Рішення

від 02.04.2015 по справі 911/591/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2015 р. Справа № 911/591/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комспек - ЛТД», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «Будмедальянс», м.Васильків

про стягнення стягнення 69139,11 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Ковалевська Ю.О.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Комспек - ЛТД» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «Будмедальянс» (далі - відповідач) про стягнення 69139,11 грн.

Провадження у справі №911/591/15 порушено відповідно до ухвали суду від 17.02.2015 року та призначено справу до розгляду на 03.03.2015 року.

02.03.2015 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 03.03.2015 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Розгляд справи відкладався до 02.04.2015 року.

Позивач в судовому засіданні 02.04.2015 року надав витребувані судом докази та пояснення, позовні вимоги підтримав повністю. В судове засідання 02.04.2015 року відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, без поважних причин повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, судом встановлено наступне.

Згідно з частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, ч. 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільними кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів, ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивач зазначив, що впродовж вересня 2011 - жовтня 2012 року позивач передав, а відповідач прийняв Товар (щебеневу продукцію) на загальну суму 531 175,44 грн., що підтверджується видатковими накладними: № АВ21/09-9 від 21.09.2011 року, № АВ07/10-21 від 07.10.2011 року, № АВ08/10-2 від 08.10.2011 року, № АВ14/10-10 від 14.10.2011 року, № АВ18/10-8 від 18.10.2011 року, № АВ24/10-18 від 24.10.2011 року, № АВ26/10-20 від 26.10.2011 року, № АВ10/11-23 від 10.11.2011 року, № АВ19/11-3 від 19.11.2011 року, № АВ23/11-17 від 23.11.2011 року, № АВ30/11-25 від 30.11.2011 року, № АВ07/12-4 від 07.12.2011 року, № АВ17/12-6 від 17.12.2011 року, № АВ31/05-17 від 31.05.2012 року, № АВ09/06-6 від 09.06.2012 року, № АВ14/06-9 від 14.06.2012 року, № АВ23/06-11 від 23.06.2012 року, № АВ26/06-12 від 26.06.2012 року, № АВ02/07-3 від 02.07.2012 року, № АВ03/07-6 від 03.07.2012 року, № АВ23/07-11 від 23.07.2012 року, № АВ28/07-13 від 28.07.2012 року, № АВ31/07-27 від 31.07.2012 року, № АВ10/08-15 від 10.08.2012 року, № АВ20/08-14 від 20.08.2012 року, № АВ14/09-11 від 14.09.2012 року, які підписані та скріплені печатками сторін у справі (оригінали оглянуто в судовому засіданні).

Про часткову оплату свідчать наступні банківські виписки: від 04.10.2011 року на суму 9 270,72 грн., від 06.10.2011 року на суму 29 160,00 грн., від 11.10.2011 року на суму 6 600,24 грн., від 12.10.2011 року на суму 13 200,00 грн., від 13.10.2011 року на суму 12 960,00 грн., від 14.10.2011 року на суму 19 800,00 грн. грн., від 31.10.2011 року на суму 10 260,00 грн., від 02.11.2011 року на суму 8 790,12 грн., від 15.11.2011 року на сум 70 994,81 грн., від 16.11.2011 року на суму 34 651,08 грн., від 17.11.2011 року на суму 27 510,84 грн., від 15.12.2011 року на суму 3 306,00 грн., від 01.03.2012 року на суму 12 000,00 грн.; від 21.03.2012 року на суму 56 000,00 грн.; від 25.05.2012 року на суму 29 000,00 грн.; від 28.05.2012 року на суму 13 000,00 грн.; від 06.06.2012 року на суму 29 000,00 грн.; від 18.06.2012 року на суму 10 000,00 грн.; від 05.07.2012 року на суму 8 426,52 грн.; від 01.08.2012 року на суму 20 102,40 грн.; від 06.08.2012 року на суму 10 051,20 грн.; від 15.08.2012 року на суму 10 051,20 грн.; від 16.08.2012 року на суму 10 000,00 грн.; від 23.10.2012 року на суму 7 900,00 грн. Разом на загальну суму 462 036,33 грн.

Однак, відповідач решту товару на суму 69 139,11 грн. не оплатив, що відповідачем в ході розгляду спору не заперечено та не спростовано.

Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

18.03.2013 року позивач у порядку досудового врегулювання спору надіслав на адресу відповідача вимогу (вих. № 18-03/13/1) на суму 69 139,11 грн. з пропозицією погасити існуючу заборгованість до 27.03.2013 року. Однак, відповідна вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, враховуючи, що відповідач не здійснив оплату Товару, однак поставлений Товар прийняв, оплата за такий Товар згідно з ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України мала бути проведена після отримання Товару, тобто на наступний день. За наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 69 139,11 грн. основного боргу, що відповідачем не заперечено та не спростовано.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 69 139,11 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «Будмедальянс» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Соборна, 72, код 35511958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комспек-ЛТД» (03057, м. Київ, вул. О. Довженка, 18, к. 52, код 35893292) 69 139,11 грн. основного боргу та 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик