вартість протиправними.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд звертає увагу, що відповідачем не доведено факту фіктивності чи удаваності зазначеного договору, визнання його недійсним, тощо. Крім того, слід відмітити, що позивачем надано всі первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп".

Отже, податковим органом в акті перевірки необґрунтовано зроблено висновок про те, що надані позивачем документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сукупність наведених вище первинних, платіжних та супровідних документів, досліджених під час розгляду справи, підтверджує факт виконання договору купівлі-продажу та отриманих позивачем хімічних товарів від ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп" та не дає підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення.

Враховуючи, те що позивачем доведено належними доказами реальність здійснення операцій купівлі-продажу та отримання від ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп" хімічного товару на виконання договору від 01.04.2014 р. № 307, позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення у зв'язку їх обґрунтованістю та доведеністю.

Враховуючи викладене, висновок викладений в Акті перевірки про порушення позивачем вимог: п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, п. 9.1 ст. 9 Закону країни "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2014 р. у сумі 36 827,00 грн., за травень 2014 р. у сумі 74 636,00 грн., є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи. А відтак донарахування податкових зобов'язань податковим повідомленням-рішенням від 18.01.2015р. №0000252203 Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві, здійснено не правомірно, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу сплачує штрафні санкції.

Оскільки, суд визнав неправомірним нарахування позивачу сум з податку на додану вартість, то нарахування штрафних санкцій є також неправомірним.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Український аграрний ресурс" задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.01.2015р. №0000252203 Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український аграрний ресурс" понесені судові витрати в сумі 248,67 грн. з Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук