Рішення

від 15.04.2015 по справі 753/20963/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

15 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Прокопчук Н.О.

суддів: Музичко С.Г.,Саліхова В.В.

при секретарі: Кутц А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 січня 2015 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міжнародного благодійного фонду «Подих життя» про стягнення заробітної плати,середнього заробітку за час затримки розрахунку ,відшкодування моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИЛА :

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05 січня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права,неповноту з'ясування обставин,що мають значення для справи,не сприяння у витребуванні доказів щодо його заробітної плати й як наслідок помилковість зроблених судом висновків.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених в ній.

Представник Міжнародного благодійного фонду «Подих життя» двічі у судове засідання не з'явився,повідомлений належним чином. Виходячи з положень ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги,перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того ,що позивачем не надано доказів на підтвердження позовним вимогам,а витребувана у відповідача інформація щодо заборгованості перед позивачем до суду не надійшла й тому відсутні підстави для стягнення заборгованості по заробітної платі,середнього заробітку за час затримки розрахунку ,відшкодування моральної шкоди .

Проте,погодитися з такими висновками суду не можна,оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального та матеріального права,при неповному з'ясуванні обставин,що мають значення для справи,що є відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду та ухвалення нового.

Як убачається з матеріалів справи сторони перебували в трудових відносинах з 14 листопада 2013 року по 02 червня 2014 року. Позивач, який працював юрисконсультом за письмовим трудовим договором, був звільнений з роботи відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України (а.с.6, 7).

Звертаючись із даним позовом ОСОБА_1 посилався на те,що з ним не проведено розрахунок при звільненні,у зв'язку із чим просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по зарплаті за травень-червень 2014 року в сумі 2 526.26 грн.,компенсацію за 13 днів невикористаної відпустки в сумі 1 738.23 грн. , середній заробіток за час затримки розрахунку та 5000 грн. моральної шкоди спричиненою відповідачем порушенням його прав. Просив також витребувати у відповідача докази щодо його середнього заробітку та щодо заборгованості по зарплаті на час звільнення,оскільки з цим виникли труднощі, на його прохання про таке ,відповідач довідок йому не надав.

Заперечуючи проти позову представник відповідача за договором про надання правової допомоги Гутарін Я.М. довідку про середній заробіток та заборгованість по зарплаті перед позивачем на час звільнення останнього суду не надав ,вимогу суду про надання їх не виконав.

Поклавши обов'язок надати докази лише на позивача та відмовивши йому у задоволенні позову з підстав їх не подання,суд не урахував положень ч.3 ст.10,ч.1 ст.60 про те ,що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень й що відповідачем ніяким чином не доведено проведення повного розрахунку з позивачем при звільненні останнього та не сприяв у витребувані цих доказів ,що призвело до помилкових висновків.

Після роз'яснення позивачу судом апеляційної інстанції положень ст.10 ЦПК України на підтвердження позовних вимог ним подані : виписка з особового карткового рахунку в банку, довідка про середню зарплату для розрахунку на випадок безробіття,копію наказу № 11-К від 12.05.2014 року,копію трудового договору від 14.11.2013 року копію розрахунку суми компенсації за невикористану відпустку від 02.06.14 року.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов»язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені в статті 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника, згідно з ст. 116 КЗпП України, виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівникові перед виплатою зазначених сум.

Доводи позивача про те,що з ним не проведено розрахунку при звільненні,відповідачем не спростовано.

Із виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 убачається ,що заробітна плата сплачувалася йому шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на його рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «ПриватБанк» . З часу його звільнення - червня 2014 року до жовтня 2014 року ніяких платежів від відповідача на картковий рахунок позивача не надходило, після цього здійснено два платежі: 16.10.2014 року - на суму 500 грн. та 27.11.2014 року - на суму 1500 грн. з позначкою «зарплата».

Трудовим договором укладеним між сторонами 14.11.2013 року позивачу установлений посадовий оклад в розмірі 3200 грн.

Крім того, до 12.05.2014 року він обіймав за сумісництвом посаду менеджера з адміністративної діяльності та отримував доплату в розмірі 50% від окладу.

Згідно з довідкою про середню зарплату для розрахунку на випадок безробіття № 46-06/14 від 02.06.2014 року позивачу за травень 2014 року нараховано 2 357.89 грн. заробітної плати,яка на його рахунок у банку на час звільнення не перерахована,як не була й перерахована компенсація за невикористану відпустку у розмірі 1738.23 грн. та 1 день роботи в червні 2014 року в сумі 168.42 грн. відповідно до розрахунку суми компенсації за невикористану відпустку від 02.06.14 року.

Таким чином на день звільнення позивача йому належало виплатити 4264.54 грн.

З огляду на те,що 16.10.2014 року та 27.11.2014 року відповідач перерахував на картковий рахунок позивача у ПАТ «ПриватБанк» разом лише 2000 грн., залишилася сума боргу по зарплаті та компенсації за невикористану відпустку в розмірі 2 264.54 грн.,яка підлягає стягненню з відповідача.

Частинами 1,2 ст. 117 КЗпП України встановлено ,що у разі невиплати з вини власника, або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Такий розмір визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно роз'яснень наданих у п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затриманням розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного для після пред»явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення.

У п.21 вказаної Постанови роз'яснено ,що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року. Обчислення середньої заробітної плати у випадку її збереження, остання обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов»язана виплата, включаючи усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, та проводиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою про середню зарплату ОСОБА_1 для розрахунку на випадок безробіття його заробітна плата за 21 робочий день квітня 2014 року складала 6361.90 грн., за 19 робочих днів травня 2014 року - 2357.89 грн.

Таким чином середньоденна заробітна плата позивача дорівнювала 217.99 грн. ( 8719.79 грн.: 40 дн.).

Ураховуючи,що повний остаточний розрахунок з позивачем відповідач не здійснив й до теперішнього часу з останнього належить стягнути на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку .

У даному випадку кількість робочих днів у період за який належить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку - з 03.09.2014 року ( наступний день після звільнення працівника) по 15.04.2015 ( день ухвалення судового рішення) становить 220 робочих днів,а тому розмір середньої зарплати ,що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за несвоєчасне проведення остаточного розрахунку дорівнює 47 957.77 грн.

Відповідно до п. 171.1. ст. 171 ПКУ особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку,тому при виплаті суми заборгованості позивачу обов'язок утримати податки покладається на відповідача.

Згідно із статтею 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Таким чином, для відшкодування моральної шкоди працівнику повинен бути наявний факт порушення його законних прав. До такого факту належить будь-яке суб'єктивне право, яке виникло на підставі закону, підзаконного акта, угоди, трудового договору, іншої угоди між сторонами трудових правовідносин і має чинність.

Факт порушення відповідачем законних прав позивача та спричинення цим моральної шкоди позивачу колегія суддів вважає доведеним і з урахуванням встановлених обставин справи, вважає достатнім для відшкодування моральної шкоди позивачу 1000 грн.,які підлягають стягненню на його користь з відповідача .

Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи, що позивача, на користь якого ухвалено рішення, було звільнено від сплати судового збору, він підлягає стягненню в дохід держави з відповідача і його розмір становить 512 грн. 22 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 309, 313-314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 січня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту : Позов ОСОБА_1 до Міжнародного благодійного фонду «Подих життя» про стягнення заробітної плати,середнього заробітку за час затримки розрахунку ,відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Міжнародного благодійного фонду «Подих життя», юридична адреса 02068 , м. Київ, вул. А.Ахматової,19 кв.105; фактична адреса: 02096,м. Київ вул. Симферопольска ,13 А, офіс 403,код ЄДРПОУ 36058191 на користь ОСОБА_1, зареєстрованого: АДРЕСА_1 - заборгованість по зарплаті та грошову компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2264 грн.54 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 47 957 грн.77 коп.,у відшкодування моральної шкоди 1000 грн.,а всього 51 222 (П'ятдесят одну тисячу двісті двадцять дві) грн. 77 коп. , зобов'язавши Міжнародний благодійний фонд «Подих життя» при виплаті здійснити утримання податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Стягнути з Міжнародного благодійного фонду «Подих життя» на користь держави судовий збір у розмірі 512 грн.22 коп.

У задоволенні позову в інший частині відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення ,але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий :

Судді :

Справа № 753/20963/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/ 3400 /2015

Головуючий у суді першої інстанції: Коренюк А.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.