Постанова

від 31.03.2015 по справі 808/8595/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року (о 12 год. 45 хв.) Справа № 808/8595/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Батечко М.Д.,

за участю представника позивача Харламова Д.І., Кутової А.С.,

представника відповідача Язевої Г.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Тесла-Імперіал»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Приватне підприємство «Тесла-Імперіал» (далі - ПП «Тесла-Імперіал», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.11.2014 № 0003842212.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема, вказують, що єдиною підставою обґрунтування висновків про заниження податку на додану вартість у червні-липні 2014 року при господарських взаємовідносинах з ТОВ «Аверс Груп ЛТД» та ТОВ «Лео Прінт» в акті перевірки зазначено, що укладені між позивачем та вказаними контрагентами правочини є такими, що проводились без мети реального настання правових наслідків, проте, жодним законодавчим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в досудовому порядку, визнавати нікчемними правочини та данні зазначені платниками податків в податкових деклараціях. Зазначають, що під час перевірки відповідачу були надані усі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Щодо відсутності товарно-транспортних накладних пояснюють, що доставку товару ТОВ «Аверс Груп ЛТД» та ТОВ «Лео Прінт» здійснювали за власні кошти своїм транспортом, а вартість доставки входила в саму вартість придбаного позивачем товару, зазначені контрагенти не надавали позивачу ТТН на доставку товару та не було необхідності обов'язкової наявності для бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства такого виду документу як ТТН. Вважають, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а тому спірне рішення є протиправними та такими, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, наведених у наданих суду запереченнях від 23.01.2015 №103/08-01-10-03-16. Зокрема, зазначає, що документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлено порушення позивачем Податкового кодексу України, а саме заниження ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 23 409,00 грн. Пояснює, що відповідачем від Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області отриману податкову інформацію, згідно якої встановлено, що місцезнаходження контрагента позивача ТОВ «Аверс Груп ЛТД» не встановлено, кількість працюючих -7 осіб, встановлено не причетність посадових осіб до господарської діяльності підприємства, таким чином первинні документи не могли бути підписані директором підприємства, відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей. Крім того, вказує, що від ДПІ у Вишгородському районі Київської області отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податку ТОВ «Лео Прінт» податкового законодавства, а саме відсутність за місцезнаходженням, відсутність факт реального здійснення господарської діяльності, відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торговельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності та формування податкового кредиту не підтвердженого контрагентами-постачальниками. Вважає, що ненадання позивачем товарно-транспортних накладних унеможливлює визначення чи відбулось фактичне постачання товару, не дає можливості достовірно перевірити задекларований податковий кредит, сформований за рахунок ТОВ «Аверс Груп ЛТД» та ТОВ «Лео Прінт», тому висновки, викладені у акті перевірки є обґрунтованими, а спірне рішення є правомірним. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ПП «Тесла-Імперіал» (ідентифікаційний код 36911783) є юридичною особою, яка зареєстрована 12.01.2010 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №524766, та з 13.01.2010 за №6070 перебуває на обліку у ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області, про що свідчить довідка від 13.01.2010 №1/10/29-113. 26.01.2010 позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, про що ним отримано відповідне свідоцтво НБ №161296

На підставі наказу від 14.10.2014 №880 «Про проведення документальної виїзної перевірки» та направлення від 14.10.2014 №853 у період з 14.10.2014 по 20.10.2014 відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Тесла-Імперіал» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Аверс Груп ЛТД» та ТОВ «Лео Прінт» за червень - серпень 2014 року, за результатами якої складений відповідний акт від 27.10.2014 №1324/08-28-22-12/36911783 (далі - Акт).

Згідно Акту перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 23 409,00 грн., у тому числі періодам:

- за червень 2014 року на суму 12 607,00 грн.,

- за липень 2014 року на суму 10 802,00 грн.

Не погоджуючись із висновками відповідача, викладеними в Акті, позивачем подано заперечення до акту документальної виїзної перевірки, проте листом від 17.11.2014 №12485/10/08-28-22-12 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області повідомила позивача про залишення висновків без змін.

На підставі висновків Акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.11.2014 №0003842212, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 29 261,25 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 23 409,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 5 852,25 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Із змісту Акта вбачається, що фактично податкові зобов'язання донараховані ПП «Тесла-Імперіал» на підставі висновків про вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Аверс Груп ЛТД», ТОВ «Лео Прінт». Крім того, вказано, що позивачем до перевірки не надано товарно-транспортні договори. Інших порушень з боку позивача, невідповідності наданих до перевірки документів відповідачем під час проведення перевірки не встановлено.

