Рішення

від 24.03.2015 по справі 910/2151/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2015Справа №910/2151/15-г

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарантія"

до Київської міської клінічної лікарні №1

про стягнення 10 690,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Войтенко-Школа Л.В. - представник за довіреністю № 32-і/в від 10.03.2015 року;

Медведська В.В. - представник за довіреністю № 15-і/в від 17.02.2015 року;

від відповідача: Асипенко Т.О. - представник за довіреністю № 79 від 13.01.2015 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарантія" до Київської міської клінічної лікарні №1 про стягнення 10 690,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним і відповідачем були укладений договір оренди обладнання № 4/02 від 28 лютого 2002 р.

Факт передачі майна підтверджується актом приймання-передачі від 01.03.2002 року. Вартість майна за договором становить 10 690,00 грн.

15.04.2008 року відповідач листом за вих. № 1267 повідомив позивача про розірвання договору в односторонньому порядку, однак майно не повернув.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.12.2013 року у справі за № 5011-18/15989-2012 за позовом Страхової компанії до Київської міської клінічної лікарні № 1 про повернення майна, відповідно до якого позов задоволено частково та зобов'язано КМКЛ № 1 передати страховій компанії відповідно до п. 7.2 договору піч «Фотон» для обжигу кераміки та пескоструйний апарат.

Позивач пред'явив наказ від 21.03.2014 року по справі № 5011-18/15989-2012 до виконання ВДВС Дарницького районного управляння юстиції в м. Києві. 25.11.2014 року в процесі виконання рішення було виявлено, що вказане майно відсутнє, що підтверджується актом державного виконавця від 25.11.2014 року.

Оскільки вказане майно є втраченим відповідачем позивач просить стягнути з відповідача збитки у сумі 10 690,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.02.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.02.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання 17.02.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 05.02.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 31270786, але 17.02.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники позивача в судове засідання з'явились, однак не виконали вимог ухвали суду від 05.02.2015 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.02.2015 року розгляд справи відкладено на 10.03.2015 року.

У судове засідання 10.03.2015 року з'явились представники сторін, однак не виконали вимог ухвали суду від 05.02.2015 року.

В судовому засіданні 10.03.2015 року оголошено перерву до 24.03.2015 року.

24.03.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав пояснення по справі.

В судовому засіданні 24.03.2015 року представники позивача надали суду додаткові докази, позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача виконав вимог ухвали суду від 05.02.2015 року, заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між позивачем і відповідачем були укладений договір оренди обладнання № 4/02 від 28 лютого 2002 р.

Згідно з п. 1.1 договору позивач (орендодавець) передає, в відповідач бере в тимчасове володіння та користування наступне майно: стоматологічні установки «Хирадент 654с1» 2 шт. вартістю 9800,00 грн., піч «Фотон» для обжига кераміки вартістю 7644,00 грн. та пескоструйний апарат вартістю 3046,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк дії оренди встановлений додатковою угодою від 30.12.2004 року до договору оренди обладнання № 4/02 від 28 лютого 2002 р. та становить 5 років з моменту передачі майна, що орендується.

Частиною 1 статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Факт передачі майна підтверджується актом приймання-передачі від 01.03.2002 року. Вартість майна за договором становить 10 690,00 грн.

Вказане також встановлено рішенням Господарського суду м. Києва від 24.12.2013 року у справі за № 5011-18/15989-2012 за позовом Страхової компанії до КМКЛ № 1 про повернення майна, відповідно до якого позов задоволено частково та зобов'язано КМКЛ № 1 передати страховій компанії відповідно до п. 7.2 договору піч «Фотон» для обжигу кераміки та пескоструйний апарат.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Матеріалами справи підтверджено, що Постановою про повернення вилученого майна від 04.06.2013 року Прокуратурою Дарницького району м. Києва повернено вилучене майно в кримінальному провадженні № 42013110020000365, виїмка якого проведена в приміщенні КМК № 1. Судом встановлено, що серед переліку майна немає печі «Фотон» для обжига кераміки та пескоструйний апарат.

Позивач пред'явив до виконання наказ від 21.03.2014 року по справі № 5011-18/15989-2012 ВДВС Дарницького районного управління юстиції в м. Києві. 25.11.2014 року в процесі виконання рішення було виявлено, що вказане майно відсутнє, що підтверджується актом державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві від 25.11.2014 року.

У відзиві від 24.03.2015 року відповідач зазначає, що позивач знову просить стягнути вартість втраченого майна, однак у справі № 6/25-38/468-34/144 висувались такі ж вимоги, та у їх задоволенні було відмовлено.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.12.2012 року у справі за № 6/25-38/468-34/144 встановлено, що у наданих документах кримінальної справи відсутні відомості щодо визначення долі вийнятого органом попереднього слідства майна. При цьому, докази того, що це майно втрачено, у справі відсутні. Тому у позові про стягнення 10690,00 грн. вартості втраченого позивачем майна відповідно до ст. 623 ЦК України відмовлено.

Суд, дослідивши рішення Господарського суду м. Києва від 20.12.2012 року у справі за № 6/25-38/468-34/144, погоджується з доводами позивача, що предметом даного позову є стягнення збитків у сумі вартості втраченого майна, тоді як предметом по справі № 6/25-38/468-34/144 було стягнення вартості майна неповернутого КМКЛ № 1 з оренди позивачеві у цій справі, у задоволення вимог яких відмовлено. Вказане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 року. Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.08.2015 року касаційну скаргу на рішення Господарського суду м. Києва від 20.12.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 року у справі за № 6/25-38/468-34/144 повернуто скаржнику КМКЛ № 1.

Відповідно до п. 6.1. договору ризик випадкової повної або часткової втрати або псування майна, що орендується, лежить на орендареві.

П. 6.2. договору передбачено, що орендар зобов'язаний застрахувати майно, що орендується протягом 10 дні з дня його отримання.

Відповідно до п. 6.4. передбачено, що орендар зобов'язаний надавати орендодавцю повну інформацію про стан наданого в оренду обладнання.

Частинами 1 та 2 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За правилами статті 611 ЦК України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов'язання.

Виходячи зі змісту статті 623 ЦК України збитки кредиторові відшкодовуються боржником у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно з частиною 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Тобто, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що ними регулюються правовідносини сторін, що носять зобов'язальний характер, в тому числі щодо стягнення збитків, відшкодування яких передбачено умовами договору або вимогами закону як наслідок порушення господарського зобов'язання, тобто таких збитків, відшкодування яких, за наявності вини сторони у порушенні господарського зобов'язання, носить обов'язковий для цієї сторони характер, а наявність збитків і їх розмір перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.

Факт правопорушення саме з боку відповідача щодо прав та інтересів позивача доведений судом.

Оскільки, позивачем доведено, що відповідач не повернув вказане майно та вказане майно є втраченим, тому вимоги про стягнення з відповідача збитків у сумі 10 690,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ч.3 ст. 35, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Київської міської клінічної лікарні №1 (02091, м. Київ, вулиця Харківське шоссе, будинок 121, код ЄДРПОУ 01981738) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарантія" (02140, м. Київ, просп. Бажана, будинок 12, кв. 425, код ЄДРПОУ 21562908) збитки 10 690 (десять тисяч шістсот дев'яносто) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 17.04.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий