Ухвала

від 16.04.2015 по справі 585/1364/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №585/1364/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Очиргораєва О. М. Номер провадження 22-ц/788/484/15 Суддя-доповідач - Левченко Т. А. Категорія - 48

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Маслова В. О. , Хвостика С. Г.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30 січня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання договорів дарування удаваними, визнання спільною сумісною власністю і поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и л а:

11.04.2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що в період шлюбу з відповідачем ОСОБА_3 31 жовтня 2003 року вони у відповідача ОСОБА_5 придбали житловий будинок з господарськими спорудами, розташований по АДРЕСА_1, де вони разом із дітьми проживають до теперішнього часу, а також земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства. Після придбання будинку рішенням виконкому Роменської міської ради їм було дозволено будівництво сараю, прибудов до житлового будинку і його перепланування. 28 липня 2006 року був виданий будівельний паспорт. Протягом 2006-2007 року вони виконали будівельні роботи в будинку і на прибудинковій території. Після виконання цих робіт цінність будинку істотно збільшилась. На початку 2014 року коли її взаємовідносини з чоловіком погіршилися і стало питання про розірвання шлюбу, ОСОБА_3 повідомив її, що на будинок та земельні ділянки вона жодних прав не має, оскільки право власності на нього оформлено за договором дарування. Зазначені обставини стали для неї несподіванкою, так як насправді будинок вони безоплатно не отримували, а заплатили за нього кошти продавцеві в сумі 1800 доларів США. Посилаючись на те, що договори дарування житлового будинку з господарськими будівлями та земельних ділянок по АДРЕСА_1, були укладені з метою приховування договорів купівлі-продажу, просила визнати їх удаваними та визнати, що фактично між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 були укладені договори купівлі-продажу будинку та земельних ділянок; визнати нерухоме майно по АДРЕСА_1, земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га, земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0086 га спільною сумісною власністю її та ОСОБА_3; визнати за нею право власності та виділити їй в натурі ? частину зазначеного нерухомого майна, а ОСОБА_3 виділити в натурі іншу ? частину нерухомого майна, а також поділити між нею та відповідачем спільно нажите рухоме майно.

07.05.2014 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_4 з зустрічною позовною заявою в якій також ставив питання про розподіл спільно нажитого рухомого майна.

Після проведення в справі будівельно-технічної експертизи з питання поділу будинку та земельних ділянок, ОСОБА_4 уточнила свої позовні вимоги в частині нерухомого майна та просить визнати за нею право власності та виділити їй в натурі згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1300/1301 від 17.12.2014 року по 1-му варіанту розподілу будинковолодіння для другого співвласника (додаток № 2 синім кольором на схемі): 1/2 частину нерухомого майна по АДРЕСА_1, яка складається: з приміщень житлового будинку літ. «А» - прим. 1 площею 5,1 кв. м.; прим. 2 площею 11,8 кв. м.; прим. 9 площею 18,2 кв. м.; прим. 8 площею 18,9 кв. м., загальною площею 54 кв. м; з надвірних споруд - літню кухню літ. «Б»; вбиральню літ. «У»; 1/5 частину сараю літ. «В»; 1/2 частину огорожі № 1 та воріт № 2 (в загальному користуванні співвласників); визнати за нею право власності та виділити їй в натурі згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1300/1301 від 17.12.2014 року по 1-му варіанту розподілу земельних ділянок для другого співвласника (додаток № 4 синім кольором на схемі): 1/2 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,1000 га - площею 279 кв. м. та 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,0086 га - площею 43 кв. м.;

за відповідачем ОСОБА_3 визнати право власності та виділити йому в натурі згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1300/1301 від 17.12.2014 року по 1-му варіанту розподілу домоволодіння для першого співвласника (додаток № 2 жовтим кольором на схемі): 1/2 частину нерухомого майна по АДРЕСА_1, яка складається: з приміщень житлового будинку літ. «А» - прим. 3 площею 16,1 кв. м.; прим. 4 площею 14,3 кв. м.; прим. 5 площею 8,2 кв. м.; прим. 6 площею 1,6 кв. м., прим. 7 площею 5,2 кв. м, загальною площею 45, 4 кв. м; з надвірних споруд - 4/5 частини сараю літ «В», погріб літ. «п/г»; 1/2 частину огорожі № 1 та воріт № 2 (в загальному користуванні співвласників); визнати право власності та виділити ОСОБА_3 в натурі згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1300/1301 від 17.12.2014 року по 1-му варіанту розподілу земельних ділянок для першого співвласника (додаток № 4 жовтим кольором на схемі): 1/2 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,1000 га - площею 279 кв. м. і 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,0086 га - площею 43 кв. м.;

