Постанова

від 02.04.2015 по справі п/811/1512/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 квітня 2015 рокусправа № П/811/1512/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Кравченко В.С., дов. від 25.07.13 р.

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Приватного підприємства "Астарта Груп" та Маловисківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 р. у справі № П/811/1512/14

за позовом Приватного підприємства "Астарта Груп"

до Маловисківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2014 Приватне підприємство «АСТАРТА ГРУП» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Новомиргородського відділення Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0002272200 від 07.05.2014 р. про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 2 148 237,00 грн., з яких 1718 590 грн. - за основним платежем, 429 647 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новомиргородського відділення Маловисківської ОДПІ № 0002262200 від 07.05.2014 р. про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2 692 656,00 грн., з яких 1 795 104 грн. - за основним платежем, 897 552 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам, оскільки господарські операції позивача з контрагентами - ПП «Астарта Груп» із ПП «Кіровоградський митний термінал», ТОВ «Агроконтракт-Н», ФГ «СВТ-Світанок», ТОВ «Хронос», ТОВ «Будівельна компанія «Ростбуд», мали реальний характер, підтверджені належним чином складеними первинними документами, а товар (роботи, послуги), отримані від контрагентів, використано у власній господарській діяльності Підприємства.

Ухвалою від 30.05.2014 Кіровоградським окружним адміністративним судом здійснено заміну неналежного відповідача - Новомиргородського відділення Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на належного відповідача - Маловисківську об'єднану державну податкову інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (т.4, а. с.129).

Постановою від 12 червня 2014 у справі № П/811/1512/14 вищевказаний адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Маловисківської ОДПІ № 0002272200 від 07.05.2014 р. про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 2 148 237,00 грн., з яких 1 718 590 грн. - за основним платежем, 429 647 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Маловисківської ОДПІ № 0002262200 від 07.05.2014 р. в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2 666 656,2 грн., з яких 1 777 770,8 грн. - за основним платежем, 888885,4 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постанову суду у частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що оскільки у позивача на час проведення перевірки були в наявності належним чином складені первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ПП «Астарта Груп» із ПП «Кіровоградський митний термінал», ТОВ «Агроконтракт-Н», ФГ «СВТ-Світанок», ТОВ «Будівельна компанія «Ростбуд», то позивачем правомірно сформовано податковий кредит та витрати за цими господарськими операціями.

Постанову суду у частині відмовлених у задоволенні позовних вимог мотивовано тим, що відносини між ПП «Астарта Груп» та ТОВ «Хронос» вже були предметом судового розгляду, а податкові повідомлення-рішення, що стосуються відсутності реального характеру цих операцій, були визнані судом протиправними та скасовані, в зв'язку з чим питання про визнання протиправним податкового повідомлення рішення Новомиргородського відділення Маловисківської ОДПІ від 07.05.2014 р. № 0002262200 в частині 17333,67 грн. податку на додану вартість не може бути предметом повторного судового розгляду.

Не погодившись з постановою суду, Маловисківською ОДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 у справі № П/811/1512/14 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не в повному обсягу дослідив пояснення відповідача, не приділивши уваги тому факту, що усі операції по взаємовідносинах Підприємства з контрагентами - ПП «Кіровоградський митний термінал», ТОВ «Агроконтракт-Н», ФГ «СВТ-Світанок», ТОВ «Хронос», ТОВ «Будівельна компанія «Ростбуд», не спричинили реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності, про що свідчать результати актів перевірок вказаних контрагентів.

ПП «Астарта Груп» також подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить змінити постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 у справі № П/811/1512/14 в частині відмовлених у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що вказані судом першої інстанції суми ПДВ по відносинах з ТОВ «Хронос» не увійшли до грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного у податковому повідомленні-рішенні № 0002262200 від 07.05.2014, в зв'язку з чим зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним і скасуванню у повному обсязі.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представниками сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції надані пояснення на обґрунтування вимог апеляційних скарг, підтримана визначена сторонами правова позиція по суті спірних питань даної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Новомиргородськими відділенням Маловисківської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Астарта Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2013 р., за наслідками якої складено акт № 6/2200/1700/33333798 від 23.04.2014 р. (т.1, а. с.25-47).

07.05.2014 р. на підставі акту перевірки Новомиргородським відділенням Маловисківської ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0002272200, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 2 148 237 грн., у тому числі 1 718 590 грн. за основним платежем та 429 647 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0002262200, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2 692 656 грн., у тому числі 1 795 104 грн. - за основним платежем та 897552 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а. с.61).

Згідно висновків вищевказаної позапланової перевірки в результаті порушення:

- п.п.138.1.1 п.138.1, п.п.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України Підприємством занижено в податок на прибуток всього на суму 1718590 грн., у тому числі за ІІ квартал 2012 року в сумі 22604 грн., за ІІІ квартал 2013 року в сумі 16697 грн., за І квартал 2013 року в сумі 1679289 грн. та відповідно занижено авансові внески з податку на прибуток всього на суму 41484 грн., у тому числі за січень 2013 року в сумі 4367 грн., за лютий 2013 року в сумі 4367 грн., за березень 2013 року в сумі 3275 грн., за квітень 2013 року в сумі 3275 грн., за травень 2013 року в сумі 3275 грн., за червень 2013 року в сумі 3275 грн., за липень 2013 року в сумі 3275 грн., за серпень 2013 року в сумі 3275 грн., за вересень 2013 року в сумі 3275 грн., за жовтень 2013 року в сумі 3275 грн., за листопад 2013 року в сумі 3275 грн., за грудень 2013 року в сумі 3275 грн.;

- п.198.3 ст.198 ПК України Підприємством занижено податок на додану вартість всього на суму 1795104 грн., у тому числі за березень 2013 року в сумі 52273 грн., за квітень 2013 року в сумі 68149 грн., за травень 2013 року в сумі 237020 грн., за червень 2013 року в сумі 409004 грн., за липень 2013 року в сумі 690966 грн., за серпень 2013 року в сумі 12637 грн., за жовтень 2013 року в сумі 179916 грн., за листопад 2013 року в сумі 30796 грн., за грудень 2013 року в сумі 114343 грн.

Даний висновок податкового органу обґрунтовано тим, що реальність господарських операцій позивача з його контрагентами - ПП «Кіровоградський митний термінал», ТОВ «Агроконтракт-Н», ФГ «СВТ-Світанок», ТОВ «Хронос» та ТОВ «Будівельна компанія «Ростбуд» не підтверджена, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 1718590 грн. та податок на додану вартість на суму загальну 1 795 104 грн.

Так, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку (Лист ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, ПП «Астарта Груп» мало господарські відносини:

- з ФГ «СВТ-Світанок» за договором купівлі-продажу від 15.02.2013 р. № 14/02-2013, за умовами якого ФГ «СВТ-Світанок» зобов'язалось передати у власність позивача зерно сої врожаю 2012 року в обсязі 50 метричних тонн за ціною 4338 грн. за тонну (т.1, а. с.108, 109);

- з ТОВ «Агроконтракт-Н» за договором купівлі-продажу № 04/02/13 від 04.02.2013 р., за умовами якого ТОВ «Агроконтракт-Н» зобов'язалось передати у власність позивача сою в кількості 2500 тонн за ціною 3975 грн. за тонну без ПДВ (т.1, а. с.75);

- з ТОВ «Будівельна компанія «Ростбуд» за договором підряду № 155 від 16.02.2012, за умовами якого ТОВ «Будівельна компанія «Ростбуд» зобов'язалось виконати роботи з облаштування напільного покриття на об'єкті по вул.Родимцева, 89 у м.Кіровограді (т.1, а. с.119, 120);

- з ПП «Кіровоградський митний термінал» за договором-доручення на декларування товарів й іншого майна, що переміщується через митний кордон України № 67 від 26.03.2013, за умовами якого ПП «Кіровоградський митний термінал», як брокер, від імені та за рахунок замовника (позивача) зобов'язалось здійснювати декларування вантажів, перевезених через кордон України. (т.1, а. с.178);

- з ТОВ «Хронос» за договором № 28 від 29.05.2012, за умовами якого ТОВ «Хронос» зобов'язалось виконати, як посередник, ряд певних фактичних дій з метою знаходження оптимального контрагента, готового придбати товар замовника (позивача ) - борону Vaterstad Carrier-1225 (т.1, а. с.216, 217).

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно абз.1 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача -ТОВ «Агроконтракт-Н», ФГ «СВТ-Світанок», ТОВ «Будівельна компанія «Ростбуд», ПП «Кіровоградський митний термінал» та ТОВ «Хронос», статуту юридичних осіб, статусу платників ПДВ на момент здійснення господарських операцій з поставки товарів (т.2, а. с.5-9), відповідачем суду не надані, що свідчить про наявність у вказаних підприємств спеціальної податкової правосуб'єктності.

Виконання цих договорів не заперечується відповідачем в акті перевірки від 23.04.2014, досліджено судом першої інстанції, підтверджено специфікаціями, видатковими та податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, що свідчать про оплату товару позивачем, тощо.

Так, копіями первинних документів, що містяться в матеріалах справи підтверджується виконання договорів з ФГ «СВТ-Світанок» (т.1, а. с.110-118), з ТОВ «Агроконтракт-Н» (т.1, а. с.76-107), з ТОВ «Будівельна компанія «Ростбуд» (т.1, а. с.121-141), з ПП «Кіровоградський митний термінал» (т.1, а. с.179-204, т.1), з ТОВ «Хронос» (т.1, а. с.218-222).

Крім того, відповідачем не надано суду доказів того, що податкові накладні, які виписані контрагентами позивача і які є за приписами Податкового кодексу України підставою для формування податкового кредиту платника податків, не відповідають положенням Наказу Міністерства фінансів України «Про порядок заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1333/20071.

Використання Підприємством придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності відповідачем не заперечувалось.

Тобто належним чином оформлені первинні документи, що містяться в матеріалах справи, підтверджують реальність господарських операцій позивача з вищевказаними контрагентами та рух активів у процесі здійснення господарських операцій.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять.

Також податковим органом не надано суду доказів недійсності вищезазначених договорів.

Разом з тим, відповідач посилається на збитковість операцій позивача з ТОВ «Агроконтракт-Н» та відсутність зв'язку з цим права у Підприємства на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за рахунок таких операцій.

Така позиція обґрунтовується податківцями тим, що між позивачем (продавець) та компанією «Directinvest & Co, S.A.» (покупець) укладено контракт № SB 24від 24.01.2013, згідно з яким продавець зобов'язується поставити покупцю сою врожаю 2012 року в кількості 2500 метричних тонн за ціною 527 доларів США за метричну тонну (т.1, а. с.63-65, т.1).

При цьому виконання вказаного договору підтверджується ВМД №504050000/2013/101361 від 21.03.2013, яка свідчить про митне оформлення товару, рахунком-фактурою від 20.03.2013, актом-розрахунком № 1/20-03-2013 та виписками по рахункам ПП «Астарта Груп», що свідчать про оплату сої (т.1, а. с.66-75).

Згідно з курсом валют, що діяв на час декларування партії товару (7,993 грн. за долар США), вартість 1 метричної тонни складала 4179,11 грн. (527*7,993).

В зв'язку з цим податківці дійшли висновку, що збиток від придбання у ТОВ «Агроконтракт-Н» зерна сої та подальшого перепродажу його компанії «Directinvest & Co, S.A.» складає 1222695,22 грн. (т.1, а. с.65), а тому позивачем завищено собівартість придбаних та реалізованих товарів всього у сумі 8 838 366 грн.

Судом першої інстанції встановлено і не спростовується відповідачем, що зерно сої, поставлене позивачем компанії «Directinvest & Co, S.A.», придбано позивачем у ТОВ «Агроконтракт-Н» та ФГ «СВТ «Світанок».

За позицією позивача ціна контракту, укладеного з компанією «Directinvest & Co, S.A.», визначена сторонами відповідно до звичайних цін, що діяли на ринку на момент його укладання, на підтвердження чого надано відомості про індекс цін на зерно сої в період з січня по березень 2013 року; укладання контракту за ціною 527 доларів США за метричну тонну діючими середніми цінами на зерно сої та потребою підприємства у обігових коштах.

При цьому збитковість господарської операції за поясненнями позивача мала місце через те, що в період між закупкою сої і її реалізацією змінилась світова ціна. З метою виконання умов міжнародного контракту Підприємством змушено було продавати сою за ціною меншою, чим придбавали. Проте це не вплинуло на прибутковість діяльності Підприємства, оскільки за підсумками господарської діяльності ПП «Астарта Груп» мало грошову вигоду (т.1, а. с.113-118).

Тобто за позицією відповідача сума придбання має бути не нижчою від сумі реалізації товару, в протилежному випадку реалізація товару призводить до збитків, що свідчить про не здійснення Підприємством господарської діяльності.

Так, за визначенням, наведеним у статті 3 ГК України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

У п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Діяльність по придбанню товарів, матеріалів та виробництву продукції цих товарів, матеріалів супроводжується витратами підприємства. На окремих стадіях, при здійсненні окремих господарських операцій придбання товарів, матеріалів платник податку може не отримати доходів, а понести витрати.

При цьому, чинним законодавством не висунуто умов щодо прямої залежності формування податкового кредиту відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями, внаслідок яких платник податків отримав дохід.

Крім того, законодавець не ототожнює поняття «доход» та «прибуток».

Таким чином, господарська діяльність пов'язана із підприємницьким ризиком і може привести до того, що товар не буде використаний в оподатковуваних операціях, у зв'язку із непередбачуваними обставинами діяльності господарства, попиту ринку тощо.

Отже, збитковість господарської діяльності сама по собі не може бути підставою для визначення діяльності як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний ризик не отримати дохід.

Також колегія суддів не вважає законними доводи відповідача про правомірність здійсненого податковим органом збільшення грошового зобов'язання з ПДВ з причин продажу позивачем товару за ціною, нижчою ніж ціна його придбання, оскільки до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з виробництвом товару, належать рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни.

При цьому, як вірно зазначено позивачем та судом першої інстанції, чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування ПДВ, виходячи з собівартості товару.

З огляду ж на вищенаведене визначення господарської діяльності, що міститься у пункті п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами, а відтак і продаж позивачем феросплавної продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача.

Крім того, пункт 198.5 статті 198 ПК України закріплює можливість суб'єкта господарювання в подальшій господарській діяльності відкоригувати раніше заявлений податковий кредит.

В свою чергу обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на податковий орган у порядку, встановленому чинним законодавством (п.39.14 ст.39 ПК України).

В акті перевірки від 23.04.2014 жодних доказів щодо реалізації продукції Підприємства за цінами, які не відповідають звичайним, контролюючим органом не наведено і під час судового розгляду справи також не надано.

Отже, слідує висновок, що при визначенні податкових зобов'язань за операціями з поставки товарів Підприємство виходило з договірних цін, які встановлені сторонами договорів купівлі-продажу та відповідають рівню звичайних цін, чого податковим органом не було спростовано.

Як визначено у п.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, Підприємство з метою складання податкового обліку використовує дані по кожній окремій господарській операції. На підставі саме даних первинного обліку підприємство відносить суми до складу валового доходу та на валові витрати в податковому обліку. Тобто позивач має право відображати в бухгалтерському обліку всі господарські операції, в тому числі ті, які призвели до отримання балансового збитку.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем належним чином сформовано ціни по взаємовідносинах з компанією «Directinvest & Co, S.A.», ТОВ «Агроконтракт-Н» та ФГ «СВТ «Світанок».

При цьому, стосовно недоведеності того, що товар, придбаний позивачем у ТОВ «Агроконтракт-Н» та ФГ «СВТ «Світанок», є товаром власного виробництва, колегія суддів зазначає, що ця обставина не є визначальною для визначення реальності господарської операції, оскільки як зазначив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 08.08.2012 у справі № К/9991/42185/12 посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції, само по собі не свідчить про фіктивність господарської операції, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником товару чи послуги.

Висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача з ПП «Кіровоградський митний термінал» обґрунтовані посиланням на: акти позапланових перевірок (т.1, а. с.30):

- акт позапланової перевірки ПП «Астарта Груп» по взаємовідносинах з ПП «Кіровоградський митний термінал» від 04.07.2013 р., на підставі якого Маловисківською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 18.07.2013 № 0001812210 (в акті перевірки позивача від 23.04.2014 посилання на даний акт позапланової перевірки помічено зірочкою);

- акт позапланової перевірки ПП «Кіровоградський митний термінал» по взаємовідносинах з ТОВ «Вендо», ТОВ «Весна» від 19.04.2013.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, вищевказане податкове повідомлення-рішення від 18.07.2013 № 0001812210 скасовано постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.09.2013 у справі № 811/2496/13-а (т.1, а. с.142-144).

Разом з тим, відповідачем в письмових поясненнях, наданих суду апеляційної інстанції, зазначається, що інформація про акти, відмічена зірочкою, в акті перевірки позивача від 23.04.2014 відображалась довідково з метою відображення, що суми ПДВ по податковим накладним були вже донараховані за результатами перевірок, проведених Новомиргородським відділенням Маловисківської ОДПІ та відповідно не вплинули на висновок щодо заниження ПП «Астарта Груп» сум податку на додану вартість.

Тобто висновки податківців по акту позапланової перевірки ПП «Астарта Груп» по взаємовідносинах з ПП «Кіровоградський митний термінал» від 04.07.2013 стосуються завищення ПДВ за періоди: травень, червень, вересень 2012 року, в той час, як висновки податківців по акту позапланової перевірки ПП «Астарта Груп» від 23.04.2014 (що є предметом дослідження у даній справі) стосуються завищення ПДВ за періоди: березень-серпень 2013 року, жовтень-грудень 2013 року.

Також колегією суддів не приймаються до уваги посилання податківців на акт позапланової перевірки ПП «Кіровоградський митний термінал» від 19.04.2013 по взаємовідносинах з ТОВ «Вендо», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД» та ТОВ «Арагон Торг», за висновками якого ПП «Кіровоградський митний термінал» мало господарські відносини з вказаними контрагентами за договорами, які є нікчемними.

З приводу посилань відповідача в акті перевірки від 23.04.2014 на нікчемність правочинів колегія суддів зазначає, що згідно положень частин 1 та 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Податкові органи не повинні посилатись на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 ЦК України як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитись від оподаткування укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття «незаконне заволодіння майном держави», що міститься у диспозиції частини першої статті 228 ЦК України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 ЦК України.

Таким чином, до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

На момент розгляду справи обвинувальний вирок стосовно посадових осіб позивача відсутній.

Разом з тим, акт перевірки від 23.04.2014 не тільки не містить посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу посадових осіб Підприємства на порушення публічного порядку, не пояснює в чому саме таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Отже, відповідач, зробивши висновок в акті перевірки від 23.04.2014 про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Так, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента, відсутність складських приміщень, транспортних засобів тощо. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, якщо контрагенти позивача по ланцюгу постачання не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих підприємств і така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Тим більш, що органам ДПС статтею 20 ПК України, якою визначаються права органів ДПС, не надано повноваження щодо встановлення в актах перевірки нікчемності правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Також податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що предметом господарських операцій ПП «Астарта Груп» та ПП «Кіровоградський митний термінал» (надання брокерських послуг), був той же предмет, що між ПП «Кіровоградський митний термінал» та його контрагентами по ланцюгу постачання (з ТОВ «Вендо», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД» та ТОВ «Арагон Торг»).

Наведене свідчить також про безпідставність висновків відповідача про визнання нікчемними договорів позивача з ТОВ «Агроконтракт-Н», ФГ «СВТ-Світанок» та ТОВ «Будівельна компанія «Ростбуд», ТОВ «Хронос».

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Будівельна компанія «Ростбуд» щодо придбання будівельних матеріалів та робіт, ґрунтуються на даних актів перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська від 12.11.2012 р. № 1405/22-5/37276519 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Ростбуд» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2012 року» та від 19.04.2013 р. № 1139/226/37276519 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «БК «Ростбуд» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за червень, вересень 2012 року», які мали місце через відсутність ТОВ «БК «Ростбуд» за місцезнаходженням.

Так, стосовно посилань податківців на акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Ростбуд» колегія суддів зауважує, що такий акт є документом, який фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки, і законодавством України не надано право контролюючим органам в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, наслідком відсутності платника податків за податковою адресою на час проведення податковим органом перевірки згідно податкового законодавства не може бути визначення грошових зобов'язань для контрагента такого платника податків.

Так, пунктом 12.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Мінфіну України від 09.12.2011 № 1588, передбачено, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення, державним реєстратором поштовим відправленням надсилається юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, державним реєстратором вносяться до Єдиного державного реєстру запису відомості про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Зазначені норми встановлюють певний порядок визначення фактичного знаходження за юридичною адресою підприємства, результатом дотримання якого контролюючими органами є внесення до Єдиного державного реєстру відповідних даних про відсутність за зареєстрованою юридичною адресою юридичної особи.

Саме наявність таких даних є підставою для податкового органу вважати внесенні юридичною особою в декларацію даних недостовірними.

Таким чином, слід зазначити, що довідки або акти про відсутність юридичної особи за зареєстрованою адресою, не можуть вважатися належним доказом відсутності платника податків за податковою адресою як остаточно встановленого факту, та, відповідно впливати на право контрагента такого платника формувати валові витрати і податковий кредит за рахунок проведених господарських операцій між ними.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Хронос» судом першої інстанції зроблено висновок, що ці відносини ПП «Астарта Груп» та ТОВ «Хронос» вже були предметом судового розгляду, а податкові повідомлення-рішення, що стосується відсутності реального характеру цих операцій, винесене Новомиргородським відділенням Маловисківської МДПІ та Маловисківською ОДПІ були визнані судом протиправними та скасовані, а саме:

- в акті перевірки позивача від 23.04.2014 (т.1, а. с.32) зазначено, що в податковому обліку позивачем відображено оприбуткування від ТОВ «Хронос» матеріалів та інформаційних послуг 30.05.2012 на суму 40 тис. грн., у тому числі ПДВ - на суму 6666,67 грн. та 31.08.2012 на суму 64 тис. грн.., у т. ч. ПДВ на суму 10666,67 грн.

- висновок про відсутність реальності укладених операцій з ТОВ «Хронос», зроблено податківцями з посиланням на акти перевірки ТОВ «Хронос» від 18.04.2013 №326/1520/13750464 та від 19.04.2013 № 67/22-4/13750464, а також акти Новомиргородського відділення Маловисківської ОДПІ від 03.07.2013 № 27/2210/33333798 та від 09.08.2013 №33/2210/33333798, якими встановлено відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ «Хронос» та ПП «Астарта Груп» (т.1, а. с.32, 33).

При цьому, колегія суддів зауважує, що в акті перевірки позивача від 23.04.2014 посилання на акти позапланових перевірок від 03.07.2013 та від 09.08.2013 помічено зірочкою.

- постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.08.2013 у справі № 811/2495/13-а (т.1, а. с.145, 146), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 (т.1, а. с.149-151), визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Маловисківської МДПІ від 18.07.2013 № 0001812210, яким ПП «Астарта Груп» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 7121 грн., у тому числі 4747 грн. основного платежу та 2374 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 у справі № 811/2819/13-а визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Маловисківської ОДПІ від 20.08.2013 №0002332210, яким ПП «Астарта Груп» збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 16000,01 грн., у тому числі 10667 грн. за основним платежем та 5334 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а. с.147, 148).

За наведених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про те, що питання про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення Новомиргородського відділення Маловисківської ОДПІ від 07.05.2014 № 0002262200 в частині 17 333,67 грн. податку на додану вартість не може бути предметом повторного судового розгляду і відмовив у задоволенні позовних вимог Підприємства щодо визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення від 07.05.2014 № 0002262200 в цій частині.

Проте, відповідачем в письмових поясненнях, наданих суду апеляційної інстанції, зазначається, що інформація про акти, відмічена зірочкою, в акті перевірки позивача від 23.04.2014 відображалась довідково з метою відображення, що суми ПДВ по податковим накладним були вже донараховані за результатами перевірок, проведених Новомиргородським відділенням Маловисківської ОДПІ та відповідно не вплинули на висновок щодо заниження ПП «Астарта Груп» сум податку на додану вартість.

Тобто висновки податківців по акту позапланової перевірки ПП «Астарта Груп» по взаємовідносинах з ТОВ «Хронос» від 03.07.2013 та від 09.08.2013 стосуються завищення ПДВ за періоди: серпень 2012 року, в той час, як висновки податківців по акту позапланової перевірки ПП «Астарта Груп» від 23.04.2014 (що є предметом дослідження у даній справі) стосуються завищення ПДВ за періоди: березень-серпень 2013 року, жовтень-грудень 2013 року.

Наведене свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення від 07.05.2014 № 0002262200 в частині ПДВ у сумі 17333,67 грн.

Згідно положень ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованим винесення Новомиргородським відділенням Маловисківської ОДПІ спірних податкових повідомлень-рішень № 0002272200 від 07.05.2014 р. про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та № 0002262200 від 07.05.2014 р. про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість повністю, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог Підприємства у повному обсязі.

В зв'язку цим апеляційну скаргу Маловисківської ОДПІ слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу ПП "Астарта Груп" є підстави задовольнити, скасувавши постанову суду першої інстанції від 12 червня 2014 р. у справі № П/811/1512/14 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в даній частині нову постанову про задоволення адміністративного позову ПП "Астарта Груп"; в іншій частині вказану постанову суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Маловисківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 р. у справі № П/811/1512/14 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Астарта Груп" на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 р. у справі №П/811/1512/14 задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 р. у справі № П/811/1512/14 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в даній частині нову постанову про задоволення адміністративного позову Приватного підприємства "Астарта Груп".

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Маловисківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0002262200 від 07.05.2014 р. про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2 692 656 грн., з яких 1 795 104 грн. - за основним платежем, 897 552 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В іншій частині постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 р. у справі № П/811/1512/14 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко