Постанова

від 15.04.2015 по справі 917/2582/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2015 р. Справа № 917/2582/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Лакіза В.В.

при секретарі Литвиновій К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Крупки М.П. (довіреність б/н від 07.04.2015р.),

відповідача - Лісіченка О.В. (довіреність б/ від 20.02.2015р.),

третьої особи - не з'явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1669 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 16.02.15р. у справі № 917/2582/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроконтракт", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта", м. Полтава,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", м. Сєвєродонецьк, Луганської області,

про стягнення 167 106,18 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.02.2015р. (суддя Безрук Т.М.) прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроконтракт" про зменшення позовних вимог. Відмовлено у позові про стягнення з відповідача 165260,02 грн. вартості вантажу, втраченого при перевезенні за договором № 54529 від 07.07.2014р. про надання транспортно-експедиційних послуг повністю.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Скарга обґрунтована тим, що відповідач визнав факт втрати частини вантажу, однак, і відповідач, і суд вважають, що позивач не має права на жодну компенсацію, незважаючи на те, що в матеріалах справи наявні документи, які підтверджують і сам факт відвантаження, і факт втрати вантажу, а також вартість всього вантажу та втраченої частини вантажу.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №5969 від 14.04.2015р.) проти апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що втрата автоматичного вимикача не доведена наданими позивачем доказами. Вантаж передано до перевезення без пред'явлення для огляду представникам перевізника та без приєднання опису вантажу до товарно-транспортної накладної. Вантаж передано у чотирьох запакованих картонних коробках без позначення їх вмісту, тобто не визначено, що в якій коробці знаходиться.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, про причини не з'явлення суд не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про час і місце слухання справи ухвалою суду від 16.03.2015р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

В грудні 2014р. ТОВ «Електроконтракт» звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВ «Нова Пошта» про стягнення 167106,18 грн. вартості вантажу, втраченого при перевезенні за договором № 54529 від 07.07.2014р. про надання транспортно-експедиційних послуг.

16.02.2015р. до суду від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. №2095), в яких позивач просив зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача 165260,02 грн. вартості вантажу, втраченого при перевезенні за договором № 54529 від 07.07.2014р. про надання транспортно-експедиційних послуг.

Позов обґрунтовано тим, що 07.07.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електроконтракт", замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта", виконавцем, укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 54529, згідно з яким виконавець зобов'язався надати замовнику транспортно-експедиторські послуги згідно його замовлення та товарно-транспортної накладної на умовах, що вказані в цьому договорі, а замовник зобов'язався сплатити виконавцеві винагороду згідно діючих у виконавця тарифів.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № 10015117735 від 03.07.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" прийняло від відправника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроконтракт" для доставки в м. Сєвєродонецьк одержувачу - ПАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" відправлення - електронне обладнання, кількість місць - 4, фактична вага 250 кг, оголошена вартість - 200000,00 грн.

Заявою про внесення змін в експрес-накладну від 07.07.2014р. позивачем було внесено зміни в накладну, а саме змінено адресу відправника.

Заявою на переадресування відправлення від 07.07.2014р. вантаж був направлений до м. Старобільськ, відділення №1.

Як зазначає позивач, одержувачеві вантаж своєчасно доставлено не було.

11.08.2014р. позивачем подано заяву на повернення відправлення за експрес - накладною № 10015117735 до м. Київ, відділення № 13 у зв'язку з втратою одного місця. У зв'язку із зазначеним було складено акт приймання-передачі № 10283120 від 14 серпня 2014р., в якому було зафіксовано: замовник отримав наступний вантаж - автоматичний вимикач Masterpact згідно опитувального листа; вантаж отримано 2 коробки розмірами 58,5х78х55, пакування ціле; 1 коробка розмірами 40х30х29, стан пакування - прим'яте; стан вантажу - електричне обладнання та матеріали.

Вказані відомості підтверджені підписами представників обох сторін.

В особливих примітках та зауваженнях зазначено, що згідно оригінальної ТТН №10015117735 було відправлено 4 місця, а за поверненням прибуло лише 3 місця, 1 місце відсутнє. Опис відсутнього вантажу коробка розміри 58,5х78х55 автоматичний вимикач Masterpact.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог також надано акт приймання матеріалів за №1 від 09.09.2014р., складений ПАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", яким зафіксовано: 1) прийнято та оглянуто вантаж, що прибув за рахунком РН-0000039 від 03.07.2014р. 2) за супровідними документами значилося кількість місць - 3, вид пакування - полети, найменування товару, автоматичний вимикач Masterpact, фактично виявлено - 2, нестача - 1.

12.11.2014 року позивач звернувся до відповідача з претензією про компенсацію втраченого вантажу, а саме просив компенсувати вартість втраченого вантажу-автоматичного вимикача Masterpact у сумі 167106,18 грн. Однак, відповідач вартість втраченого вантажу не відшкодував, що і стало причиною звернення позивача з даним позовом.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. №17028 від 19.12.2014р.) проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивач не довів належними доказами втрату вантажу того самого виду, що заявлено у позові (наданий для перевезення вантаж був вже упакований в чотирьох картонних коробках, де в графі опис зазначено електрообладнання, не надано жодних супровідних документів чи детального опису вантажу); позивач не довів заявлену у позові вартість вантажу (в товарно-транспортній накладній визначено загальну вартість в сумі 200000,00 грн.); спірний вантаж був втрачений не з вини відповідача, оскільки коробка з вантажем була незаконно вилучена невідомими озброєними особами на території, де проводиться антитерористична операція, тобто наявні форс-мажорні обставини; посилання позивача на акт приймання матеріалів від 09.09.2014р. складений ПАТ "Сєвєродонецькие об'єднання Азот" про недостачу товару, є безпідставним, оскільки даний акт складено без присутності відповідача.

16.02.2015р. господарським судом Полтавської області прийнято оскаржуване рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Рішення обґрунтовано тим, що позивачем не доведено належними доказами ні вміст відправлення, ні вміст коробки, що була втрачена, ні вартість вкладення в цій коробці.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Положеннями ст. 314 Господарського кодексу України визначено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Як вже зазначалось, 07.07.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електроконтракт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 54529, згідно з яким виконавець зобов'язався надати замовнику транспортно-експедиторські послуги згідно його замовлення та товарно-транспортної накладної на умовах, що вказані в цьому договорі, а замовник - сплатити виконавцеві винагороду згідно діючих у виконавця тарифів.

Прийняття вантажу для перевезення оформлено товарно-транспортною накладною № 10015117735 від 03.07.2014р., в якій зазначено в графі "Повний опис відправлення" - електрообладнання, в графі "Оголошена вартість" - 2000000 грн., в графі кількість місць 4, в графі "Документи, що супроводжують відправлення" - записи відсутні.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, в обґрунтування доводів щодо суми позову та асортименту переданого відповідачу для перевезення вантажу, надав копію договору № 26/УС/33/14-602 від 18.04.2014р., додатку №1 від 18.04.2014р., видаткову накладну № РН-0000039 від 03.07.2014р., акт приймання матеріалів за №1 від 09.09.2014р.

У видатковій накладній № РН-0000039 від 03.07.2014р. зазначено товар - автоматичний вимикач Masterpact в кількості 3-х шт. на загальну суму 501318,54 грн., і позивач посилається на те, що саме цей товар було передано для перевезення відповідачу та знаходився в 3-х коробках розміром 58,5х78х55.

Як зазначає позивач, внаслідок втрати відповідачем коробки розміром 58,5х78х55 було втрачено один автоматичний вимикач Masterpact. У зв'язку з тим, що міжфазні перегородки були спільним елементом для всіх трьох вимикачів, позивач уточнив суму позовних вимог, що пов'язано з тим, що вартість втраченого автоматичного вимикача становить не 1/3 від вартості поставки, а лише 1/3 від вартості вимикачів за мінусом вартості міжфазних перегородок, які знаходились у меншій коробці розміром 40х30х29. Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача 165260,02 грн.

Відповідно до приписів ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків.

Колегія суддів зазначає, що зазначені вище документи не доводять того, що вказаний у видатковій накладній № РН-0000039 товар був відправлений саме згідно товарно-транспортної накладної № 10015117735 від 03.07.2014р. В товарно-транспортній накладній №10015117735 від 03.07.2014р. опис товару визначено як електрообладнання та відсутні будь-які посилання, з яких можливо було б дійти висновку, що для перевезення було передано саме спірний товар - автоматичний вимикач Masterpact в кількості 3-х місць.

Однак, відповідно до п.5.5. договору у разі повної втрати або пошкодження вантажу, з вини виконавця, виконавець повертає замовнику суму, що дорівнює його оголошеній вартості (але не більше фактичної вартості вантажу) та провізну плату, що була сплачена замовником по відповідній товарно-транспортній накладній. У випадку повної компенсації за пошкоджений вантаж замовник повертає виконавцю вантаж, за який було отримано компенсацію. У разі часткової втрати або пошкодженні вантажу, з вини виконавця, виконавець повертає замовнику відповідну частину оголошеної вартості. Ніякі інші виплати виконавцем не проводяться.

Оголошена вартість 4-х місць вантажу, вказана позивачем на товарно-транспортній накладної № 10015117735 від 03.07.2014р. складає 200000,00 грн., таким чином оголошена вартість одного місця складає 50000,00 грн.

Відповідач проти втрати ним частини вантажу не заперечував, посилався на форс-мажорні обставини, а саме, що під час переміщення вантажу через термінал в м.Луганськ озброєними представниками ЛНР був здійснений несанкціонований огляд відправлень та вилучено значну частину вантажу, який знаходився на терміналі.

Однак, колегія суддів зазначає, що наведені відповідачем обставини не є форс-мажорними, оскільки під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні і невідворотні обставини здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до п.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до п.6.2. договору обставинами непереборної сили (форс-мажором) згідно цього договору вважаються: пожежі, повені, землетруси, снігові замети, ожеледиця, значне пониження або підвищення температури повітря та інші природні лиха, повстання, війни, дії або нормативні вимоги органів державної влади та інші обставини, що перебувають поза контролем та волею сторін, які відбулися після набрання чинності цим договором, прямо впливають на дії сторін та роблять неможливим виконання зобов'язань за цим договором.

Однак, як вбачається з матеріалів справи вантаж був переданий позивачем до перевезення 03.07.2014р., тобто в період, коли пройшло вже більше двох місяців з початку вчинення збройними формуваннями терористичних актів. Таким чином, на момент передачі товару до перевезення такі обставини вже діяли, вони не були чимось новим після того, коли був переданий вантаж і це не було обставиною, про яку відповідач не знав, оскільки ця інформація є загальнодоступною і загальновідомою.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в України" (Закон доповнено статтею 14 1 згідно із Законом України від 02.09.2014 р. № 1669-VII) торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

За таких обставин, посилання відповідача на довідку Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 13.08.2014р. №33/4115 та довідку Управління правового забезпечення Служби безпеки України від 13.08.2014р. №16/П-6-П/39/3887, як на підтвердження виникнення форс-мажорних обставин, не приймається колегією суддів до уваги з огляду на те, що вони не підтверджують неможливість виконання договірних зобов'язань внаслідок форс-мажорних обставин. Крім того, слід зазначити, що сторонами в договорі в якості форс-мажорних визначені обставини, які могли відбутися після набрання чинності цим договором.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 50000,00 грн. (вартості одного втраченого місця вантажу), в зв'язку з чим рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню частково з прийняттям нового рішення про задоволення позову у розмірі 50000,00 грн. В іншій частині позову суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п. 10 ч.2 ст.105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне здійснити перерозподіл судових витрат у відповідності до положень ст.49 ГПК України.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.2 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроконтракт" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 16.02.15р. у справі № 917/2582/14 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (36039, м.Полтава, ул.Фрунзе,57 код ЄДРПОУ 31316718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтракт» (04050, м.Київ, вул.Герцена, буд.17-25, нежитлове приміщення 30, код ЄДРПОУ 32620008, р/р 260033485301 а ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень», МФО 380281) 50000,00 грн. вартості втраченого вантажу, 1000,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 500,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині позову відмовити."

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 20.04.2015р.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Лакіза В.В.