Рішення

від 18.02.2015 по справі 490/13145/14-ц

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/684/2015

Справа № 490/13145/14-ц

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МИКОЛАЄВА.

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі :

головуючого судді - Черенкової Н.П.,

при секретарі - Літ він А.П.,

за участю прокурора - Григорян Е.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом позовом заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1, третьої особи - Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області, про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Миколаївської області звернувся до суду з даним позовом, в якому просив про визнання незаконними та скасування п. 5 р.1 рішення Миколаївської міської ради №36/25 від 12.12.2013 року, визнання недійсними та скасування п.п.8, 8.2, 8.3 р. 4 рішення №42/44 від 24.07.2014 року, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_3 від 22.09.2014 року.

Прокурор у судовому засіданні вимоги позову підтримала, просила про їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з*явився, заперечень не надав.

Представник Миколаївської міської ради у судове засідання не з*явився, надав письмові заперечення, в яких вказав, що прокурора не обґрунтований, та такий що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Спірна земельна ділянка знаходиться у власності територіальної громади м. Миколаєва, а тому при зверненні до суду порушено принцип невтручання держави у здійснення територіальною громадою м. Миколаєва права власності. Прокурором не доведено незаконність передачі в оренду ОСОБА_1 терміном на 25 років. Посилання на порушення ч. 7 ст. 118, ч. 3 ст. 123 ЗК України є безпідставним.

Ухвалою суду від 02.12.2014 року до участі у справі притягнуто Реєстраційну службу Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області.

Представник Реєстраційної службу Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області до судового засідання не з*явився, заперечень не надав.

Судом ухвалено про розгляд справи у відсутності осіб, які не з'явились.

Обставини справи, встановлені судом.

Рішенням Миколаївської міської ради № 36/25 (п. 5) від 12.12.2013 року гр. ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення із земель комунальної власності земельних ділянок загальною орієнтовною площею 1423 кв.м, з них, для надання у власність площею 1000 кв.м та для передачі в оренду терміном на 25 років - 423 кв. м для будівництва житлового будинку в межах м. Миколаєва.

24.07.2014 року пунктами 8, 8.2, 8.3 Рішенням Міськради № 42/44 затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 1000 кв.м, нормативною грошовою оцінкою 163180 грн., та в оренду терміном на 25 років земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 236 кв. м, нормативною грошовою оцінкою 38510,48 грн., що розташовані по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд .

Реєстраційною службою Миколаївського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області 22.09.2014 року видано свідоцтво НОМЕР_3 про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1. На земельну ділянку номер НОМЕР_2 право оренди не зареєстровано. Вказане підтверджується витягами, які наявні в матеріалах справи.

Згідно зі ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Перевіркою встановлено, що вказані вище рішення Миколаївської міської ради прийнято з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про основи містобудування" основою для вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Абзацем 2 статті 48 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що розміщення і будівництво об'єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.

Згідно з ч. 7 ст. 118, ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, затверджених у встановленому законом порядку, є підставою для відмови у наданні органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 р. 5 Державних будівельних норм 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування № 44 від 17.04.1992 (далі - ДБН 360-92**), у міських і сільських поселеннях слід передбачати безперервну систему озеленених територій та інших відкритих просторів, які у поєднанні із заміськими повинні формувати комплексну зелену зону. При функціональному зонуванні комплексної зеленої зони (території забудови, міста, зеленої зони) треба виділяти: озеленені території загального користування; озеленені території обмеженого користування і озеленені території спеціального призначення.

Пунктами 10.1, 10.4 розділу 10 ДБН 360-92, та пунктом 4.2 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 173 від 19.06.1996 господарське та інше будівництво у межах ландшафтно-рекреаційних територій, розміщення житлово-громадських об'єктів та дачних поселень, а також розміщення будинків, споруд і комунікацій на землях водоохоронних зон прямо заборонено.

У свою чергу, будівельні норми відповідно до ст. 1 Закону України "Про будівельні норми" є обов'язковими у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Містобудівною документацією на момент прийняття оспорюваних рішень, є генеральний план м. Миколаєва, затверджений рішенням Миколаївської міської ради №35/18 від 18.06.2009 року.

З пояснювальної записки до генерального плану міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради № 35/18 від 18.06.2009р., містобудівна документація є основним планувальним документом, який встановлює в інтересах населення та з врахуванням державних завдань напрямки і межі територіального розвитку населеного пункту, функціональне призначення і будівельне зонування території, містить принципові рішення щодо розміщення об'єктів загальноміського значення, організації вулично-дорожньої мережі і дорожнього руху, інженерного обладнання, інженерної підготовки і благоустрою, захисту території від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони природи та історико-культурної спадщини. Генеральний план є обов'язковим документом для всіх організацій та установ, які здійснюють будівництво на території міста, а також використання землі в планувальних межах міста.

Відповідно до ст. 4 Водного кодексу України, п. "б" ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

Згідно зі ст. ст. 87, 88 Водного кодексу України для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони, в межах яких виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Частинами 2, 3 ст. 60 Земельного кодексу України передбачається, що прибережні захисні смуги встановлюються по берегах середніх річок уздовж урізу води (у меженний період) шириною 50 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Статтею 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі водного фонду перебувають виключно у державній та комунальній власності, їх надання у приватну власність заборонено. Надання цих земель у користування, у тому числі в оренду, здійснюється лише для цілей визначених ст. 59 Земельного кодексу України та ст. 85 Водного кодексу України. Можливість передачі земельних ділянок прибережних захисних смуг на умовах оренди громадянам для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, цими статтями не передбачена.

З наведеного вбачається, що прибережна захисна смуга може використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності, а землі, на яких розташована прибережна смуга, не підлягають відчуженню. Фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством. Відсутність такого проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та правомірність передачі у приватну власність ділянки, розташованої у нормативно визначеній смузі від урізу води.

Як зазначено Верховним судом України у постанові від 05.11.2014 відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Як вбачається з висновків Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 31.01.2014 та Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 05.06.2014 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих по вул. Флотській, 1/3, у власність та в оренду ОСОБА_1, спірні земельні ділянки розташовані у водоохоронній зоні р. Інгул. Водночас, розміщення будинків на землях водоохоронних зон заборонено п. 10.4 розділу 10 ДБН 360-92**.

Таким чином, будівництво та обслуговування житлових будівель у прибережній захисній смузі р.Інгул законодавством заборонено. Отже, і надання цих земель для таких цілей суперечить вимогам вищенаведених норм земельного та водного законодавства.

Окрім того, спірні рішення міськради не відповідають вимогам законодавства щодо погодження вказаного проекту землеустрою зі структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, водного фонду - з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, які, враховуючи розташування спірних земельних ділянок у нормативно встановленій прибережній захисній смузі р. Інгул, є обов'язковими.

Враховуючи викладене, суд погоджується із твердженням прокурора про невідповідність спірних рішень Миколаївської міської ради вимогам законодавства.

Статтею 50 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

У відповідності до ч. 7 ст. 118 ЗК, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що п. 5 р.1 рішення Миколаївської міської ради №36/25 від 12.12.2013 року, який став підставою для прийняття п.п. 8, 8.2, 8.3 р. 4 рішення №42/44 від 24.07.2014 року Миколаївської міської ради , щодо затвердження проекту землеустрою та передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, прийняті з порушенням вимог закону, то і підлягають скасуванню.

Земельний кодекс України передбачає певний порядок та підстави надання громадянам у користування або власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності за рішенням органів державної влади в межах їх повноважень.

Таким чином, особливість набуття права на земельні ділянки полягає в наявності чітко визначеної в законодавстві процедури, за якою в суб'єктів виникають повноваження щодо володіння, користування й розпорядження земельною ділянкою.

Таке набуття права на земельні ділянки передбачає обов'язкове прийняття уповноваженим органом держави (органом влади чи органом місцевого самоврядування) відповідного рішення.

Оскільки свідоцтво на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні правовстановлюючі документи, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

За такого, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, слід з місцевого бюджету м. Миколаєва на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн., з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1631,80 грн.

Керуючись ст. ст. 8, 10, 14, 60, 209, 212-215 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити.

Визнати незаконними та скасування п. 5 р.1 рішення Миколаївської міської ради №36/25 від 12.12.2013 року, щодо надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною орієнтовною площею 1423 кв.м, з яких у власність 1000 кв.м та в оренду строком на 25 років - 423 кв.м, із земель комунальної власності для будівництва житлового будинку в межах м. Миколаєва.

Визнати незаконними та скасувати п.п. 8, 8.2, 8.3 р. 4 рішення №42/44 від 24.07.2014 року Миколаївської міської ради , щодо затвердження проекту землеустрою та передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 1000 кв.м та в оренду терміном на 25 років земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 236 кв.м, розташованих по АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Визнання недійсним та скасування свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_3 видане 22.09.2014 року Реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області.

Стягнути з місцевого бюджету м. Миколаєва на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1631,80 грн.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем до Центрального районного суду м. Миколаєва протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Черенкова Н.П.