Рішення

від 16.04.2015 по справі 917/209/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.04.2015 р. Справа № 917/209/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія - Агро", вул. Ямська, 8, м. Київ, 03038

до Селянського (фермерського) господарства "Криниця", с. Крем"янка, Лубенський район, Полтавська область, 37560

про стягнення 249032,12 грн.

Суддя Киричук О.А. ,

Представники:

від позивача: не з"явився

від відповідача: не з"явився

Розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором поставки № КД-127/14 від 16.04.2014 р. у розмірі 249032,12 грн., з яких: 138497,20 грн. - сума основного боргу, 49414,02 грн. - дооцінка вартості неоплаченого товару, 19260,60 грн. - 36% річних, 14160,86 грн. - пеня, 27699,44 грн. - штраф.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання щодо оплати отриманого товару

Позивачем через канцелярію суду надано клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника. Крім того, до клопотання позивачем додані оригінали документів, які додані до позовної заяви, які він просить, після огляду в судовому засіданні, повернути на вказану ним адресу.

Відповідно до ухвали від 02.04.15 р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує посилаючись на те, що строк для оплати отриманого товару не настав, оскільки йому не була направлена вимога про дострокову сплату заборгованості за отриманий товар у відповідності до п.3.3 укладених Додатків до договорів. Відповідач також заперечує проти стягнення дооцінки вартості товару зазначаючи, що розрахунок дооцінки вартості товару не відповідає умовам договору та є недійсним.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

16 квітня 2014 року, між ТОВ "ІМПЕРІЯ-АГРО" (надалі по тексту позивач, постачальник) та СФГ "КРИНИЦЯ" (надалі по тексту відповідач, покупець), був укладений Договір поставки № КД-127/14 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 договору в терміни, визначені договором, ПОСТАЧАЛЬНИК зобов'язуються передати у власність ПОКУПЦЯ продукцію виробничо-технічного призначення (падалі - Товар), а ПОКУПЕЦЬ зобов'язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, піну), визначену договором.

За даним Договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначається Додатками та/або накладними та/або рахунками-фактури, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору, ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається в залежності від виду Товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Насіння Вітчизняного виробництва, Міндобрива та Мікродобрива.

Загальна сума Договору визначається сукупністю додатків та /або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені в п. 2.1. Договору та які є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна (п. 2.З. Договору).

Відповідно до умов Договору, додатків до нього та видаткових накладних, позивач передав, а відповідач отримав Товар на загальну суму 161997,20 грн.

Факт поставки позивачем товару підтверджується наданими видатковими накладними № 3820 від 16.05.2014 року, на суму 117 500,00 грн. та №4538 від 28.05.2014 року, на суму 44 497,20грн.

Відповідно до п.3.2 Договору, порядок розрахунків за поставлений товар визначається в Додатках до даного договору.

Позивачем в матеріали справи надані додатки №: 1,2 відповідно до умов яких кінцевою датою оплати за поставлений товар є 01 вересня 2014 року.

Позивач вказує, що відповідач, порушуючи умови договору та додатків до нього, у визначені договором строки не розрахувався з ним у повному обсязі за поставлений товар. В матеріали справи позивачем надані платіжні доручення в підтвердження часткової сплати відповідачем вартості отриманого ним товару на загальну суму 23000 грн. (платіжне доручення від 13.05.2014 р. на суму 20000,00 грн, платіжне доручення від 03.07.2014 p. на суму 3500,00 грн.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, сума основного боргу відповідача за зазначеним договором становить 138497,20 грн.

Позивач вказує, що відповідачем заборгованість у сумі 138497,20 грн. йому не погашена, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення цієї заборгованості.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору поставки.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 526, 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Вимогами частини першої статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач доказів сплати позивачу заборгованості у сумі 138497,20 грн. суду не надав, обставини, на які посилається позивач у позовній заяві, не спростував.

За даних обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 138497,20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 7.1.1. Договору, Покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми боргу за кожен день прострочення, а також додатково штраф у розмірі 20% від суми несплаченого боргу.

Відповідно до п.п. 2.1., З.1., 4.1., 4.2.постанови пленуми Вищого господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачається: пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необгрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

З урахуванням вищевикладеного, суд, перевіривши правильність здійснених позивачем нарахувань пені та штрафу, приходить до висновку, що вимоги про стягнення пені за період з 02.09.2014р. по 20.12.2014р. у розмірі 14160,86 грн. та 27699,44 грн. штрафу є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 7.8 Договору сторони домовились, що в разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом З цього договору Покупець, відповідно до ст 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості 36 % річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідним Додатком до Договору.

Керуючись п.2 ст.625 Цивільного кодексу України та п.7.8. договору позивач правомірно нарахував відповідачу за період з 02.09.2014р. по 20.01.2015р. 19260,60 грн. 36% річних (розрахунок наведений у позовній заяві), у зв"язку з чим вимоги про їх стягнення є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за приписами пункту 2.4. договору, сторони передбачили, що у разі зміни курсу гривні до долара США, Постачальник проводить перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, але не оплаченого Покупцем товару.

Сторони погодили застосовувати при проведенні розрахунків за цим договором курс Долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання договору (п.3.3. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору, в тому випадку, коли курс на міжбанківській валютній біржі, щодо продажу дол. США до гривні на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вищим за курс відповідної іноземної валюти на день укладення Додатку, Сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу: С = А1/А2 х В, де С - сума належна до оплати, В - ціна товару на момент підписання додатку, А1 - (курс на міжбанківській валютній біржі, щодо продажу дол. США до гривні) на день перерахування коштів, А2 - (курс на міжбанківській валютній біржі, щодо продажу дол. США до гривні) на день підписання відповідного додатку. При проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику, як належну оплату повної вартості товару, визначається з врахуванням умов ч.1 цього пункту шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США на курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США до гривні на день проведення оплати.

Відповідно до п.3.5 договору всі платежі за цим договором здійснюються Покупцем з урахуванням п. 3.4. договору.

Відповідно до ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Позивач, застосовуючи формулу, узгоджену сторонами в п.3.4. договору, нарахував відповідачеві 49 414,02 грн. дооцінки вартості неоплаченого товару.

Додаток №1, з якого вбачається, що на день його укладення, курс гривні по відношенню до долара США на міжбанківській валютній біржі становив 11,9 грн. за 1 долар. Згідно даного додатку товар поставлено на суму 117500 грн., враховуючи сплату відповідача у розмірі 23500,00 грн., сума боргу становить 94 000,00 грн.

Додаток №2 з якого вбачається, що на день його укладення, курс гривні по відношенню до долара США на міжбанківській валютній біржі становив 12 грн. за 1 долар. Згідно даного додатку товар поставлено на суму 44 497,20 грн., вартість якого не оплачено.

Станом на 20.01.2015 р. міжбанківський курс гривні по відношенню до долара США (курс долара - продаж, мін.) 16,1800.

По додатку №1

16,1800/11,9 = 1.36 X 94 000,00 = 127 840,00 - 94 000,00 = 33 840,00

По додатку №2

16,1800/12 = 1.35 X 44 497,20 = 60 071,22-44 497,20 = 15 574,02

Разом 49 414,02 (33 840,00+15 574,02)

Таким чином, дооцінка вартості неоплаченого товару становить 49 414,02 грн.

Суд, перевіривши правильність здійснених позивачем нарахувань дооцінки вартості неоплаченого товару, приходить до висновку, що вимоги про їх стягнення у розмірі 49 414,02 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Суд вважає помилковим твердження відповідача, що у останнього не настав строк для виконання обов'язку щодо оплати вартості отриманого товару у відповідності до п.3.3 укладених додатків до договору.

Так, відповідно до п. 3.1 додатків зазначеного договору сторони встановили дати та розмір оплати вартості товару, в тому числі визначили кінцеву дату оплати за поставлений товар, якою є саме 01 вересня 2014 року.

Відповідно до п. 3.3 додатків сторонами встановлено зобов'язання по оплаті в повному розмірі згідно п.2 додатку протягом 10 днів з дати направлення вимоги саме про дострокову оплату в разі не виконання умов, які визначені в п.3.1 додатків.

Таким чином, п. 3.1 додатків, на який посилається відповідач, регулює відносини щодо можливості направлення вимоги про дострокову оплату вартості товару.

Щодо заперечень відповідача проти стягнення дооцінки вартості товару з о огляду на те, що розрахунок дооцінки вартості товару не відповідає умовам договору та є недійсним, суд приймає до уваги наступне.

Зміна курсу гривні по відношенню до долара США є об'єктивною обставиною, яку суб'єкти господарських правовідносин мають враховувати в своїй підприємницькій діяльності.

Вираження грошового зобов'язання в еквіваленті до іноземної валюти не суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України. Правова позиція з цього питання викладена в постанові ВСУ від 30.05.2012 року по справі № 6-29цс12.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Насіння Вітчизняного виробництва, Міндобрива та Мікродобрива). Для Товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрива) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають еквівалент у доларах США.

В п.2.4 Договору сторони визначили, що у разі зміни курсу гривні до долара США, постачальник проводить перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, але не оплаченого покупцем товару.

В п.3.2 Договору також зазначено, що сторони погоджуються застосовувати при проведенні розрахунків за цим договором курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання договору.

Сторони за договором мали дійсний намір визначити розмір оплати з урахуванням зміни курсу гривні по відношенню до долара США.

Ч.2 ст.533 ЦК України визначає, що за відсутності встановленого договором порядку визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті суми, яка підлягає сплаті в гривнях, такий еквівалент має визначатися за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, позивач, застосовуючи формулу, узгоджену сторонами в п.3.4. договору, правомірно нарахував відповідачеві 49 414,02 грн. дооцінки вартості неоплаченого товару.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Криниця" (с. Крем"янка, Лубенський район, Полтавська область, 37560, код ЄДРПОУ 30827466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія - Агро" (місцезнаходження юридичної особи: вул. Велика Морська, буд.143, м.Миколаїв, 54000, адреса для листування: вул. Ямська, 8, м. Київ, 03038, кодЄДРПОУ 35472893) 138497,20 грн. основного боргу, 49414,02 грн. дооцінки вартості неоплаченого товару, 19260,60 грн. 36 % річних, 14160,86 грн. пені, 30 27699,44 грн. штрафу, 4980,64 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

Суддя Киричук О.А.