Постанова

від 20.04.2015 по справі 810/770/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2015 року м.Київ 810/770/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма " 777 ЛТД"

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма " 777 ЛТД" (далі - позивач, ТОВ «ВКФ « 777 ЛТД») до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, Білоцерківська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.09.2014 № 0011771501.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками Акта № 633/15-1/200066543 від 03.09.2014 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності за серпень 2014 року» (далі - Акт перевірки), на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.09.2014 № 0011771501. На думку позивача, ТОВ ВКФ "777 ЛТД" правомірно відкоригувало суми податкового кредиту по податковим накладним, що були своєчасно включені до складу податкового кредиту, шляхом подання уточнюючих розрахунків податкової звітності за листопад-грудень 2012 року в межах строку встановлених чинним податковим законодавством України. Таким чином, позивач стверджує, що завищення податкового кредиту за відповідні періоди на загальну суму 10952,17 грн. - відсутнє.

Відповідач адміністративного позову не визнав, надав суду письмові заперечення в яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів заперечень зазначив, що в порушення абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ «ВКФ « 777 ЛТД» завищено податковий кредит з ПДВ за листопад-грудень 2012 року з урахуванням уточнюючих розрахунків в сумі ПДВ у загальному розмірі на 10952,17 грн. Вказане порушення виникло в результаті включення до складу податкового кредиту, згідно уточнюючих розрахунків з додатками за листопад та грудень 2012 року, податкових накладних, термін складання яких на момент подання уточнюючих розрахунків склав понад 365 днів.

В судовому засіданні 14.04.2015 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити. Також надав суду копії уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад та грудень 2012 року.

В судове засідання, призначене на 14.04.2015, представник відповідача не з'явився. Від Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області надійшло клопотання про здійснення судового розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховування свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд протокольною ухвалою від 14.04.2015 вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма"777 ЛТД" є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 20006654.

Судом встановлено, що 04.08.2014 позивачем у зв'язку із самостійним виявленням помилки відносно суми податкового кредиту у податковій декларації за листопад 2012 року було подано до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість та Додаток 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", де в Розділі ІІ "операції з придбання з податку на додану вартість, які надають право на формування податкового кредиту" по контрагенту ТОВ «Крокус» обсяг постачання був відкорегований та сума ПДВ по податковій накладній відображена у розмірі 7685,50 грн.

Крім того, 04.08.2014 позивачем у зв'язку із самостійним виявленням помилок у податковій декларації відносно суми податкового кредиту за грудень 2012 року також було подано до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість та Додаток 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", де в Розділі ІІ "операції з придбання з податку на додану вартість, які надають право на формування податкового кредиту" по контрагентам обсяг постачання був відкоригований та змінено суми ПДВ, а саме по ТОВ "Чубинецький колос" сума ПДВ по податковій накладній відображена у розмірі 746,67 грн. та по ПП "Новагрос" сума ПДВ по податковій накладній відображена у розмірі 2520,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2014 року Білоцерківською ОДПІ у Київській області було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності за серпень 2014 року за результатами якої складено Акт від 03.09.2014 № 633/15-1/20006654.

В ході проведення перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про безпідставне заниження ТОВ «ВКФ « 777 ЛТД» суми податкових зобов'язань, заявлених у рядку 25 «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням від'ємного значення попереднього звітного періоду» по податковій декларації з податку на додану вартість з урахуванням уточнюючого розрахунку за листопад 2012 року у сумі 7685 грн., а також з урахуванням уточнюючого розрахунку за грудень 2012 року у сумі 3266,67 грн., що призвело до порушення вимог п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу.

На підставі висновків Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.09.2014 № 0011771501, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 13690,21 грн., з яких: 10952,17 грн. - за основним платежем; 2738,04 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платника податків за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

В свою чергу, пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено поняття податкового кредиту як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що платник податків має право включити до податкового кредиту поточного податкового кредиту також суми ПДВ за податковими накладними, які виписані у попередніх періодах, якщо такі податкові накладні були отримані платником податків із запізненням.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, в серпні 2014 року ТОВ «ВКФ « 777 ЛТД» було подано до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із самостійним виявленням помилок в податкових деклараціях за листопад та грудень 2012 року. Відповідно до зазначених уточнюючих розрахунків підприємством було відкореговано суми податкового кредиту по податковим накладним включеним до податкового кредиту за відповідні періоди.

Факт своєчасного включення податкової накладної від 01.11.2012 № 1/2, що виписана постачальником ТОВ «Крокус» до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за листопад 2012 року підтверджується наявними в матеріалах справи податковою накладною та реєстром виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2012 року (а.с. 13, 17).

Факт своєчасного включення податкових накладних від 21.12.2012 № 154/2, що виписана постачальником ТОВ «Чубинецький колос» та від 12.11.2012 № 121103/2 до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за грудень 2012 року підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними та реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2012 року та січень 2013 року (а.с. 11, 12, 15).

З огляду на зазначене, судом встановлено, що ТОВ «ВКФ « 777 ЛТД» надаючи в серпні 2014 року до податкового органу уточнюючі розрахунки податкової звітності за листопад-грудень 2012 відкорегувало лише суми податкового кредиту по податковим накладним, що були включені до декларацій з ПДВ за листопад та грудень 2012 року, оскільки позивачем у податковій звітності було помилково зазначено інші суми ніж ті, які вказані у податкових накладних.

Таким чином, позивачем було вчасно включено у листопаді та грудні 2012 року до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних від 01.11.2012 № 1/2, від 21.12.2012 № 154/2, та від 12.11.2012 № 121103/2.

Отже, наведені обставини свідчать про безпідставність висновків посадових осіб Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, викладених в Акті перевірки, щодо порушення ТОВ «ВКФ « 777 ЛТД» вимог абз. 3 п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу та безпідставного заниження підприємством суми податкових зобов'язань з урахуванням уточнюючих розрахунків за листопад та грудень 2012 року на загальну суму 7685,50.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, а його позиція не узгоджується з нормами матеріального права.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 22.09.2014 № 0011771501 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

За приписами статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Позивачем клопотання про розподіл судових витрат не заявлено, відтак сума судового збору стягнення з Державного бюджету України на користь позивача не підлягає.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 128, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 22.09.2014 № 0011771501.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний су.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.