Постанова

від 16.06.2015 по справі 910/3162/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2015 р. Справа№ 910/3162/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 16.06.2015 року по справі № 910/3162/15-г (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю В«Будстарс ТКВ» на рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 14.04.2014 року) по справі № 910/3162/15-г (суддя - Ващенко Т.М.)

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«ТермозахистВ»

до товариства з обмеженою відповідальністю В«Будстарс ТКВ»

про стягнення 100 250,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«ТермозахистВ» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю В«Будстарс ТКВ» про стягнення 104 750,65 грн., а саме: 104 616,04 грн. - основного боргу, 134,61 грн. - штрафу.

09.04.2015 року позивачем на підставі ст. 22 ГПК України було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої товариство з обмеженою відповідальністю В«ТермозахистВ» просить суд стягнути з відповідача на свою користь 100 250,65 грн., а саме: 100 116,04 грн. - основного боргу, 134,61 грн. - штрафу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.04.2015 року у справі № 910/3162/15-г позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю В«Будстарс ТКВ» на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«ТермозахистВ» 100 116,04 грн. - основного боргу, 134,61 грн. - штрафу, 2 005,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю В«Будстарс ТКВ» , звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов залишити без розгляду.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю В«Будстарс ТКВ» по справі № 910/3162/15-г передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 року по справі № 910/3162/15-г відновлено товариству з обмеженою відповідальністю В«Будстарс ТКВ» строк на подання апеляційної скарги та прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення на 16.06.2015 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю В«ТермозахистВ» на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2015 року у справі № 910/3162/15-г відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

09.06.2015 року від товариства з обмеженою відповідальністю В«Будстарс ТКВ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю В«Будстарс ТКВ» - без задоволення.

Представники відповідача в судове засідання 16.06.2015 року не з'явився, був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення

Колегією суддів враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому, судом розглянуто та відхилено клопотання апелянта про відкладення розгляду справи.

Так, відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст. 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Колегією суддів враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2015 року по справі № 910/3162/15-г - залишається без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі по тексту ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Стаття 627 ЦК України та стаття 6 цього Кодексу регламентує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.05.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю В«ТермозахистВ» (позивач, покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю В«Будстарс ТКВ» (відповідач, продавець) було укладено договір № 26/05 купівлі-продажу (а.с. 17-20).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується протягом дії договору передати покупцеві товар окремими партіями за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, установлених договором.

Додатковою угодою № 1 від 23.10.2014 року до договору купівлі-продажу сторони погодили специфікацію (а.с. 21), відповідно до якої продавець передає покупцю мін. вату Paroc In Vent 80 N1/N1 50*1000*600 у кількості 1 003,20 кв.м., вату Paroc In Vent 60 G2 50*1000*600 у кількості 302,4 кв.м, загальною вартістю 134 616,04 грн.

Строк дії договору сторонами погоджено п. 9.1 з моменту його укладення сторонами (26.05.2014 року) і діє до 31.12.2014 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору купівлі-продажу, згідно якого, в силу вимог ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір купівлі-продажу є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна у грошовому вираженні.

До обов'язків покупця частина 2 статті 692 ЦК України відносить сплату продавцеві повної ціни переданого товару.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Ціна на товар визначається сторонами згідно рахунку-фактури. У разі здійснення продавцем доставки товару покупцю, вартість партії товару збільшується на суму вартості доставки. Загальна сума договору визначається виходячи з цін на товар, асортименту і загальної кількості товару всіх партій, проданого відповідно до умов договору (п.п. 2.1-2.3 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за товар здійснюються покупцем в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошової суми в розмірі 100% вартості партії товару на розрахунковий рахунок продавця не пізніше одного банківського дня з дати виставлення продавцем рахунку покупцю.

Платіжним дорученням № 59 від 02.10.2014 року позивачем було сплачено відповідачу 134 616,04 грн. передплати за договором (а.с. 25).

Згідно з п. 3.2 договору продавець зобов'язаний передати товар покупцю у відповідній кількості та належної якості, а також у термін, визначений замовленням.

Передача партії товару здійснюється за накладними на підставі довіреності уповноваженого представника покупця (п. 3.3 договору).

Однак, в порушення умов договору відповідач не поставив позивачу продукцію на суму 134 616,04 грн., в зв'язку з чим покупець звернувся до продавця з претензією № 1 (вих. № 26 від 27.11.2014 року, а.с. 15-16), в якій просив повернути грошові кошти, які були сплачені позивачем платіжним дорученням № 59 від 02.10.2014 року.

Крім того, 27.11.2014 року сторонами було підписано додаткову угоду № 2 до договору купівлі-продажу (а.с. 22), якою сторони припинили строк дії договору за взаємною згодою сторін та засвідчили, що продавець зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок покупця перераховані кошти до 15.11.2014 року.

Після чого, відповідач частково повернув позивачу грошові кошти у на сумі 34 500,00 грн. наступними платіжними дорученнями: № 179 від 27.11.2014 року на суму 5 000,00 грн.; № 156 від 19.11.2014 року на суму 5 000,00 грн.; № 230 від 29.12.2014 року на суму 10 000,00 грн.; № 207 від 15.12.2014 року на суму 10 000,00 грн.; № 24 від 12.02.2015 року на суму 500,00 грн.; № 41 від 23.02.2015 року на суму 1 000,00 грн.; № 53 від 04.03.2015 року на суму 1 000,00 грн. та № 81 від 02.04.2015 року на суму 2 000,00 грн. (а.с. 23-24, 27-28).

У зв'язку з чим, товариство з обмеженою відповідальністю В«ТермозахистВ» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю В«Будстарс ТКВ» про стягнення 100 116,04 грн. - основного боргу, 134,61 грн. - штрафу.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку щодо задоволення позовних вимог в частині попередньої оплати з огляду на наступне.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог зазначеного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 2 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається інше у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції позивач взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу виконав належним чином, сплативши грошові кошти за товар, тоді як відповідач свої зобов'язання за даним договором не виконав.

В силу приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення попередньої оплати у сумі 100 116,04 грн., що не було спростовано відповідачем в установленому законом порядку, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення 134,61 грн. штрафу.

Згідно з п. 7.3 договору у разі порушення строку передання товару, продавець зобов'язаний на вимогу покупця сплатити траф у розмірі 0,1% вартості непереданого товару.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

В силу приписів ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Таким чином, задоволенню підлягає розмір штрафу 134,61 грн.

Щодо посилань скаржників на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, зазначаємо наступне.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо:

1) справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів;

2) справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду;

3) господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

4) рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

5) рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу;

6) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині третій статті 17 цього Кодексу;

7) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.

Так дійсно рішення було прийнято без участі відповідача, разом з тим, як вбачається з матеріалів справи ухвалу про порушення провадження справи від 14.02.2015 року скаржником було отримано 23.02.2015 року, а засідання було призначено на 03.03.2015 року.

Однак, відповідач у призначене засідання не з'явився, ухвалу суду від 03.03.2015 року про відкладення розгляду справи на 09.04.2015 року, відповідач отримав 12.03.2015 року.

Однак, відповідач в судове засідання, призначено на 09.04.2015 року, повторно не з'явився.

В той же час, пунктом 3.9.2. постанови Плєнума Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, то суд першої інстанції правомірно розглянув справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Перелік підстав, за якими суд апеляційної інстанції має право скасувати в будь-якому випадку є вичерпним. Жоден із доводів, на яких відповідач ґрунтує апеляційну скарги не може бути підставою для скасування рішення в даному випадку.

Щодо посилань скаржника на те, що додаткова угода № 1 від 23.10.2014 року була підписана сторонами до договору купівлі-продажу № 23/10 від 23.10.2014 року, а не до договору від 26.05.2014 року, зазначене колегією суддів до уваги не береться з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, 26.05.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю В«ТермозахистВ» (позивач, покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю В«Будстарс ТКВ» (відповідач, продавець) було укладено договір № 26/05 купівлі-продажу (а.с. 17-20).

Додатковою угодою № 1 від 23.10.2014 року до договору купівлі-продажу сторони погодили специфікацію (а.с. 21), відповідно до якої продавець передає покупцю мін. вату Paroc In Vent 80 N1/N1 50*1000*600 у кількості 1 003,20 кв.м., вату Paroc In Vent 60 G2 50*1000*600 у кількості 302,4 кв.м, загальною вартістю 134 616,04 грн.

Додатковою угодою № 2 від 27.11.2014 року сторони припинили строк дії договору за взаємною згодою сторін та засвідчили, що продавець зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок покупця перераховані кошти до 15.11.2014 року.

Як вбачається з зазначених додаткових угод, то їх було підписано до договору купівлі-продажу від 23.10.2014 року № 23/10.

Однак, відповідачем доказів підписання між сторонами договору купівлі-продажу від 23.10.2014 року № 23/10 до суду не надано.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку що в даному випадку наявна описка, оскільки договір купівлі-продажу від 23.10.2014 року № 23/10 відсутній, але наявна додаткова угода № 1 від зазначеної дати.

Внаслідок цього, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року В«Про судове рішенняВ» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2015 року у справі № 910/3162/15-г - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю В«Будстарс ТКВ» на рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 14.04.2014 року) по справі № 910/3162/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2015 року у справі № 910/3162/15-г залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/3162/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді П.В. Авдеєв

В.В. Куксов