Рішення

від 07.04.2015 по справі 908/465/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 35/8/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2015 Справа № 908/465/15-г

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Коцар А.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Штабовенко Д.В., дов. б/н від 30.03.2015р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомашкомплект - Донбас", м. Донецьк

до Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь", м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення 13053,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

26.01.2015р. до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомашкомплект - Донбас" до Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" про стягнення 13053,97 грн.

Позивач, обґрунтовуючи свій позов, посилається на те що, 19 вересня 2013 року за видатковою накладною №190913-1 ТОВ "Енергомашкомплект - Донбас" було передано, а Приватним акціонерним товариством "АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ" прийнято електродвигун АИР 100L2 Б01 У2 5,5кВт 3000 об/хвил 220/380В 1М2081 у кількості 5 шт. на загальну суму 11 976 гривень 00 коп. 19 вересня 2013 року для розрахунку було надано рахунок №190913-3 на вищевказану суму, проте відповідач не перерахував грошові кошти постачальнику. 23 квітня 2014 року постачальником було надіслано претензію (вимогу) на адресу покупця. За цією вимогою постачальник просив у семиденний строк перерахувати йому грошові кошти у розмірі 11 976 гривень 00 коп. за поставлений товар, однак відповідач на претензію не відреагував, кошти не сплатив, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 11976 грн. - суми основного боргу, на які позивачем нараховані 3 % річних в сумі 155,82 грн. та 922,15 грн. інфляційних витрат , які позивач, разом із судовим збором в розмірі 1827 грн. й просить стягнути.

26.01.2015р. автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою від 27.01.2015р. судом порушено провадження у справі № 908/465/15-г та присвоєно вищевказаній справі номер провадження 35/8/15. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 03.03.2015р. о/об 12 год. 00 хв.

26.02.2015р. через канцелярію господарського суду від позивача надійшло клопотання з додатками, про долучення документів, наданих на виконання ухвали від 27.01.2015р. до матеріалів справи.

В судове засідання 03.03.2015р. відповідач не з'явився, вимоги ухвали суду від 27.01.2015р. не виконав, відзив та витребувані документи не надав, проте 02.03.2015р. через канцелярію господарського суду надав клопотання, в якому повідомляв про неможливість явки в судове засідання його представників, в зв'язку з простоєм підприємства та клопотав про відкладення розгляду справи для підготовки документів, в підтвердження своєї правової позиції по справі.

В судовому засіданні 03.03.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та заявив клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів та відкладення розгляду справи, в зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів та пояснень по справі.

Ухвалою від 03.03.2015р. клопотання позивача про продовження строку розгляду справи задоволено, строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів. Клопотання сторін про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 07.04.2015р.

24.03.2015р. через канцелярію господарського суду від позивача надійшли пояснення, в яких останній зазначає, що відвантаження товару відбулося на підставі видаткової накладної, що підтверджується підписом представника відповідача та довіреністю, тобто між сторонами було укладено договір у спрощений спосіб, шляхом підтвердження прийняття до виконання. Що стосується зазначення у видатковій накладній №190913-1 від 19.09.2013р. та рахунку №190913-3 договору №15АЗСсн від 13.01.2013р., то позивач поясняє, що такий договір дійсно укладався між сторонами, виконання за цим договором відбулось у повному обсязі, проте саме посилання у видатковій накладній та рахунку на договір є результатом помилки менеджерського персоналу.

31.03.2015р. через канцелярію господарського суду відповідачем надані заперечення на позов, в яких останній вважає, що підставою позовних вимог є договір №15АЗСсн від 13.01.2013р., проте позивачем підставою позовних вимог визначено укладання договору у спрощений спосіб. Оскільки до початку розгляду справи по суті позивачем не змінено підставу позову відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні 07.04.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що помилкове посилання в видатковій накладній №190913-1 від 19.09.2013р. та рахунку №190913-3 на договір №15АЗСсн від 13.01.2013р. не спростовує факт отримання відповідачем електродвигунів та не звільняє останнього від обов'язку оплатити отриманий товар. Просить стягнути з відповідача 11976 грн. - суми основного боргу, 3 % річних в сумі 155,82 грн.; 922,15 грн. інфляційних витрат та судовий збір в розмірі 1827 грн.

Представник відповідача в судове засідання 07.04.2015р. не з'явився, причини неявки суду невідомі, про час та місце судового засідання був повідомлений вчасно та належним чином.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення справи по суті, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи та вона може бути розглянута в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами. Справа розглянута за заявою представника позивача - без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 07.04.2015 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, документи, надані сторонами додатково, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

19 вересня 2013 року за видатковою накладною №190913-1 ТОВ "Енергомашкомплект - Донбас" було передано, а Приватним акціонерним товариством «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ» прийнято електродвигун АИР 100L2 Б01 У2 5,5кВт 3000 об/хвил 220/380В 1М2081 у кількості 5 шт. на загальну суму 11 976 гривень 00 коп.

Вказаний товар був отриманий представником ПАТ "АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ" Амеліним Д.М., що підтверджується його підписом, наявним на вказаній накладній, без претензій та зауважень.

Повноваження Амеліна Д.М. на отримання товару підтверджується довіреністю № 3230 від 19.09.2013р.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 Цивільного кодексу України).

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив встановлення правовідносин з відповідачем не шляхом укладення договору у формі єдиного документа, а в порядку статті 181 Господарського кодексу України - конклюдентно, шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі позивачем 19.09.2013 р. товару на загальну суму 11976 грн. згідно з видатковою накладною №190913-1.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що фактично укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Стаття 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні приписи містяться в ст. 264 Господарського кодексу України.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 Цивільного кодексу України.

Суттєвими умовами правовідносин купівлі - продажу, щодо яких повинно бути досягнуто згоди між продавцем та покупцем, є предмет (найменування товару), його кількість та ціна.

Видаткова накладна №190913-1 від 19.09.2013р. містить суть умов правочину поставки - найменування сторін, асортимент, ціну та вартість товару.

19 вересня 2013 року позивачем для розрахунку було виставлено рахунок № 190913-3 на суму 11976 грн. для оплати вказаного товару.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач після отримання товару за видатковою накладною № 190913-1 від 19.09.2013 р., оплату за товар не здійснив.

Відповідно до п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зі змінами та доповненнями, (далі - Пленум) визначено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред'явлення вимоги кредитором, виходячи з приписів Постанови ВГСУ, слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

23 квітня 2014 року ТОВ "Енергомашкомплект - Донбас" було надіслано претензію (вимогу) вих.. б/н від 18.04.2014р. на адресу ПАТ "Азовелектросталь", що підтверджується поштовим описом вкладення та поштовим чеком. За цією вимогою постачальник просив відповідача у семиденний строк перерахувати йому грошові кошти у розмірі 11 976 грн. за поставлений товар та попереджав, що у випадку незадоволення вимог за цією претензією ТОВ "Енергомашкомплект - Донбас" буде змушене звернутися до суду з позовом про стягнення грошової заборгованості та застосування до боржника відповідальності шляхом стягнення 3 % річних від простроченої суми.

28 травня 2014 року конверт з претензією (вимогою) повернувся на адресу постачальника з поштовою відміткою « за закінченням строку зберігання». Тобто відповідачем свідомо не отримувалась поштова кореспонденція у відділенні пошти

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що днем пред'явлення вимоги відповідачу є 28.05.2014р. та саме з 28.05.2014р. починається перебіг семиденного терміну, протягом якого відповідач повинен був сплатити 11 976 грн. Граничний строк оплати - до 04.06.2014р.

Проте, відповідач заборгованість в сумі 11 976 грн. не сплатив.

Факт наявності заборгованості у розмірі 11976 грн. підтверджується матеріалами справи.

Таким чином вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 11 976 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача викладені у запереченнях на позовну заяву не приймаються судом до уваги з наступних підстав.