Щодо взаємовідносин між позивачем та вказаними контрагентами судом встановлено наступне.

ПП «Тесла-Імперіал» укладено договір про виконання субпідрядних робіт від 05.06.2014 №14/06-14 з ТОВ «Аверс Груп ЛТД», на умовах якого Субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи на території Підрядника за завданням (додаток №1 ремонт електричного устаткування) Підрядника з використанням матеріалів та устаткування Підрядника, а Підрядник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи. Ціна Договору визначається Договірною ціною виконаних робіт. Оплата за цим договором здійснюється в безготівковому порядку на банківський рахунок Субпідрядника.

Приймання-передача матеріалів за Договором здійснена шляхом підписання акту від 05.06.2014 №41/06-14. Здавання - приймання виконаних за договором робіт здійснювалось шляхом підписання сторонами акту від 18.06.2014 №РН-0618/24. Крім того, ТОВ «Аверс Груп ЛТД» виписано позивачу податкову накладну від 18.06.2014 №678 на суму 29 815,20 грн., у тому числі суми ПДВ 4 969,20 грн. Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі на підставі виставленого продавцем рахунку на оплату від 18.06.2014 №РН-0618/24 на суму 29 815,20 грн. Платіжним дорученням від 15.07.2014 №1918 позивачем за виконані за договором роботи на рахунок контрагента перераховано 3 578,00 грн.

10.06.2014 між позивачем («Покупець») та ТОВ «Аверс Груп ЛТД» («Продавець») укладений договір купівлі-продажу №37/06-14, згідно п.1.1 якого Продавець зобов'язаний передати у власність Покупця майно згідно рахунку фактури, а Покупець зобов'язаний прийняти й оплатити вартість. Відповідно до п.3.1 загальна вартість цього договору, проданого Товару Постачальником Покупцеві і зафіксована сторонами у видаткових накладних на переданий Товар. Оплата вартості Товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок Продавця. Оплата вартості Товару здійснюється на підставі рахунку, виставленого Продавцем (п.3.2 Договору).

Отримання Товару за договором від 10.06.2014 №37/06-14 було здійснено за виданою Продавцем видатковою накладною від 12.06.2014 №РН-0612/24 на суму 45 827,87 грн., у тому числі ПДВ - 7 637,98 грн. Факт придбання позивачем товарів підтверджується також відповідною податковою накладною, складеною ТОВ «Аверс Груп ЛТД». Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі на підставі виставленого продавцем рахунку на оплату №РН-0612/24 від 12.06.2014 на суму 45 827,87 грн. Платіжним дорученням від 15.07.2014 №1919 позивачем за отриманий за договором товар на рахунок контрагента перераховано 5 500,00 грн.

01.07.2014 ПП «Тесла-Імперіал» укладено з ТОВ «Лео Прінт» договір про виконання субпідрядних робіт №36911783/1, на умовах якого Субпідрядник приймає на себе обов'язки по виконанню робіт з капітального або середнього ремонту електричного устаткування, що належить підряднику з використанням матеріалів та устаткування Підрядника, а Підрядник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи. Вартість виконуваних робіт встановлюється згідно локального кошторису, затверджених Підрядником. Оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Субпідрядника.

Приймання-передача матеріалів за Договором здійснена шляхом підписання акту від 01.07.2014 №36911783/1-01.07. Здавання - приймання виконаних за договором робіт здійснювалась на підставі акту від 08.07.2014.2014 №ОУ-0708/08, який підписаний сторонами. Крім того, ТОВ «Лео Прінт» надано позивачу податкову накладну від 08.07.2014 №244 на суму 27 352,80 грн., у тому числі суми ПДВ 4 558,80 грн. Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі на підставі виставленого продавцем рахунку на оплату від 01.07.2014 №244 на суму 27 352,80 грн. Позивачем за виконані за договором роботи на рахунок контрагента перераховано кошти, що підтверджується платіжними дорученнями від 14.08.2014 №1980 на суму 3 283,00 грн. та від 22.08.20014 №2002 на суму 22 069,80 грн.

07.07.2014.2014 між позивачем («Покупець») та ТОВ «Лео Прінт» («Продавець») укладений договір купівлі-продажу №36911783/2, згідно п.1.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах, даного Договору. Згідно п.2 ціна Товарів, визначена сторонами договору по кожній партії, вважається звичайною ціною, відповідає рівню справедливих ринкових цін. Оплата за товар здійснюється в національній валюті України, згідно виставленого рахунку на поточний рахунок Продавця.

