Ухвала

від 12.07.2017 по справі 910/2047/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

12.07.2017Справа № 910/2047/15-г

За скаргою Комунального підприємства по утриманню житлового господарства

Дніпровського району м. Києва

на дії Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ

Головного територіального управління юстиції у місті Києві

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства

Дніпровського району м. Києва

до Громадської організації "Центр дослідження проблем нерозповсюдження"

про стягнення 13 356, 06 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

від стягувача (скаржника): Мохонько О.А.. за довіреністю №43-1386 від 24.11.2016;

від боржника: не з'явився;

від ВДВС: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі № 910/2047/15-г позов задоволено; стягнуто з Громадської організації "Центр досліджень проблем нерозповсюдження" на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва суму основного боргу - 9 771, 12 грн., 3 % річних - 1 150, 76 грн., інфляційні втрати - 2 434, 18 грн. та 1 827, 00 грн. судового збору.

19.04.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва надійшла скарга на дії Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2017 розгляд скарги призначено на 17.05.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на 19.06.2017.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на 03.07.2017.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.07.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд скарги відкладено на 12.07.2017 року.

Представник скаржника (стягувача) в судовому засіданні 12.07.2017 року викладені у скарзі вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники боржника та ВДВС в судове засідання 12.07.2017 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки відповідно до частини 2 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, суд вважає за можливе розглянути скаргу за наявними в матеріалах спарви доказами.

Розглянувши в судовому засіданні 12.07.2017 року подану скаргу, суд вирішив задовольнити її, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 статті 115 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Названий Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною 1 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

В даному випадку, на розгляд суду передані вимоги про:

- визнання незаконними дії Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві з повернення наказу господарського суду міста Києва від 05.05.2015 у справі № 910/2047/15-г та скасування повідомлення Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання від 24.02.2017;

- зобов'язання Оболонський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві прийняти до примусового виконання наказ господарського суду міста Києва від 05.05.2015 у справі № 910/2047/15-г.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2016 року ВДВС було прийнято постанову про повернення виконавчого документа - наказу господарського суду міста Києва від 05.05.2015 у справі № 910/2047/15-г стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

В подальшому, скаржник повторно звернувся до ВДВС із заявою № 43-66 від 24.01.2017 про примусове виконання наказу господарського суду міста Києва від 05.05.2017 у справі № 910/2047/15-г.

24.02.2017 року ВДВС було прийнято повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання з посиланням на п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження в редакції яка набрала чинності з 05.10.2016 року.

Судом встановлено, що виконавче провадження за наказом господарського суду міста Києва по даній справі було відкрите до набрання чинності новою редакцією Закону України Про виконавче провадження (тобто до 05.10.2016 р.).

Згідно з пунктом 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про виконавче провадження (в новій редакції від 2 червня 2016 року, яка набрала чинності 05.10.2016) рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону (п. 7 Прикінцевих та Перехідних положень вказаної редакції Закону України Про виконавче провадження ).

Як встановлено судом, виконавчі дії з виконання наказу господарського суду міста Києва від 05.05.2015 ВДВС були розпочаті до прийняття нової редакції Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року.

Отже, оскільки виконавчі дії були здійснені до набрання чинності нової редакції Закону України Про виконавче провадження , то і завершення таких виконавчих дій повинно бути здійснено у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин дії ВДВС з повернення судового наказу є незаконними, а тому рішення (у формі повідомлення) про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 24.02.2017 підлягає скасуванню.

Розглядаючи вимоги скаржника про зобов'язання ВДВС прийняти до примусового виконання наказ господарського суду міста Києва від 05.05.2015 № 910/2047/15-г суд зазначає наступне.

Статтею 11 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" (у вказаній вище редакції) у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Отже, враховуючи, що рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі № 910/2047/15-г, яке набрало законної сили, підлягає виконанню в примусовому порядку, а також зважаючи на те, що повернення виконавчого документу визнано судом незаконним, а повідомлення про повернення скасоване, вимога скаржника щодо зобов'язання ВДВС прийняти вказаний наказ до примусового виконання є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд зазначає, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 у справі "Півень проти України" суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно з п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що подана позивачем (скаржником) скарга обґрунтована та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва на дії Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві задовольнити.

2. Визнати незаконними дії Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві з повернення наказу господарського суду міста Києва від 05.05.2015 у справі № 910/2047/15-г та скасувати повідомлення Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання від 24.02.2017 р.

3. Зобов'язати Оболонський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві прийняти до примусового виконання наказ господарського суду міста Києва від 05.05.2015 у справі № 910/2047/15-г.

4. Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію даної ухвали направити учасникам судового процесу.

Суддя М.Є. Літвінова