Постанова

від 14.04.2015 по справі 904/3303/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2015 року Справа № 904/3303/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі: Ситниковій М.Ю.

Представники сторін :

позивача - Бобиль В.В., дов. № 16/14 від 21.05.2014р.;

відповідача - не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма БІЗОН», м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2015 року по справі № 904/3303/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого об»єднання «Трансавтоматика», м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма БІЗОН», м.Дніпропетровськ

про стягнення 320 000 грн.

В судовому засіданні 26.03.2015р. була оголошена перерва до 14.04.2015р. (ст.77 ГПК України).

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2015 року у справі № 904/3303/14 (суддя Соловйова А.Є.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого об»єднання «Трансавтоматика», м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма БІЗОН», м.Дніпропетровськ про стягнення 320000,00 грн. позов було задоволено; стягнено з відповідача на користь позивача 320 000 грн. неустойки, 6400 грн. судового збору (а.с.173-177).

Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом відмови відповідача від укладення основного договору; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст..ст.11, 509, 549, 610, 626, 635 ЦК України, ст.182 Господарського кодексу України.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма БІЗОН» м.Дніпропетровськ, посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

- господарський суд не звернув уваги на те, що згідно умов попереднього договору обов`язок укласти основний договір покладено на обидві сторони;

- також господарський суд не застосував до спірних відносин ст.ст.640, 641 ЦК України відповідно до яких кожна сторона попереднього договору могла направити пропозиції по укладенню основного договору, чого позивачем зроблено не було;

- крім того, господарський суд не звернув увагу на те, що згідно з п.5.3 попереднього договору штрафні санкції покладаються на відповідача в разі відмови від договору, а оскільки позивач не звертався до відповідача з пропозицією укласти основний договір, то і стягнення неустойки є неправомірним через відсутність доказів такої відмови.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам закону, фактичним обставинам та матеріалам справи, зазначив, що попереднім договором чітко передбачено, що обов»язок по оформленню документів щодо основного договору та введенню в експлуатацію предмету договору покладений на відповідача, а оскільки останнім зазначені дії не виконані, то згідно умов попереднього договору з останнього правомірно стягнено неустойку; крім того, попереднім договором чітко визначений обов`язок відповідача по підготовці документів, отже, останній і повинен був надіслати пропозицію позивачу; також підтвердженням факту відмови відповідача від укладення основного договору є факт повернення гарантійного внеску позивачу в сумі 80 000 грн.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення присутніх представників сторін в судових засідання 26.03.2015р., 14.04.2015р., перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід скасувати на підставі п.3 ч.1 ст.104 ГПК України, з урахуванням повноважень апеляційної інстанції, передбачених ст.103 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Бізон» («продавець» за попереднім договором, відповідач по справі, скаржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Трансавтоматика» («покупець» за попереднім договором, позивач по справі) укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л. (а. с.8-11).

Згідно п. 1.1. попереднього договору, «продавець» зобов'язується продати «покупцю», а «покупець» зобов'язується купити у «продавця» виробничу базу, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Краснозаводська, 50; загальна площа - 1198,00 кв.м.; площа земельної ділянки - 0,1959 га; об'єкт належить «продавцю» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 22.07.1998 р. Повєткіною Н.М., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу за реєстратором № 4073.

Правовстановлювальним документом належності зазначеного нерухомого майна ТОВ «Фірма Бізон» є договір купівлі-продажу, посвідчений 22.07.1998 р. приватним нотаріусом Повєткіною Н.М. (а. с. 65).

Згідно п. 1.3. попереднього договору, сторони дійшли згоди, що на момент підписання цього договору об'єкт належить до об'єкту незавершеного будівництва. Однак, основний договір купівлі продажу повинен бути укладений на вищевказаний об'єкт після отримання «продавцем» правовстановлювального документа, зареєстрованого в Державній реєстраційній службі України.

Згідно з пунктом 2.1 попереднього договору представник «продавця» стверджував, що він згоден продати, а «покупець» стверджував, що він згоден купити, зазначене нерухоме майно за 800 000,00 гривень; вказану ціну «покупець» сплачує «продавцю» до підписання та нотаріального посвідчення основного договору за вирахуванням гарантійного платежу на розрахунковий рахунок продавця № 26007107469001 в ПАТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299, ЄДРПОУ 21917151). Факт перерахування гарантійного платежу буде підтверджено випискою з банківського рахунку «продавця», зазначеного в п. 5.1 цього договору.

Відповідно до п. п. 3.1.1, 4.1.1 попереднього договору «продавець» був зобов'язаний укласти з «покупцем» основний договір у термін, місці та на умовах, встановлених цим договором; «покупець» був зобов'язаний укласти основний договір у термін, місці та на умовах, встановлених цим договором.

Пунктом 3.1.5 попереднього договору встановлено, що «продавець» зобов'язується за свій рахунок до укладення основного договору та його нотаріального засвідчення ввести даний об'єкт в експлуатацію згідно з нормами чинного законодавства України, оформивши його, як об'єкт завершений будівництвом.

Згідно п. 3.1.6 попереднього договору «продавець» був зобов'язаний в строк, зазначений в п. 6.1 цього договору підготувати, оформити та надати документи, необхідні для укладення основного договору, а так само документи, які підтверджують виконання п. 3.1.5 цього договору.

Згідно п. 4.1.2 попереднього договору «покупець» був зобов'язаний виконати всі необхідні дії, щоб забезпечити укладення договору купівлі-продажу об'єкта з урахуванням вимог п. 2.1 цього договору.

Пунктом 6.1 попереднього договору встановлено, що за домовленістю сторін укладення та нотаріальне посвідчення основного договору здійснюватиметься до першого жовтня дві тисячі тринадцятого року включно , в приміщенні нотаріальної контори Стаднік І.Л., приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу, за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.О.Гончара, буд.30а, прим.1.

Відповідно до пункту 5.1 попереднього договору в рахунок належних за основним договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі-продажу вищезазначеного нерухомого майна та своєї платіжної спроможності, «покупець» зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок «продавця» суму гарантійного платежу у розмірі 80 000,00 гривень після підписання та нотаріального посвідчення цього договору протягом двох банківських діб на розрахунковий рахунок продавця № 26007107469001 в ПАТ КБ "Приватбанк" (МФО 305299, ЄДРПОУ 21917151). Факт перерахування гарантійного платежу буде підтверджено випискою з банківського рахунку продавця. В момент розрахунків за основним договором, зазначена сума буде зарахована у належний з «покупця» платіж за основним договором .

На виконання умов попереднього договору позивач перерахував відповідачу гарантійний платіж у розмірі 80 000,00 грн., що не спростовується відповідачем жодним доказом в розумінні ст..ст.32, 34, 36 ГПК України, визнається скаржником в суді апеляційної інстанції в ході наданих пояснень.

Згідно з пунктом 5.3. попереднього договору у випадку відмови від продажу об'єкта цього договору «продавцем», він зобов'язується повернути «покупцю» протягом 3 банківських днів з дати, встановленої п. 6.1. цього договору суму гарантійного платежу та сплатити покупцю неустойку у розмірі 320000,00 гривень.

15.04.2014 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 107, в якій позивач вимагав у семиденний строк з моменту отримання даної претензії перерахувати заборгованість у розмірі 400 000,00 грн., яка складається з гарантійного платежу у сумі 80 000,00 грн. та неустойки у сумі 320 000,00 грн. (а. с. 12, 14-15). Відповідач вказану претензію отримав 23.04.2014 р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення (а. с. 13).

Після отримання претензії (тобто, в період з 15.04.2014р. до 13.05.2014р. (звернення з позовом)), як стверджує позивач, відповідач повернув гарантійний платіж у сумі 80000,00 грн., але не сплатив неустойку у сумі 320000,00 грн., яка передбачена умовами попереднього договору, що саме і є причиною виникнення даного спору.

05.08.2014р . рішенням господарського суду Дніпропетровської області по цій справі в задоволенні позову було відмовлено (а.с.97-98).

25.09.2014р . постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду по цій справі апеляційну скаргу позивача було задоволено, рішення господарського суду від 05.08.2014р. - скасовано, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 320000 грн. неустойки, 6400 грн. судового збору за розгляд справи у першій інстанції та 3200 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги (а.с.118-120).

24.11.2014р . постановою Вищого господарського суду України по цій справі було частково задоволено касаційну скаргу відповідача, рішення господарського суду від 05.08.2014р. та постанову суду апеляційної інстанції від 25.09.2014р. - скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.146-150).

Відповідно до ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

В своїй постанові суд касаційної інстанції зазначив, що судам при новому розгляді справи слід з`ясувати, які саме дії відповідача свідчать про відмову від укладення договору купівлі-продажу; та те, що ці дії неможливо ототожнювати з бездіяльністю відповідача або невиконанням умов попереднього договору з певних причин (а.с.149). Судом касаційної інстанції вказано, що попередні інстанції констатували факт припинення зобов`язання з укладення основного договору, але не дослідили обставин щодо вчинення сторонами дій по укладенню основного договору, наявності чи відсутності в діях відповідача відмови від продажу предмету договору ; судом же апеляційної інстанції не з`ясовано, які саме дії відповідача свідчили про відмову від укладення договору.

Отже, при новому розгляді справи господарському суду слід було з»ясувати саме ці обставини, керуючись вимогами цивільного законодавства.

03.02.2015р ., за результатами нового розгляду справи, рішенням господарського суду по цій справі позов ТОВ «НВО «Трансавтоматика» було задоволено; стягнено з ТОВ «Фірма БІЗОН» на користь позивача 320 000 грн. неустойки, 6400 грн. судового збору (а.с.173-177). Зазначений процесуальний документ і є предметом апеляційного оскарження .

У відповідності до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 3 ст.6 ЦК України також регламентовано, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом .

Частиною 3 ст.635 ЦК України регламентовано, що зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Отже, в силу вимог закону (ч.3 ст.635 ЦК України) зобов`язання, встановлене попереднім договором, зокрема, і зобов`язання за попереднім договором від 04.06.2013р. припиняються або у випадку, коли основний договір не було укладено протягом строку, встановленого попереднім договором, тобто до 01.10.2013р., або у випадку не направлення другій стороні пропозиції про його укладення. Таким чином, обов`язковість положень чинного цивільного законодавства, Цивільного кодексу України для сторін за попереднім договором випливає з їх змісту, суті правовідносин. Таким чином, зобов"язання за попереднім договором припинилось в силу приписів закону.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, остання не містить жодного доказу відповідно до ст.ст.32, 36 ГПК України про те, що до 01.10.2013р. відповідачем в будь-який спосіб була заявлена відмова від укладення договору купівлі-продажу, такі докази відсутні, не надавались позивачем судам обох інстанцій відповідно до ст.33 ГПК України.

Після припинення зобов`язань за попереднім договором (01.10.2013р.) позивач 16.05.2014р. звернувся з позовом до господарського суду про стягнення неустойки, отже, на час, коли основне зобов`язання за попереднім договором припинилось.

Статтею 641 ЦК України (частиною 1) передбачено, що пропозицію укласти договір може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Докази про те, що позивач звертався з такою пропозицією (офертою) до відповідача відсутні, не надавались судам обох інстанцій при розгляді справи.

Крім цього, на виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених в постанові від 24.11.2014р., колегія суддів зазначає наступне.

Як зауважив суд касаційної інстанції, відмова від продажу об`єкта нерухомості за попереднім договором передбачає саме дії відповідача про відмову від укладення договору. Такими діями, судова колегія вважає, є зокрема, відмова від пропозиції укласти договір, підтверджена відповідними письмовими доказами, перерахування гарантійного платежу в межах строку укладення основного договору, тобто, до 01.10.2013р., тощо. Отже, відповідно до ст.33 ГПК України матеріали справи не містять, а позивачем не надано жодного доказу в розумінні ст.ст.32, 36 ГПК України, підтверджуючих факт такої відмови саме діями відповідача. Факт повернення суми гарантійного платежу після 01.10.2013р. не може розцінюватись як факт відмови від укладення договору купівлі-продажу, оскільки на час повернення 80 000 грн. гарантійного платежу зобов`язання вже було припинено в силу ч.3 ст.635 ЦК України.

Щодо наданої на запит господарського суду в порядку ст.38 ГПК України відповіді приватного нотаріуса Стаднік І.Л. (а.с.170), то оцінюючи зазначений доказ по справі, колегія суддів зазначає, що, по-перше , цим доказом не доведено факт відмови відповідача від укладення договору, оскільки констатація лише факту неявки відповідача для укладення в силу п.5.5 договору від 04.06.2013р., без надання доказів запрошення (повідомлення) відповідача про час та дату укладення угоди, не може розцінюватись як певні активні дії відповідача; по-друге , констатація нотаріусом лише факту явки сторін в 2014 році після 01.10.2013р., для укладення угоди, без визначення певної дати , суперечить п.6.1 договору в частині визначення строку укладення договору купівлі-продажу, а тому не є доказом, що підтверджує таку відмову саме укласти договір.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги не доведені належними доказами відповідно до ст.33 ГПК України, правові підстави задоволення позовних вимог про стягнення неустойки 320 000 грн. за невиконання відповідачем обов`язку по укладенню договору купівлі-продажу відсутні.

За цих підстав рішення господарського суду від 03.02.2015р. слід скасувати, а апеляційна скаргу - задовольнити.

Керуючись ч. 3-5 ст.49, ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма БІЗОН», м.Дніпропетровськ - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2015 року у справі № 904/3303/14 - скасувати.

В задоволенні позову - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого об`єднання «Трансавтоматика» м.Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма БІЗОН» м.Дніпропетровськ 3200 грн. судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів згідно зі ст.ст.116-117 ГПК України доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Справу повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.04.2015р.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко