cpg1251
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
15.04.2015 Справа № 920/360/15
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галеон-С», м. Суми
про стягнення 357 460 грн. 76 коп.
Суддя Б.І. Лиховид
За участі представників сторін:
від позивача: Шевляков С.В., довіреність № 2-03/15 від 16.03.2015р.
від відповідача: Жаренко В.Ф., довіреність від 18.03.2015р.
у судовому засіданні брала участь секретар с/з М.О. Ейсмонт
у судовому засіданні від 06.04.2015р. оголошувалась перерва до 15.04.2015р.
Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 357 460 грн. 76 коп. заборгованості по договору поставки на умовах товарного кредиту № 060289-24/04, укладеного між сторонами 24.04.2013р., а також просить стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 149 грн. 22 коп.
У відзиві на позовну заяву від 06.04.2015р. відповідач заперечує проти позовних вимог, зазначаючи, що у договорі не зазначено офіційне джерело отримання інформації про курс іноземної валюти, а також позивачем не доведена обставина щодо коливання курсу долару США у період дії договору. Крім того, у відзиві відповідач зазначає, що нарахування та пред'явлення до сплати курсової різниці, як це визначено умовами п. 2.2 договору, можливе виключно при наявності фактичної оплати ціни договору, яку на день подання даного позову до суду відповідач так і не здійснив.
Представник позивача у дане судове засідання подав письмові пояснення від 09.04.2015р., де зазначає, що відповідач у відзиві не правильно тлумачить природу позовних вимог, оскільки прохальною частиною позовної заяви встановлено вимогу про стягнення заборгованості за поставлений товар, а не курсової різниці. Позивач вказує, що всі заперечення відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та нормами чинного законодавства. У судовому засіданні представник позивача зазначав, що позивач просить стягнути з відповідача саме вартість поставленого товару за укладеним між сторонами договором № 060289-24/04 від 24.04.2013р., а не штрафні санкції чи курсову різницю.
Представник відповідача у даному судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, зазначаючи, що вказана позивачем заборгованість не підтверджена ніякими актами щодо офіційного курсу Національного банку України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив:
Між позивачем та відповідачем 24.04.2013р. був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту за № 060289-24/04, відповідно до п. 1.1 якого продавець (позивач) зобов`язався передати у власність покупця (відповідача) продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.
У відповідності до п. 1.2 договору, строки оплати за поставлений товар визначаються додатком № 1, згідно умов якого строк оплати визначений сторонами до 01.07.2013р.
Пунктом 2.1 сторони визначили, що вартість (ціна) товару та відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана у додатках до договору. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатках. Ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Згідно умов додатку № 1 до договору: ціна товару складає 162 000 грн. 00 коп.; грошовий еквівалент вартості товару складає 19 852,94 доларів США.
Також сторони узгодили, що протягом дії договору, грошові зобов`язання покупця існують і підлягають сплаті у національній валюті України - гривні. Сума у гривні, що підлягає до сплати покупцем, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на курс продажу відповідної іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день фактичної оплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини) (п. 2.2 договору). До вартості (ціни) товару додатково також включається позитивна/від`ємна різниця між гривневою вартістю товару на день фактичного проведення покупцем оплати і гривневою вартістю товару, що вказана в додатках до договору, розрахована відповідно до п. 2.2 договору. На таку позитивну/від`ємну різницю, в день здійснення покупцем оплати, постачальником складається акт та надсилається на адресу покупця в порядку, передбаченому п. 2.4 договору (п. 2.7 договору).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Договір № 060289-24/04 від 24.04.2013 року підписаний директорами сторін, скріплений печатками сторін та відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 628, 639, Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку.
Як встановлено судом, між тими ж сторонами і по виконанню умов того ж договору № 060289-24/04 від 24.04.2013 року вже слухалась справа за № 920/1740/13, за результатами розгляду якої господарським судом Сумської області 19.11.2013р. було ухвалено рішення, яким вирішено стягнути з відповідача на користь позивача вищевказані 162 000 грн. 00 коп. заборгованості за невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань. На виконання зазначеного судового рішення 23.12.2013р. боржником (відповідачем) в самостійному порядку сплачено на користь позивача кошти в сумі 10 000 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення № 4987 від 15.01.2014р., інші стягнення з боржника на користь позивача, на виконання наказу у справі № 920/1740/13, станом на 25.03.2015р., відсутні (лист відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції № 361-3 від 25.03.2015р.).
Таким чином, на день розгляду даної справи, заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 152 000 грн. 00 коп., яка виникла за неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 060289-24/04 від 24.04.2013р., яка визнана рішенням господарського суду Сумської області від 19.11.2013р. у справі № 920/1740/13, і на стягнення якої судом 03.12.2013р. видано відповідний наказ, відповідачем на користь позивача не сплачена, а саме рішення від 19.11.2013р. у справі № 920/1740/13 не виконано.
Позивач, посилаючись на п. 2.2 договору № 060289-24/04 від 24.04.2013 року, зазначає про обов`язок відповідача сплатити заборгованість за поставлений товар на виконання умов договору з урахуванням грошового еквіваленту вартості товару в іноземній валюті, а тому просить стягнути з відповідача 357 460 грн. 76 коп. різниці в перерахунку до іноземної валюти (долару США) за офіційним курсом Національного банку України.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.
Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Суд не погоджується з доводами позивача, оскільки і п. 2.2 і п. 2.7 укладеного між сторонами договору від 24.04.2013р. чітко визначено, що сплата вартості товару в грошовому еквіваленті до іноземної валюті повинна бути здійснена відповідачем станом на день фактичної оплати покупцем вартості товару, а, як вже встановлено судом і підтверджено у судових засіданнях представниками сторін, заборгованість у розмірі 152 000 грн. 00 коп. відповідачем на користь позивача не сплачена і судове рішення, яким визнано вказану заборгованість, на день розгляду даної справи, не виконано. Таким чином, суд приходить до висновку, що фактично, у зв`язку з несплатою відповідачем на користь позивача вартості поставленного товару (заборгованості) у національній валюті, відсутній і обов`язок відповідача щодо сплати вартості товару і в грошовому еквіваленті до іноземної валюті (доллару США), а тому у позивача відсутні підстави для звернення до суду з вимогами про стягнення вказаної суми, оскільки строк такої оплати не настав.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи несплату відповідачем суми боргу за невиконання умов договору від 24.04.2013р., визнаної рішенням суду у справі № 920/1740/13, суд у даному випадку не вбачає порушення відповідачем передбаченого п. 2.2 договору обов`язку щодо сплати ним вартості поставленного товару також і в грошовому еквіваленті до іноземної валюті, а, відповідно, і прав та законних інтересів позивача, а тому відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову - відмовити.
Повне рішення складено 17.04.2015р.
СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД
Суд | Господарський суд Сумської області |
Дата ухвалення рішення | 15.04.2015 |
Оприлюднено | 27.04.2015 |
Номер документу | 43686374 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Сумської області
Лиховид Борис Іванович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні