Ухвала

від 15.04.2015 по справі 2а-1670/2375/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 р.Справа № 2а-1670/2375/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника відповідача Васильченко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського регіонального управління водних ресурсів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2015р. по справі № 2а-1670/2375/12

за позовом Полтавського міського центру зайнятості

до Полтавського регіонального управління водних ресурсів

про стягнення штрафу,

ВСТАНОВИЛА:

Полтавський міський центр зайнятості (надалі по тексту позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського регіонального управління водних ресурсів (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-стягнути штраф у розмірі 18858,77 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 року адміністративний позов Полтавського міського центру зайнятості до Полтавського регіонального управління водних ресурсів про стягнення штрафу задоволено.

Стягнуто з Полтавського регіонального управління водних ресурсів (ідентифікаційний код 13937197) на користь Полтавського міського центру зайнятості (р/р 37173975900002 в ГУДКСУ у Полтавській області, МФО 831019, код ЄДРПОУ 22534038) штраф у розмірі 18 858 (вісімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 77 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 року.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.10.2011 начальником Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Полтавського обласного центру зайнятості та головним спеціалістом інспекції у присутності фахівця - гідролога та відповідальної за ведення кадрів Полтавського регіонального управління водних ресурсів була проведена перевірка Полтавського регіонального управління водних ресурсів з питань додержання вимог законодавства України про зайнятість населення за період з січня 2010 року по 20.10.2011

За наслідками перевірки складено акт №140 від 20.10.2011, в якому зафіксовано неподання до Полтавського міського центру зайнятості звіту за формою 4-ПН "Про заплановане вивільнення працівників", та звіту "Про фактичне вивільнення працівників" після звільнення ОСОБА_2 з посади інженера - гідролога відповідно до наказу Полтавського регіонального управління водних ресурсів №11/0 від 06.07.2010, у зв'язку з чим запропоновано у місячний термін забезпечити добровільне перерахування штрафу у розмірі 18858,77 грн (а.с.10-13).

У зв'язку з несплатою у добровільному порядку суми штрафу позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.5 ст.20 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 №803-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №803) при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

Згідно з абз.3 ст.492 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Полтавського регіонального управління водних ресурсів №11/0 від 06.07.2010 ОСОБА_2 звільнено з посади інженера - гідролога водних ресурсів у зв'язку із скороченням чисельності за п.1 статті 40 КЗпП України (а.с.15).

Пунктом 1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 19.12.2005 №420 затверджено форми звітності №4-ПН (план) "Звіт про заплановане вивільнення працівників" та №4-ПН (факт) "Звіт про фактичне вивільнення" та інструкції щодо їх заповнення.

Форма звітності №4-ПН (план) "Звіт про заплановане вивільнення працівників" використовується для інформування підприємствами, установами, організаціями, їхніми структурними підрозділами та філіями, незалежно від форми власності та господарювання, а також фізичним особами - роботодавцями державної служби зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків щодо передбачуваного вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у т.ч. ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням, тобто на підставі п. 1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України. Дана форма звітності подається не пізніше ніж за два місяці до вивільнення працівників.

Форма звітності №4-ПН (факт) "Звіт про фактичне вивільнення" підприємства, установи, організації, їхні структурні підрозділи та філіями, незалежно від форми власності, подають до центрів зайнятості за місцем своєї реєстрації як платників страхових внесків з метою інформування про фактичне вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у т.ч. ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням, тобто на підставі п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України. Дана форма звітності подається десятиденний термін після фактичного вивільнення працівників.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідачем надавалися до Полтавського центру зайнятості "Звіт про заплановане вивільнення працівників" та "Звіт про фактичне вивільнення".

Отже, відповідачем в порушення наведених вище приписів законодавства не надавалися до Полтавського центру зайнятості "Звіт про заплановане вивільнення працівників" та "Звіт про фактичне вивільнення".

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на надсилання простою кореспонденцією 14.07.2010 до Полтавського центру зайнятості копії звіту про фактичне вивільнення працівників станом на 09.07.2010, про що свідчать наявні в матеріалах справи копія звіту та копія витягу з журналу вихідної кореспонденції відповідача, що підтверджує своєчасне подання звіту, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 11 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

Абзацем 27 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку зазначено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Пунктами 60, 61 Правил визначено, що внутрішні поштові відправлення з позначкою "Звіт" (листи та бандеролі з оголошеною цінністю, посилки), а також поштові відправлення з вкладенням дорогоцінних металів, ювелірних виробів і нумізматичних монет та їх колекцій подаються для пересилання лише з описом вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Доказів відправлення звіту про фактичне вивільнення працівників поштовим зв'язком матеріали справи не містять.

Крім того, при дослідженні копії звіту про фактичне вивільнення працівників станом на 09.07.2010 колегією суддів з'ясовано, що остання не містить штампів вхідної кореспонденції, в наявності лише штамп вихідної кореспонденції.

Як встановлено судом першої інстанції, з журналу вхідної кореспонденції Полтавського центру зайнятості за спірний період судом встановлено відсутність відміток про надходження від Полтавського регіонального управління водних ресурсів звіту про фактичне вивільнення працівників станом на 09.07.2010.

Таким чином, матеріали справи не містять жодних доказів в підтвердження надання до Полтавського центру зайнятості звіту про фактичне вивільнення (відміток відділення зв'язку, опису вкладень, розрахункового документу, штампа вхідної кореспонденції, запису у журналі вхідної кореспонденції тощо), у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про порушення відповідачем вимог чинного законодавства щодо обов'язковості направлення звітів №4-ПН (план) "Звіт про заплановане вивільнення працівників" та №4-ПН (факт) "Звіт про фактичне вивільнення" .

Відповідно до п.5 ст.20 Закону №803-ХІІ у разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.

Розмір заробітної плати звільненого працівника ОСОБА_2, щодо якої не подано звіт про фактичне вивільнення становить 18858,77 грн, що підтверджується довідкою про річну заробітну плату (а.с.14).

Таким чином, у зв'язку з неподанням звітів, з урахуванням розміру річної заробітної плати ОСОБА_2, актом № 140 від 20.10.2010 правомірно запропоновано у місячний термін забезпечити добровільне перерахування штрафу у розмірі 18858,77 грн

Оскільки у термін, визначений актом перевірки № 140 від 20.10.2010, штрафні санкції відповідачем не сплачені, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для їх стягнення у судовому порядку.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на незаконність дій позивача щодо проведення перевірки колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем таких дій позивача та рішень прийнятих за результатом розгляду скарг.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавського регіонального управління водних ресурсів залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2015р. по справі № 2а-1670/2375/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М. Судді (підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 17.04.2015 р.