Ухвала

від 09.04.2015 по справі 813/9263/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2015 року м. Київ К/800/31705/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Київської митниці Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 року у справі за позовом ТОВ "ТД "Галполіфлекс" до Київської митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Галполіфлекс» звернулось до суду з позовом до Київської обласної митниці про скасування рішення про скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 125120105/2013/010233/2, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125120105/2013/00803 та зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення випуску товарів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Київської обласної митниці від 13.11.2013 року №125120105/2013/010233/2. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення від 13.11.2013 року №125120105/2013/00803. Зобов'язано Київську обласну митницю здійснити митне оформлення випуску товарів, що імпортуються в Україну Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Галполіфлекс» за вантажно-митною декларацією №125120105/2013/277849 від 24.10.2013 року за цінами, вказаними у вантажно-митній декларації №125120105/2013/277849.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Київська митниця Міндоходів подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.11.2013 року посадовою особою відділу митного оформлення №5 митного поста «Бориспіль-Аеропорт» Київської обласної митниці було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №125120105/2013/010233/2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125120105/2013/00803.

Оскарженим рішенням відповідача митна вартість товару, що поставлявся згідно з контрактом, скоригована до суми 47615,04 доларів США, у ньому вказується, що Метод 1 визначення митної вартості товарів не застосовується тому, що у наданих декларантом документах містяться розбіжності.

Між митним органом та декларантом було проведено консультацію відповідно до статті 57 МК України.

Проте, у рішенні про коригування митної вартості товарів №125120105/2013/010233/2 від 13.11.2013 року не зазначено розбіжностей, які дали можливість вважати, що подані ТОВ «ТД «Галполіфлекс» основні та додаткові документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.

Згідно з Контрактом поставка товару здійснюється на умовах FCA, а в інвойсі від 09.10.2013 року вказано що поставка здійснюється на умовах СРТ.

Відповідно до умов Контракту, зокрема, п.3.1, поставка товару здійснюється на умовах FCA або на умовах, вказаних у рахунках фактурах та п.10.2, в якому йдеться про те, що будь-які зміни, доповнення та додатки до цього Контракту, рахунки-проформи, рахунки є невід'ємною частиною цього Контракту.

Відповідач зазначає, що причиною того, що надані позивачем документи не стали підставою для підтвердження митної вартості є також те, що податкові та видаткові накладні було надано позивачем лише на 2 артикули, однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, вказане спростовується податковими, видатковими накладними, вантажно-митною декларацією, які свідчать про те, що по попередніх господарських операціях здійснювалася поставка двох артикулів.

Крім того, відповідачем помилково не взято як підставу для підтвердження заявленої митної вартості банківське платіжне доручення в іноземній валюті від 10.10.2013 року № 72 на суму 8972,41 грн.

Так, відповідно до Постанови Національного банку від 29.03.2004 року №377/8976 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача (п.1.4); доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках; для списання коштів з рахунку платника банк платника застосовує платіжні інструменти, які визначені цією главою, згідно з нормативно-правовими актами Національного банку та внутрішніми процедурами банку (п.1.9); доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України. За несвоєчасне списання/зарахування коштів з/на рахунків(и) клієнтів банки несуть відповідальність згідно із законодавством України та укладеними договорами (п. 1.15).

На платіжному дорученні від 10.10.2013 року №72 на суму 8972,41 грн. є відмітка банку про його виконання. Крім того, позивач зазначив, що питання про відповідальність банку за несвоєчасне списання/зарахування коштів його рахунків не піднімалося, оскільки банк вчиняв дії своєчасно.

Посилання відповідача на те, що неподання декларантом виписки з банківського рахунку в іноземній валюті щодо перерахунку коштів на рахунок постачальника дало підстави вважати, що позивач намагається приховати дану інформацію від митного органу, також є безпідставним, оскільки митний орган не вимагав подання виписки з банківського рахунку ні в письмовій формі, обов'язковість якої встановлена Митним кодексом України, ні під час усних консультацій. Так, у рішенні про коригування митної вартості вказано, що «проведено консультацію між митним органом та декларантом відповідно до вимог ст. 57 МКУ. Перелік вимог щодо надання додаткових документів: бухгалтерська документація, прайс-лист від виробника, каталоги, копію митної декларації країни відправлення, висновки спеціалізованих експертних організацій».

Крім того, суди правильно звернули увагу на безпідставність витребування такого документу, оскільки ч.2. ст. 53 МКУ встановлено перелік документів, що подаються декларантом для заявлення митної вартості, серед них - п.4. - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Крім того, Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені Наказом ДМС № 362 від 13.07.2012 pоку, не можуть встановлювати прав та обов'язків інших суб'єктів, чи визначати інші вимоги до декларантів ніж ті, що встановленні Митним кодексом України.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів позивача за методом 1.

Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Київської митниці Міндоходів відхилити, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: