Рішення

від 08.04.2015 по справі 910/23723/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2015Справа № 910/23723/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітель-АЕ"

до Державного виробничого підприємства "Будремкомплект" Національної академії наук України

про стягнення 207 925, 62 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Марченко О.В.

Демидов В.О.

Представники:

від позивача: Остапенко А.П., Шафоростов Є.М.

від позивача: Опалюк В.В., Семенюк В.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітель-АЕ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного виробничого підприємства "Будремкомплект" Національної академії наук України про стягнення заборгованості за договором № 11/06/07 від 22.06.2007 р. у розмірі 139 021, 20 грн., а також пені у розмірі 44 748, 12 грн., 16 960, 57 грн. - інфляційних нарахувань та 3 % річних у розмірі 7 195, 73 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р. порушено провадження у справі № 910/23723/14, та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.12.2014 р. за участю повноважних представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що угода про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 31.10.2013 р. підписана Підлісним О.А., який займав посаду виконуючого обов'язки директора та не мав повного обсягу повноважень для підписання вказаної угоди.

Позивач подав заперечення на відзив, у яких зазначає, що на час укладення мирової угоди Підлісний О.А. займав посаду директора Державного виробничого підприємства «Будремкомплект» Національної академії наук України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2014 р. призначено колегіальний розгляд даної справи.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 26.12.2014 р. визначено колегіальний склад суду для розгляду справи № 910/23723/14 - Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Демидов В.О.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 04.03.2015р. змінено колегіальний склад суду у даній справі наступним чином - Пригунова А.Б. (головуюча), Марченко О.В. та Демидов В.О.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 08.04.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.06.2007 р між Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітель-АЕ» та Державним виробничим підприємством «Будремкомплект» Національної академії наук України укладено договір № 11/06/07, за умовами якого позивач зобов'язався здійснити реконструкцію та розширення середньої загальноосвітньої шкоди № 162 по вул. Рахманінова, 47 у Святошинському районі міста Києва (корпус 2, електромонтажні роботи).

Відповідно до п.п. 2.1., 3.1., 3.2. договору вартість робіт за договором становить 1 500 000, 00 грн. Початок виконання робіт - 01.07.2007 р., закінчення виконання робіт - 31.12.2008 р.

Відповідно до п.п. 2.3., 2.5. договору відповідач перераховує позивачу аванс у розмірі 50 % від договірної ціни після підписання договору, що становить 750 000, 00 грн. Остаточний розрахунок проводиться відповідачем протягом 10-ти днів після підписання сторонами акту виконаних робіт, довідок про вартість виконаних робіт та на підставі рахунку позивача.

Договір, відповідно до п. 9.1, набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2008 р.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 31.03.2008 р. до договору № 11/06/07 від 22.06.2007 р. загальна вартість будівельних робіт за договором становить 2 700 000, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи за договором № 11/06/07 від 22.06.2007 р., що підтверджується наявними у справі актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт.

28.02.2013 р. між сторонами укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої сторони здійснили зарахування зустрічні однорідні грошові вимоги на суму 1 457, 86 грн., в тому числі вимоги позивача до відповідача за договором № 11/06/07 від 22.06.2007 р., у зв'язку з чим заборгованість відповідача за вказаним договором на час укладення угоди становить 139 021, 20 грн.

Відповідно до угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.10.2013 р. сторони зарахували грошові вимоги на суму 1 157, 86 грн., в тому числі вимоги позивача до відповідача за договором № 11/06/07 від 22.06.2007 р. та заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітель-АЕ» становить 139 021, 20 грн.

04.12.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітель-АЕ» та Державним виробничим підприємством «Будремкомплект» Національної академії наук України укладено мирову угоду № 01 до договору підряду № 11/06/07 від 22.06.2007 р. за умовами якої станом на 04.12.2013 р. відповідач визнав борг за договором № 11/06/07 від 22.06.2007 р. у розмірі 139 021, 20 грн. та зобов'язався погасити його до кінця вересня 2014 року.

Відповідно до п. 5 мирової угоди № 01 від 04.12.2013 р. у разі невиконання відповідачем умов мирової угоди, позивач має право звернутись до Господарського суду міста Києва для стягнення заборгованості, яка існує на день укладення мирової угоди, пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, 3 % річних та інфляційні втрати від суми заборгованості за кожен день прострочення за останні шість місяців.

Відповідно до п. 8. мирової угоди № 01 від 04.12.2013 р. підписуючи угоди сторони діяли в межах наданих повноважень на підставі вільного волевиявлення без порушення прав та інтересів третіх осіб, наслідки підписання мирової угоди сторонами відомі та зрозумілі.

Приймаючи до уваги заперечення відповідача, заявлені у процесі провадження у даній справі, суд вважає за необхідне відзначити, що угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.10.2013 р., від 31.10.2013 р. та мирова угода № 01 від 04.12.2013 р. від імені Державного виробничого підприємства «Будремкомплект» Національної академії наук України підписана Підлісним Олександром Анатолійовичем та зазначено, що останній є директором відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про органи управління юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори; дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 31.10.2013 р. керівником Державного виробничого підприємства «Будремкомплект» Національної академії наук України був Підлісний Олександр Анатолійович.

При цьому, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні відомості про наявність у керівника Державного виробничого підприємства «Будремкомплект» Національної академії наук України обмежень щодо представництва юридичної особи.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.10.2013 р., від 31.10.2013 р. та мирова угода № 01 від 04.12.2013 р. підписані повноважною особою Державного виробничого підприємства «Будремкомплект» Національної академії наук України та, відповідно, є обов'язковими для сторін вказаних правочинів.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідач у встановлений мировою угодою № 01 від 04.12.2013 р. строк не здійснив погашення заборгованості за договором підряду № 11/06/07 від 22.06.2007 р., у зв'язку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітель-АЕ» заявлено вимоги про стягнення боргу у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

В той же час, суд відзначає, що за змістом ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Частиною 4 статті 604 Цивільного кодексу України встановлено, що новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Тож, виходячи з вищенаведеного, у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди № 01 від 04.12.2013 р. зобов'язання сторін за договором № 11/06/07 від 22.06.2007 р. в частині терміну оплати виконаних підрядних робіт фактично припинились з одночасною заміною їх новим зобов'язанням в цій частині, яке встановлено вказаною мировою угодо.

Крім того, укладаючи мирову угоду № 01 від 04.12.2013 р., відповідач визнав заборгованість за договором № 11/06/07 від 22.06.2007 р. у розмірі 139 021, 20 грн. та зобов'язався її погасити у строк та в порядку, визначені угодою.

При цьому, варто зауважити, що за загальними принципами цивільного законодавства, закріпленими у Цивільному кодексі України, правовідносини сторін ґрунтуються на їх вільному волевиявленні, що, зокрема, полягає у свободі договору, який є підставою виникнення взаємних зобов'язань та їх припинення.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості у розмірі 139 021, 20 грн., суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в цій частині.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 44 748, 12 грн., 16 960, 57 грн. - інфляційних нарахувань та 3 % річних у розмірі 7 195, 73 грн.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

За змістом п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Вищевикладене також відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 24.10.2011 р. № 6-38цс11 та від 23.01.2012 № 37/64.

Тобто, застосування норм ст. 625 Цивільного кодексу України не залежить від наявності вини боржника у порушенні грошового зобов'язання.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідачем допущено порушення умов договору, суд вражає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання та стягнення штрафних санкцій.

Згідно розрахунку позивача за період з 01.04.2014 р. до 01.10.2014 р., здійсненого окремо за кожен місяць, розмір пені становить 44 748, 12 грн., 16 960, 57 грн. - інфляційних нарахувань та 3 % річних у розмірі 7 195, 73 грн.

В той же час перевіривши правильність нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем допущено помилку в методиці розрахунку пені та 3 % річних.

За розрахунком суду, здійсненого за загальний період з 01.04.2014 р. до 01.10.2014 р. розмір пені становить 14 755, 29 грн., 3 % річних за вказаний період - 2 102, 46 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітель-АЕ» задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного виробничого підприємства «Будремкомплект» Національної академії наук України (03142, м. Київ, бульвар Вернадського, 36-В, код ЄДРПОУ 25285647), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітель-АЕ» (04086, м. Київ, вул. Бакинська, 37, код ЄДРПОУ 33407089) заборгованість у розмірі 139 021, 20 (сто тридцять дев'ять тисяч двадцять одна грн. 20 коп.) грн., 14 755, 29 (чотирнадцять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять грн. 29 коп.) грн. - пені, 3 % річних у розмірі 2 102, 46 (дві тисяч сто дві грн. 46 коп.) грн., 16 960, 57 (шістнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят грн. 57 коп.) грн. - інфляційних втрат та 3 456, 79 (три тисячі чотириста п'ятдесят шість грн. 79 коп.) грн. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 14.04.2015 р.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Марченко О.В..

Демидов В.О.