Ухвала

від 28.05.2015 по справі 817/459/15

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Дорошенко Н.О.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"28" травня 2015 р. Справа № 817/459/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

при секретарі Єрикаловій О.О. ,

за участю представника позивача Петрійчук Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "09" квітня 2015 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескада-М" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескада-М" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.09.2014 №0002852201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на загальну суму 321567,00 грн., у тому числі за основним платежем 214378,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 107189,00 грн.

Присуджено на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескада-М" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 487,20 грн.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Рівненській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, які було встановлено під час перевірки, а саме щодо завищення ТОВ "Ескада-М" показників в рядку 05 Декларацій "витрати операційної діяльності, в тому числі собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" внаслідок віднесення в 2013р. до загально-виробничих витрат вартості клейової нитки та нитки в сумі 102109,43 грн.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ескада-М" зареєстроване як юридична особа 08.05.2007, код ЄДРПОУ 35148514 та перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Рівному.

За результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Ескада-М" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, уповноваженими особами ДПІ у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області складено акт від 17.09.2014 № 636/17-16-22-01/35148514 (а.с.73-87 т.1), за висновками якого, встановлено порушення позивачем:

пп.138.8.1, пп.138.8.5 п.138.8 ст.138, п.138.4, п.138.5, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 214378,00 грн.

Подані платником податків заперечення на акт перевірки контролюючим органом були відхилені (а.с.156-157 т.1).

На підставі акту перевірки від 17.09.2014 № 636/17-16-22-01/35148514 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002852201 від 30.09.2014 про збільшення ТОВ "Ескада-М" грошового зобов'язання за платежем "по даток на прибуток" на загальну суму 321567,00 грн., у тому числі за основним платежем 214378,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 107189,00 грн. (а.с.88 т.1).

Під час процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, Головним управлінням ДФС у Рівненській області та Державною фіскальною службою України скарги платника податків залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0002852201 від 30.09.2014 - без зміни (а.с.158-171 т.1).

Суд першої інстанції, перевіряючи вказане податкове повідомлення-рішення на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновків, що його прийнято протиправно, оскільки висновок документальної перевірки щодо завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а саме, завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, не знайшов свого підтвердження.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Так, на підставі досліджених судом господарських договорів, видаткових та податкових накладних, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Ескада-М" при здійсненні основного виду господарської діяльності - виробництво шпонованих деревних плит - придбавав в перевіреному на підставі господарських договорів матеріали, що використовуються при виробництві продукції, а саме клей, термоклейові нитки, шпон різних найменувань (а.с.100-130,204-250 т.1, 1-250 т.2, 1-250 т.3, 1-63 т.4).

Окрім того, зі змісту додатку до акту перевірки вбачається, що податковим органом досліджувалися зазначені документи, які підтверджують формування позивачем витрат перевіреного періоду (а.с.66-67 т.4).

Надаючи правову оцінку твердженням податкового органу щодо завищення ТОВ "Ескада-М" собівартості виготовленої продукції внаслідок віднесення до загально-виробничих витрат вартості клейової нитки та нитки в сумі 102109,43 грн. в 2013 році, а саме: клейова нитка на суму 4230,00 грн., клейова нитка типу 1220 на суму 33771,60 грн., клейова нитка типу 2210 на суму 19389,60 грн., клейова нитка типу К3-НКL на суму 41098,40 грн., нитка на суму 3619,83 грн., судом першої інстанції встановлено, що в бухгалтерському обліку дані господарські операції відображені проводками: Дт-91 "Загально-виробничі витрати" Кт-20 "Виробничі матеріали" сума 102109,43 грн. (а.с.30-31 т.1).

З дослідженої судом першої інстанції оборотно-сальдової відомості по рахунку 201 "Сировина й матеріали" за 2013 рік встановлено, що в перевіреному періоді обороти по складу в частині товарно-матеріальних цінностей: клейова нитка типу 1220, клейова нитка типу 2210, клейова нитка типу К3-НКL, нитка 00885 становлять на загальну суму за дебетом 102679,43 грн., за кредитом 97879,43 грн. (а.с.202 т.1), що не відповідає відомостям, зазначеним в акті перевірки.

Також, досліджуючи висновки податкового органу щодо завищення ТОВ "Ескада-М" собівартість виготовленої продукції перевіреного періоду на 1026194,00 грн. внаслідок списання на витрати шпону більше норми на 80%, що є економічно недоцільним, судом встановлено, що ТОВ "Ескада-М" 01.07.2011 затверджено Технічні умови "Плити деревні, фанера личковані та деталі з них" ТУ У 20.2-35148514-001:2011, які зареєстровані ДП "Рівненський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" 06.07.2011 за № 025682941001251, зі змінами (а.с.178-200 т.1).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що не встановлення кількісні показники матеріалів на виробництво продукції, яку виробляє товариство в обумовлених Технічних умовах, які були надані до перевірки, не можуть слугувати самостійною підставою для висновку про завищення собівартості виготовленої продукції, позаяк собівартість одиниці продукції, виконаних робіт та послуг визначається шляхом їх кулькулювання.

Так, відповідно до пункту 11 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.03.1999 № 87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Пунктом 12 П(С)БО № 16 установлено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Згідно з пунктами 21, 22 П(С)БО № 16 витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами: матеріальні затрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.

До складу елемента "Матеріальні затрати" включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва): сировини й основних матеріалів; купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів; палива й енергії; будівельних матеріалів; запасних частин; тари й тарних матеріалів; допоміжних та інших матеріалів.

Також, відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення правовідносин, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п.138.2 ст.138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.5 цієї статті встановлено, що інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

За змістом п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому підпунктом 138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Враховуючи приписи зазначених правових норм, є обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, в дану випадку - шпонованих деревних плит, - відноситься до складу прямих матеріальних витрат та включається до собівартості виготовленої продукції. При цьому перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством самостійно.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем на виконання вищевказаних правових норм розроблені та затверджені попередні калькуляції вартості виробництва продукції в розрізі найменувань, які були надані до перевірки (а.с.15-26 т.1), однак не прийняті контролюючим органом до уваги без зазначення обгрунтувань.

В зазначених калькуляціях, які досліджено судом зазначено об"єм та кількість використаної продукції в тому числі і нитки та нитки клейової, а тому посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не досліджено факт використання у господарській діяльності (виробництво шпонових плит) клейової нитки та нитки є безпідставними.

Так само, під час розгляду справи встановлено, що з метою планування потреб товариства у сировині та матеріалах і встановлення контролю за їх використанням, додатком № 13 до наказу про облікову політику № 1 від 04.01.2011 "Про норми витрат матеріалів на виготовлення шпонованих виробів" ТОВ "Ескада-М" встановлено:

норму витрат натурального шпону - 1,8 кв.м шпону на виготовлення 1 кв.м готової продукції;

норму витрат клею - 0,2 кг клею на виготовлення 1 кв.м готової продукції;

норму витрат нитки для зшивання шпону з розрахунку 20 м нитки на зшивання 1 кв.м шпону;

норму витрат паперу для пресування з розрахунку 1,2 кв.м паперу на виготовлення 1 кв.м готової продукції;

для дотримання якості готової продукції додатково використовувати шпаклівку та інші необхідні матеріали (а.с.201 т.1).

Дослідженими судом першої інстанції технічні умови, попередні калькуляції вартості продукції, встановлені на підприємстві норми витрат сировини та матеріалів підтверджують фактичне використання ТОВ "Ескада-М" при виробництві готової продукції таких матеріалів, як шпон (різних найменувань), клею та клейових ниток, а відтак покликання контролюючого органу про відсутність доказів використання таких матеріалів в господарській діяльності позивача не може бути визнано обгрунтованим.

Щодо зменшення документальною перевіркою на 80 відсотків витрат платника податків в сумі 1026193,63 грн. внаслідок висновку про необгрунтоване списання шпону при виготовленні готової продукції (а.с.32-34 т.1), судом встановлено та не заперечується відповідачем, що чинним законодавством не передбачені норми відходів шпону для виробництва шпонованих плит. Відтак, з урахуванням специфіки виробництва, встановлені позивачем норми витрат матеріалів, у тому числі витрати натурального шпону в розмірі 1,8 кв.м. на 1 кв.м. готової продукції, слід визнати правомірним. Докази протилежного відповідачем не надані.

Окрім того, при розгляді справи встановлено, що залежно від якості та структури натурального шпону, яким покриваються деревостружкові плити, можуть змінюватися (бути меншими або більшими) його витрати при виготовленні готової продукції. Використання меншої кількості шпону, відповідно, має наслідком зменшення собівартості продукції, в той час як встановлена на підприємстві норма витрат шпону 1,8 кв.м на 1 кв.м готової продукції є граничною.

При дослідженні судом першої інстанції попередніх калькуляцій на виробництво готової продукції ТОВ "Ескада-М", витрати шпону не перевищують встановленої на підприємстві граничної норми витрат шпону з розрахунку 1,8 кв.м на 1 кв.м готової продукції.

Разом з тим, слід зазначити, що всупереч п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за N 34/18772, зазначені вище порушення в акті перевірки викладені необ'єктивно, без посилання на жоден документ бухгалтерського чи податкового обліку платника податків.

В судовому засіданні контролюючий орган не усунув недоліки, а послався на обставини, які встановлено під час перевірки, хоча сам по собі акт перевірки не є належним доказом у справі в розумінні статті 70 КАС України, позаяк не містить повної та об'єктивної інформації щодо предмета доказування.

Таким чином, є обгрунтованими висновки суду першої інстанції, що твердження контролюючого органу про завищення ТОВ "Ескада-М" собівартості виготовленої продукції не грунтуються на нормах матеріального закону, не підтверджені дослідженими доказами та наведеними відповідачем розрахунками, а тому висновок контролюючого органу про порушення ТОВ "Ескада-М" пп.138.8.1, пп.138.8.5 п.138.8 ст.138, п.138.4, п.138.5, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 214378,00 грн., - не підтверджений належними та допустимими доказами, що виключає застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст. 202 КАС України, для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "09" квітня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "29" травня 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Ескада-М" вул. Петра Могили,9,м.Рівне,33000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33000

- ,