Рішення

від 16.04.2015 по справі 920/315/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.04.2015 Справа № 920/315/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал Сістемз», м. Суми

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тростянецький машинобудівний завод», м. Тростянець Сумської області

про стягнення 122 587 грн. 35 коп.

Суддя В.Л.Котельницька

Представники сторін:

від позивача - Ю.В.Масіч (довіреність №030/15 від 06.03.2015)

від відповідача - М.І.Фесенко (довіреність б/н від 12.03.2015), О.В.Гойдик (довіреність № 5 від 03.02.2015)

В судовому засіданні, розпочатому 16.04.2015 о 10 год. 00 хв., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 10 год. 20 хв.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача на свою користь 122587 грн. 35 коп., у тому числі 89867 грн. 53 коп. основного боргу за договором поставки № 17.09/1 від 17.09.2013, 3422 грн. 22 коп. - суму 3% річних, 29297 грн. 60 коп. інфляційних збитків; а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, вимоги позивача визнає частково у сумі 23281 грн. 00 коп. заборгованості за поставлене обладнання, в задоволенні решти позовних вимог відповідач просить суд відмовити.

Представниками сторін надавались усні пояснення на підтвердження їх позицій.

Від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача на свою користь 89867,53 грн. заборгованості, а також витрати по сплаті судового збору.

Присутні в судовому засіданні представники відповідача проти зменшених вимог позивача заперечували, визнаючи суму заборгованості лише у розмірі 23281 грн. 00 коп.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ «Індастріал Сістемз» (постачальником, позивачем у справі) та ТОВ «Тростянецький машинобудівний завод» (покупцем, відповідачем у справі) був укладений договір поставки №17.09/1 від 17.09.2013 з додатками до нього.

29.11.2013 між сторонами у справі було укладено Додаткову угоду № 1 до договору поставки № 17.09/1 від 17.09.2013, відповідно до якої викладено у новій редакції пункти 1.1. 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 вищезазначеного договору, а також Додаток № 1 до цього договору.

Так, відповідно до п.1.1. договору поставки від 17.09.2013 в редакції Додаткової угоді №1 постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити повітряний компресор виробництва компанії ING ENEA МАТТЕІ - Італія в комплектації згідно специфікації, (надалі «Обладнання»), вартістю 72135,00 грн. (сімдесят дві тисячі сто тридцять п'ять грн. 00 коп.), крім того ПДВ - 14427,00 грн., та разом становить 86562,00 грн. (вісімдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят дві грн. 00 коп.), що в грошовому еквіваленті в іноземній валюті становить 8108,00 євро. Зазначена в дійсному пункті сума договору в гривнях розрахована за офіційним курсом євро до української гривні, встановленому Національним банком України на дату підписання даного договору, а саме: 1 євро = 10,676122 грн. та підлягає зміні у випадку зміни курсу Євро по відношенню до української гривні.

Згідно п.2.2. договору поставки постачальник здійснює поставку обладнання протягом 8 (восьми) робочих тижнів від дня зарахування на його рахунок попередньої оплати відповідно до п.3.1.1. даного договору.

Відповідно до п.3.1. договору поставки у редакції Додаткової угоди №1 до договору покупець здійснює оплату обладнання за даним договором частинами у такий спосіб:

3.1.1. Не пізніше трьох банківських днів від дати підписання даного договору покупець перераховує на поточний рахунок постачальника 50% вартості обладнання, що складає еквівалент 4054,00 євро.

3.1.2. Протягом трьох банківських днів від дати поставки покупець перераховує на поточний рахунок постачальника 30% вартості обладнання, що складає еквівалент 2432,40 євро.

3.1.3. Протягом трьох банківських днів від дати підписання акту пусконалагоджувальних робіт, але не пізніше двох місяців від дати поставки покупець перераховує на поточний рахунок постачальника 20% вартості обтинання, що складає еквівалент 1621,60 євро.

Згідно п.3.2. укладеного договору поставки покупець здійснює оплату 100% вартості обладнання за офіційним курсом євро на дату платежу, але не нижчому, за офіційний курс євро, що діяв на дату підписання даного договору.

Як встановлено у ході судового розгляду, позивач поставив відповідачу компресор ERC 15 L (відповідно до специфікації) загальною вартістю 86562,00 грн. з ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору 14.11.2013 відповідач перерахував позивачу 10000грн., що підтверджується випискою банку № 457 від 14.11.2013; 03.12.2013 - 10000 грн., що підтверджується випискою банку № 971 від 03.12.2013; 12.12.2013 - 10000грн., що підтверджується випискою банку №1001 від 12.12.2013; 04.02.2014 - 13281грн., що підтверджується випискою банку №30 від 04.02.2014.

Таким чином, розмір перерахованої суми становить 43281грн., що відповідає еквіваленту 4054,00 євро за курсом євро до української гривні встановленому НБУ на дату розрахунку, а саме 1 євро = 10,676122 грн. та становить 50% вартості обладнання.

07.02.2014 відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної №46 від 07.02.2014 та товарно-транспортної накладної №0702 від 07.02.2014 позивач передав, а відповідач отримав обладнання на загальну суму 86562,00грн. в т.ч. ПДВ 14427грн. згідно умов договору.

24.03.2014 відповідно до підписаного сторонами Акту вводу в експлуатацію обладнання було введено в експлуатацію. У даному Акті зазначено, що претензій за результатом пусконалагоджувальних робіт немає.

Таким, чином відповідач у відповідності з умовами укладеного договору був зобов'язаний розрахуватися за отримане обладнання в розмірі 50% його вартості, що складає 4054,00 євро за курсом євро до української гривні встановленому НБУ на дату розрахунку.

15.10.2014 відповідач перерахував позивачу 20000грн., що відповідає еквіваленту 1221,07євро за курсом євро до української гривні, встановленому НБУ на дату платежу, а саме 1євро=16,379147грн., що підтверджується випискою банку №657 від 15.10.2014

Станом на 23.02.2015 за даними позивача відповідач має перед ним заборгованість у розмірі 89867,53грн., що відповідає еквіваленту 2832,93 євро на дату подання позову по курсу євро до української гривні, встановленому НБУ, а саме 1 євро = 31,722467грн.

При цьому відповідачем визнається заборгованість у сумі 23281,00 грн. як залишок несплаченої суми за видатковою накладною № 46 від 07.02.2015, у якій визначена вартість обладнання у розмірі 86562,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що 25.12.2014 позивачем була направлена претензія б/н з вимогою сплатити заборгованість за отримане обладнання, яка на момент звернення позивача з даним позовом до суду залишалась без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для

використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач свої обов'язки за договором належним чином та у повному обсязі не виконує.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Таким чином, положення чинного законодавства хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті.

Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно євро), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України.

Беручи до уваги, що відповідно до вимог чинного законодавства сторони зобов'язані виконувати належним чином взяті на себе договірні зобов'язання, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу правомірним обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачем були порушені права позивача через неналежне виконання зобов'язання.

Заперечення відповідача стосовно того, що він має заборгованість лише у сумі 23281,00 грн., судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються аналізом норм чинного законодавства.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача в розмірі 1827 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Тростянецький машинобудівний завод» (42600, Сумська область, м. Тростянець, вул. Калініна, 1; код ЄДРПОУ 36707140) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал Сістемз» (40016, м. Суми, вул. Паризької Комуни, 3; код ЄДРПОУ 32025162) 89867 грн. 53 коп. заборгованості, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827 грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.04.2015.

Суддя В.Л.Котельницька