Постанова

від 10.06.2015 по справі 910/23723/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2015 р. Справа№ 910/23723/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Скрипки І.М.

Шаптали Є.Ю.

секретар судового засідання Котовський С.О.

за участю представників:

від позивача: Шафоростов Є.М. - директор;

від відповідача: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного виробничого підприємства "Будремкомплект" Національної академії наук України

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 року

у справі № 910/23723/14 (головуючий суддя Пригунова А.Б., судді Марченко О.В., Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітель-АЕ"

до відповідача Державного виробничого підприємства "Будремкомплект" Національної академії наук України

про стягнення 207925,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітель-АЕ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного виробничого підприємства "Будремкомплект" Національної академії наук України про стягнення заборгованості за договором № 11/06/07 від 22.06.2007 року у розмірі 139021,20 грн., а також пені у розмірі 44748,12 грн., 16960,57 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних у розмірі 7195,73 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 року у справі № 910/23723/14 позовні задоволені частково, а саме стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 139021,20 грн., 14755,29 грн. пені, 3% річних у розмірі 2102,46 грн., 16960,57 грн. інфляційних втрат. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Державне виробниче підприємство "Будремкомплект" Національної академії наук України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та приняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що на думку скаржника судом першої інстанції були порушені норми матеріального права і неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Скаржник, зазначає, що згідно додаткової угоди № 1 від 31.03.2008 року до договору № 11/06/07 від 22.06.2007 року загальна вартість будівельних робіт за договором становить 2700000,00 грн. Позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи за договором № 11/06/07 від 22.06.2007 року, а тому сплинув строк позовної давності, встановлений законодавством, протягом якого особа має право захистити свої порушені права у судовому порядку.

Апелянт зауважує, що Підлісний Олександр Анатолійович не мав необхідного обсягу повноважень для підписання угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.10.2013 року, угоди від 31.10.2013 року та мирову угоду № 01 від 04.12.2013 року, бо тимчасово виконував обов'язки директора та на посаду у встановленому порядку призначений не був, трудовий контракт, яким має бути визначено обсяг його компетенції на представництво без відповідної довіреності інтересів відповідача не укладав.

Скаржник вважає, що розрахунок пені за загальний період з 01.04.2014 року до 01.10.2014 року становить 14755,29 грн, 3% річних за вказаний період 2102,46 грн. не може вважатися обґрунтованим та законним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 року у складі колегії суддів: Гончарова С.А. (головуючий), суддів Скрипки І.М.., Шаптали Є.Ю., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.06.2015 року.

Позивач, згідно з поданим до суду 08.06.2015 року відзивом, не погоджується з апеляційною скаргою, просить суд відхилити необґрунтовану вимогу про скасування рішення першої інстанції та залишити рішення без змін.

Відповідач до судового засідання, що відбулось 10.06.2015 року, не з'явився, хоча був належним чином повідомлен про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності відповідача є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

22.06.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітель-АЕ" та Державним виробничим підприємством "Будремкомплект" Національної академії наук України укладено договір № 11/06/07, за умовами якого позивач зобов'язався здійснити реконструкцію та розширення середньої загальноосвітньої шкоди № 162 по вул. Рахманінова, 47 у Святошинському районі міста Києва (корпус 2, електромонтажні роботи).

Згідно п.п. 2.1., 3.1., 3.2. договору вартість робіт за договором становить 1500000,00 грн. Початок виконання робіт 01.07.2007 року, закінчення виконання робіт 31.12.2008 року.

Відповідно п.п. 2.3., 2.5. договору відповідач перераховує позивачу аванс у розмірі 50% від договірної ціни після підписання договору, що становить 750000,00 грн. Остаточний розрахунок проводиться відповідачем протягом 10-ти днів після підписання сторонами акту виконаних робіт, довідок про вартість виконаних робіт та на підставі рахунку позивача.

Договір, відповідно до п. 9.1, набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2008 року.

Згідно додаткової угоди № 1 від 31.03.2008 року до договору № 11/06/07 від 22.06.2007 року загальна вартість будівельних робіт за договором становить 2700000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи за договором № 11/06/07 від 22.06.2007 року, що підтверджується наявними у справі актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт.

28.02.2013 року між сторонами укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої сторони здійснили зарахування зустрічні однорідні грошові вимоги на суму 1457,86 грн., в тому числі вимоги позивача до відповідача за договором № 11/06/07 від 22.06.2007 року, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за вказаним договором на час укладення угоди становить 139021,20 грн.

Згідно угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.10.2013 року сторони зарахували грошові вимоги на суму 1157,86 грн., в тому числі вимоги позивача до відповідача за договором № 11/06/07 від 22.06.2007 року та заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітель-АЕ" становить 139021,20 грн.

04.12.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітель-АЕ" та Державним виробничим підприємством "Будремкомплект" Національної академії наук України укладено мирову угоду № 01 до договору підряду № 11/06/07 від 22.06.2007 року за умовами якої станом на 04.12.2013 року відповідач визнав борг за договором № 11/06/07 від 22.06.2007 року у розмірі 139021,20 грн. та зобов'язався погасити його до кінця вересня 2014 року.

Відповідно п. 5 мирової угоди № 01 від 04.12.2013 року у разі невиконання відповідачем умов мирової угоди, позивач має право звернутись до Господарського суду міста Києва для стягнення заборгованості, яка існує на день укладення мирової угоди, пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, 3 % річних та інфляційні втрати від суми заборгованості за кожен день прострочення за останні шість місяців.

Згідно п. 8. мирової угоди № 01 від 04.12.2013 року підписуючи угоди сторони діяли в межах наданих повноважень на підставі вільного волевиявлення без порушення прав та інтересів третіх осіб, наслідки підписання мирової угоди сторонами відомі та зрозумілі.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є стягнення заборгованості за договором № 11/06/07 від 22.06.2007 року у розмірі 139 021, 20 грн., а також пені у розмірі 44 748, 12 грн., 16 960, 57 грн. - інфляційних нарахувань та 3 % річних у розмірі 7 195, 73 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що Державне виробниче підприємство "Будремкомплект" Національної академії наук України у встановлений мировою угодою № 01 від 04.12.2013 року строк не здійснило погашення заборгованості за договором підряду № 11/06/07 від 22.06.2007 року, у зв'язку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітель-АЕ" заявлено вимоги про стягнення боргу у судовому порядку.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частинами 1, 2 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Відповідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

За змістом ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Частиною 4 статті 604 Цивільного кодексу України встановлено, що новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів зазначає, що у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди № 01 від 04.12.2013 року зобов'язання сторін за договором № 11/06/07 від 22.06.2007 року в частині терміну оплати виконаних підрядних робіт фактично припинились з одночасною заміною їх новим зобов'язанням в цій частині, яке встановлено вказаною мировою угодою.

Крім того, укладаючи мирову угоду № 01 від 04.12.2013 року, відповідач визнав заборгованість за договором № 11/06/07 від 22.06.2007 року у розмірі 139021,20 грн. та зобов'язався її погасити у строк та в порядку, визначені угодою.

Згідно ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Нормами ст. 621 Цивільного кодексу України у разі невиконання боржником для кредитора певної роботи чи ненадання йому послуги кредитор має право виконати цю роботу власними силами або доручити її виконання чи надання послуги третій особі і вимагати від боржника відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, згідно зазначеного, судова колегія прийшла до висновку, що строк позовної давності, встановлений законодавством, протягом якого особа має право захистити свої порушені права у судовому порядку не був пропущений.

Колегія суддів стосовно доводу апелянта, що Підлісний Олександр Анатолійович не мав необхідного обсягу повноважень для підписання угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.10.2013 року, угоди від 31.10.2013 року та мирову угоду № 01 від 04.12.2013 року, бо тимчасово виконував обов'язки директора та на посаду у встановленому порядку призначений не був, трудовий контракт, яким має бути визначено обсяг його компетенції на представництво без відповідної довіреності інтересів відповідача не укладав, зазначає наступне.

Нормами ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про органи управління юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори; дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 31.10.2013 року керівником Державного виробничого підприємства "Будремкомплект" Національної академії наук України був Підлісний Олександр Анатолійович.

При цьому, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні відомості про наявність у керівника Державного виробничого підприємства "Будремкомплект" Національної академії наук України обмежень щодо представництва юридичної особи.

З огляду на вищевикладене, судова колегія зауважує, що угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.10.2013 року, від 31.10.2013 року та мирова угода № 01 від 04.12.2013 року підписані повноважною особою Державного виробничого підприємства "Будремкомплект" Національної академії наук України та, відповідно, є обов'язковими для сторін вказаних правочинів.

При цьому, за загальними принципами цивільного законодавства, закріпленими у Цивільному кодексі України, правовідносини сторін ґрунтуються на їх вільному волевиявленні, що, зокрема, полягає у свободі договору, який є підставою виникнення взаємних зобов'язань та їх припинення.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Нормами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Частиною 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи, що відповідачем не надано суду першої інстанції доказів погашення заборгованості у розмірі 139021,20 грн., судова колегія зазначає, що вимоги позивача обґрунтовані в цій частині.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 44748,12 грн., 16960,57 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних у розмірі 7195,73 грн.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Відповідно п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Вищевикладене також відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 24.10.2011 року № 6-38цс11 та № 37/64 від 23.01.2012 року.

Тобто, застосування норм ст. 625 Цивільного кодексу України не залежить від наявності вини боржника у порушенні грошового зобов'язання.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідачем допущено порушення умов договору, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання та стягнення штрафних санкцій.

Довід апелянта стосовно того, що розрахунок пені за загальний період з 01.04.2014 року до 01.10.2014 року становить 14755,29 грн., 3% річних за вказаний період 2102,46 грн. не може вважатися обґрунтованим та законним, колегія суддів не приймає з огляду на наступне.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не було надано до суду першої інстанції контррозрахунку чи вірного, на думку апелянта, розрахунку пені і 3% річних до суду апеляційної інстанції.

Згідно розрахунку позивача за період з 01.04.2014 року до 01.10.2014 року, здійсненого окремо за кожен місяць, розмір пені становить 44748,12 грн., 16960, 57 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних у розмірі 7195,73 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо правильності нарахування пені та 3% інфляційних витрат. Місцевим судом вірно встановлено, що позивачем допущено помилку в методиці розрахунку пені та 3% річних.

Апеляційний суд погоджується з розрахунком суду першої інстанції, здійсненого за загальний період з 01.04.2014 року до 01.10.2014 року розмір пені становить 14755,29 грн., 3% річних за вказаний період 2102,46 грн.

З огляду на викладене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітель-АЕ" є обґрунтованими та такими, що вірно частково задоволені судом першої інстанції, а саме стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 139021,20 грн., 14755,29 грн. пені, 3% річних у розмірі 2102,46 грн., 16960,57 грн. інфляційних втрат.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 року у справі № 910/23723/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Державного виробничого підприємства "Будремкомплект" Національної академії наук України, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Державного виробничого підприємства "Будремкомплект" Національної академії наук України на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 року у справі № 910/23723/14 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного виробничого підприємства "Будремкомплект" Національної академії наук України на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 року у справі № 910/23723/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 року у справі № 910/23723/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/23723/14 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді І.М. Скрипка

Є.Ю. Шаптала