Постанова

від 20.07.2015 по справі 920/360/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2015 р. Справа № 920/360/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Потапенко В.І. , суддя Тарасова І. В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Логвін О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Шевляков С.В., довіреність б/н від 16.03.2015 р.

відповідача: Жаренко В.Ф., довіреність б/н від 18.03.2015 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон-С", м. Суми (вх. №2812 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 15.04.2015 р. у справі № 920/360/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон-С", м. Суми

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" інституту сільського господарства північного сходу Національної Академії аграрних наук України, с. Кашпури, Роменський район, Сумська область

про стягнення 357 460,76 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач-Товариство з обмеженою відповідальністю "Галеон-С" звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до відповідача -Державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" інституту сільського господарства північного сходу Національної Академії аграрних наук України про стягнення 357 460 грн. 76 коп. заборгованості по договору поставки на умовах товарного кредиту № 060289-24/04, укладеного між сторонами 24.04.2013р.

Рішенням господарського суду Сумської області від 15.04.2015р. у справі №920/360/15 (суддя Лиховид Б.І.) у задоволенні позову відмовлено.

Позивач із зазначеним рішенням не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що в основу оскаржуваного рішення покладено помилковий висновок господарського суду першої інстанці, що передбачена Договором оплата вартості товару складається з двох різних за правовою природою платежів, а саме: вартості товару у гривнях, визначеної в Договорі без врахування грошового еквіваленту в іноземній валюті (доларі США) та суми збільшення вартості товару у гривні, визначеної в результаті перерахунку її грошового еквіваленту в доларі США на день фактичного платежу.

Вказує також на безпідставність доводів господарського суду першої інстанції, що оскільки п. 2.2 і п. 2.7 Договору передбачено здійснення оплати вартості товару в грошовому еквіваленті до іноземної валюті станом на день фактичної оплати покупцем вартості товару, у зв`язку з несплатою відповідачем вартості поставленного товару у національній валюті в сумі 152 000 грн. без врахування вказаного еквіваленту, строк оплати вартості товару в грошовому еквіваленті не настав.

Апелянт зазначає, що зробивши такі висновки, господарський суд першої інстанції не врахував положення пункту 1.2. Договору та Додатку № 1 до Договору, якими встановлено вартість товару в еквіваленті 19852,94 долларів США та строк її оплати до 01.07.2013 р., а також положення ч. 1 статті 530 ЦК України щодо обов'язковості виконання зобов'язання у встановлений у ньому строк, тобто те, що зазначений строк до 01.07.2013 року Договором встановлено для всього зобов'язання з оплати вартості товару, у тому числі вартості, визначеної у грошовому еквіваленті долару США.

При цьому апелянт зазначає, що господарський суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин норму ч. 2 статті 533 Цивільного Кодексу України, якою передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Тому, на думку апелянта, положення пункту 2.2. та 2.7. Договору щодо здійснення оплати вартості товару в грошовому еквіваленті до іноземної валюті станом на день фактичної оплати покупцем вартості товару не звільняють покупця від виконання вказаного обов'язку у встановлений Договором строк-до 01.07.2013 р. , а стосуються визначення суми грошового еквіваленту на час фактичної оплати, здійсненої в межах цього строку, тобто до 01.07.2013 р.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи,між позивачем та відповідачем 24.04.2013р. був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту за № 060289-24/04 (далі по тексту Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець (позивач) зобов`язався передати у власність покупця (відповідача) продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену Договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов Договору (а.с. 14-17).

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В пункті 1.2. Договору зазначено, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару і її грошовий еквівалент в іноземній валюті, порядок та термін оплати вартості товару погоджені сторонами-визначені в Договорі та в Додатках до нього, які складають невід'ємну частину Договору.

В Додатку № 1 до Договору (а.с. 17) визначено перелік товару, що підлягає поставці, його загальна вартість у гривнях - 162 000 грн. та грошовий еквівалент цієї вартості -19 852,94 долларів США .

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до п. 1.2 Договору, строки оплати за поставлений товар визначаються Додатком № 1 до Договору, згідно з умовами якого строк оплати визначений сторонами до 01.07.2013р.

З матеріалів справи вбачається, що на виконаня умов Договору позивач поставив відповідачу передбачений Додатком № 1 до Договору товар вартістю 162 000 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією видаткової накладної № От- 00000023 від 05.06.2013 р. (а.с. 18) та встановлено рішенням господарського суду Сумської області від 19.11.2013 р. у справі № 920/1740/13 за участю тих самих сторін, що і в даній справі.

