Рішення

від 08.04.2015 по справі 910/16107/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2015Справа №910/16107/14

За позовом Фізичної особи-підприємця Дегтярьової Оксани Петрівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-Авто»

про стягнення 41 246, 90 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Марченко О.В.

Демидов В.О.

Представники:

від позивача: Остапенко А.П.

від відповідача: Буднік О.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Дегтярьова Оксана Петрівна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-Авто» про стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором про відступлення права вимоги № 03 від 02.12.2013 р. у розмірі 41 246, 90 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням своїх зобов'язань перед позивачем за вищевказаним договором.

Як вбачається зі змісту позову, заявлена до стягнення сума складається з пені у розмірі 24 69, 24 грн., 13 359, 32 грн. - інфляційних втрат та 3 718, 34 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2014 р. порушено провадження у справі № 910/16107/14, та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.09.2014 р. за участю повноважних представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

03.10.2014 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав письмові пояснення по даній справі та клопотання про вихід за межі позовних вимог, в якому просить суд вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача пеню у розмірі 33 286, 98 грн., інфляційні нарахування у розмірі 14 472, 60 грн. та 3% річних у розмірі 5 121, 07 грн. у зв'язку зі збільшенням періоду нарахування.

Крім того, позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 33 286, 98 грн., інфляційні нарахування у розмірі 14 472, 60 грн. та 3% річних у розмірі 5 121, 07 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Тож, приймаючи до уваги, що заява Фізичної особи-підприємця Дегтярьової Оксани Петрівни не суперечить вимогами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв її до розгляду та задовольнив, у зв'язку з чим даний спір вирішується, виходячи із нової ціни позову.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем-Авто» сплатило заборгованість у сумі 278 319, 18 грн. 21.08.2014 р., в той час як позивач неправильно здійснює розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем-Авто» подало додаткові заперечення, у яких відзначає, що повідомлення про відступлення права вимоги оформлено на надано відповідачу 20.05.2014 р.. а відтак - термін погашення заборгованості закінчується 20.11.2011 р. та, відповідно, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем-Авто» виконало зобов'язання без порушення строків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 р. призначено колегіальний розгляд даної справи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 р. визначено колегіальний склад суду для подальшого розгляду справи № 910/16107/14 - Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Бондаренко Г.П.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Склад суду у даній справі змінювався.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 04.03.2015 р. змінено колегіальний склад суду у даній справі наступним чином - Пригунова А.Б. (головуюча), Марченко О.В. та Демидов В.О.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 08.04.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЖВХ» та Фізичною особою-підприємцем Дегтярьовою Оксаною Петрівною укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «КЖВХ» передало позивачу право вимоги, що належить йому за договором підряду № 31 від 05.10.2004 р. та ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 р. у справі № 23/378.

Відповідно до п. 2.1. договору згідно з відступленням права вимоги за договором відповідач сплачує позивачу суму вартості робіт за договором підряду № 31 від 05.10.2004 р. та ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 р. у розмірі 278 319, 18 грн.

Листами № 05 від 20.05.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «КЖВХ» та Фізична особа-підприємець Дегтярьова Оксана Петрівна повідомили Товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем-Авто» про відступлення права вимоги за договором підряду № 31 від 05.10.2004 р. та ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 р., що підтверджується фіскальними чеками поштової установи від 22.05.2014 р., засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 р у справі № 23/378 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «КЖВХ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-Авто» про стягнення 1 647 622, 36 грн. затверджено мирову угоду, відповідно до якої заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «КЖВХ» становить 611 440, 38 грн., яку Товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем-Авто» зобов'язане погасити у період червень-грудень 2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 р у справі № 23/378 замінено позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «КЖВХ» на його правонаступника - Фізичну особу-підприємця Дегтярьову Оксану Петрівну.

Судом встановлено, що 21.08.2014 р. відповідачем перераховано на користь Фізичної особи-підприємця Дегтярьової Оксани Петрівни грошові кошти у розмірі 278 319, 18 грн. на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 р у справі № 23/378.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання за договором підряду № 31 від 05.10.2004 р., право вимоги за якими Фізична особа-підприємець Дегтярьова Оксана Петрівна набула на підставі договору про відступлення права вимоги № 03 від 02.2.2013 р. укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «КЖВХ».

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

У відповідності до ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене до позивача перейшло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-Авто» щодо виконання останнім грошових зобов'язань за договором підряду № 31 від 05.10.2004 р. в межах 278 319, 18 грн.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Суд відзначає, що строк погашення заборгованості за договором № 31 від 05.10.2004 р. визначений ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 р у справі № 23/378, відповідно до якої відповідач зобов'язаний був сплатити заборгованість не пізніше середини грудня 2013 року, в той час як фактично заборгованість відповідачем сплачена 21.08.2014 р.

Тож, вищенаведене свідчить що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання за договором № 31 від 05.10.2004 р. та мировою угодою, що затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 р у справі № 23/378,

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

За змістом п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Вищевикладене також відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 24.10.2011 р. № 6-38цс11 та від 23.01.2012 № 37/64.

Тобто, застосування норм ст. 625 Цивільного кодексу України не залежить від наявності вини боржника у порушенні грошового зобов'язання.

Таким чином, приймаючи до уваги, що права кредитора за договором підряду № 31 від 05.10.2004 р. та мировою угодою, що затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 р у справі № 23/378, перейшли до позивача відповідно до приписів ст. 512 Цивільного кодексу України за договором про відступлення права вимоги № 03 від 02.12.2013 р., враховуючи що відповідачем сплачено заборгованість з порушенням встановлених строків, суд вражає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача стосовного того, що прострочення виконання зобов'язання має відраховуватися з 20.11.2014 р. у зв'язку з тим, що договором про відступлення права вимоги № 03 від 02.12.2013 р. передбачено обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-Авто» сплатити заборгованість протягом 6-ти місяців від дати письмового повідомлення відповідача про відступлення права вимоги, оскільки станом на час укладення вищевказаного договору, відповідачем вже було прострочено виконання грошового зобов'язання.

Відтак, враховуючи, що позивач набув прав кредитора за договором підряду № 31 від 05.10.2004 р. та мировою угодою, що затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 р у справі № 23/378, до нього, відповідно перейшло право притягнення відповідача до відповідальності, що передбачена ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно розрахунку позивача за період з 21.05.2014 р. до 22.08.2014 р., з 01.06.2014 р. до 22.08.2014 р. та з 01.07.2014 р. до 22.08.2014 р. розмір 3 % річних становить 5 121, 07 грн., інфляційні втрати за вказаний період - 14 472, 60 грн.

В той же час перевіривши правильність нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем допущено помилку в методиці розрахунку.

За розрахунком суду, здійсненого за загальний період з 21.05.2014 р. до 20.08.2014 р., розмір 3 % річних від простроченої суми (278 319, 18 грн.) становить 2 104, 55 грн., інфляційні втрати - 6 165, 42 грн.

Що ж до вимог позивача про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд відзначає, що відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України пвочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В той же час за договором про відступлення права вимоги від 02.12.2013 р. позивачу передано право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-Авто» про стягнення заборгованості, право вимоги щодо стягнення пені за вказаним договором не передавалось, а відтак - суд вважає вимоги позивача в цій частині необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Фізичної особи-підприємця Дегтярьової Оксани Петрівни задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-Авто» (02140, м. Київ, пр. Миколи Бажана, 9-Б, оф. 234, код ЄДРПОУ 31722844), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Фізичної особи-підприємця Дегтярьової Оксани Петрівни (02002, м. Київ, вул. Луначарського, 3-В, кв. 28, код 2952816826) 2 104, 55 (дві тисячі сто чотири грн. 55 коп.) грн. - 3 % річних, інфляційні втрати у розмірі 6 165, 42 (шість тисяч сто шістдесят п'ять грн. 42 коп.) грн. та 285, 41 (двісті вісімдесят п'ять грн. 41 коп.) грн. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 14.04.2015 р.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Марченко О.В..

Демидов В.О.