Отримання Товару за договором було здійснено позивачем за виданою Продавцем видатковою накладною від 14.07.2014 №ОУ-0714/03 Факт придбання позивачем товарів підтверджується також податковою накладною від 14.07.2014 №245 на суму 37 461,05 грн., у тому числі ПДВ - 6 243,51 грн., виданою позивачу ТОВ «Лео Прінт». Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі на підставі виставленого продавцем рахунку на оплату №245 від 14.07.2014 на суму 37 461,05 грн. Платіжним дорученням від 14.08.2014 №1981 позивачем за отриманий за договором товар на рахунок контрагента перераховано 4 500,00 грн.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

В пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу..

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту в даному випадку вважається згідно абз.2 п. 198.2 ст. 198 ПК України дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковими накладними.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, господарська діяльність за визначенням, наведеним у пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 200.1 - 200.4 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. В даному пункті ПК України перелічені обов'язкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних..

Виходячи з приписів вищевказаних норм, податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Придбання товарів (робіт, послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують наявність витрат на придбання товару, а відповідно і правомірність декларування суми податкового кредиту.

Складені контрагентами позивача податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення. Придбаний товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту в даному випадку вважається згідно абз.2 п. 198.2 ст. 198 ПК України дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковими накладними.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних суд наголошує, що визначальним критерієм для підтвердження платника податку на податковий кредит є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товару (послуг), що використовуються таким платником податку у своїй господарській діяльності.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, відсутність товарно-транспортної накладної не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Підставами для формування податкового кредиту з ПДВ є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації або, як виняток, заяви зі скаргою на постачальника, бухгалтерської довідки або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 ПК України. Товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту. Отже, згідно з отриманими від контрагентів податковими накладними позивач також мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту.

Щодо господарської діяльності контрагентів позивача ТОВ «Аверс Груп ЛТД», ТОВ «Лео Прінт» та посилання представника відповідача на акти /довідки/ щодо перевірки контрагентів позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Позиція вищих судових інстанцій (Верховного та Вищого адміністративного судів) по питанню відповідальності суб'єктів господарювання вже давно є сталою та полягає у тому, що платник податків не мусить нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами. Це може бути відповідальністю самого контрагента, якщо він допускає такі порушення.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Таким чином, ПП «Тесла-Імперіал» не може і не повинно нести відповідальність за діяння інших юридичних осіб. Жодним діючим законодавчим або нормативним актом України не передбачається обов'язок покупця, а також не надано йому права перевіряти правомірність діяльності підприємств-контрагентів за господарськими договорами, мету діяльності їх посадових осіб, достовірність даних, вказаних постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності іншого платника податку.

Суд зауважує, що акт документальної планової виїзної перевірки позивача містить посилання на певні ознаки фіктивності контрагентів, проте його аналіз свідчить, що основною підставною для даних висновків було посилання на окремі матеріали кримінального провадження та припущення про фіктивність діяльності зазначених підприємств. Проте, акт перевірки є лише службовим документом, думкою посадової особи органу державної податкової служби, яка проводила перевірку щодо обставин, встановлених під час перевірки, яка викладена для використання уповноваженою особою при прийнятті відповідного рішення. В акті працівниками податкового органу зроблені висновки, що угоди, що укладались контрагентами, є такими, що проводились без мети реального настання правових наслідків без наявності відповідних судових рішень, як це передбачено діючим законодавством України.

Твердження представника відповідача ґрунтуються майже виключно на фактах, що викладені в Акті перевірки, проте належних доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, суду надано не було.

Доказів обізнаності позивача щодо певних обставин здійснення господарської діяльності контрагентами відповідачем суду також не надано.

Матеріалами справи встановлено, що на час здійснення господарських операцій вказані контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мали свідоцтва платників податку на додану вартість, що підтверджується також Довідкою від 03.09.2014 №127/10-08-22-01/37496188 «Про проведення зустрічної звірки ТОВ «Лео принт» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за червень - липень 2014 року» та Актом від 29.07.2014 №77/10-06-22-04/39126688 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Аверс Груп ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами за період: квітень-травень-червень 2014 року.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в Акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем на підставі встановленого Актом порушення, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню. Оскільки відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем, то відповідно і сума штрафної санкції є необґрунтованою.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.11.2014 № 0003842212, прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Присудити на користь Приватного підприємства «Тесла-Імперіал» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 182,70 грн., (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак