Постанова

від 16.04.2015 по справі 915/2218/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2015 р.Справа № 915/2218/14 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Мацюри П.Ф., Ліпчанської Н.В.

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - Кузовлєва С.М., за довіреністю № 13/8 від 23.12.2014р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Дружба"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 24.02.2015р.

по справі № 915/2218/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд 2"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Дружба"

про стягнення 1 948 057,07грн.

Встановила:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбуд 2" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом та уточненням до нього про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Дружба" заборгованості у сумі 1 942 197,33 грн., з якої: 1 712 244,43 грн. - основна заборгованість, 114 221,10 грн. - інфляційні, 12 412,69 грн. - 3% річних, 103 319,11 грн. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору підряду укладеного між сторонами, а саме прострочення замовником оплати виконаних підрядником робіт.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.02.2015р. (суддя Семенчук Н.О.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Молочна компанія "Дружба" на користь ТОВ "Промбуд 2" заборгованості в сумі 1 712 244,43 грн., пені в розмірі 103 299,19 грн., 3% річних в розмірі 12 352,91 грн., інфляційних втрат в розмірі 114 191,53 грн. та 38 455,51 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення основного боргу, оскільки відповідачем не виконані зобов'язання за укладеним договором з оплати виконаних підрядником робіт.

Здійснивши самостійно перевірку розрахунку пені, інфляційних втрат та 3 % річних за допомогою програми "Законодавство", суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача частково та стягнув з відповідача пеню в розмірі 103 299,19 грн., 3% річних у розмірі 12 352,91 грн. та інфляційні в сумі 114 191,53 грн.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Дружба" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області по даній справі та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги сторона посилається на те, що судом першої інстанції не з'ясовані обставини наявності повноважень підписанта зі сторони відповідача на момент розгляду справи, як виключають можливість задоволення позову.

Більш детальніше доводи вказані у скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу сторона просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

16 квітня 2015 року до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду надійшло від скаржника клопотання про відкладення розгляду справи. Обґрунтовуючи клопотання сторона зазначила, що не має можливості взяти участі у судовому засіданні у зв'язку із відрядженням представника ТОВ "Молочна компанія "Дружба".

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти заявленого клопотання, з огляду на його необґрунтованість.

Судова колегія відхилила зазначене клопотання, оскільки ТОВ "Молочна компанія "Дружба" не надало доказів наявності поважних причини неявки представника. Крім того, відповідач, як юридична особа, не позбавлений можливості направити до суду іншого представника.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбуд 2" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Дружба" був укладений договір підряду № 186-ЦБ, за умовами якого підрядник зобов'язується виконати роботи з будівництва цеху по виробництву згущених молочних продуктів, потужністю 20 т/добу на ТОВ "Молочна компанія "Дружба" по вул. Маслозаводська, 2 в м. Нова Одеса Миколаївської області, згідно проектно- кошторисної документації, а замовник прийняти та оплати їх.

Відповідно до п. 2.1 Договору, ціна Договору є договірною ціною та визначається сумою вартості всіх робіт, які зобов'язаний виконати підрядник згідно цього Договору, Доповненням та Додатковим угодам до нього.

Згідно пункту 3.1 Договору, замовник до початку робіт сплачує аванс для набуття матеріалів у розмірі вартості матеріалів, виробів і конструкцій згідно відомості ресурсів, яка додається до Договірної ціни в сумі за відповідними Додатковими угодами.

Пунктом 3.2 Договору сторони передбачили, що поточні розрахунки за виконані роботи проводяться щомісячно у відповідності з прийнятими замовником об'ємами будівельно - монтажних робіт, протягом п'яти банківських днів після підписання Довідки про вартість виконаних робіт та затрат (форма №КБ 3).

За умовами пункту 3.3 Договору, перерахований замовником аванс згідно п. 3.1 погашається в розмірі вартості матеріалів за поточний місяць. Виконані роботи щомісячно оформлюються підписаними обома сторонами актами прийому виконаних робіт (форма № КБ -2в).

Відповідно до п. 3.4 Договору, послуги пов'язані з виконанням робіт на буд майданчику та здачею об'єкта в експлуатацію (аналізи по природоохоронним вимогам, виконавчої зйомки, врізки комунікацій, обов'язкової оплати інспектуючим організаціям, міським службам та інше), включається в акт прийом виконаних робіт (Форма № КБ-2в) згідно наданих та узгоджених із замовником розрахунком або окремим рахункам згідно додатковим угодам.

Відповідно до Додаткових угод № 10 від 21.11.2013 року, № 11 від 21.11.2013 року, № 21 від 05.07.2014 року, № 32 від 24.02.2014, № 16/1 від 07.04.2014 року, № 19 від 25.04.2014 року, № 31 від 01.04.2014 року, № 35 від 15.04.2014 року, № 18/1 від 12.05.2014 року, № 32/1 від 19.05.2014 року, № 36 від 20.06.2014 року, № 16/2 від 05.09.2014 року, № 19/1 від 08.09.2014 року, сторони узгодили обсяг та перелік будівельних робіт, договірну ціну кожного етапу будівельних робіт відповідно до проектно - кошторисної документації. (а.с. 16-28)

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

На виконання вимог Договору позивачем були виконані роботи на загальну суму 1 912 244,43 грн.

Вказані роботи були прийняті відповідачем без зауважень, що підтверджується:

- Довідкою про вартість виконаних робіт та витрат за червень 2014 року

(а.с. 29), актом приймання виконаних підрядних робіт за червень 2014 року (а.с.30);

- Довідкою про вартість виконаних робіт та витрат за липень 2014 року

(а.с. 31 - 32, 38 - 39, 43, 45 - 46, 50 - 51, 55 - 56), актом приймання виконаних підрядних робіт за липень 2014 року (а.с. 33 - 37, 40 - 42, 44, 47 - 49, 52 - 54, 57 -59);

- Довідкою про вартість виконаних робіт та витрат за серпень 2014 року

(а.с. 60 - 61, 65), актом приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2014 року (а.с.62 - 64, 66);

- Довідкою про вартість виконаних робіт та витрат за вересень 2014 року

(а.с. 67 - 68, 71 - 72, 75 - 76, 79 - 80, 83 - 84, 87 - 88, 91 - 92), актом приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2014 року (а.с.69 - 70, 73 - 74, 77 - 78, 81 - 82, 85 - 86, 89 - 90, 93 - 94);

- Довідкою про вартість виконаних робіт та витрат за жовтень 2014 року

(а.с. 95 - 96, 99 - 100), актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2014 року (а.с.97 - 98, 101 - 102), які без зауважень підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 03.11.2014 року у відповідача склалась заборгованість у сумі 1 912 244,43 грн.

У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості виконаних за період з червня по жовтень 2014 року робіт, позивач звертався до відповідача з претензією № 140/01 від 12.11.2014 року в якій просив відповідача сплатити заборгованість.

У відповіді на претензію, відповідач фактично визнав борг та вказав, що у зв'язку зі скрутною соціально - економічною ситуацією, яка склалася у державі та яка вплинула на підприємство можливості у повному обсязі виконати зобов'язання за договором підряду № 186 - ЦБ від 01.07.2013 року товариство не має, у зв'язку з цим просив позивача реструктуризувати борг за встановленим графіком погашення розстроченого боргу.

Відповідачем на виконання своїх зобов'язань по договору підряду був здійснений лише частковий платіж у сумі 200 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача становить 1 712 244,43 грн.

Оскільки розмір заборгованості відповідача підтверджено обставинами й матеріалами справи, на час прийняття рішення її не погашено, місцевий суд дійшов правильного висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду № 186 - ЦБ від 01.07.2013 року в сумі 1 712 244,43 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання: зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою (ч. 1 ст. 546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник зобов'язаний передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

У відповідності до п. 6.1 Договору, за не виконання своїх зобов'язань згідно п. 5.1.1 та п. 5.2.7 Договору, винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних зобов'язань за кожен день прострочки.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені здійснений судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо правильності нарахування суми.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 103 299,19 грн.

Частина 2 ст.625 ЦК України закріплює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

За розрахунком позивача, розмір сум з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних становить, відповідно 114 221,10 грн. та 12 412,69 грн.

Перевіривши розрахунок місцевого господарського суду нарахованих відповідачу сум 3% річних та інфляції, колегія суддів дійшла висновку, що їх зроблено методологічно та арифметично правильно.

Таким чином, за вказаним розрахунками з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 114 191,53 грн. та 12 352,91 грн. - 3 % річних.

Враховуючи викладені обставини та приписи ст. 625 ЦК України колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд правомірно задовольнив частково позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що додаткові угоди № 19 від 25.04.2014р., № 36 від 20.06.2014р., № 16/2 від 05.09.2014р., № 19/1 від 08.09.2014р., довідки про вартість та акти виконаних робіт підписані неуповноваженою на це особою - головним інженером Бітіньш Р.Я. та на них відсутній підпис директора товариства.

Судова колегія не погоджується з таким твердженням виходячи з наступного.

В матеріалах справи наявні докази які свідчать про факт виконання договору, про наявність заборгованості та намір відповідача його погасити.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до вимог пункту 3.4 Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Крім того, позивач до відзиву на апеляційну скаргу надав лист директора ТОВ "Молочна компанія "Дружба" Фесенко О.В. від 09.02.2015р. № 35, в якому він повністю визнав борг у сумі та запропонував здійснити його погашення за наведеним у листі новим графіком.

Зазначені обставини свідчать про схвалення відповідачем договору підряду, а відповідно до ч. 2 ст. 241 ЦК України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Апелянтом не наведено суду будь-яких доводів та не надано будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження своїх заперечень стосовно рішення суду та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.

Отже, судова колегія доходить до висновку про те, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи, ним дана правильна юридична оцінка із застосуванням належних норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

За таких обставин, оскаржуване рішення господарського суду Миколаївської області відповідає вимогам закону та обставинам справи, а тому залишається без змін. У зв'язку з чим, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Крім того, при подачі апеляційної скарги апелянтом платіжним дорученням № 14228 від 10.03.2015 сплачено 19 805,44 грн. судового збору.

Однак, розмір судового збору за розгляд апеляційної скарги у даній справі становить 19 421,97 гривень.

Статтею 7 Закону України „Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. сплачена сума судового збору повертається у разі внесенні судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Отже, враховуючи те, що скаржником було надмірно сплачено судовий збір, судова колегія вбачає за доцільне повернути відповідачу надмірно сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 383, 47 грн.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.1, 105 ГПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Дружба" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 24.02.2015р. по справі № 915/2218/14 - залишити без змін.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Дружба" з Державного бюджету України надмірно сплачений платіжним дорученням № 14228 від 10.03.2015р. судовий збір у сумі 383,47 грн. (триста вісімдесят три гривні сорок сім копійок) за подання за подання апеляційної скарги.

Зобов'язати господарський суд Миколаївської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів сторін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 20.04.2015р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Н.В. Ліпчанська