Постанова

від 09.04.2015 по справі 817/459/15

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/459/15

09 квітня 2015 року 12год. 20хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Лютко М.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Петрійчук Т.П., Крук І.М.

відповідача: представник Форет М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ескада-М" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ескада-М" з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.09.2014 №0002852201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на загальну суму 321567,00 грн. В обгрунтування позову заперечує висновок перевірки про завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів. Позивач покликається на неправомірність виключення контролюючим органом зі складу витрат вартості придбання нитки клеючої та нитки. Вказує, що дані товари використовуються для виробництва шпону в невеликих кількостях, списуються в складі загально-виробничих витрат, що в кінці місяця розподіляються на собівартість виготовленої продукції. Також позивач вважає неправомірним виключення зі складу витрат вартості відходів в розмірі 80 відсотків. Зазначає, що наказом по підприємству встановлено граничну норму витрат натурального шпону в розмірі 1,8 кв.м. на 1 кв.м. готової продукції. На кожну одиницю продукції виготовлялась окрема калькуляція, в якій зазначалась норма витрат, в тому числі і у вигляді відходів. Однак, при перевірці не були враховані всі калькуляції собівартості продукції, а взята за основу лише одна, в якій зазначена гранична сума витрат. Крім цього, зауважує, що відходи натурального шпону відносяться до зворотніх відходів, які використовуються в господарській діяльності товариства, що мають свою вартість та включаються до складу загально-виробничих витрат по факту їх використання. Позивач зазначає, що до перевірки були надані всі первинні бухгалтерські документи, що стосуються придбання сировини, виробництва та реалізації готової продукції. З наведених підстав збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій вважає протиправним.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з наведених у ньому підстав та просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач адміністративний позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.63-64 т.1). Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що проведеною перевіркою встановлено завищення ТОВ "Ескада-М" показників в рядку 05 Декларацій "витрати операційної діяльності, в тому числі собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" внаслідок віднесення в 2013р. до загально-виробничих витрат вартості клейової нитки та нитки в сумі 102109,43 грн. Представник відповідача зазначає, що ТОВ "Ескада-М" до перевірки не були надані документи щодо використання у господарській діяльності (виробництво шпонованих плит) клейової нитки та нитки. Так, в наданих до перевірки Технічних умовах на плити деревні, фанера личковані та деталі з них - не встановлено кількісні показники матеріалів на виробництво продукції, яку виробляє товариство. Відповідно до калькуляції вартості виробництва продукції до собівартості готової продукції не включається вартість нитки та клейової нитки.

Крім цього, представник відповідача пояснив, що наказом по підприємству встановлено норму витрат натурального шпону 1,8 кв.м. на виготовлення 1 кв.м. готової продукції. При складання калькуляції по кожному виду готової продукції додатково до кількості сировини на виробництво шпонованої продукції підприємство на власний розсуд включає додаткову кількість сировини шпону, яка дорівнює 80% від загальної площі виготовленої продукції, тобто завищує фактичну собівартість. В Технічних умовах не передбачена додаткова кількість сировини для виготовлення готової продукції. ТОВ "Ескада-М" обліку відходів не проводить та списує сировини, а саме шпону, більше норми на 80%, що є економічно недоцільним та необгрунтованим, зроблено висновок, що списання сировини (шпону) більше норми призводить до відходів виробництва, що складає 80% додатково списаної сировини (шпону). З урахуванням наведеного, відповідач зазначає, що задекларовані витрати собівартості продукції за 2013р., відображені ТОВ "Ескада-М" у рядку 05.1 Декларацій з податку на прибуток, завищені на 1026193,63 грн. на суму відходів, які утворюються після виготовлення готової продукції, чим порушено пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.

З наведених підстав представник відповідача оскаржуване податкове повідомлення-рішення вважає правомірним, в задоволенні позову просив відмовити повністю.

На підставі ст.55 КАС України суд замінив відповідача Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області правонаступником Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Рівненській області.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення в повному обсязі з таких підстав.

Матеріалами справи стверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ескада-М" зареєстроване як юридична особа 08.05.2007, код ЄДРПОУ 35148514, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Рівному.

Суд встановив, що в період з 02.09.2014 по 10.09.2014 уповноваженими особами ДПІ у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на підставі наказів № 707 від 02.09.2014, № 720 від 08.09.2014 та направлень від 01.09.2014 (а.с.65-72 т.1) проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Ескада-М" код ЄДРПОУ 35148514 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013. Результати перевірки оформлені актом від 17.09.2014 № 636/17-16-22-01/35148514 (а.с.73-87 т.1), відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення:

пп.138.8.1, пп.138.8.5 п.138.8 ст.138, п.138.4, п.138.5, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 214378,00 грн.

Подані платником податків заперечення на акт перевірки контролюючим органом були відхилені (а.с.156-157 т.1).

Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на підставі акта перевірки від 17.09.2014 № 636/17-16-22-01/35148514 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002852201 від 30.09.2014 про збільшення ТОВ "Ескада-М" грошового зобов'язання за платежем "по даток на прибуток" на загальну суму 321567,00 грн., у тому числі за основним платежем 214378,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 107189,00 грн. (а.с.88 т.1). Розрахунки до податкового повідомлення-рішення на а.с.89,90 т.1.

Позивач використав процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, за наслідками якої Головним управлінням ДФС у Рівненській області та Державною фіскальною службою України скарги платника податків залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0002852201 від 30.09.2014 - без зміни (а.с.158-171 т.1).

В ході судового розгляду адміністративної справи висновок документальної перевірки щодо завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а саме завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, не знайшов свого підтвердження.

Так, суд встановив, що ТОВ "Ескада-М" при здійсненні основного виду господарської діяльності - виробництво шпонованих деревних плит - придбавав в перевіреному на підставі господарських договорів матеріали, що використовуються при виробництві продукції, а саме клей, термоклейові нитки, шпон різних найменувань, що підтверджено дослідженими судом господарськими договорами, видатковими накладними, податковими накладними (а.с.100-130,204-250 т.1, 1-250 т.2, 1-250 т.3, 1-63 т.4).

Досліджені документи, які підтверджують формування позивачем витрат перевіреного періоду, були надані до перевірки, що підтверджено представниками сторін в судовому засіданні та відображено в додатку 4 до акта перевірки (а.с.66-67 т.4).

В акті перевірки зазначено, що в 2013 році ТОВ "Ескада-М" завищено собівартість виготовленої продукції внаслідок віднесення до загально-виробничих витрат вартості клейової нитки та нитки в сумі 102109,43 грн., а саме: клейова нитка на суму 4230,00 грн., клейова нитка типу 1220 на суму 33771,60 грн., клейова нитка типу 2210 на суму 19389,60 грн., клейова нитка типу К3-НКL на суму 41098,40 грн., нитка на суму 3619,83 грн. В бухгалтерському обліку дані господарські операції відображені проводками: Дт-91 "Загально-виробничі витрати" Кт-20 "Виробничі матеріали" сума 102109,43 грн. (а.с.30-31 т.1).

Разом з тим, з дослідженої судом оборотно-сальдової відомості по рахунку 201 "Сировина й матеріали" за 2013 рік встановлено, що в перевіреному періоді обороти по складу в частині товарно-матеріальних цінностей: клейова нитка типу 1220, клейова нитка типу 2210, клейова нитка типу К3-НКL, нитка 00885 становлять на загальну суму за дебетом 102679,43 грн., за кредитом 97879,43 грн. (а.с.202 т.1), що не відповідає акту перевірки.

Також з акта перевірки та пояснень представника відповідача встановлено, що за висновком контролюючого органу ТОВ "Ескада-М" завищено собівартість виготовленої продукції перевіреного періоду на 1026194,00 грн. внаслідок списання на витрати шпону більше норми на 80%, що є економічно недоцільним.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за N 34/18772, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 6 цього Порядку встановлено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч наведеному, зазначені вище порушення в акті перевірки викладені необ'єктивно, без посилання на жоден документ бухгалтерського чи податкового обліку платника податків. Відтак, суд вважає, що акт перевірки не є належним доказом у справі в розумінні статті 70 КАС України, позаяк не містить повної та об'єктивної інформації щодо предмета доказування.

Суд встановив, що ТОВ "Ескада-М" 01.07.2011 затверджено Технічні умови "Плити деревні, фанера личковані та деталі з них" ТУ У 20.2-35148514-001:2011, які зареєстровані ДП "Рівненський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" 06.07.2011 за № 025682941001251, зі змінами (а.с.178-200 т.1).

Та обставина, що в обумовлених Технічних умовах, які були надані до перевірки, не встановлено кількісні показники матеріалів на виробництво продукції, яку виробляє товариство, не можуть слугувати самостійною підставою для висновку про завищення собівартості виготовленої продукції, позаяк собівартість одиниці продукції, виконаних робіт та послуг визначається шляхом їх кулькулювання.

Відповідно до пункту 11 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.03.1999 № 87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Пунктом 12 П(С)БО № 16 установлено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Згідно з пунктами 21, 22 П(С)БО № 16 витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами: матеріальні затрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.

