Постанова

від 02.04.2015 по справі 802/272/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 квітня 2015 р. Справа № 802/272/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Боровської Т.А.

позивача: Желіховського В.М. Корченюка Р.В.

відповідача: Щолокової Ю.В., Ячиченко Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гервін"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гервін» (далі - ТОВ «Гервін») звернулось в суд з адміністративним позовом про визнання протиправними дії Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ) по призначенню та проведенню позапланової невиїзної перевірки товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «І.В.С.Інженерно-будівельна компанія» та ТОВ «СМТ-Будівництво» за період з 01.01.2006 року по 31.12.2011 року, що призначалась і проводилась на підставі наказу Вінницької ОДПІ №60 від 20.11.2014 року; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Вінницької ОДПІ за №0000192202 та №0000212202 від 12.01.2015 року.

В обґрунтування позову зазначали, що дії Вінницької ОДПІ по призначенню та проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Гервін» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «І.В.С.-Інженерно-будівельна компанія» та ТОВ «СМТ-Будівництво» є неправомірними, оскільки наказ на проведення такої перевірки виданий 20.11.2014 року за №60 дублює наказ, який був виданий Вінницькою ОДПІ 25.07.2012 року відносно ТОВ «Гервін» щодо проведення аналогічної перевірки за період з 26.07.2012 року по 30.07.2012 року. Разом з тим, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.09.2012 року наказ від 25.07.2012 року був визнаний протиправний та скасований, рішення набрало законної сили. Крім того, за наслідками перевірки проведеної на підставі наказу від 25.07.2012 року, податкові повідомлення-рішення не виносились, а акти які були складені внаслідок таких перевірок містять однаковий зміст щодо характеристики виявлених порушень. Також вказували на те, що порушене за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки проведеної на підставі наказу №266 від 25.07.2012 року, кримінальне провадження №32013010000000060 було закрите 31.05.2013 року на підставі п.2.ч.1 ст.284 КПК України - за відсутністю в діянні складу правопорушення. Тобто, відображені в бухгалтерському та податковому обліку результати господарських операцій за період з 01.01.2006 року по 31.12.2011 року вже були предметом попередньої перевірки, яка проводилась ДПС у Вінницькій області у період з 26.07.2012 року по 30.07.2012 року.

Відтак, оскільки податкове законодавство не передбачає обов'язку податкових органів проводити повторні перевірки за той самий період, то визначення податкових зобов'язань за результатами такої перевірки є неправомірним.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, письмових заперечень суду не надали.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про наступне.

ТОВ «Гервін» (код ЄДРПОУ 13315739) зареєстровано як юридичну особу в Виконкомі Ленінської районної Ради народних депутатів м. Вінниці рішенням №157 від 20.06.1992 року, що підтверджується свідоцтвом серії А01 №643422 від 11.10.2004 року за №11741070011000353 та перебуває на податковому обліку як платник податку на додану вартість з 24.10.1997 року про що видано свідоцтво №100320633 Вінницької МДПІ від 09.02.2011 року (том 1 а.с.32, 34).

Судом встановлено, що працівниками Вінницької ОДПІ на підставі наказу від 20.11.2014 року №60 (а.с.35), відповідно до ст. 20, п.75.1 ст.75, пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 та п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України в період з 20.11.2014 року по 26.11.2014 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Гервін» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «І.В.С.-Інженерно-будівельна компанія» та ТОВ «СМТ-Будівництво» за період з 01.01.2006 року по 31.12.2011 року, за результатом якої складено акт від 03.12.2014 року №119/2202/13315739 (том 1 а.с.36-67).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Гервін» вимог:

1. п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на прибуток в сумі 1729845,00 грн. (враховано в результатах акта перевірки від 30.07.2012 року №24/22/13315739) в т.ч. за:

- 2 квартал 2011 року в сумі 423155,00 грн.;

- 3 квартал 2011 року в сумі 676466,00 грн.;

- 4 квартал 2011 року в сумі 630224,00 грн.

2. п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 1504214,00 грн. (враховано в результатах акта перевірки від 30.07.2012 року №24/22/13315739) в т.ч.:

- за травень 2011 року в сумі 219295,00 грн.;

- за червень 2011 року в сумі 148666,00 грн.;

- за липень 2011 року в сумі 316132,00 грн.;

- за серпень 2011 року в сумі 88267,00 грн.;

- за вересень 2011 року в сумі 183833,00 грн.;

- за жовтень 2011 року в сумі 219544,00 грн.;

- за листопад 2011 року в сумі 191518,00 грн.;

- за грудень 2011 року в сумі 136959,00 грн.

24.12.2014 року не погоджуючись з висновками акта перевірки від 03.12.2014 року позивач звернувся до Вінницької ОДПІ з письмовими запереченнями до акту №119/2202/13315739 за розглядом яких податковим органом залишено без змін висновки акту перевірки, а заперечення без задоволення (лист від 31.12.2014 року за №2394/10/02-28-2202) (том 1 а.с.68-73).

За висновками акта перевірки 12.01.2015 року Вінницькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0000192202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 630224,00 грн. та №0000212202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 171199,00 грн., з яких 136959,00 грн. осиного платежу та 34240,00 грн. штрафних санкцій (том 1 а.с.18, 19).

Не погоджуючись із діями податкового органу щодо призначення та проведення позапланової перевірки та як наслідок прийнятими за результатами такої перевірки зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

З огляду на те, що відповідач визначив позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток виходячи з висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно статуту ТОВ «Гервін» основним видом діяльності товариства є будівництво, проектування та пов'язані з ним послуги, зміст яких міститься в пункту 5.1.1. ч.5.1 статуту (том 1 а.с.20-31).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ «І.В.С.-Інженерно-будівельна компанія» та ТОВ «СМТ-Будівництво».

Так, в акті перевірки від 03.12.2004 року перевіряючими аналізується діяльність ТОВ «СМТ-Будівництво» та наводиться висновок, що фактично здійснення господарських операцій між ТОВ «Гервін» та ТОВ «СМТ-Будівництво» не було. При цьому, по взаємовідносинах із ТОВ «І.В.С.-Інженерно-будівельна компанія» порушень не виявлено.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагент позивача - ТОВ «СМТ-Будівництво» (код ЄДРПОУ 37009716) зареєстрований виконавчим комітетом Одеської міської ради як юридична особа 16.03.2010 року за №15561020000038472 про що видано свідоцтво Серії А01 №316444 та є платником податку на додану вартість з 12.05.2011 року, що підтверджується свідоцтвом №100336501 серії НБ№318047 виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси 12.05.2011 року (том 1 а.с.112, 113). Також, ТОВ «СМТ-Будівництво» має ліцензію Серії АВ №515805 виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією 12.07.2010 року на проведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, строк дії такої ліцензії з 07.07.2010 року по 07.07.2013 року (том 1 а.с.114).

Також судом з'ясовано, що між позивачем та ТОВ «СМТ-Будівництво» в перевіряємий період було укладено ряд договорів пов'язаних з виконанням комплексу будівельних робіт, а саме: №13/05/СБ від 13.05.2011 року, №14/05/СБ від 14.05.2011 року, №24/06/СБ від 24.06.2011 року, №27/06/СБ від 27.06.2011 року, №28/06/СБ від 28.06.2011 року, №23/05/СБ від 23.05.2011 року, №30/06/СБ від 30.06.2011 року, №2/07/СБ від 02.07.2011 року, №19/07/СБ від 19.07.2011 року, №22/07/СБ від 22.07.2011 року, №16/08/СБ від 16.08.2011 року, №10/10/СБ від 10.10.2011 року, №11/10/СБ від 11.10.2011 року, №28/10/СБ від 28.10.2011 року, №29/10/СБ від 29.10.2011 року та договори поставки №16/05/СБ від 16.05.2011 року, №4/08/СБ від 04.08.2011 року, №1/09/СБ від 01.09.2011 року.

На підтвердження реальності виконання умов договорів субпідряду між замовником (ТОВ «Гервін») та виконавцем (ТОВ «СМТ-Будівництво») складені акти про виконання послуг (робіт) у повному обсязі з необхідною якістю та відповідно виписані видаткові та податкові накладні (том 1 а.с.115-233).

Так, в свої висновках викладених в акті перевірки від 03.03.12.2014 року №119/2202/13315739, ревізори посилаються на матеріали отримані від ГВПМ ДПІ у м. Вінниці (лист №24134/8/07-09-02 від 16.07.2012 року), згідно яких встановлено, що фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ «Гервін» та ТОВ «СМТ-Будівництво» не було. Враховуючи даний лист, податковий орган стверджує, що операції від ТОВ «СМТ-Будівництво» до ТОВ «Гервін» вчинені без мети настання реальних наслідків, зокрема щодо зміни у структурі активів підприємства. Отже, ТОВ «Гервін» контрагентом надавались податкові накладні, акти виконання послуг (видаткові накладні) без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Всі операції купівлі-продажу за участю ТОВ «СМТ-Будівництво» не спричиняють реального вчинення господарських операцій та, як наслідок юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не дозволяє формувати ТОВ «Гервін» дані податкового обліку, а саме валових витрат та податкового кредиту від ТОВ «СМТ-Будівництво».

Дані порушення, як встановлено судом, податковими ревізорами виявлено при аналізі декларацій з податку на прибуток з додатками, акта перевірки від 30.07.2012 року №24/22/13315739, матеріалів відпрацювання ТОВ «Гервін» отриманих від ГВПМ Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС листом №24134/8/07-09-02 від 16.07.2012 року.

В той час, судом з'ясовано, що питання співпраці ТОВ «Гервін» із ТОВ «СМТ-Будівництво» вже досліджувалось в 2012 році і аналогічні факти порушень наводяться в акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки №24/22/13315739 від 30.07.2012 року, на який і посилається податковий орган в акті повірки від 03.12.2014 року (том 1 а.с.76-111).

У зв'язку з чим, судом досліджено та надано оцінку підставності правомірності призначення та проведення податковим органом документальної позапланової перевірки ТОВ «Гервін» за наслідком якої 03.12.2014 року складено акт №119/2202/13315739.

Згідно положень пп.21.1.1 - пп.21.1.5 п.21.1 ст.21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Перелік обставин, за наявності хоча б однієї з яких, здійснюється документальна позапланова перевірка визначений п.78.1 ст.78 ПК України.

Так, підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України встановлює, що документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку коли отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що документальна позапланова виїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України та прийняття відповідного наказу виникає при надходженні до контролюючого органу судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора.

Як зазначалось вище, 20.11.2014 року Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, на підставі п.п.78.1.1. п.78.1 с.т.78 ПК України, прийнято наказ №60 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Гервін»», яким визначено, що предметом позапланової невиїзної перевірки є питання дотримання податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «І.В.С.-Інженерно будівельна компанія» та ТОВ «СМТ-Будівництво» за період з 01.01.2006 року по 31.12.2011 року (том 1 а.с.35).

Як пояснили в судовому засіданні представники відповідача підставою винесення наказу слугувало те, що з метою повного та об'єктивного підтвердження факту взаєморозрахунків з ТОВ «СМТ-Будівництво» та ТОВ «І.В.С.-Інженерно будівельна компанія», позивачем на запит податкового органу від 03.10.2014 року №23619/10/2201 (том 2 а.с.14-15) надано інформацію не в повному обсязі (том 2 а.с.16-17), в зв'язку з цим проведено документальну позапланову невиїзну перевірку.

При цьому, як з'ясовано судом, 25.07.2012 року ДПС у Вінницькій області (правонаступник Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області) відносно ТОВ «Гервін» виносився наказ №266 «Про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання правильності обчислення податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «І.В.С.-Інженерно-будівельна компанія» та ТОВ «СМТ-Будівницьво» за період з 01.01.2006 року по 31.12.2011 року», після завершення якої складено акт №24/22/13315739 від 30.07.2012 року (том 1 а.с.76-111). Крім того, податкові повідомлення-рішення за наслідком такої перевірки податковим органом не виносились.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що при досліджені вище вказаних наказів на перевірку, зміст кожного з них дублює один одного, а саме даними наказами чітко визначено предмет позапланових невиїзних перевірок - взаємовідносини ТОВ «Гервін» з ТОВ «СМТ-Будівництво» та ТОВ «І.В.С.-Інженерно-будівельна компанія» за період з 01.01.2006 року по 31.12.2011 року; характеристика виявлених порушень однакова. Зазначене свідчить про те, що відображені в бухгалтерському та податковому обліку результати господарських операцій за період з 01.01.2006 року по 31.12.2011 року вже були предметом попередньої перевірки, яка проводилась ДПС у Вінницькій області у період з 26.07.2012 року по 30.07.2012 року.

Серед іншого, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.09.2012 року наказ №266 від 25.07.2012 року визнаний протиправним та скасований.

Згідно приписів ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь - ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Слід також наголосити, що порушене за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, оформленої актом №24/22/13315739 від 30.07.2012 року, кримінальне провадження №32013010000000060 закрите 31.05.2013 року на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України - за відсутністю в діянні складу правопорушення. Тобто, питання викладені в акті не знайшли свого підтвердження в результаті проведених слідчих дій. Також, слідством досліджено і спростовано матеріали відпрацювання ГВПМ Вінницької ОДПІ, що надійшли листом №24134/8/07-09-02 від 16.07.2012 року і які покладено в основу акту перевірки від 30.07.2012 року. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 12.07.2013 року (справа №128/2402/13-к) та листами заступника начальника Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 27.03.2015 року та від 31.03.2015 року (том 3 а.с.35-39).

Таким чином, вище вказане свідчить про те, що в акті від 03.12.2014 року аналізується співпраця ТОВ «Гервін» із ТОВ «СМТ-Будівництво», яка досліджувалась у 2012 році і аналогічні обставини та факти порушень вже були відображені в акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки №24/22/13315739 від 30.07.2012 року, який отримано позивачем ще у 2012 році.

Враховуючи положення статті 78 ПК України, податковий орган не мав права повторно проводити документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Гервін» з аналогічних підстав, які вже були дослідженні та фактично спростовані, оскільки не надання у повному обсязі платником податків запитуваної інформації не є підставою призначення такої перевірки з посиланням на норми п.п.78.1.11 п.78.1 цієї ж статті ПК України. контролюючого органу судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки Запитувана податковим органом у відповідача інформація вже містилась в попередньому акті перевірки.

Суд погоджується із посиланням позивача на абз.2 п.78.2 ст.78 ПК України, відповідно до якого контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені пп.78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 п.78.1 ст.78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків. Податковий кодекс України не передбачає права податкового органу призначати повторні перевірки платників податків з приводу одного й того ж самого предмету перевірку, однакових обставин та за вже перевірений раніше період.

Вказані обставини слугують підставою визнання дій відповідача по призначенню, відповідно до наказу №60 від 20.11.2014 року, позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Гервін» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «І.В.С.Інженерно-будівельна компанія» та ТОВ «СМТ-Будівництво» за період з 01.01.2006 року по 31.12.2011 року протиправними.

Щодо проведення самої перевірки за наслідком якої відповідачем 03.12.2014 року складено акт №119/2202/13315739, суд не вбачає законних підстав визнання факту проведення такої перевірки протиправною, з тих підстав що наказ №60 від 20.11.2014 року прийнятий за підписом керівника податкового органу з дотриманням податкового законодавства. Питання щодо визнання протиправності наказу та направлень на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки в досудовому порядку не вирішувалось та не оскаржувалось позивачем.

Із врахуванням вище вказаного, суд вказує, що вищезазначені господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується належним чином оформленими первинним документами. При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Крім того, слід зазначити, що відповідач в акті перевірки, як на доказ нікчемності правочинів посилається на висновок почеркознавчого дослідження №875 від 16.07.2012 року, яким встановлено, що підписи від імені єдиної особи яка зареєстрована на ТОВ "СМТ-Будівництво" директора ОСОБА_5, які розташовані в договорах, актах про виконання послуг, податкових та видаткових накладних за період взаємовідносин з ТОВ "Гервін" виконані не самим ОСОБА_5, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_5, на що суд зазначає. Дане твердження ревізора, що містяться в акті перевірки від 03.12.2014 року та від 30.07.2012 року судом не беруться до уваги, оскільки в рамках кримінального провадження №32013010000000060 ці обставини не підтверджені.

Крім зазначеного в акті перевірки висновку, Вінницька ОДПІ жодним чином не обґрунтовує нікчемність вищеназваних правочинів.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємство-контрагент позивача було зареєстровано як юридична особа та платник податку на додану вартість, про що вище зазначено.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів і в того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що правочини ТОВ «Гервін» та контрагента ТОВ «СМТ-Будівництво» мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Суми за вказаними правочинами включено позивачем до податкового кредиту в тому звітному періоді, в якому отримано податкові та видаткові накладні.

Судом встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові та видаткові накладні, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні послуг сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи (том 2 а.с.34-250, том 3 а.с.1-29).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вищий адміністративний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт в судовому засіданні був повністю доведений представниками позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з виконання послуг, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань контролюючих органів є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право контролюючих органів самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За таких підстав суд вважає, що в діях позивача відсутнє порушення Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень частково не довів правомірність своїх дій та рішень.

Враховуючи той факт, що представником ТОВ «Гервін» в судове засідання надано всі необхідні документи по взаємовідносинах з ТОВ «СМТ-Будівництво» за перевіряємий період суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.01.2010 №0000192202 та №0000212202 прийняті Вінницькою ОДПІ не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 4872,00 грн.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 487,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 03.02.2015 №1651 (том 1 а.с.2).

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому згідно із ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 487,20 грн. присуджується на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області по призначенню, відповідно до наказу №60 від 20.11.2014 року, позапланової невизїної перевірки ТОВ "Гервін" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "І.В.С. Інженерно-будівельна компанія" та ТОВ "СМТ-Будівництво" за період з 01.01.2006 року по 31.12.2011 року.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000192202 від 12.01.2015 року та №0000212202 від 12.01.2015 року.

В решті задоволення позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ТОВ "Гервін" судові витрати у розмірі 487(чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Томчук Андрій Валерійович