В пункті 2.1 Договору сторони визначили, що вартість (ціна) товару та відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана у додатках до договору. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатках. Ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Згідно з умовами Додатку № 1 до Договору: ціна товару складає 162 000 грн. 00 коп.; грошовий еквівалент вартості товару складає 19 852,94 доларів США.

Також в пункті 2.2. Договору сторони узгодили, що протягом дії договору, грошові зобов`язання покупця існують і підлягають сплаті у національній валюті України - гривні. Сума у гривні, що підлягає до сплати покупцем, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на курс продажу відповідної іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день фактичної оплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини).

В пункті 2.7 Договору сторони визначили, що до вартості (ціни) товару додатково також включається позитивна/від`ємна різниця між гривневою вартістю товару на день фактичного проведення покупцем оплати і гривневою вартістю товару, що вказана в додатках до договору, розрахована відповідно до п. 2.2 договору. На таку позитивну/від`ємну різницю, в день здійснення покупцем оплати, постачальником складається акт та надсилається на адресу покупця в порядку, передбаченому п. 2.4 договору (п. 2.7 договору).

Рішенням господарського суду сумської області від 19 листопада 2013 року у справі № 920/1740/13 (а.с. 12-13) з відповідача у даній справі на користь позивача у даній справі було стягнуто 162 00 грн. основного боргу за товар поставлений по Договору.

03.12.2013р. на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ ,

На виконання зазначеного судового рішення 23.12.2013р. боржником (відповідачем) в самостійному порядку сплачено на користь позивача грошові кошти в сумі 10 000 грн. 00 коп. згідно з платіжним дорученням № 4987 від 15.01.2014р., інші стягнення з боржника на користь позивача, на виконання наказу у справі № 920/1740/13, станом на 25.03.2015р., відсутні (лист відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції № 361-3 від 25.03.2015р.).

Таким чином, несплаченою відповідачем на користь позивача за вказаним судовим рішенням залишилась сума 152 000 грн. заборгованості по Договору з оплати вартості товару, обрахованої без урахування в порядку п 2.2. Договору грошового еквівалента в іноземній валюті на час здійснення платежу.

Позивач, посилаючись на п. 2.2 Договору, зазначає про обов`язок відповідача сплатити заборгованість за поставлений товар на виконання умов договору з урахуванням грошового еквіваленту вартості товару в іноземній валюті на день платежу та просить у зв'язку з цим стягнути з відповідача частину вартості (ціни) поставленого за Договором товару у вигляді 357 460 грн. 76 коп. позитивної/від`ємної різниці між розрахованим відповідно до п. 2.2 Договору та ч. 2 статті 533 ЦК України грошовим еквівалентом вказаної вище несплаченої заборгованості за курсом долару США на день подання позову 24.02.2015 р. -509460,76 грн. і вказаною сумою несплаченої заборгованості -152 000 грн.

Господарський суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову, пославшись на те, що оскільки п. 2.2 і п. 2.7 Договору чітко визначено, що сплата вартості товару в грошовому еквіваленті до іноземної валюті повинна бути здійснена відповідачем станом на день фактичної оплати покупцем вартості товару , у зв`язку з несплатою відповідачем на користь позивача вартості поставленного товару (заборгованості) у національній валюті в сумі 152 000 грн., відсутній і обов`язок щодо сплати вартості товару і в грошовому еквіваленті до іноземної валюті (доллару США), а тому у позивача відсутні підстави для звернення до суду з вимогами про стягнення спірної суми.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, зважаючи на наступні підстави.

Ціна відповідно до ч. статті 189 Господарського кодексу України визнається як форма грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що ціна є істотною умовою господарського договору, зазначається в договорі у гривнях.

Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України-гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті .

Ч .2 статті 533 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Таким чином, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак дозволяють виражати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (встановлювати валютне застереження у вигляді грошового еквівалента) та здійснювати перерахунок грошового зобов'язання, що підлягає виконанню у гривнях, у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти по відношенню до іноземної валюти.

Як було наведено вище сторони в Договорі визначили вартість товару у гривнях ї її грошовий еквівалент у доларах США (пункти 1.2. , 2.1. Договору, Додаток № 1 до Договору ) та передбачили перерахунок гривневої вартості товару з урахуванням зміни курусу на дату здійснення пплатежу, а саме в пункті 2.2. Договору визначили, що протягом його дії, грошові зобов`язання покупця існують і підлягають сплаті у

національній валюті України - гривні, але сума у гривні, що підлягає до сплати покупцем, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на курс продажу відповідної іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день фактичної оплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини).

В пункті 2.7 Договору сторони включили до вартості (ціни) товару позитивну/від`ємну різницю між гривневою вартістю товару на день фактичного проведення покупцем оплати і гривневою вартістю товару, що вказана в додатках до договору та розрахована відповідно до п. 2.2 договору

З наведених норм законодавства та умов Договору вбачається, що грошовий еквівалент в іноземній валюті є складовим елементом ціни договору, а тому сума, на яку збільшилась вартість товару в результаті відповідного перерахунку ціни з урахуванням зміни курсу валюти еквіваленту (спірна сума у даній справі) входить до ціни договору (вартості товару), що також передбачено п. 2.7. Договору, а тому встановлений в Договорі обов'язок з оплати вартості товару до 01.07.2013 р. стосується всього зобов'язання з оплати вартості товару, в тому числі і вказаної спірної суми як складової такої вартості.

Відповідно до статті 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що строк виконання зобов'язання з оплати спірної суми як частини вартості поставленого за договором товару настав 01.07.2013 р., а доводи місцевого господарського суду щодо ненастання цього строку, у зв'язку з фактичною несплатою покупцем вартості товару, визначеної без врахування його грошового еквіваленту, суперечить наведеним вище умовам Договору та положенням чинного законодавства.

Оскільки, враховуючи наведені вище умови Договору та положення чинного законодавства, спірна сума є складовою частиною загальної вартості товару поряд із вартістю товару в сумі 162 000 грн. 00 коп., визначеною без урахування грошового еквіваленту в іноземній валюті (доларі США) і яку було стягнуто рішенням господарського суду Сумської області від 24.04.2013 року у справі № 920/1740/13, спірна сума не увійшла до стягнутої зазначеним рішенням заборгованості, а тому наявність цього рішення суду не свідчить про відсутність правових підстав для стягнення спірної суми боргу, а навпаки додатково підтверджує факт настання строку з її оплати.

Зважаючи на наведене, колегія суддів зазначає, що положення пунктів 2.2., 2.7 Договору щодо здійснення оплати вартості товару в грошовому еквіваленті до іноземної валюті станом на день фактичної оплати покупцем вартості товару не звільняють покупця від виконання обов'язку сплатити вартість товару в грошовому еквіваленті у встановлений Договором строк-до 01.07.2013 р. в разі нездійснення фактичної оплати вартості товару без урахування еквіваленту. Тобто вказані положення передбачають визначення суми грошового еквіваленту на час фактичної оплати, здійсненої в межах цього строку, тобто до 01.07.2013 р.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України серед способів захисту прав та інтересів судом передбачено присудження до виконання обов'язку в натурі.

Оскільки пунктом2.2., 2.7 Договору та ч. 2 статті 533 Цивільного кодексу України, передбачено можливість визначати суму оплати шляхом перерахунку грошового еквіваленту в іноземній валюті за її офіційним курсом на день платежу, а на момент подання позову відповідач не виконав свого обов'язку з оплати вартості товару в сумі 150 000 грн., строк якого настав 01.07.2014 р., позивачем правомірно нараховано до стягнення спірну суму з урахуванням курсу долару США на момент звернення з позовною заявою, а не на момент, коли зобов'язання мало бути виконан.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого гсоподарського суду України, викладеною в постанові від 25.11.2014 р. у справі № 906/519/14

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 357 460 грн. 76 коп. заборгованості по договору поставки на умовах товарного кредиту № 060289-24/04, укладеного між сторонами 24.04.2013р., у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 2 статті 103, п. 4 ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити .

Рішення господарського суду Сумської області від 15.04.2015 р. у справі № 920/360/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство "Іскра" інституту сільського господарства північного сходу Національної Академії аграрних наук України ( 42074, Сумська область, Роменський район, с. Кашпури, вул. Нова, 6 код 04312009; р/р 26005500044172 у ПАТ «Креді Агріколь банк», МФО 300614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон-С" ((40020, м. Суми, вул.. Ковпака, буд. 89, к. 28, код 37282716, р/р 26009312032 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) 357 460 грн. 76 коп. боргу, 7 149 грн. 22 копійки витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 3 574 грн. 64 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 27.07.15 р.

Головуючий суддя Потапенко В.І.

Суддя Тарасова І. В.

Суддя Білецька А.М.