Рішення

від 14.04.2015 по справі 910/1848/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2015Справа №910/1848/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент Пласт"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Хенкель Україна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Века Україна"

про стягнення 505781,16 грн.

Головуючий суддя Полякова К.В.

Суддя Босий В.П.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Кляшторний С.С. (дов.№261214-04 від 26.12.2014) Корчагін М.П. (дов.№ б/н від 15.06.2014)

від третьої особи: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акцент Пласт" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хенкель Україна" про компенсацію суми понесених збитків розміром 505781,16 грн. Разом з тим, позовна заява містить клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.02.2013, порушено провадження у справі № 910/1848/13, призначено її до розгляду на 21.02.2013 та залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Века Україна".

21.02.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли додаткові документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2013 розгляд справи відкладено на 28.02.2013 року.

Ухвалою суду від 28.02.2013 розгляд справи відкладений на 14.03.2013 у зв'язку із нез'явленням позивача та третьої особи до судового засідання та ненадання останніми витребуваних судом доказів.

14.03.2013 позивачем через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва подано письмові пояснення із переліком питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом при проведенні товарознавчої експертизи, та зазначенням судового експерта.

За результатами розгляду справи 14.03.2013, судом призначена судова товарознавча експертиза, проведення якої доручено Стецику Юрію Михайловичу - свідоцтво Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України від 28.02.2011 № 1481 (ухвала суду від 14.03.2013 наявна в матеріалах справи).

Ухвалою суду від 14.03.2013 зупинено провадження у справі №910/1848/13 до проведення судової товарознавчої експертизи та повернення справи до Господарського суду міста Києва.

15.05.2013 відділом діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва отримано від судового експерта товарознавця фізичну особу - підприємця Стецика Ю.М. Висновок № 0122 судової товарознавчої експертизи за матеріалами господарської справи №910/1848/13.

У відповідності до частини 3 статті 79 ГПК України ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 провадження у справі поновлено та зазначену справу призначено до розгляду на 30.05.2013, для надання пояснень для участі у судовому засіданні викликано судового експерта товарознавця фізичну особу - підприємця Стецика Ю.М.

29.05.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від судового експерта надійшов лист, в якому останній повідомив суду про неможливість прибуття у судове засідання.

У судовому засіданні 30.05.2013 представник позивача надав до суду клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи, розгляд якого судом відкладено до наступного судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2013 призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 30.05.2013 визначено для розгляду справи № 910/1848/13 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Івченко А.М. та Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2013 справу № 910/1848/13 прийнято до провадження вказаною колегією суддів та призначено до розгляду на 13.06.2013 року.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 13.06.2013 та 03.07.2013 розгляд справи відкладався на 03.07.2013 та 18.07.2013 відповідно.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 18.07.2013, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Полякової К.В. у відпустці, справу № 910/1848/13 для вчинення процесуальних дій передано колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Шкурдова Л.М., судді Івченко А.М. та Шаптала Є.Ю.

Ухвалою суду від 18.07.2013 зазначену справу прийнято до свого провадження вказаною колегією суддів та відкладено її розгляд.

У зв'язку із виходом судді Полякової К.В. із відпустки, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 05.08.2013 справу передано для розгляду колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Івченко А.М. та Шаптала Є.Ю.

Ухвалою суду від 05.08.2013 справу № 910/1848/13 прийнято до провадження зазначеною колегією суддів.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 07.08.2013 справу передано для розгляду колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Івченко А.М. та Картавцева Ю.В.

Ухвалою суду від 07.08.2013 справу № 910/1848/13 прийнято до провадження зазначеною колегією суддів, призначено розгляд справи на 07.08.2013, та у судовому засіданні 07.08.2013 відкладено розгляд справи на 11.09.2013 року.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 11.09.13, справу № 910/1848/13 для вчинення процесуальних дій передано колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Босий В.П. та Нечай О.В.

Ухвалою суду від 11.09.2013 справу № 910/1848/13 прийнято до провадження зазначеною колегією суддів та за результатами судового засідання 11.09.13 винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 10.10.13 року.

У зв'язку із перебуванням судді Босого В.П. у відрядженні, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва справу № 910/1848/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя Полякова К.В., судді Літвінова М.Є. та Нечай О.В.

Ухвалою суду від 10.10.13 справу № 910/1848/13 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено її розгляд на 10.10.13 року.

За результатами розгляду справи 10.10.2013, судом призначена повторна судова товарознавча експертиза, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 10.10.13 зупинено провадження у справі №910/1848/13 до проведення повторної судової товарознавчої експертизи та повернення справи до Господарського суду міста Києва.

13.12.13 відділом діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва отримано лист від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, щодо надання дозволу залучити спеціалістів Державного науково-дослідного інституту "Еластик" для проведення експертизи.

Відповідним листом від 27.12.13 судом направлено запит до експертної установи з метою направлення матеріалів господарської справи № 910/1848/13 до Господарського суду міста Києва для вирішення клопотання експерта.

Ухвалою суду від 10.02.2014 у зв'язку із поверненням матеріалів справи № 910/1848/13, поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 25.02.2014 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 25.02.2014 справу № 910/1848/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Босий В.П. та Картавцева Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2014 справу №910/1848/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Босий В.П., Картавцева Ю.В. та призначено її до розгляду на 25.02.2014 року.

25.02.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів у справі та про надання дозволу на залучення експертних фахівців, а також надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За наслідками судового засідання 25.02.2014, розгляд справи відкладено на 13.03.2014 та повторно зобов'язано надати повноваження відповідних спеціалістів Державного науково-дослідного інституту "Еластик".

12.03.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача від 25.02.2014 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 справу № 910/1848/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Босий В.П. та Літвінова М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 справу №910/1848/13 прийнято до провадження зазначеною колегією суддів та призначено до розгляду на 13.03.2014 року.

Під час судового засідання 13.03.2014 суд заслухав думку представників сторін, щодо заявленого клопотання експерта про надання дозволу для залучення спеціалістів для вирішення трьох останніх питань ухвали суду від 10.10.2013 у справі №910/1848/13 про призначення повторної судової товарознавчої експертизи, та дійшов висновку направити запит до Державного науково-дослідного інституту "Еластик" для отримання переліку експертів та надання доказів їх кваліфікації. Відповідною ухвалою суду розгляд клопотання відкладено на 10.04.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2014 задоволено клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання дозволу для залучення спеціалістів для вирішення трьох останніх питань ухвали суду від 10.10.2013 у справі №910/1848/13 про призначення повторної судової товарознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 10.04.2014 зупинено провадження у справі №910/1848/13 до проведення повторної судової товарознавчої експертизи та повернення справи до Господарського суду міста Києва.

Відділом діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва отримано матеріали справи № 910/1848/13 від Київського науково-дослідного експертного інституту судових експертиз.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2015 поновлено провадження у справі № 910/1848/13 та призначено її до розгляду на 26.03.2015 року.

За наслідками судового засідання 26.03.2015 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 14.04.2015 у зв'язку із неявкою позивача та третьої особи до судового засідання.

До початку судового засідання 14.04.2015 позивачем через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва подано заяву про залишення позову без розгляду у зв'язку із ненаданням до суду експертного висновку.

Позивач та третя особа не направили своїх представників для участі у судовому засіданні 14.04.2015, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

У судовому засіданні 14.04.2015 судом з'ясовано думку сторін щодо заявленого клопотання позивача про залишення позову без розгляду та відхилено вказане клопотання з огляду на положення пункту 4.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якими передбачено, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Представники позивача під час судового засідання заперечували проти задоволення позовних вимог, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві, поданому до суду 21.02.2013 року.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що позивача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акцент Пласт» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хенкель Україна» (постачальник) укладено договір №500112 поставки товару (далі - договір).

За умовами укладеного договору, відповідач здійснив позивачу поставку товару, а саме клею-розплаву Пурмельт QR 5300 (16кг) (надалі - клей) згідно накладної №3250143805 від 20.08.2012 року.

Як стверджує позивач, вказаний клей ним був використаний при виконанні робіт за договором №1 від 10.04.2012, укладеним з ТОВ «Века Україна». Згідно вказаного договору, Позивач виконав на користь ТОВ «Века Україна» роботи по ламінації ПВІ профілю у відповідності до отриманих замовлень, зокрема замовлення №26 від 20.09.2012 та замовлення №27 від 28.09.2012 року.

У подальшому, 05.10.2012 та 10.10.2012 позивач отримав від ТОВ «Века Україна» Рекламацію №1 та Рекламацію №2 відповідно, якими ТОВ «Века Україна» вимагало від Позивача компенсування збитків, що викликані неякісним виконанням робіт за договором №1 від 10.04.2012 року.

Так, згідно рекламацій, ламінаційна плівка не була приклеєна по всій поверхні профілю, оскільки у деяких місцях не відбулося адгезії внутрішньої поверхні плівки з зовнішньою поверхнею профілю. У зв'язку з цим при механічній взаємодії ламінованої поверхні профілю з стороннім предметом плівка відривається з поверхні профілю. Зважаючи на це, як зазначається в рекламаціях, профіль є бракований, не може продаватися під торговою маркою «Века» та підлягає утилізації.

Виходячи з наведеного, ТОВ «Века Україна» пред'явлено ТОВ «Акцент Пласт» вимоги щодо компенсування понесених збитків у розмірі вартості, прутів на загальну суму 505 781,16 грн.

Визнання ТОВ «Акцент Пласт» факту завданих збитків та взяття на себе зобов'язань щодо компенсації таких збитків відображено у Додатковій угоді №6 до договору № 1 від 10.04.2012 року.

На думку Позивача, збитки понесені з вини Відповідача у зв'язку із застосуванням клею неналежної якості, який був поставлений Відповідачем на користь Позивача.

Статтею 673 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Крім цього, згідно вказаної статті, якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Виходячи з наведеного, Позивачем направлено на адресу Відповідача лист, в якому повідомлено про виявлений факт неналежної якості поставленого клею. Крім цього Відповідачу передано зразки клею та висловлено прохання дослідити ситуацію, що склалася та надати відповідь, про що зазначено у листі від 21.10.2012 року.

На вказане звернення ТОВ «Хенкель Україна» надіслало відповідь листом №б/н від 05.12.2012, в якому зауважив, що вищевказаний клей повністю відповідає встановленим нормам. Зважаючи на це, Відповідач не погодився із Позивачем щодо неналежної якості клею, та припустив, що причина виникнення неналежної адгезії полягає в неправильному виконанні робіт Позивачем з ламінації профілю.

Не погоджуючись із таким твердженням відповідача, ТОВ «Акцент Пласт» звернувся із даним позовом до суду, у межах якого просить стягнути з ТОВ «Хенкель Україна» 505 781,16 грн. збитків. Крім того, звертаючись із позовом до суду, позивач ґрунтував свої доводи на висновку експерта, який мав би ьути проведений у межах даної господарської справи.

Суд, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За змістом ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком невиконання зобов'язань, а не причиною.

З метою встановлення наявності складових для покладення на відповідача обов'язку сплатити суму збитків, ТОВ «Акцент Пласт» заявляв клопотання про призначення експертизи на підставі статті 41 господарського процесуального кодексу України. Однак у межах розгляду даної господарської справи, експертами встановлено відсутність можливості провести експертне дослідження.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що ТОВ «Акцент Пласт» не надано до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження завдання йому збитків з боку відповідача. Крім того, позивачем залишено поза увагою те, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу (ч. 5 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями статті 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 1 ГПК України встановлено право особи звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що ТОВ "Акцент Пласт" не доведено обставин та фактів, щодо вчинення ТОВ "Хенкель Україна" дій, внаслідок яких позивачеві завдано збитків у розмірі 505 781,16 грн., які визначені ним як 10% знижка на виконання замовлення третьої особи.

Згідно п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент Пласт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хенкель Україна" за участі третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Века Україна» про компенсацію суми понесених збитків розміром 505 781,16 грн. - відмовити повністю.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 14.04.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 20.04.2015 року.

Головуючий суддя К.В. Полякова

Суддя В.П. Босий

Суддя М.Є. Літвінова