Постанова

від 16.04.2015 по справі 916/3492/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2015 р.Справа № 916/3492/14 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Мацюри П.Ф., Ліпчанської Н.В.

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Вергелес Ю.О., довіреність № 17 від 10.12.2014р.

Інші представники в судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце його проведення останні повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк"

на рішення господарського суду Одеської області від 28.01.2015р.

по справі № 916/3492/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк"

до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Порто-Франко"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Прайвєд Еквіті"

про визнання незаконним звернення стягнення на грошові кошти та стягнення безпідставно списаних грошових коштів в сумі 12 000 000,00 грн.

Відповідно до ст.ст.4 4 , 81 1 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Встановила:

У серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Фінростбанк" звернулося до господарського суду з Одеської області позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Порто-Франко" про визнання незаконним звернення стягнення на грошові кошти в сумі 12 000 000 грн., що знаходяться на рахунку № 1613204184003, відкритого в АБ „Порто-Франко" на ім'я АТ „Фінростбанк", в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 33/1-14 від 17.01.2014р., а також про стягнення безпідставно списаних грошових коштів в сумі 12 000 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом протиправного звернення стягнення відповідачем на грошові кошти позивача в 12 000 000 грн., що були розміщені на депозитному рахунку та передані в заставу АТ „АБ „Порто-Франко", після введення в АТ „Фінростбанк" тимчасової адміністрації.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.01.2015р. (суддя Желєзна С.П.) у позові відмовлено повністю.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість стягнення в судовому порядку заборгованості неплатоспроможного банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Фінростбанк" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, мотивуючи це тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не ґрунтуються на повному та всебічному розгляду справи по суті.

На думку скаржника протягом розгляду справи суд не здійснив належних заходів для допиту та витребування доказів по справі від третьої особи, що унеможливило всебічний та об`єктивний розгляд справи, оскільки підтвердження або спростування тверджень відповідача щодо не належного виконання умов кредитного договору позичальником, є одним з основних доводів у спірних правовідносинах, та встановлення цих фактів є вирішальним для розгляду справи по суті та ухвалення справедливого рішення по справі.

Крім того суд допустив невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду, дійсним обставинам справи, оскільки визнаючи протиправність дій відповідача, суд повинен був ухвалити рішення яким мав захистити порушенні права позивача тим самим задовольнити позовні або повністю або частково.

Правова позиція щодо неможливості стягнення в судовому порядку заборгованості неплатоспроможного банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" суперечить нормам чинного законодавства України та не відповідає правовій позиції Верховного суду України по справі №3-112гс11 викладеній у постанові від 24.10.2011р.

Також скаржник зазначив, що текст рішення господарського Одеської області від 28.01.2015р. по справі №916/3492/14 повністю співпадає з текстом рішення господарського Одеської області від 26.01.2015р. по справі №916/3491/14, що являється грубим порушенням колегією суду принципу незалежності суддів.

Більш детальніше доводи викладені у скарзі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідач, третя особа, не зважаючи на належне повідомлення судом про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, наданим законом правом на участь представника в засіданні суду не скористався. Зважаючи на встановлені ст. 102 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за наявними в справі матеріалами згідно з приписами ст. ст. 75, 101 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2014р. між АТ «ФІНРОСТБАНК» (Вкладник) та АБ «Порто-Франко» (Банк) був укладений договір міжбанківського вкладу (депозиту) № 170114.01-МБД ( а.с. 14-15), за умовами якого вкладник передає банку, а банк приймає грошові кошти на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що сума вкладу становить 12 000 000 грн. Сума вкладу складається з суми первинного внеску і збільшується на суму всіх додаткових внесків.

Згідно п.п. 1.3. і п.п. 1.4. вклад розміщується на строк 17.01.2014р. по 17.07.2015р. включно та відсотки нараховуються на суму вкладу з розрахунку 6 % річних.

Відповідно до пункту 1.5 Договору, нарахування Банком відсотків здійснюється щомісяця (у останній робочий день місяця) на суму вкладу, фактично передану Вкладником Банку, по методу „факт/365" згідно із затвердженими Національним банком України Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України. Проценти по вкладу нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу в Банк, до дня, що передує дню повернення вкладу або розірванню договору або списанню коштів з рахунку Вкладника з інших підстав.

Виходячи з п. п. 2.1, 2.2 договору міжбанківського вкладу (депозиту) № 170114.01-МБД від 17.01.2014р. Вкладник зобов'язався перерахувати Банку на рахунок № 1613204184003, відкритий в АБ „Порто-Франко", а Банк зобов'язався нараховувати та сплачувати Вкладнику відсотки за погодженим сторонами графіком.

Сплата вкладнику нарахованих відсотків за користування вкладом щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця та у день повернення вкладу або у день розірвання договору здійснюється згідно графіку визначеного у п. п. 2.2.3. договору.

Термін дії договору визначений у п. п. 4.1. де зазначено, що він набуває чинності з дня його підписання сторонами і скріплення печатками та перерахування вкладником суми вкладу і діє до спливу строку розміщення вкладу за цим договором чи до дати розірвання договору з підстав передбачених договором або чинним законодавством України.

В той же час, 17.01.2014р. між ПАТ АБ „Порто-Франко" (Банк) та ТОВ „Компанія з управління активами „Прайвєд Еквіті" (Позичальник) було укладено кредитний договір (відзивна реверсивна кредитна лінія) № 33/1-14, у відповідності до умов якого Банк на умовах даного договору надає Позичальнику кредит у вигляді відзивної реверсивної кредитної лінії з лімітом в сумі 12 000 000 грн. на строк з 17.01.2014р. по 16.07.2015р. зі сплатою 7% річних на поповнення оборотних засобів.

Позичальник зобов'язується належним чином використовувати та повернути Банку кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісії у відповідності до умов договору та тарифами Банку, а також виконати всі інші зобов'язання в порядку та в строки, визначені договором. Протягом періоду дії даного договору максимальна заборгованість Позичальника перед Банком не може перевищувати розміру максимального ліміту, визначеного в п. 1.1 даного договору.

В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ „Компанія з управління активами „Прайвєд Еквіті", що випливають із кредитного договору № 33/1-14 від 17.01.2014р. щодо повернення отриманої суми кредиту, сплати відсотків, комісій, неустойок у повному обсязі, відшкодування можливих збитків, завданих неналежним виконання Позичальником своїх зобов'язань та відшкодування можливих витрат Банку по здійсненню його вимог, в тому числі витрат по зверненню стягнення на заставлене майно, між АТ АБ „Порто-Франко" (Заставодержатель) та АТ „Фінростбанк" (Заставодавець) було укладено договір застави майнових прав № 1464/14-ЮР від 17.01.2014р., за умовами якого Заставодавець передав Заставодержателю в заставу майнові права за договором міжбанківського вкладу (депозиту) № 170114.01-МБД від 17.01.2014р., укладеним між Заставодержателем та Заставодавцем, з метою забезпечення вищезазначених зобов'язань ТОВ „Компанія з управління активами „Прайвєд Еквіті". Під майновими правами за договором міжбанківського вкладу слід розуміти права вимоги повернення суми вкладу та сплати нарахованих і невиплачених на вклад відсотків за договором банківського вкладу на дату невиконання Позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором (предмет застави). На день укладення цього договору розмір вкладу за договором банківського вкладу складає 12 000 000 грн. У випадку збільшення розміру вкладу, майнові права передані в заставу поширюються на всю суму вкладу за договором банківського вкладу.

Таким чином, АТ „Фінростбанк" виступило майновим поручителем за виконання зобов'язань ТОВ „Компанія з управління активами „Прайвєд Еквіті" за кредитним договором № 33/1-14 від 17.01.2014р. перед АТ АБ „Порто-Франко" шляхом передачі останньому в заставу майнових прав на депозит в сумі 12 000 000 грн., розміщений відповідно до умов укладеного між сторонами договору міжбанківського вкладу (депозиту) № 170114.01-МБД від 17.01.2014р.

Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 20 Закону України „Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Положеннями п. п. 2.4, 2.5 договору міжбанківського вкладу (депозиту) № 170114.01-МБД від 17.01.2014р. передбачено, що у разі надання суми вкладу під заставу (обтяження) Банку, Банк має право задовольнити забезпечену обтяженням (заставою) вимог на свою користь шляхом договірного списання суми Вкладу та нарахованих процентів зі згаданих у цьому договорі рахунків Вкладника на відповідні рахунки Банку. Сторони дійшли згоди, що в разі передачі Банку в заставку вкладу/прав на вклад за цим договором, Вкладник доручає Банку з урахуванням ризику перерахунку однієї валюти в іншу задовольнити свої вимоги, забезпечені заставою шляхом договірного списання з депозитного рахунку Вкладника, зазначеного у п. 2.1.1 цього договору при невиконанні/порушенні будь-яких зобов'язань/умов за кредитним договором, який забезпечений цією заставою коштів на користь Банку (отримувача) без надання додаткових документів. У разі передання вкладу під заставу (обтяження) Вкладник передає Вклад в управління Банку без права його дострокового вилучення на весь строк дії кредитного договору, який забезпечений цією заставою та надає Банку право безперечного контролю та доступу до Вкладу у разі невиконання боржником/Позичальником зобов'язань/умов за кредитним договором на наступний день після настання такої події. На строк перебування вкладу під заставою Банку, положення цього договору щодо права Вкладника на дострокове отримання вкладу не діють.

При цьому, згідно з п. п. 5.1, 5.3 договору застави майнових прав № 1461/14-ЮР від 17.01.2014р. передбачено, що Заставодержатель набуває право звернути стягнення та реалізувати предмет застави, в тому числі і достроково: 5.1.1 якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні суми кредиту та (або) при повній або частковій несплаті відсотків, у встановлені кредитним договором строки; 5.1.2 у випадку прийняття рішення про реорганізацію Заставодавця та (або) Позичальника, порушення справи про банкрутство або відкриття ліквідаційної процедури відносно Заставодавця та (або) Позичальника, при цьому строки виконання зобов'язань за кредитним договором вважаються такими, що настали з наступного дня, наступного за днем, коли Заставодержатель дізнався про реорганізацію, порушення справи про банкрутство або відкритті ліквідаційної процедури відносно Заставодавця та (або) Позичальника; 5.1.3 якщо до настання строку виконання зобов'язань щодо повернення суми кредиту та (або) процентів за кредитним договором Заставодавець та (або) Позичальник надасть Заставодержателю письмову заяву про повну або часткову неспроможність виконати їх; 5.1.4 у випадку пред'явлення Заставодержателем вимоги до Позичальника про дострокове погашення кредиту та процентів в порядку, передбаченому кредитним договором; 5.1.5 в інших випадках, передбачених Законом України „Про заставу" та іншими нормативними актами законодавства України. При зверненні стягнення на предмет застави і переході до Заставодержателя майнових прав за договором банківського вкладу, Заставодержатель, використовуючи надане йому Заставодавцем право, самостійно списує вклад та нараховані і невиплачені на вклад проценти за договором банківського вкладу на дату невиконання Позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором з рахунків Заставодавця, відкритих в АБ „Порто-Франко", на виконання договору банківського вкладу, для погашення заборгованості Позичальника за кредитним договором.

15.07.2014р. на підставі постанови Правління Національного банку України № 409 прийняте рішення виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15.07.2014р. за №55 "Про віднесення ПАТ „ФІНРОСТБАНК" до категорії неплатоспроможних", у відповідності п. 2 ч. 5 ст. 12 та ст. 34 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З 16.07.2014р. розпочато процедуру виведення ПАТ „ФІНРОСТБАНК" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 16.07.2014р. по 16.10.2014р. Призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ „ФІНРОСТБАНК" Волкова О.Ю. /а.с. 20/.

Частиною 5 ст. 36 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Водночас, як встановлено судом після введення у АТ „Фінростбанк" тимчасової адміністрації відповідачем було здійснено звернення стягнення на предмет застави, обтяжений на підставі договору застави майнових прав № 1464/14-ЮР від 17.01.2014р., а саме на вклад позивача в сумі 12 000 000 грн. та нараховані щодо нього відсотки в сумі 61 150,68 грн., про що свідчать меморіальні ордери № 562 від 31.07.2014р., № 567 від 31.07.2014р.

Такі дії відповідача кваліфіковані господарським судом як порушення вимог ч.5 ст. 36 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб».

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта в частині суперечності висновків місцевого господарського суду, оскільки попри встановлені в ході розгляду справи порушення з боку ПАТ АБ „Порто-Франко" вимог Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб», захист порушених прав позивача у вигляді стягнення безпідставно отриманих коштів в примусовому порядку не може бути реалізований через встановлені ст. 36 цього Закону обмеження.

Наразі, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.09.2014р. за № 103 на підставі постанови Правління Національного Банку України від 26.09.2014р. № 610 "Про віднесення ПАТ АБ „Порто-Франко" до категорії неплатоспроможних", керуючись п. 2 ч. 5 ст. 12 та ст. 34 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочинала з 29.09.2014р. процедуру виведення ПАТ АБ „Порто-Франко" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Тимчасова адміністрація запроваджувалась строком на три місяці з 29.09.2014р. по 29.12.2014р. Призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АБ „Порто-Франко" Красюка І.І.

Наслідки запровадження тимчасової адміністрації регулюються ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває усі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема:

задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

Пунктом 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

У розумінні п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладниками визнаються лише фізичні особи (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності).

За змістом ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під поняттям вкладник розуміється фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Оскільки, як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач є кредитором банку, на якого поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вимоги позивача (у т. ч. спірні) до відповідача під час запровадження у нього тимчасової адміністрації не можуть бути задоволені, що зумовлює висновок про відмову в задоволенні позовних вимог.

Водночас, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений можливості захистити свої права на грошові кошти, в порядку розділу VII Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у разі прийняття рішення про ліквідацію банку.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків місцевого господарського суду не спростовують.

Що стосується вимог апелянта в частині оскарження судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним звернення стягнення на грошові кошти в сумі 12 000 000 грн., що знаходяться на рахунку № 1613204184003, відкритого в АБ «Порто-Франко» на ім'я АТ «Фінростбанк», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 33/1-14 від 17.01.2014р., колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

В розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Натомість, зазначені вище положення законодавства не передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання неправомірними дій господарюючого суб'єкта, що не є органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування. , їхніх посадових і службових осіб; вказуючи у касаційній скарзі на наведену у статті 16 Цивільного кодексу України можливість обрання способу іншого способу судового захисту порушеного права, позивач не навів будь-якого положення закону чи укладеного договору щодо спірного способу захисту, як це вказано в даній статті.

Вимоги про визнання незаконним звернення стягнення на грошові кошти в сумі 12 000 000 грн., що знаходяться на рахунку № 1613204184003, відкритого в АБ «Порто-Франко» на ім'я АТ «Фінростбанк», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 33/1-14 від 17.01.2014р. за своєю сутністю є встановленням юридичного факту, що підлягає з'ясуванню судами в межах розгляду позову та не призводить до відновлення порушеного права та у разі їх задоволення не може бути виконані в примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Неналежність обраного способу судового захисту є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволені відповідної позовної вимоги.

Відтак, місцевий господарський суд законно та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Апелянт помилково ототожнює дії відповідача по зверненню стягнення на предмет застави з правочином, і відповідно застосуванню до вказаних правовідносин положень ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Наразі, звернення стягнення на заставлене майно в силу положень ст.ст. 572, 589-591 Цивільного кодексу України, Закону України «Про заставу», є одним зі способів задоволення вимог кредитора (заставодержателя), що опосередкований умовами укладеного договору застави майнових прав № 1461/14-ЮР від 17.01.2014р.

Поряд із цим апеляційною інстанцією враховується, що

- по-перше, жодних доказів оскарження правочину, за яким відповідачем звернуто стягнення на грошові кошти в сумі 12000000,00грн., в супереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, Відповідачем ані до першої, ані до другої інстанції не надано;

- по-друге, відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України договір застави майнових прав № 1461/14-ЮР від 17.01.2014 р. недійсним у судовому порядку не визнавався, є чинним та підлягає виконанню згідно ст.629 цього Кодексу.

Що стосується тверджень скаржника про нездійснення судом всіх необхідних процесуальних дія для витребування від третьої особи доказів на спростування заперечень відповідача, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов, а згідно з п. 4 ч. 1 ст. 57 ГПК України на позивача покладено обов'язок долучити до матеріалів позовної заяви документи, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Наведений обов'язок позивача кореспондує з приписами ст. 33 ГПК України, згідно з якою обов'язок доказування покладається на сторону, яка посилається на певні обставини чи факти.

У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа не позбавлені права звернутися до господарського суду в порядку ст. 38 ГПК України з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Господарський суд, неодноразово, згідно ухвал від 26.09.2014 р., 07.10.2014 р., 21.10.2014 р., 05.11.2014 р., 13.11.2014 р., 03.12.2014 р., 16.12.2014 р., 12.01.2015 р., 21.01.2015 р. витребував у третьої особи письмові пояснення по суті позовних вимог; належним чином засвідчену копію кредитного договору №33/1-14 від 17.01.2014р. та усі додаткові угоди до нього; належним чином засвідчені копії кредитних договорів №12-КЛ, №40-КЛ/КРВ та копію договору купівлі-продажу №20140115 від 15.01.2014р.

Третя особа жодного разу в судове засідання не з'явилася, вимог ухвал суду не виконала.

За таких обставин твердження апелянта є безпідставними та таким, що повністю спростовуються матеріалами справи.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову та не вбачає підстав щодо зміни або скасування судового рішення.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі та матеріали справи не спростовують висновків суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.1, 105 ГПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 28.01.2015р. по справі № 916/3492/14 - залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 20.04.2015р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Н.В. Ліпчанська