В судовому засіданні 07.04.2015р. було досліджено оригінал договору №15АЗСсн від 13.01.2013р. (копія міститься в матеріалах справи, а.с. 53) за змістом якого ТОВ "Енергомашкомплект - Донбас" зобов'язався поставити, а ПАТ "Азовелектросталь" прийняти та оплатити товар в асортименті та кількості, згідно специфікації №1, а саме:

• електродвигуну МТН 112 - 65 кВт 910 об/хвил, у кількості 1 шт., на суму

10700,00 грн.;

• електродвигуну МТН 311 - 87,5 кВт 703 об/хвил, у кількості 2 шт., на суму

27000,00 грн.;

• електродвигуну МТН 411 - 622 кВт 960 об/хвил, у кількості 1 шт., на суму

18500,00 грн.

Відповідно до п. 1.2 договору № 15АЗСсн від 13.01.2013р. зміна асортименту, номенклатури, кількості товару оформлюється шляхом підписання уповноваженими представниками стороні специфікації.

Будь - яких доказів щодо внесення змін до договору №15АЗСсн від 13.01.2013р. щодо зміни товару визначеному в специфікації № 1 до вказаного договору суду надано не було. Таким чином, суд дійшов висновку, що зміни, доповнення у формі додаткових угод до цього договору між сторонами не укладалися та не оформлювалися.

Відповідно до видатковій накладній № 310113-1 від 31.01.2013р. вищевказаний товар був отриманий повноваженою особою ПАТ "Азовелектросталь" на підставі довіреності.

Таким чином, зобов'язання за договором №15АЗСсн від 13.01.2013р. були виконані в повному обсязі.

Отже отримання відповідачем товару за видатковою накладною №190913-1 від 19.09.2013р. не стосується договору №15АЗСсн від 13.01.2013р., оскільки отриманий товар за вказаною накладної інший ніж визначений у договорі, а посилання в накладній №190913-1 від 19.09.2013р. та довіреності на даний договір є помилкою, яка була допущена при оформленні зазначених документів.

Посилання у видатковій накладній №190913-1 від 19.09.2013р. та довіреності на отримання товару № 3230 від 19.09.2013р. на договір №15АЗСсн від 13.01.2013р. не спростовує факту отримання відповідачем товару та не звільняє відповідача від обов'язку оплатити отриманий товар.

Крім стягнення основного боргу, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення 155, 82 грн. 3 % річних за період з 05.06.2014р. по 10.11.2014р. та 922,15 грн. інфляційних витрат за період з 05.06.2014р. по 31.10.2014р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, розглянувши нарахування 3 % річних та інфляційних витрат, перевіривши правильність їх нарахування за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та застосування вимог чинного законодавства в цій частині, дійшов висновку щодо їхнього задоволення в повному обсязі.

Таким чином загальна сума 3 % річних, яка підлягає стягненню з відповідача за порушення своїх зобов'язань становить 155, 82 грн., інфляційні витрати - 922,15 грн.

Отже, оскільки встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань по оплаті поставленого товару відповідно до видаткової накладної №190913-1 від 19.09.2013р., а також враховуючи не надання відповідачем доказів сплати боргу, то вимоги позивача про стягнення основного боргу в розмірі 11976 грн., 922,15 грн. інфляційних витрат, а також 3 процентів річних в сумі 155,82 грн., суд вважає законними, обґрунтованими, документально підтвердженими, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача, оскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь", 87535 м. Маріуполь, Донецька область пл. Машинобудівників, 1 код ЄДРПОУ 25605170 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомашкомплект - Донбас", 83004 м. Донецьк вул. Артема, 169 Ш офіс 5 код ЄДРПОУ 24467062 основний борг в розмірі 11976 (одинадцять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн., 922 (дев'ятсот двадцять дві) грн. 15 коп. інфляційних витрат, 3 процентів річних в сумі 155 (сто п'ятдесят п'ять) грн. 82 коп. та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 14.04.2015 р.

Суддя О.А. Топчій