Рішення

від 09.04.2015 по справі 910/3162/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2015Справа №910/3162/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термозахист»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Будстарс ТК»

Про стягнення 100 250,65 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Андросов А.С. директор

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Термозахист» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будстарс ТК» (далі - відповідач) про стягнення 104 750,65 грн., а саме: 104 616,04 грн. - основного боргу, 134,61 грн. - штрафу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору № 26/05 купівлі-продажу, позивач здійснив передоплату товару. При цьому, оскільки відповідач не поставив товар, позивач листом звернувся до відповідача з вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України щодо повернення суми попередньої оплати. Враховуючи те, що грошові кошти відповідачем в повному обсязі повернуто не було, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.15. порушено провадження у справі № 910/3162/15-г та призначено її до розгляду на 03.03.15.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 03.03.15. представників сторін, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 09.04.15., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 09.04.15. позивачем на підставі ст. 22 ГПК України було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Термозахист» просить суд стягнути з відповідача на свою користь 100 250,65 грн., а саме: 100 116,04 грн. - основного боргу, 134,61 грн. - штрафу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

В судовому засіданні 09.04.15. представником позивача підтримано в повному обсязі позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення.

Представник відповідача в судове засідання 09.04.15. не з'явився, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними та підтверджуються Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Крім того, повідомлення про вручення ухвал суду у справі № 910/3162/15-г відповідачу наявні в матеріалах справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/3162/15-г.

В судовому засіданні 09.04.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.05.14. між позивачем (далі - Покупець) та відповідачем (далі - Продавець) було укладено Договір № 26/05 купівлі-продажу (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Продавець зобов'язується протягом дії Договору передати Покупцеві товар окремими партіями за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, установлених Договором.

Додатковою угодою № 1 від 23.10.14. до Договору сторони погодили специфікацію до Договору, відповідно до якої Продавець передає Покупцю мін. вату Paroc In Vent 80 N1/N1 50*1000*600 у кількості 1 003,20 кв.м, вату Paroc In Vent 60 G2 50*1000*600 у кількості 302,4 кв.м, загальною вартістю 134 616,04 грн.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 9.1 з моменту його укладення сторонами (26.05.14.) і діє до 31.12.14., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань.

Ціна на товар визначається сторонами згідно рахунку-фактури. У разі здійснення Продавцем доставки товару Покупцю, вартість партії товару збільшується на суму вартості доставки. Загальна сума Договору визначається виходячи з цін на товар, асортименту і загальної кількості товару всіх партій, проданого відповідно до умов Договору (п. п. 2.1-2.3 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за товар здійснюються Покупцем в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошової суми в розмірі 100% вартості партії товару на розрахунковий рахунок Продавця не пізніше одного банківського дня з дати виставлення Продавцем рахунку Покупцю.

Платіжним дорученням № 59 від 02.10.14. позивачем було сплачено відповідачу 134 616,04 грн. передплати за Договором.

Згідно з п. 3.2 Договору Продавець зобов'язаний передати товар Покупцю у відповідній кількості та належної якості, а також у термін, визначений замовленням.

Передача партії товару здійснюється за накладними на підставі довіреності уповноваженого представника Покупця (п. 3.3 Договору).

Проте, в порушення умов Договору відповідач не поставив позивачу продукцію на суму 134 616,04 грн., в зв'язку з чим Покупець звернувся до Продавця з претензією № 1 (вих.. № 26 від 27.11.14.), в якій просив повернути грошові кошти. Сплачені позивачем платіжним дорученням № 59 від 02.10.14.

При цьому, Додатковою угодою № 2 від 27.10.14. до Договору сторони припинили строк дії Договору за взаємною згодою сторін.

Відповідач частково повернув позивачу грошові кошти за платіжним дорученням № 59 від 02.10.14. на суму 34 500,00 грн. наступними платіжними дорученнями:

- № 179 від 27.11.14. на суму 5 000,00 грн.;

- № 156 від 19.11.14. на суму 5 000,00 грн.;

- № 230 від 29.12.14. на суму 10 000,00 грн.;

- № 207 від 15.12.14. на суму 10 000,00 грн.;

- № 24 від 12.02.15. на суму 500,00 грн.;

- № 41 від 23.02.15. на суму 1 000,00 грн.;

- № 53 від 04.03.15. на суму 1 000,00 грн.;

- № 81 від 02.04.15. на суму 2 000,00 грн.

Так, як грошові кошти відповідачем в повному обсязі повернуто не було, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції в даній справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Також, за змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу приписів ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що відповідачем не було здійснено поставку обумовленого Договором товаруу визначені строки, а відповідно позивач має право на повернення суми здійсненої ним передоплати в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України, за приписами якої визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поставки ним продукції на загальну суму 134 616,04 грн. згідно з умовами укладеного між ними Договору та у відповідності з приписами чинного законодавства, що регулює договірні зобов'язальні відносини.

Також, відповідачем не доведено існування обставин, які б свідчили про відсутність його вини у невиконанні відповідного зобов'язання, як то форс-мажорних обставин, що завадили здійснити поставку товару (надзвичайної і непереборної за наявних умов сили, дія якої може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, аварія), що призводять до порушення умов укладених контрактів.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань з поставки продукції, внаслідок чого таке зобов'язання втратило для позивача господарський інтерес, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі в частині стягнення основного боргу в розмірі 100 116,04 грн. (134 616,04 грн. - 34 500,00 грн.).

Позивач на підставі п. 7.3 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 134,61 грн. штрафу.

Згідно з п. 7.3 Договору у разі порушення строку передання товару, Продавець зобов'язаний на вимогу Покупця сплатити траф у розмірі 0,1% вартості непереданого товару.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

В силу приписів ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Суд здійснив перерахунок штрафу та встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 134,61 грн. - штрафу, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будстарс ТК» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, б. 18; ідентифікаційний код 38557424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Термозахист» (61128, м. Харків, проспект П'ятдесятиріччя СРСР, будинок 171; ідентифікаційний код 38278124) 100 116 (сто тисяч сто шістнадцять) грн. 04 коп. - основного боргу, 134 (сто тридцять чотири) грн. 61 коп. - штрафу, 2 005 (дві тисячі п'ять) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.04.15.

Суддя Т.М. Ващенко