Ухвала

від 16.06.2015 по справі 826/2701/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2701/15 Головуючий у 1-й інстанції:Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.

за участю секретаря: Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районні Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2015 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український аграрний ресурс» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український аграрний ресурс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2015 року № 0000252203.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 18.01.2015 року №0000252203.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Український аграрний ресурс» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Прауд-Трейдінг Груп» за період з 01.01.2014 року по 30.09.2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 26.12.2014 року № 1431/26-54-22-06/367900154, у якому встановлено порушення позивачем норм п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, п. 9.1 ст. 9 Закону країни "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2014 р. у сумі 36 827,00 грн., за травень 2014 р. у сумі 74 636,00 грн.

На підставі акта перевірки, 18 січня 2015 року ДПІ у в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000252203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 111 463,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 27 866,00 грн.

Колегія судді апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2014 року між позивачем та TOB "Прауд-Трейдінг Груп" було укладено договір купівлі-продажу № 307, відповідно до п.1.1 договору ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп" (постачальник) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність позивача (покупця) хімічні товари, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити цей товар.

Кількість, номенклатура, ціна, термін, умови оплати та поставки кожної партії товару, що постачається за даним договором, визначається у видаткових накладних (п. 1.2 договору).

Згідно п. 5.1 договору ціна за одиницю товару та загальна кількість товару за кожною позицією остаточно встановлюється та відображається у видаткових накладних.

Додатковою угодою № 1 від 01.04.2014 року до договору № 307 від 01.04.2014 року сторони п. 4.1 договору виклали в наступній редакції: оплата вартості товару проводиться покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий/поточний рахунок постачальника на підставі виставленого останнім рахунку-фактури.

На виконання даного договору ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп" позивачу було поставлено хімічний товар, а саме: марганець сірчанокислий, мідь сірчанокислу, оцтова кислота, амоній гептамолібдет, калій хлористий, кальцій азотнокислий, калій хлористий тех, кислота лимонна, тетраборат натрію 10-водний (Бура), карбамід б/б, окис водню, трилон Б на загальну суму 668775,99 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 111462,66 грн.

На підтвердження фактів виконання ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп" договірних зобов'язань, надання послуг та оплати їх вартості за вказаним правочином, позивач надав належним чином завірені копії первинних і розрахункових документів, а саме: видаткові накладні № 42 від 01.04.2014 р.; № 43 від 04.04.2014 р.; № 44 від 07.04.2014 р.; № 45 від 15.04.2014 р.; № 46 від 16.04.2014 р.; № 27 від 05.05.2014 р.; № 28 від 07.05.2014 р.; № 29 від 08.05.2014 р.; № 30 від 12.05.2014 р.; № 36 від 12.05.2014 р.; № 31 від 13.05.2014 р.; № 32 від 16.05.2014 р.; № 33 від 19.05.2014 р.; № 37 від 19.05.2014 р.; № 34 від 20.05.2014 р.; податкові накладні: № 1 від 01.04.2014 р.; № 2 від 04.04.2014 р.; № 3 від 07.04.2014 р.; № 4 від 15.04.2014 р.; № 5 від 16.04.2014 р.; № 1 від 05.05.2014 р.; № 2 від 07.05.2014 р.; № 3 від 08.05.2014 р.; № 4 від 12.05.2014 р.; № 5 від 12.05.2014 р.; № 6 від 13.05.2014 р.; № 7 від 16.05.2014р.; № 8 від 19.05.2014 р.; № 9 від 19.05.2014 р.; № 10 від 20.05.2014 р.; рахунки-фактури № СФ-000039 від 01.04.2014 р.; № СФ-000040 від 04.04.2014 р.; № СФ-000041 від 07.04.2014 р.; № СФ-000042 від 15.04.2014 р.; № СФ-000043 від 16.04.2014 р.; № СФ-000044 від 05.05.2014 р.; № СФ-000045 від 07.05.2014 р.; № СФ-000046 від 08.05.2014 р.; № СФ-000047 від 12.05.2014 р.; № СФ-000048 від 12.05.2014 р.; № СФ-000049 від 13.05.2014 р.; № СФ-000050 від 16.05.2014 р.; № СФ-000051 від 19.05.2014 р.; № СФ-000052 від 19.05.2014 р.; № СФ-000053 від 20.05.2014 р. та специфікації до договору № 307 від 01.04.2014 р.: № 1 від 01.04.2014р.; № 2 від 04.04.2014р.; № 3 від 07.04.2014р.; № 4 від 15.04.2014р.; № 5 від 16.04.2014р.; № 6 від 05.05.2014р.; № 7 від 07.05.2014р.; № 8 від 08.05.2014р.; № 9 від 12.05.2014р.; № 10 від 12.05.2014р.; № 11 від 13.05.2014р.; № 13 від 19.05.2014р.; №14 від 19.05.2014р.; №15 від 20.05.2014р.

Перевезення товару, отриманого позивачем згідно договору № 307 від 01.04.2014 року, підтверджується товарно-транспортними накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, перевезення товару позивачем було здійснено власним та орендованим транспортом: автомобілем МЕRСЕDЕS-ВЕNS, державний номер АА 1456 МО, автомобілем МЕRCЕDЕS, державний номер АА 5761 МН, автомобілем Реugeot Раrtnеr державний номер АА 4745 КР.

Відповідно до товарно-транспортних накладних: пункт навантаження: місто Київ, проспект Леся Курбаса 2-А; пункт розвантаження: с. Кулешів, Погребищенського району, Вінницької області. Згідно товарно-транспортних накладних вантажовідправником є ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп", вантажоодержувачем є позивач.

За отриманий від ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп" товар позивач сплатив грошові кошти. Про підтвердження проведення грошових розрахунків за придбаний товар та його подальшу реалізацію свідчить рух грошових коштів по банківському рахунку позивача, що підтверджується банківськими виписками.

Крім того, позивач надав суду докази використання зазначених хімічних товарів придбаних у ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп" у власному виробництві мінерального добрива - препарату «РОСТОК».

Відповідно до реєстраційного посвідчення серія А №02576 Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 17.03.2011 року, запис у державному реєстрі №5417, позивач є виробником мінерального добрива «РОСТОК».

Подальша реалізація добрив комплексних «РОСТОК», вироблених з хімічного товару, придбаного згідно договору купівлі-продажу товару №307 від 01.04.2014 року, здійснено позивачем згідно договору №01/02-13 від 01 лютого 2013 року. Відповідно до умов Договору №01/02-13 від 01 лютого 2013 року, позивач (постачальник) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність ТОВ "Рост Альянс" (покупцеві) Добрива комплексні «РОСТОК» в асортименті, а покупець зобов'язується в порядку та на умова, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити цей товар.

При цьому, позивачем надано суду докази реалізації добрив комплексних «РОСТОК» згідно договору №01/02-13 від 01 лютого 2013 року, а саме, податкові накладні, видаткові накладні.

Отже, надані позивачем первинні документи по взаємовідносинах позивача та ТОВ "Прауд-Трейдінг Груп" щодо придбання хімічних товарів підтверджують реальність здійснених операцій та мету здійснення господарських операцій.

Надаючи правову оцінку відносинам що склалися між сторонами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). (п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг: г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що операції позивача з ТОВ «Прауд-Трейдінг Груп» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є підставою для формування податкового кредиту.

На момент складання податкових накладних ТОВ «Прауд-Трейдінг Груп» було зареєстровано як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну надану послугу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські відносини між позивачем та його контрагентом ТОВ «Прауд-Трейдінг Груп» документально підтверджені та мали реальний характер, а тому у відповідача відсутні підстави для донарахування позивачу суми податку на додану вартість.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41,160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л. О.

Троян Н.М.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.