Постанова

від 08.06.2015 по справі 908/465/15-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.06.2015р. справа №908/465/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Скакуна О.А., Татенко В.М. при секретарі судового засідання Склярук С.І. за участю представників: від позивача: не прибув від відповідача:не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Запорізької області від 07.04.2015р. по справі№908/465/15-г (суддя Топчій О.А.) за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект-Донбас», м. Донецьк до відповідача:Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», м.Маріуполь Донецької області простягнення 13053,97грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект-Донбас», м.Донецьк звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», м.Маріуполь Донецької області про стягнення 13053,97грн., з яких: 11976грн.00коп. - основного боргу, 155грн.82коп. - 3% річних, 922грн.15коп. інфляційних витрат.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.04.2015р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», м.Маріуполь Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект-Донбас», м. Донецьк 11976грн.00коп. - основного боргу, 155грн.82коп. - 3% річних, 922грн.15коп. інфляційних витрат та витрати по сплаті судового збору у сумі 1827грн.00коп.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити .

При цьому скаржник вважає, що підставою позовних вимог є договір №15 АЄСсн від 13.01.2013. та іншої підстави до початку розгляду справи по суті позивачем в установленому порядку не було визначено. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправомірно стягнуто 3% річних та інфляційні нарахування, оскільки позивач не звертався з вимогою щодо сплати цих коштів, тому не має права на заявлення їх до стягнення.

Представник позивача у судове засідання не прибув.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надав клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду на 15 днів .

Зазначене клопотання, колегією суддів не задоволено, оскільки відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі і додатково поданими доказами, проте заявник не довів про необхідність розгляду скарги саме за його участю, а також не визначився про необхідність надання додаткових доказів.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи, оскільки сторін було повідомлено про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Судом встановлено, що ТОВ "Енергомашкомплект - Донбас" було передано, а представником Приватного акціонерного товариства «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ» - АмелінимД.М. прийнято електродвигун АИР 100L2 Б01 У2 5,5кВт 3000 об/хвил 220/380В 1М2081 у кількості 5 шт. на загальну суму 11 976 гривень 00 коп., що вбачається з видаткової накладної від 19.09.2013. №190913-1, яка підписана сторонами без зауважень.

Зазначений товар отримано за довіреністю № 3230 від 19.09.2013р., виданою на ім'я Амеліна Д.М., якою визначено його повноваження на отримання вищезазначеного товару.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписами статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є в тому числі договори та інші правочини.

За змістом статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 181 Господарського кодексу України допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами фактично був укладений правочин, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу (поставки) та підпадає під правове регулювання норм статтей 655-697, 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцем знаходження товару.

Згідно зі статями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд погоджується з правовою оцінкою господарських відносин, визначених господарським судом

Водночас, апеляційний суд не може погодитися з висновками господарського суду щодо визначення моменту виникнення обов'язку оплати виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено що, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У Постанові Верховного суду України від 30.09.2014р. по справі №3-121гс14 визначено, що до правовідносин купівлі-продажу не можуть бути застосовані загальні положення ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з таких правовідносин, чітко визначено спеціальною нормою права, а саме ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, судом не враховано той факт, що в день підписання накладної відповідачу було надано рахунок від 19 вересня 2013 № 190913-3, в якому не визначено строків на оплату товару.

Таким чином, обов'язок сплати грошей за поставку товару настав у відповідача 20 вересня 2013р.

Водночас, колегія суддів зазначає, що вищевикладене не впливає на суть постановленого рішення.

Будь-яких заперечень проти факту отримання товару відповідачем, до справи надано не було.

Крім того, позивачем 22.04.2014р. надіслано відповідачу претензію щодо сплатити боргу та 3% річних.

Будь-яких належних документів у підтвердження сплати заборгованості в сумі 11976гн. відповідачем не надано.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 11976грн.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апелянта відносно того, що підставою позовних вимог є договір №15 АЄСсн від 13.01.2013. з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься копія договору №15АЗСсн від 13.01.2013р., відповідно до умов якого ТОВ "Енергомашкомплект - Донбас" зобов'язався поставити, а ПАТ "Азовелектросталь" прийняти та оплатити товар в асортименті та кількості, згідно специфікації №1, а саме: електродвигун МТН 112 - 65 кВт 910 об/хвил, у кількості 1 шт., на суму 10700,00 грн.; електродвигун МТН 311 - 87,5 кВт 703 об/хвил, у кількості 2 шт., на суму 27000,00 грн.; електродвигун МТН 411 - 622 кВт 960 об/хвил, у кількості 1 шт., на суму 18500,00 грн.

Згідно з п. 1.2 зазначеного договору зміна асортименту, номенклатури, кількості товару оформлюється шляхом підписання уповноваженими представниками стороні специфікації.

Під час розгляду справи сторонами не було надано суду будь - яких доказів щодо внесення змін до договору №15АЗСсн від 13.01.2013р. зокрема щодо зміни товару визначеному в специфікації №1. У зв'язку з чим, господарський суд дійшов вірного висновку, що зміни, доповнення у формі додаткових угод до цього договору між сторонами не укладалися та не оформлювалися.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія видаткової накладної № 310113-1 від 31.01.2013р., з якої вбачається, що вищевказаний товар був отриманий повноваженою особою ПАТ "Азовелектросталь" на підставі довіреності.

Таким чином, зобов'язання за договором №15АЗСсн від 13.01.2013р. були виконані в повному обсязі.

У зв'язку з вищевикладеним, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду відносно того, що отримання відповідачем товару за видатковою накладною №190913-1 від 19.09.2013р. відбулося поза договором №15АЗСсн від 13.01.2013р., а посилання у вказаній накладній та довіреності від 19.09.2013. №3230 на визначений договір є помилкою, яка була допущена при оформленні зазначених документів.

Як вбачається з позовної заяви позивачем визначено, як підставу позову господарські відносини, які відбулися шляхом фактичної поставки за накладною від 19.09.2013р. №190913-1.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 155грн.82коп. - 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 922гн.15коп.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши правильність розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.

Безпідставними є доводи скаржника відносно того, що позивач не мав права на заявлення до стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань. У розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, які, до речі, позивач вимагав сплатити в претензії.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу приписів частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що відповідач не обґрунтував відповідними доказами обставини, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 07.04.2015р. у справі №908/465/15-г підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Запорізької області від 07.04.2015р. у справі №908/465/15-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 07.04.2015р. у справі №908/465/15-г - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: О.А. Скакун

В.М.Татенко

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу,

1прим.-ДАГС,

1прим.-ГСЗО