Рішення

від 14.04.2015 по справі 922/1198/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2015 р.Справа № 922/1198/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006", м. Запоріжжя до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Орхідея", с. Лисогорівка про стягнення 924 548,23грн. за участю представників сторін:

позивача - Тивоненко Д.Р., дов. № 22/15 від 08.01.2015р.;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 218 092,34грн., суму індексації ціни товару в розмірі 511 158,19грн., збитки в розмірі 129 870,00грн., штраф в розмірі 65 427,70грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки насіння № ЛГ-Н-51 від 19.04.2012р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Частиною 1 ст. 1 Закону України № 1632-VII від 12.08.2014р. "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням анти терористичної операції", який набрав чинності 20.08.2014р., змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних, зокрема, господарським судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції. Розгляд відповідних справ здійснюється господарськими судами, що визначаються Головою Вищого господарського суду України.

Розпорядженням голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" визначено, що розгляд справ підсудних господарському суду Луганської області, розташованому в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється господарським судом Харківської області.

За таких обставин, розгляд справи здійснюється господарським судом Харківської області.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що відповідач після звернення позивача до суду частково сплатив заборгованість в розмірі 750,00грн., у зв'язку з чим просить суд в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 750,00грн. провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору, в іншій частині позовних вимог позов підтримує, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 217 342,34грн., суму індексації ціни товару в розмірі 511 158,19грн., збитки в розмірі 129 870,00грн., штраф в розмірі 65 427,70грн., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом розміщення даної інформації на сторінці офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності його представника за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

19.04.2012р. між Приватним підприємством "Бізон-Тех 2006" (позивач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Орхідея" (відповідач) укладено договір поставки насіння № ЛГ-Н-51 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором та специфікаціями до нього поставляти та передавати у власність відповідача насіння для сівби (далі товар), а відповідач приймати та здійснювати його оплату.

Найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в специфікаціях до договору, які є його невід'ємними частинами (п.2.1. договору).

Згідно із п.2.2 договору, кожна наступна Специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього Договору і не скасовує та не змінює дію попередніх Специфікацій ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній.

Якщо в період дії цього договору, між сторонами відбудеться поставка товару, але не буде підписана специфікація на нього, то накладна на такий товар, підписана представником відповідача, прирівнюється до специфікації, якою погоджено асортимент, ціна та кількість товару, що постачається відповідачу (п.2.3 договору).

За умовами п.4.1 договору поставка товару здійснюється на умовах EXW Правил Інкотермс 2010р. - склад постачальника, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Куйбишевський район, смт. Комиш-Зоря, вул. Вокзальна, 2, якщо інше не буде визначено у специфікаціях.

У п.5.1 договору сторони погодили, що строк оплати товару та її розмір визначаються у специфікаціях. Відповідач також зобов'язався сплатити індексацію ціни товару в порядку визначеному цим договором. Якщо в специфікації не вказано дату (строк) оплати товару, то такий товар оплачується відповідачем в день його отримання від позивача.

На виконання умов договору сторонами було підписано Специфікацію № 1 від 19.04.2012р., відповідно до якої сторони погодили найменування, кількість товару, його ціну та порядок оплати.

Відповідно до п.1 специфікації до договору позивач зобов'язався поставити товар на загальну суму 289 042,34грн.

Строки розрахунку за товар вказані в п.3 специфікації, згідно з якими граничним строком повного та остаточного розрахунку за товар є 15.10.2012р. Сума платежів підлягає індексації згідно з договором.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що з метою врегулювання порядку та термінів погашення простроченої заборгованості відповідача перед позивачем за договором, а також компенсації збитків, завданих позивачу відповідачем, простроченням оплати товару, сторони 07.05.2013р. уклали додаткову угоду № 1 до договору поставки насіння № ЛГ-Н-51 від 19.04.2012р., відповідно до умов якої позивач надав відповідачу відстрочку виконання грошового зобов'язання на наступних умовах: відповідач зобов'язався в порядку, встановленому договором поставки сплатити позивачу суму боргу в розмірі 218 092,34грн. не пізніше 15.10.2013р. Суми платежів підлягають індексації згідно з договором поставки.

За умовами п.2.2 додаткової угоди до договору поставки сторони погодили, що відповідач зобов'язався в порядку, встановленому договором та не пізніше 15.10.2013р. сплатити позивачу 43 290,00грн. збитків, завданих позивачу відповідачем простроченням оплати товару по договору поставки, що є погодженими сторонами, і частково компенсують як прострочення, так і втрати позивача за надання чергової відстрочки оплати товару.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд встановив наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач на виконання умов договору передав відповідачу товар на загальну суму 289 042,34грн., що підтверджується видатковою накладною № ЗП5276 від 03.05.2012р. та довіреністю відповідача № 7 від 28.04.2012р., оформленими належним чином та наявними у матеріалах справи.

Видаткова накладна відповідає вимогам ст.9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дана накладна є первинним документом, яка фіксує здійснення господарської операції (поставка товару) та початок перебігу строку для оплати за поставлений товар.

Відповідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено вище, відповідач за умовами п.2.1 додаткової угоди до договору зобов'язався здійснити оплату товару не пізніше 15.10.2013р.

Відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав, за отриманий товар розрахувався частково в розмірі 70 950,00грн., у зв'язку з чим у нього перед позивачем, на час звернення позивача до суду з позовом, утворилась заборгованість в розмірі 218 092,34грн.

Факт наявності заборгованості на вказану суму відповідач підтвердив шляхом підписання додаткової угоди № 1 до договору поставки, а саме у п.1, в якому зазначено, що прострочення грошового зобов'язання відповідача перед позивачем з оплати отриманого за договором поставки товару, станом на дату додаткової угоди становить 218 092,34грн.

Як зазначив позивач в судовому засіданні, відповідач після звернення позивача до суду з позовом, частково сплатив суму заборгованості за договором поставки в розмірі 750,00грн., у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем складає 217 342,34грн.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт наявності заборгованості за спірним договором на суму 217 342,34грн. підтверджується належними доказами, наявними у справі.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 217 342,34грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки відповідач суму боргу в розмірі 750,00грн. сплатив після звернення позивача з позовом до суду, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача 511 158,19грн. індексації ціни товару, суд встановив наступне.

За умовами договору (п.5.1) повна ціна товару складається з ціни товару, що визначена в специфікаціях (накладних), і з суми індексації ціни товару, що нараховується в порядку, передбаченому п. 5.6 договору.

Так в п.5.6 договору зазначено, що ціна товару, яка вказана в Специфікації, визначена на дату їх складання. У зв'язку з тим, що товар буде оплачуватися покупцем не в день складання Специфікації, то всі платежі покупця постачальнику за товар підлягають індексації.

Згідно з п.п.5.1, пп.7.1.1, 7.1.3 р.7 договору поставки відповідач зобов'язався оплатити товар (у т.ч. сплатити суму індексації ціни товару), для чого взяв на себе зобов'язання перед здійсненням будь-якого платежу провести його індексацію в порядку, визначеному договором.

У пункті 3 специфікацій також зазначено, що суми платежів підлягають індексації згідно з договором.

За умовами п.5.6 договору проіндексована сума платежу визначається наступним чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті покупцем постачальнику; СП - сума платежу за товар; К2 - середній курс продажу банками доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день; К1 - курс гривні до долару США на дату складання специфікації (вказується в специфікаціях). Якщо показник К1 не вказаний у специфікаціях, то він дорівнює офіційному курсу гривні до долару США, встановленого Національним Банком України на дату складання специфікацій.

Для розрахунку такої індексації сторони в підпункті 5.6.1 договору визначили, що для показника К2 вони використовують середній курс продажу банками доларів США за гривні (показник ASK на веб-сторінці www.udinform.com в огляді фінансового дня) на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день, інформацію про який сторони одержують із веб-сторінки www.udinform.com в огляді фінансового дня.

У день здійснення платежу покупець самостійно, без пред'явлення йому рахунку із збоку постачальника, проводить його індексацію у вищевстановленому порядку та перераховує постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП (пп. 5.6.2 договору).

Згідно з пп. 5.6.6 договору, зобов'язання Покупця щодо сплати проіндексованих сум платежів є грошовим зобов'язанням покупця перед постачальником з оплати товару. Сплачені покупцем постачальнику суми у зв'язку з виконанням цього пункту, що перевищують ціну товару вказану в Специфікаціях, є індексацією (тобто збільшенням) ціни товару.

На момент звернення позивача до суду з позовом сума збільшення ціни (індексації) склала 511 158,19грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми індексації ціни товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Так, п.4.1 додаткової угоди до договору, сторони погодили, що якщо станом на 15.10.2013р. відповідачем не будуть належним чином виконані грошові зобов'язання по цій додатковій угоди, відповідач зобов'язався сплатити позивачу 129 870,00грн., що є повною сумою збитків заздалегідь погоджених сторонами, завданих позивачу відповідачем простроченням оплати товару по договору поставки, включаючи втрати позивача за надання чергової відстрочки оплати товару відповідачу. Сторони домовились, що оскільки сума збитків по цій додатковій угоді заздалегідь визначена та погоджена сторонами, то вони (у т.ч. їх виникнення та їх розмір) не підлягають оспорюванню та заперечуванню відповідачем та доказуванню позивачем.

На підставі зазначеного позивач просить суд стягнути з відповідача 129 870,00грн. збитків.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 5 ст.225 Господарського кодексу України передбачено, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Враховуючи те, що сплата збитків відповідачем погоджена сторонами у договорі, а їх виникнення і розмір, відповідно до п.4.1 додаткової угоди до договору поставки, не підлягають оспорюванню та заперечуванню відповідачем і доказуванню позивачем, а також те, що сторонами у додатковій угоді погоджено розмір збитків у твердій сумі в розмірі 129 870,00грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, за умовами п.4.1 додаткової угоди до договору сторони погодили, що у разі подальшого прострочення виконання грошових зобов'язань по цій додатковій угоді відповідач несе відповідальність відповідно до умов договору поставки та законодавства.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст.230 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.1.3 договору сторони погодили, за прострочення виконання грошових зобов'язань понад 20 календарних днів відповідач зобов'язався сплатити позивачу штраф у розмірі 30% від простроченої суми.

За порушення відповідачем строків оплати товару за договором позивач нарахував відповідачу 30%штрафу від простроченої суми, який складає 65 427,70грн.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок штрафу, даний розрахунок відповідає умовам договору, на підставі чого суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за подання позову до суду, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 5 ст. ст.49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову частково судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, згідно із ч. 2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи із викладеного та враховуючи те, що спір доведено до суду з вини відповідача, а сума боргу в розмірі 750,00грн. сплачена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, суд покладає на відповідача обов'язок повністю відшкодувати позивачу суму судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 18 490,96грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 530, 610, 611, 612, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 193, 216, 224, 225, 230, 265 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, п.1.1 ч.1 статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Орхідея", код ЄДРПОУ 30733656 (92353, Луганська область, Новопсковський район, с. Лисогорівка, вул. Братів Кас'яненків, п/р 260053011190 в Новопсковському відділенні № 3124 АТ "Ощадбанк", МФО 364036) на користь Приватного підприємства „БІЗОН-ТЕХ 2006", код ЄДРПОУ 34216986 (69005, м. Запоріжжя, вул. Новицького Якова, 11, п/р 26006185176 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) - 217 342,34грн. основного боргу, 511 158,19грн. індексації ціни товару; 129 870,00грн. збитків, 65 427,70грн. штрафу, 18 490,96грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 750,00грн. провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору.

Повне рішення складено 17.04.2015 р.

Суддя Т.А. Лавренюк