Рішення

від 14.04.2015 по справі 908/639/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/29/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2015 Справа № 908/639/15-г

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Рачук О.О..

За участю представників сторін: від позивача - Ковальчук О.С., довіреність № 30 від 31.12.2014 р.; від відповідача - Дзьобко В.О., довіреність № 152 від 22.01.2015 р.; від третьої особи 1 - не з'явився; від третьої особи 2 - не з'явився.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/639/15-г

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізького району електричних мереж (69089, м. Запоріжжя, вул. Шушенська, 38, скорочено ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізького РЕМ)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Запорізького обласного управління (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 149, корп. 1, оф. 2, скорочено ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія»)

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 (70450, АДРЕСА_1)

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4 (70450, АДРЕСА_2)

про стягнення 2964,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

02.02.2015 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ВАТ «Запоріжжяобленерго» до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування матеріальної шкоди на суму 2964,32 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.02.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/639/15-г, якій присвоєно номер провадження 22/29/15, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 05.03.2015 р.

Ухвалою суду від 05.03.2015 р. розгляд справи було відкладено на 31.03.2015 р.

Ухвалою від 31.03.2015 р. строк розгляду справи продовжено до 17.04.2015 р., судове засідання відкладено на 14.04.2015 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.05.2014 року сталася ДТП, внаслідок якої позивачу було спричинено матеріальну шкоду. Зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», позивач звернувся до останнього із даною позовною заявою про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, в розмірі 2964,32 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізького РЕМ посилається на ст. ст. 22, 1166, 1187 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про дорожній рух», ст. ст. 33, 35, 36, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», відповідач у справі, у відзиві на позовну заяву зазначає, що не визнає позовні вимоги у повному обсязі, оскільки, по-перше, наданий позивачем кошторис не є належним доказом на підтвердження завданої позивачу матеріальної шкоди; по-друге, на момент звернення позивача до відповідача пошкоджене майно вже було відновлено шляхом його заміни, а тому відповідач був позбавлений можливості визначити розмір заподіяної шкоди. Зауважує, що позивач звернувся до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою-повідомленням та із самою заявою про виплату страхового відшкодування лише 28.08.2014 р., тобто через чотири місяці з моменту пошкодження.

ОСОБА_3, третя особа 1 у справі, своїм правом на участь у судових засіданнях не скористався, письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

ОСОБА_4, третя особа 2 у справі, своїм правом на участь у судових засіданнях не скористався, письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні 14.04.2015 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засідання 14.04.2015 р. проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 14.04.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, суд

ВСТАНОВИВ:

07.11.2013 р. ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Запорізького обласного управління (Страховик, відповідач у справі) та ОСОБА_3 (Страхувальник, третя особа 1 у справі) укладено Договір (Поліс) №АС/7086020 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі по тексту - Договір), за умовами якого Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована договором (полісом).

Згідно п. 7 Договору, забезпечений транспортний засіб - DAEWOO RACER, 1995 року випуску, тип В1, номерний знак НОМЕР_1.

Строк дії Договору з 26.11.2013 р. по 25.11.2014 р. (п. 3 Договору).

Як вбачається з довідки Запорізького районного відділу ГУ МВС України в Запорізькій області № 464 від 10.05.2014 р., 01.05.2014 р. в смт. Кушу гум Запорізького району Запорізької області водій ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, керуючи автомобілем близько DAEWOO RACER, 1995 року випуску, тип В1, номерний знак НОМЕР_1, здійснив наїзд на перешкоду (електроопору). Дана ДТП трапилась внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 п. п. 12.1 Правил дорожнього руху України, про що було складено адміністративний протокол серії АБ2 № 008714 від 03.05.2014 р. за ст. 124 КУпАП, який направлено до Запорізького районного суду Запорізької області.

Постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 27.05.2014 р. по справі № 317/1969/14-п ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні 01.05.2014 р. ДТП, що сталася в смт. Кушу гум Запорізького району Запорізької області.

29.05.2014 р. ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізького РЕМ звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріального збитку в розмірі 2964,32 грн.

Під час розгляду справи Запорізьким районним судом Запорізької області, а саме у судовому засіданні 20.08.2014 р., ОСОБА_4 повідомив позивачу про те, що Страховиком цивільно-правової відповідальності власника автомобіля DAEWOO RACER, 1995 року випуску, тип В1, номерний знак НОМЕР_1, є ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області по справі № 317/2449/14-ц від 26.09.2014 р. позовну заяву залишено без розгляду на підставі ст. ст. 207 ч. 1 п. 5, 210 Цивільного процесуального кодексу України.

В серпні 2014 року ВАТ «Запоріжжяобленерго» звернувся із заявою до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» з вимогою відшкодувати заподіяний матеріальний збиток в розмірі 2964,32 грн. у зв'язку з тим, що автомобіль DAEWOO RACER, 1995 року випуску, тип В1, номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 та яким керував ОСОБА_4 під час скоєння ДТП, застраховано саме ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія». Відповіді на зазначену заяву позивачем отримано не було, спричинену матеріальну шкоду відповідачем не відшкодовано.

Предметом розгляду по даній справі є позовні вимоги про стягнення з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія»

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Пункт 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 1 ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі встановлені, зокрема, статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року N 1961-IV (далі - Закон N 1961-IV), згідно пункту 22.1 якої при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Таким чином, відшкодування шкоди, що заподіяна третій особі здійснюється у порядку, що встановлений зазначеним законом.

Статтею 36 Закону N 1961-IV визначено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Неналежне виконання ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» своїх обов'язків підтверджено матеріалами справи, доказів відшкодування завданої позивачу матеріальної шкоди відповідачем не надано, а тому позовні вимоги про стягнення такої шкоди позивачем заявлено правомірно.

Щодо суми, яка підлягає стягненню з відповідача, суд зазначає, що в частині стягнення з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь позивача 494,05 грн. витрат на ПДВ позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки за приписами п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі визнання вимог заявника обґрунтованими - Страховик зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

В даному випадку позивачем не надано доказів сплати ПДВ в розмірі 494,05 грн., відтак позовні вимоги в цій частині судом не задовольняються.

Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що наданий позивачем кошторис не є належним доказом зважаючи на те, що відповідно до статті 28 Закону N 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Шкода, пов'язана з пошкодженням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей чи їх фізичним знищенням, - це різниця між вартістю відповідного об'єкта до та після дорожньо-транспортної пригоди (ст.31 Закону N 1961-IV).

В частині 2 статті 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Позивачем в якості витрат, які він мусить зробити для відновлення свого порушеного права (відновлення майна), поданий кошторис на вартість робіт, що необхідно провести для відновлення електороопори після ДТП.

Таким чином, для віднесення витрат до збитків не є обов'язковим їх фактичне понесення, збитками є також витрати, які особа мусить понести для відновлення пошкодженої речі, а доказами розміру збитків можуть бути документи, що засвідчують вартість ремонту пошкоджень, що завдані при ДТП. Зазначена позиція також викладена у постанові Вищого господарського суду України 26 вересня 2012 р. по справі № 5011-37/2350-2012.

Відповідно до п. 33.3 ст. 33 Закону N 1961-IV водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов'язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

Таким чином, суд відхиляє зауваження відповідача про те, що на момент звернення позивача до відповідача пошкоджене майно вже було відновлено шляхом його заміни, а тому відповідач був позбавлений можливості визначити розмір заподіяної шкоди.

Щодо зауваження відповідача про те, що позивач звернувся до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою-повідомленням та із самою заявою про виплату страхового відшкодування лише 28.08.2014 р., тобто через чотири місяці з моменту пошкодження, суд зазначає, що відповідно до положень Закону N 1961-IV така заява має бути подана протягом тридцяти днів з моменту подання повідомлення про ДТП, але не пізніше одного року з моменту настання ДТП. Суд також приймає до уваги, що позивачу стало відомо, що Страховиком є саме ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», лише у серпні місяці 2014 року.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Запорізького обласного управління (69095, м. Запоріжжя, вул.. Гоголя, буд. 149, корп. 1, оф. 2, код ЄДР 25969506) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізького району електричних мереж (69089, м. Запоріжжя, вул. Шушенська, буд. 38, код ЄДР 00130926) 2470 (дві тисячі чотириста сімдесят) грн. 27 коп. та 1522 (одна тисяча п'ятсот двадцять два) грн. 50 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 20.04.2015 р.

Суддя О.В. Ярешко