залишити в загальному користуванні її та відповідача земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 442 кв.м., конфігурація якої визначена зеленим кольором в додатку № 4 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1300/1301 від 17.12.2014 року. Зобов'язати її демонтувати дверні блоки, закласти прорізи між прим. 3 та 2; прим. 5 та 8; улаштувати перегородку між прим. 2 та 5; улаштувати дверний проріз, вставити дверний блок між прим. 9 та 8. Зобов'язати відповідача ОСОБА_3 улаштувати вхідний тамбур до прим. 4, розширити віконний проріз, вставити дверний блок; улаштувати дверний проріз, вставити дверний блок між прим. 3 та 4. А також стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію за різницю у вартості часток у праві власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 в розмірі 1075 (одна тисяча сімдесят п'ять) грн. та судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 30 січня 2015 року визнано мирову угоду, укладену ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в частині позовних вимог про поділ спільного нажитого рухомого майна подружжя. Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ рухомого майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя закрито.

Рішенням суду від 30 січня 2015 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 і ОСОБА_5 про визнання договорів дарування удаваними, визнання майна спільною сумісною власністю і поділ майна подружжя - задоволено.

1. Визнано договір дарування будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Роменського міського нотаріального округу Проскурнею Л.І. 31 жовтня 2003 р. за реєстровим № 3090, удаваним, та визнано, що фактично між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу вищевказаного нерухомого майна;

2. Визнано договір дарування земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та земельної ділянки площею 0,0086 га для ведення особистого селянського господарства, розташованих за адресою АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Роменського міського нотаріального округу Проскурнею Л.І. 31 жовтня 2003 р. за реєстровим № 3091, удаваним, та визнано, що фактично між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу вищевказаних земельних ділянок.

3. Визнано житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га, та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0086 га, що розташовані по АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 і ОСОБА_3

4. Визнано за ОСОБА_4 право власності та виділено їй в натурі згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1300/1301 від 17.12.2014 року по 1-му варіанту розподілу домоволодіння для другого співвласника (додаток № 2 синім кольором на схемі):

- 1/2 частину нерухомого майна по АДРЕСА_1, яка складається: з приміщень житлового будинку літ. «А» - прим. 1 площею 5,1 кв. м.; прим. 2 площею 11,8 кв. м.; прим. 9 площею 18,2 кв. м.; прим. 8 площею 18,9 кв. м., загальною площею 54 кв. м; з надвірних споруд - літню кухню літ. «Б»; вбиральню літ. «У»; 1/5 частину сараю літ. «В»; 1/2 частину огорожі № 1 та воріт № 2 (в загальному користуванні співвласників). Визнано за ОСОБА_4 право власності та виділено їй в натурі згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1300/1301 від 17.12.2014 року по 1-му варіанту розподілу земельних ділянок для другого співвласника (додаток № 4 синім кольором на схемі):

- 1/2 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,1000 га (кадастровий номер НОМЕР_1) - площею 279 кв. м.,

- 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,0086 га (кадастровий номер НОМЕР_2) - площею 43 кв. м.

5. Визнано за ОСОБА_3 право власності та виділено йому в натурі згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1300/1301 від 17.12.2014 року по 1-му варіанту розподілу домоволодіння для першого співвласника (додаток № 2 жовтим кольором на схемі):

- 1/2 частину нерухомого майна по АДРЕСА_1, яка складається: з приміщень житлового будинку літ. «А» - прим. 3 площею 16,1 кв. м.; прим. 4 площею 14,3 кв. м.; прим. 5 площею 8,2 кв. м.; прим. 6 площею 1,6 кв. м., прим. 7 площею 5,2 кв. м, загальною площею 45, 4 кв. м; з надвірних споруд - 4/5 частини сараю літ «В», погріб літ. «п/г»; 1/2 частину огорожі № 1 та воріт № 2 (в загальному користуванні співвласників);

Визнано за ОСОБА_3 право власності та виділено йому в натурі згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1300/1301 від 17.12.2014 року по 1-му варіанту розподілу земельних ділянок для першого співвласника (додаток № 4 жовтим кольором на схемі):

- 1/2 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,1000 га (кадастровий номер НОМЕР_1) - площею 279 кв. м.,

- 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,0086 га (кадастровий номер НОМЕР_2) - площею 43 кв. м.

Залишено в загальному користуванні ОСОБА_4 і ОСОБА_3 земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку,

господарських будівель і споруд площею 442 кв. м. (кадастровий номер НОМЕР_1), конфігурація якої визначена зеленим кольором в додатку № 4 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1300/1301 від 17.12.2014 року.

6. Зобов'язано ОСОБА_4 демонтувати дверні блоки, закласти прорізи між прим. 3 та 2; прим. 5 та 8; улаштувати перегородку між прим. 2 та 5; улаштувати дверний проріз, вставити дверний блок між прим. 9 та 8.

7. Зобов'язано ОСОБА_3 улаштувати вхідний тамбур до прим. 4, розширити віконний проріз, вставити дверний блок; улаштувати дверний проріз, вставити дверний блок між прим. 3 та 4.

8. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за різницю у вартості часток у праві власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 в розмірі 1075 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати по справі: по оплаті судового збору в розмірі 1474 грн.; по оплаті за проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 3075 грн. і за надання правової допомоги - 5000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову. В доводах апеляційної скарги зазначає, що рішення суду в частині визнання договорів дарування удаваними не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення. Висновок суду про те, що спірні договори дарування житлового будинку та земельних ділянок є удаваними зроблений з порушенням норм матеріального та процесуального права і грунтується на припущеннях. Суд не навів у рішенні жодного беззаперечного та достовірного доказу на підтвердження укладення ним та ОСОБА_5 удаваних правочинів та обопільного умислу їх на ці дії. Також зазначає, що ОСОБА_4 не була стороною у спірних договорах, тому до цих правовідносин не можуть бути застосовані положення ст. 58 ЦК УРСР, які містять правові наслідки удаваного правочину і стосуються тільки сторін договору. Крім того посилається на те, що ОСОБА_4 знала про те, що спірній будинок та земельні ділянки були подаровані йому ОСОБА_5 ще у 2003 році, а тому нею пропущено строк звернення до суду з даним позовом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_3 та його представника - адвоката Маляра М.В., які підтримали апеляційну скаргу, ОСОБА_4 та її представника - адвоката Менько Д.Д., які заперечують проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 з 18 жовтня 2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Роменського міськрайонного суду від 5 лютого 2014 року (а. с. 8, 11).

31 жовтня 2003 року ОСОБА_5 і ОСОБА_3 уклали договір дарування домоволодіння по АДРЕСА_1 і договір дарування земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,1000 га та для ведення особистого селянського господарства 0,0086 га по АДРЕСА_1. Зазначені договори посвідчені приватним нотаріусом Роменського міського нотаріального округу ОСОБА_6 і зареєстровані в реєстрі за № 3090 і № 3091 відповідно (а.с. 71, 72).

01 січня 2013 року на підставі зазначеного договору дарування за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 в КП «Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації» (а. с. 12).

Рішенням виконавчого комітету Роменської міської ради від 26 липня 2006 року ОСОБА_3 надано дозвіл на будівництво прибудов до житлового будинку, його перепланування, а також на будівництво сараю. А 28 липня 2006 року ОСОБА_3 був отриманий будівельний паспорт (а. с. 13, 18).

В результаті добудов і перепланування загальна і житлова площа спірного житлового будинку збільшилася, що підтверджується довідкою КП «Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації» (а. с. 12).

4 березня 2004 року на ім'я ОСОБА_3 на підставі Договору дарування земельної ділянки від 31.10.2003 року № 3091 були видані державні акти на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель площею 0,1000 га та серії НОМЕР_4 для ведення особистого селянського господарства площею 0,0086 га. (а. с. 33-36).

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що укладаючи між собою спірні договори дарування нерухомого майна, ОСОБА_5 і ОСОБА_3 фактично мали волевиявлення на укладання договорів купівлі-продажу, але з метою оптимізації понесення витрат на його нотаріальне оформлення, уклали договори дарування, які є удаваними, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами. У зв'язку з цим суд застосовував до спірних договорів правила, що регулюють угоду, яку сторони дійсно мали на вазі, тобто угоду купівлі-продажу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визнання спірних договорів дарування удаваними, так як суд дійшов його правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 ЦК України 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі. Тобто, за удаваним правочином обидві сторони умисно оформляють один правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.

Якщо буде встановлено, що правочин вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами того правочину, який сторони насправді вчинили.

Таким чином, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 41 ЦК України 1963 року, ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом в даній справі є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору дарування та з'ясування питання про те, чи не укладена ця угода з метою приховати іншу угоду та яку саме.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі вважаються встановленими й не підлягають доказуванню.

Як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і в своїх запереченнях на апеляційну скаргу, відповідач ОСОБА_5 позов ОСОБА_4 визнав та стверджував, що між ним та ОСОБА_3 фактично були укладені договори купівлі-продажу спірного будинку та земельних ділянок. Договори дарування цього нерухомого майна були оформлені між ним та ОСОБА_3 на прохання останнього. Він на таке прохання погодився, оскільки для нього мало значення отримання 1800 доларів США вартості майна, а не те, яким чином це буде оформлено. Про продаж належного йому будинковолодіння він неодноразово давав оголошення в газетах. На купівлю будинку погодилася родина ОСОБА_3, який разом з дружиною ОСОБА_4 та батьками приїздили дивитися будинок і при членах сім'ї домовлялися про ціну. Наміру дарувати ОСОБА_3 спірне майно він не мав, так як жодні підстави для цього у нього були відсутні.

Зазначені обставини також підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_9 - матері відповідача ОСОБА_5, яка пояснила, що спірний будинок її син успадкував після смерті бабусі та їй відомо, що він продав цей будинок ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які приходили до нього з батьками і домовлялися про придбання будинку. Зі слів сина їй відомо, що за продаж будинку він отримав від ОСОБА_3 кошти в сумі 1800 доларів США. Розпискою ОСОБА_5 про те, що він 31 жовтня 2003 року за проданий житловий будинок по АДРЕСА_1 отримав від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 1800 доларів США (а. с. 68).

Доводи ОСОБА_3 про те, що зазначена розписка не підтверджує факт сплати ним ОСОБА_5 грошових коштів за будинок та земельні ділянки, так як складена ним не в день укладення договорів дарування, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, так як сам ОСОБА_5 під час розгляду справи пояснив, що хоча він і написав цю розписку позивачці лише нещодавно, факти вказані в ній дійсно мали місце і гроші за продаж будинку він отримав.

Намір ОСОБА_5 саме продати належні йому будинок та земельні ділянки також підтверджується копіями з газет «Вісті Роменщини» № 69 (12731) від 30 серпня 2003 року і «Тандем» № 31 від 31 липня 2003 року, № 34 від 21 серпня 2003 року, № 36 від 04 вересня 2003 року, в яких були розміщені оголошення про продаж ОСОБА_5 будинку по АДРЕСА_1 (а. с. 109-112). Також згідно з замовленням № 1916, зробленим ОСОБА_5 28.10.2003 року в Роменське МБТІ, він просив виготовити по будинку АДРЕСА_1 документи для пред'явлення в нотаріальну контору на предмет оформлення договору купівлі-продажу, а не дарування (а. с. 94).

Крім того сам відповідач ОСОБА_3, як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і в судовому засіданні апеляційного суду, не надав переконливих пояснень з приводу того в зв'язку з чим ОСОБА_5 мав намір, як він стверджує, саме подарувати йому спірне нерухоме майно, а не продати.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив обставини справи, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов обгрунтованого висновку про те, що при укладенні договорів дарування спірного нерухомого майна, волевиявлення учасників правочину (як зовнішній прояв волі) не відповідав їх внутрішній волі та вони фактично мали волевиявлення на укладання договорів купівлі-продажу у зв'язку з чим правильно застосував до них правила, що регулюють угоду, яку сторони дійсно мали на вазі, тобто угоди купівлі-продажу.

Колегія суддів також не може погодитись з доводами апеляційної скарги щодо пропуску ОСОБА_4 строку звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦК України 1963 р. перебіг строку позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. В позовній заяві ОСОБА_4 зазначила, що про порушення свого права з боку відповідача щодо спільної сумісної власності подружжя, до якої входять спірний житловий будинок і земельні ділянки, вона дізналася лише на початку 2014 року, коли ОСОБА_3 поставив питання про розірвання шлюбу та окреме проживання. Та обставина, що ОСОБА_4 була зареєстрована в спірному будинку, ще не свідчить про її обізнаність про набуття права власності її чоловіком на спірне нерухоме майно на підставі договору дарування, так як будинкову книгу, в якій зазначені такі дані, міг надавати до реєстраційного органу сам ОСОБА_3, а не позивачка. Інших беззаперечних доказів про те, що позивачка знала про оформлення придбання спірного нерухомого майна саме договором дарування до 2014 року, відповідач суду не надав, а тому суд першої інстанції правильно не взяв до уваги доводи відповідача щодо пропуску строку звернення до суду з позовом про визнання договорів дарування спірного будинку та земельних ділянок удаваними.

Є помилковими і доводи апеляційної скарги про те, що вимоги ОСОБА_4 про визнання спірних договорів дарування удаваними не можуть бути задоволенні, так як вона не була стороною в цих договорах. Згідно ЦК України 1963 року особа, яка вважає, що її права порушені, має право звернутися до суду з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (ст. ст. 48-58 ЦК України 1963 року). Крім того в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» роз'яснено, що вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування рішення суду в оскаржуваній частині. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення в цій частині з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст. ст. 303; 307 ч. 1 п.1; 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30 січня 2015 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -