Рішення

від 02.04.2015 по справі 910/5343/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2015Справа №910/5343/15-г

За позовом Приватного підприємства «Шериф-Охорона»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора Дистрибушн»

Про стягнення 11 350,42 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Настиченко В. - по дов. № 2010/2015/4

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного підприємства «Шериф-Охорона» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора Дистрибушн» 11 350,42 грн., з яких: 9 129,69 грн. основного боргу, 1 050,37 грн. пені, 1 059,10 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 111,26 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про надання послуг охорони об'єкту за допомогою ТЗО та термінового виклику групи мобільного реагування № 093-ОС/К від 20.02.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 порушено провадження у справі № 910/5343/15-г та призначено її до розгляду на 26.03.2015.

Позивач в судовому засіданні 26.03.2015 позовні вимоги підтримав повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5343/15-г від 26.03.2015, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 10.03.2015, розгляд справи був відкладений на 02.04.2015.

Відповідач в судове засідання 02.04.2015 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 10.03.2015 та ухвали від 26.03.2015.2015 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адреси, що зазначені в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 38, кв. 188, 2, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 05.03.2015 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.04.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

20.02.2013 між Приватним підприємством «Шериф-Охорона» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аврора Дистрибушн» (замовник) було укладено договір про надання послуг охорони об'єкту за допомогою ТЗО та термінового виклику групи мобільного реагування № 093-ОС/К (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору замовник доручає, а виконавець здійснює охорону об'єкта замовника та обслуговування охоронної сигналізації на цьому об'єкті, а також здійснює в інтересах замовника спостереження за сигналізацією, встановленої на об'єкті останнього, перелік та адреса якого зазначені в Дислокації (додаток 1 до договору), обслуговування цієї сигналізації, а також терміновий виїзд ГМР на об'єкт у випадку надходження на ПЦС сигналу про спрацювання сигналізації для встановлення причин спрацювання та прийняття невідкладних заходів по захисту життя і здоров'я співробітників замовника.

Згідно з додатком 1 до договору (дислокація) об'єкт знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 55.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг за період липень - листопад 2014 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в загальному розмірі 9 126,69 грн. та не своєчасне виконання зобов'язань нараховані пеня в розмірі 1 050,37 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 1 059,10 грн. та 3% річних в сумі 111,26 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.1. договору розрахунок вартості послуг виконавця за цим договором здійснюється на підставі цін, визначених сторонами у протоколі погодження ціни (додаток 2 до договору).

Згідно додатку 2 до договору (протокол погодження вартості ціни за охорону майна) вартість послуг охорони об'єкта замовника шляхом спостереження за засобами сигналізації та її обслуговування становить 890,00 грн. без ПДВ на місяць за один об'єкт.

Додатковою угодою № 1 від 28.07.2014 внесено зміни до додатку 1 до договору та визначено об'єктами, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 55-3 (офіс 1); м. Київ, вул. Хорива, 55-3 (офіс 2); м. Київ, вул. Хорива, 55-3 (склад).

Цією ж угодою внесено зміни до додатку 2 до договору та встановлено, що вартість послуг охорони об'єкта замовника шляхом спостереження за засобами сигналізації та її обслуговування становить 2 670,00 грн. без ПДВ на місяць за три об'єкти.

Додатковою угодою № 2 від 30.09.2014 внесено зміни до додатку 1 до договору та визначено об'єктами, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 55-3 (офіс 1); м. Київ, вул. Хорива, 55-3 (офіс 2).

Цією ж угодою внесено зміни до додатку 2 до договору та встановлено, що вартість послуг охорони об'єкта замовника шляхом спостереження за засобами сигналізації та її обслуговування становить 1 780,00 грн. без ПДВ на місяць за два об'єкти.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що оплата за цим договором здійснюється замовником авансом щомісячно од 15-го числа місяця, в якому надаються заходи охорони об'єктів, шляхом перерахування замовником коштів у сумі місячної вартості послуг, визначеної у протоколі на рахунок виконавця.

Відповідно до п. 3.2.1. договору послуги за цим договором вважаються наданими після підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Виконавець кожного місяця надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг. Замовник протягом 3 (трьох) робочих днів підписує акт приймання-передачі наданих послуг, або направляє виконавцю мотивовану відмову від підписання. Якшо протягом вказаного терміну акти наданих послуг не будуть підписані чи виконавцем не буде одержано мотивованої відмови, то акти наданих послуг вважаються підписаними, а дані послуги надані належним чином, якісно та у відповідний строк, та прийняті замовником без застережень та зауважень. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання актів наданих послуг.

В матеріалах справи наявні наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які з боку відповідача не підписані та не скріплені печаткою:

№ ОУ-0000375 від 31.07.2014 на суму 1 119,69 грн.;

№ ОУ-000408 від 31.08.2014 на суму 2 670,00 грн.;

№ ОУ-000468 від 30.09.2014 на суму 2 670,00 грн.;

№ ОУ-000524 від 31.10.2014 на суму 1 780,00 грн.,

№ ОУ-000567 від 30.11.2014 на суму 1 780,00 грн.

Доказів в підтвердження того, що позивач щомісячно надавав відповідачу акти наданих послуг не подано.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 2001/ШО від 20.01.2015, в якій повідомив про наявність боргу за договором в розмірі 11 206,36 грн., вимагав сплатити її в семиденний термін з моменту отримання даної вимог та підписати акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за серпень-грудень 2014 року.

Подані позивачем фіскальний чек № 1481 від 27.01.2014 та опис вкладення у цінний лист підтверджують надіслання відповідачу разом з вимогою № 2001/ШО від 20.01.2015 такі акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-000408 від 31.08.2014, № ОУ-000468 від 30.09.2014, № ОУ-000524 від 31.10.2014, № ОУ-000567 від 30.11.2014 та № ОУ-0002031 від 31.12.2014.

Проте, відповідач зазначені акти не підписав та не повернув позивачу, а отже в силу умов п. 3.2.1. договору послуги за період з серпня по грудень 2014 року за договором вважаються наданими та прийнятими відповідачем без зауважень.

Разом з цим, в позовній заяві позивачем визначено спірний період з липня по листопад 2014 року. При цьому жодних доказів надання або надіслання відповідачу акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) за липень 2014 року позивачем не подано та за відсутності яких не підтверджується надання послуг за договором позивачем відповідачу в липні 2014 року.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати у визначений строк вартості наданих послуг за період з серпня по листопад 2014 року, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка складає 8 900,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в розмірі 8 900,00 грн.

Оскільки матеріалами справи не підтверджено надання послуг за липень 2014 року, в іншій частині суми основного боргу в позові слід відмовити.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.1.3. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату або неналежне виконання своїх обов'язків щодо оплати наданих виконавцем послуг, замовнику нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день на суму невиконаних зобов'язань.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за поставлену продукцію.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті за надані послуги відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за розрахунками суду становить 1 030,40 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1 030,40 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В іншій частині нарахованої пені позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України (перевищено шестимісячний термін нарахування на суму боргу за серпень 2014 року) на суму боргу за послуги (липень 2014 року), надання яких не підтверджено.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати за надані послуги охорони, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1 059,10 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 111,26 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 111,26 грн. - 3% річних.

За розрахунками суду розмір збитків від зміни індексу інфляції за визначений позивачем період (по січень 2015 року) становить 919,32 грн. та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині розміру збитків від зміни індексу інфляції позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки розрахунок здійснений не із застосуванням сукупного індексу інфляції за період прострочки виплати боргу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Приватного підприємства «Шериф-Охорона» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора Дистрибушн» (04214, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 38, кв. 188, код ЄДРПОУ 34613207) на користь Приватного підприємства «Шериф-Охорона» (02093, м. Київ, вул. Поліська, 22, кв. 126, код ЄДРПОУ 35945151) 8 900 (вісім тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 1 030 (одна тисяча тридцять) грн. 40 коп. пені, 919 (дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 32 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 111 (сто одинадцять) грн. 26 коп. - 3% річних, 1 764 (одна тисячу сімсот шістдесят чотири) грн. 31 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 09.04.2015.

СуддяВ.В. Сівакова