До складу елемента "Матеріальні затрати" включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва): сировини й основних матеріалів; купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів; палива й енергії; будівельних матеріалів; запасних частин; тари й тарних матеріалів; допоміжних та інших матеріалів.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення правовідносин, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п.138.2 ст.138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.5 цієї статті встановлено, що інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

За змістом п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому підпунктом 138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Таким чином, з вищенаведених вище норм Податкового кодексу України та Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 16 слідує, що вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, в дану випадку - шпонованих деревних плит, - відноситься до складу прямих матеріальних витрат та включається до собівартості виготовленої продукції. При цьому перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством самостійно.

Суд встановив, що відповідно до вищевказаних правових норм ТОВ "Ескада-М" розроблені та затверджені попередні калькуляції вартості виробництва продукції в розрізі найменувань, які були надані до перевірки (а.с.15-26 т.1).

Крім цього, з метою планування потреб товариства у сировині та матеріалах і встановлення контролю за їх використанням, додатком № 13 до наказу про облікову політику № 1 від 04.01.2011 "Про норми витрат матеріалів на виготовлення шпонованих виробів" ТОВ "Ескада-М" встановлено:

норму витрат натурального шпону - 1,8 кв.м. шпону на виготовлення 1 кв.м. готової продукції;

норму витрат клею - 0,2 кг клею на виготовлення 1 кв.м. готової продукції;

норму витрат нитки для зшивання шпону з розрахунку 20 м нитки на зшивання 1 кв.м. шпону;

норму витрат паперу для пресування з розрахунку 1,2 кв.м. паперу на виготовлення 1 кв.м. готової продукції;

для дотримання якості готової продукції додатково використовувати шпаклівку та інші необхідні матеріали (а.с.201 т.1).

Таким чином, досліджені судом технічні умови, попередні калькуляції вартості продукції, встановлені на підприємстві норми витрат сировини та матеріалів підтверджують фактичне використання ТОВ "Ескада-М" при виробництві готової продукції таких матеріалів, як шпон (різних найменувань), клею та клейових ниток, а відтак покликання контролюючого органу про відсутність доказів використання таких матеріалів в господарській діяльності позивача не може бути визнано обгрунтованим.

Щодо зменшення документальною перевіркою на 80 відсотків витрат платника податків в сумі 1026193,63 грн. внаслідок висновку про необгрунтоване списання шпону при виготовленні готової продукції (а.с.32-34 т.1), суд зазначає наступне.

Чинним законодавством не передбачені норми відходів шпону для виробництва шпонованих плит. Відтак, з урахуванням специфіки виробництва, встановлені позивачем норми витрат матеріалів, у тому числі витрати натурального шпону в розмірі 1,8 кв.м. на 1 кв.м. готової продукції, слід визнати правомірним. Докази протилежного відповідачем не надані.

Представник позивача пояснив, що залежно від якості та структури натурального шпону, яким покриваються деревостружкові плити, можуть змінюватися (бути меншими або більшими) його витрати при виготовленні готової продукції. Використання меншої кількості шпону, відповідно, має наслідком зменшення собівартості продукції, в той час як встановлена на підприємстві норма витрат шпону 1,8 кв.м. на 1 кв.м. готової продукції є граничною.

Суд встановив, що в жодній з попередніх калькуляцій на виробництво готової продукції ТОВ "Ескада-М" витрати шпону не перевищують встановленої на підприємстві граничної норми витрат шпону з розрахунку 1,8 кв.м. на 1 кв.м. готової продукції.

Таким чином, висновки щодо завищення ТОВ "Ескада-М" собівартості виготовленої продукції не грунтуються на нормах матеріального закону, не підтверджені дослідженими доказами та наведеними відповідачем розрахунками, не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За встановлених обставин суд вважає, що ТОВ "Ескада-М" правомірно включав до собівартості виготовлених та реалізованих товарів (шпонованих деревних плит) вартість матеріалів та сировини, які використовуються при виробництві продукції (шпону натурального, клею, нитки, клейової нитки), а відтак неврахування таких витрат документальною перевіркою суд вважає необгрунтованим. Висновок контролюючого органу про порушення ТОВ "Ескада-М" пп.138.8.1, пп.138.8.5 п.138.8 ст.138, п.138.4, п.138.5, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 214378,00 грн., - не підтверджений належними та допустимими доказами, що виключає застосування штрафних (фінансових) санкцій.

На підстави вищенаведеного, за результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 30.09.2014 №0002852201 не відповідає критеріям правомірності, прийняте необгрунтовано, без урахування фактичних обставин справи, а відтак порушує права та інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом скасування протиправного рішення суб'єкта владних повноважень.

Судові витрати відповідно до ст.94 КАС України суд присуджує на користь позивача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.09.2014 №0002852201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на загальну суму 321567,00 грн., у тому числі за основним платежем 214378,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 107189,00 грн.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ескада-М" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.