АДРЕСА_1ИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.03.2009
Справа№ 9/319-08
АДРЕСА_1ий апеляційний господарський суд у складі
колегії суддів:
головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)
суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В.
при секретарі судового засідання: Геворгян Е.М.,
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1 посвідчення від НОМЕР_1
від відповідача -ОСОБА_2., довіреність від НОМЕР_1
від третьої особи-1 - не з'явився;
від третьої особи-2 - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну
скаргу фізичної особи -підприємця
ОСОБА_1, м. АДРЕСА_1 на рішення
господарського суду АДРЕСА_1ої області від
01.12.08р. у справі № 9/319-08
за позовом міського комунального
підприємства “ІНФОРМАЦІЯ_1”,
м. АДРЕСА_1
до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
ОСОБА_1 м. АДРЕСА_1
третя особа-1 управління житлового
господарства АДРЕСА_1ої
міської
ради, м.АДРЕСА_1
третя особа-2 АДРЕСА_1а
міська рада, м.АДРЕСА_1
про визнання договору
недійсним
ВСТАНОВИВ:
Міське комунальне підприємство “ІНФОРМАЦІЯ_1”, м.
АДРЕСА_1 звернулося з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_11 м. АДРЕСА_1, треті особи: Управління
житлового господарства АДРЕСА_1ої міської ради та АДРЕСА_1а міська рада про
визнання недійсним договору від НОМЕР_1 про надання юридичних послуг.
Рішенням господарського суду АДРЕСА_1ої області від
01.12.08р. по справі № 9/319-08 (суддя Подобєд І.М.) в задоволенні позовних
вимог відмовлено, оскільки договір підряду від 31.07.2007 року №53/2 ИН на
надання юридичних послуг укладено сторонами з порушенням положень чинного
законодавства, яке регулює закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти, а саме Закону
України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”.
Не погодившись із рішенням, відповідач надав до суду
апеляційну скаргу, в якій просив рішення господарського суду АДРЕСА_1ої області
скасувати, а в позові відмовити посилаючись на те, що МКП “ІНФОРМАЦІЯ_1”
засноване на комунальній власності
територіальної громади м. АДРЕСА_1а, а не державної, у зв'язку з чим суд першої
інстанції повинен був застосувати до спірних правовідносин статті 326, 327
Цивільного кодексу України, а не норми Закону України “Про закупівлю товарів,
робіт і послуг за державні кошти”.
Позивач вважає доводи скаржника безпідставними, просить
залишити рішення без змін.
Управління житлового господарства АДРЕСА_1ої міської
ради та АДРЕСА_1а міська рада в судове засідання не з'явилися, відзив на
апеляційну скаргу не надали.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, вислухавши
пояснення представників позивача та відповідача, та вивчивши матеріали справи,
колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Між міським комунальним підприємством “ІНФОРМАЦІЯ_1” та
фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір підряду відНОМЕР_1
на надання юридичних послуг.
Відповідно до статті
4.1 договору вартість робіт становила 33098,0 грн.
Згідно зі статтею 2 Закону України “Про закупівлю
товарів, робіт та послуг за державні кошти” (в редакції на час укладання
спірного договору (далі Закон), цей Закон застосовується до усіх закупівель
товарів, робіт та послуг, що повністю або частково здійснюється за рахунок
державних коштів за умови, що вартість предмета закупівлі для товару (товарів),
послуги (послуг) становить або перевищує 20000 грн.00 коп., а для робіт -50000
грн. 00 коп.
Відповідно до частини 5 статті 1 Закону України „Про
закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти” державні кошти -кошти
Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих
бюджетів, державні кредитні ресурси, а також кошти Національного банку України,
державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, фондів соціального
страхування, кошти загальнообов”язкового державного соціального страхування,
кошти страхування у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням, кошти, передбачені Законом України „Про
загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності”, гуманітарна допомога в грошовій формі, кошти Аграрного фонду,
Державного та місцевих фондів енергозбереження, кошти установ чи організацій,
створених в установленому порядку органами державної влади. органами влади
Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, кошти
підприємств, які спрямовуються на придбання товарів, робіт і послуг.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону розпорядник
державних коштів -органи державної влади, органи влади АРК, органи місцевого
самоврядування, інші органи, установи, організації, визначені Конституцією
України та законодавством України, а також підприємства, установи чи
організації, створені в установленому порядку органами державної влади,
органами АРК чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання
державних коштів, взяття за ними зобов'язань та здійснення платежів,
підприємства.
Підприємства відповідно до положень частини 2 статті 1
Закону державні, казенні, комунальні підприємства та господарські товариства, в
яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50
відсотків, їх дочірні підпиємства, а також підприємства, господарські
товариства, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків належить
державнимказенним, комунальним підприємствам та господарським товариствам, в
яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків
(далі -підпиємства).
Міське комунальне підприємство „ІНФОРМАЦІЯ_1” відповідно
до пункту 1.1 Статуту є комунальним підприємством заснованим на комунальній
власності територіальної громади міста АДРЕСА_1а. Кошти міського комунального
підприємства „ІНФОРМАЦІЯ_1” є державними коштами в розумінні статті 1 Закону, а
міське комунальне підприємство „ІНФОРМАЦІЯ_1” є відповідно до Закону
розпорядником державних коштів.
Частиною 4 статті 2 Закону передбачено, що забороняється
укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/ або
оплати розпорядником державних коштів товарів, робіт, послуг до/ без проведення
процедур, передбачених цим Законом.
Як встановлено у судовому засіданні сторонами при
укладанні спірного договору процедури передбачені Законом не здійснено.
Згідно зі статтею 179 Господарського кодексу України
сторони договору мають право укладати договори на будь -яких умовах, які не
суперечать законодавству України.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України
встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент
вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою
статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 статті 215 Цивільного кодексу
України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із
сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах,
встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд
першої інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Підстави для скасування рішення, які
передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України,
відсутні.
Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі
покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 49, 101-103, 105 Господарського
процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м.
АДРЕСА_1 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду АДРЕСА_1ої області від
01.12.2008 року по справі № 9/319-08 залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку
Головуючий суддя
О.М.Лисенко
Суддя О.М.Виноградник
Суддя О.В.Джихур
Суд | Дніпропетровський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 12.03.2009 |
Оприлюднено | 20.08.2009 |
Номер документу | 4367133 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Лисенко О.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні