Рішення

від 15.04.2015 по справі 910/2047/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2015№910/2047/15-г

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

до Громадської організації "Центр дослідження проблем нерозповсюдження"

про стягнення 13 356,06 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: Зацепін С.С. - представник за дов.;

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні 15.04.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва до Громадської організації "Центр дослідження проблем нерозповсюдження" про стягнення 13 356,06 грн. на підставі Договору про надання послуг №8/415 від 10.12.2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання Договору про надання послуг №8/415 від 10.12.2007 виконано свої зобов'язання по транспортуванню по внутрішньобудинкових мережах комунальних послуг, а відповідач належним чином свої зобов'язання по оплаті даного товару не виконав, у зв'язку з чим Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва вказує, що у до Громадської організації "Центр дослідження проблем нерозповсюдження" виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 9 771,12 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за прострочення грошового зобов'язання у розмірі 1 150,76 грн. та інфляційні витрати у розмірі 2 434,18 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2015 порушено провадження у справі №910/2047/15-г, розгляд справи призначений на 25.02.2015.

Ухвалою від 25.02.2015, відкладено розгляд справи на 16.03.2015.

Ухвалою від 16.03.2015, в порядку ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи на 01.04.2015.

Ухвалою від 01.04.2015, відповідно до ст. 69, 77 ГПК України, продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 15.04.2015.

Відповідач явку уповноважених представників в судові засідання не забезпечив, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Процесуальні документи направлялись на адресу відповідача зазначену витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 04205, м. Київ, проспект Оболонський, 23-А.

Однак, із вказаної адреси повернулась поштова кореспонденція з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1 постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011).

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд зазначає про належне повідомлення відповідача про дату та час розгляду справи.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 15.04.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

10.12.2007 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (підприємство за договором) та Громадською організацією "Центр дослідження проблем нерозповсюдження" (споживач за договором) був укладений договір №8/415 про надання послуг (надалі - "Договір"), відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого підприємство на підставі укладених договорів з виробниками і постачальниками комунальних послуг (постачальна організація) (договір №430023 від 01.07.2012 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, укладений з ТОВ "Євро-Реконструкція") зобов'язується транспортувати по внутрішньобудинкових мережах споживачу, що є орендарем нежилого приміщення площею 556,00 кв.м за адресою м. Київ, вул. Рогозівська, буд. 4/16, комунальні послуги, а споживач - прийняти і своєчасно оплатити їх.

В додатку №3 до договору № 430023 "Перелік абонентів, які знаходяться на балансі КП УЖГ Дніпровського району м. Києва станом на 01.09.2010" вказаний також абонент з адресою: вул. Рогозівська, 4/16 з особовим рахунком № 440174.

При виконанні умов цього договору сторони зобов'язуються керуватись тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енерго - та теплоносії (п. 1.4 Договору).

Відповідно до Переліку комунальних послуг (додаток №1 Договору) споживачу надаються комунальні послуги з централізованого опалення.

Відповідно до п.2.1 Договору, облік споживання споживачем комунальних послуг за відсутності приладів обліку проводиться розрахунковим способом. При цьому підприємство не несе відповідальності за якість комунальних послуг та їх кількість, що виставлена постачальною організацією.

Споживач до 10 числа поточного місяця повинен сплатити платежі за комунальні послуги поточного місяця, що визначаються на рівні сум минулого місяця. Перерахунок за фактично спожиті комунальні послуги здійснюється на підставі табулярів та груп рахунків, що надходять від постачальників комунальних послуг місяцем пізніше, шляхом добору або зарахування надмірно сплачених коштів в рахунок майбутніх платежів; суму по кожному виду комунальних послуг, добір (зарахування), ПДВ, пред'являють до сплати платіжною вимогою-дорученням за три банківські дні до моменту їх оплати. Споживач отримує платіжні-доручення під підпис відповідальної особи (п.2.2 Договору).

Згідно п. 5.5 Договору, строк його дії встановлений з 10.12.2007 по 09.12.2010.

01.09.2010 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (підприємство за договором) та Громадською організацією "Центр дослідження проблем нерозповсюдження" (споживач за договором) укладено Додаткову угоду до Договору про надання комунальних послуг №8/415 від 10.12.2007, відповідно до п.5.5 якої строк дії Договору встановлений з 01.09.2010 по 01.09.2012.

Додатковою угодою до Договору, сторони погодили п. 2.2 Договору наступного змісту: "Споживач до 10 числа поточного місяця повинен сплатити: рахунки за комунальні послуги (гаряче і холодне водопостачання, водовідведення, центральне опалення) минулого місяця, згідно табуляграм та груп рахунків постачальної організації; 4%, які пов»язані з нарахуванням, збором, розщепленням та обліком платежів і перерахуванням коштів виробникам комунальних послуг. Платежі за комунальні послуги вносяться споживачем за реквізитами вказаними в п. 2.3 Договору в редакції додаткової угоди від 01.09.2010.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті за комунальні послуги, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за період з 01.11.2010 по 31.12.2014 у розмірі 9 771,12 грн., 3% річних у розмірі 1 150,76 грн. та інфляційні витрати у розмірі 2 434,18 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини. Отже внаслідок укладання Договору №8/415 від 10.12.2007 між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності:сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги передбачений п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Абз. 3 ч. 1 ст. Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що виконавець, а у даному випадку позивач це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Таким чином, за змістом наведених норм відносини між сторонами по справі, як учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, повинні ґрунтуватися на договорі про надання житлово-комунальних послуг, укладеному на основі типового договору, у зв'язку із чим, обов'язок споживача з оплати вартості житлово-комунальних послуг виникає лише на підставі укладеного з виконавцем договору про надання таких послуг.

В свою чергу, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті вартості спожитих комунальних послуг за період з 01.11.2010 по 31.05.2011 у розмірі 9 771,12 грн.

На підтвердження надання комунальних послуг абоненту з рахунком 440174 (відповідачу) за період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року, позивач надав до матеріалів справи облікові картки (табуляграми) табуляграми та групи рахунків.

Отже, судом встановлено, що за період з листопада 2010 року по травень 2011 року включно, відповідачу надано комунальні послуги на загальну суму 13 771,12 грн., з яких оплачено лише - 4 000,00 грн.

Відповідно до умов п. 2.2 Договору зі змінами, відповідач зобов'язаний сплачувати вартість комунальних послуг до 10 числа поточного місяця.

Додатково, позивач листом з описом вкладення від 27.02.2015, направив відповідачу платіжну вимогу-доручення №8/415 від 26.02.2015 на оплату заборгованості за комунальні послуги на суму 9 771,12 грн.

Доказів оплати боргу суду не представлено.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем рахується у розмірі 9 771,12 грн., доказів погашення якої сторони суду не надали.

Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року (п. 1.9 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013").

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються із положеннями статті 193 ГК України.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку про доведеність наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за комунальні послуги надані з 01.11.2010 по 31.05.2011 за договором №8/415 від 10.12.2007, у розмірі 9 771,12 грн.

Тобто сума основного боргу заявлена до стягнення у розмірі 9 771,12 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1 150,76 грн. та інфляційні витрати у розмірі 2 434,18 грн.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та визнав його вірним та обґрунтованим.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У зв'язку із задоволенням позову, в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Громадської організації "Центр досліджень проблем нерозповсюдження" (04205, м. Київ, проспект Оболонський, 23-А, код 25680935) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, код 03366612) суму основного боргу - 9 771,12 грн. (дев»ять тисяч сімсот сімдесят одна гривня 12 коп.), 3 % річних - 1 150,76 грн. (одна тисяча сто п'ятдесят гривень 76 коп.), інфляційні втрати - 2 434,18 грн. (дві тисячі чотириста тридцять чотири гривні 18 коп.) та 1 827, 00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 20.04.2015.

Суддя М.Є. Літвінова