Постанова

від 11.03.2015 по справі 810/157/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2015 року № 810/157/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ФОП ОСОБА_1 з позовом до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.04.2013 №0001801700, №0001731700, №0001791700, № 0001781700, № 0001771700 та №0001751700.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними.

До судового засідання сторони, належно повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не з'явились.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, у яких просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованим, також просив розглядати справу за його відсутності.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) зареєстрований Сквирською районною державною адміністрацією Київської області як фізична особа-підприємець 10.12.2009

ФОП ОСОБА_1 зареєстрований платником ПДВ 14.01.2010 згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НОМЕР_4

Посадовими особами Сквирської МДПІ Київської області ДПС, яку реорганізовано у Тетіївську ОДПІ ДФС у Київській області, проведено документальну планову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено Акт від 05.04.2013 № 246/1701/НОМЕР_3, на підставі висновків якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Так, за результатами перевірки податковим органом збільшено суму валового доходу позивача на 21 868,60 грн., а витрати зменшено на 7 000,00 грн., внаслідок чого чистий дохід збільшено на 28 868,60 грн. та збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4 330,29 грн., та з податку на додану вартість у розмірі 6 589,99 грн.

Також застосовано штрафні санкції у порядку п.123.1 ст. 123 ПК України.

Зі змісту Акту перевірки та письмових заперечень відповідача проти позову слідує наступне.

Висновки щодо збільшення суми валового доходу позивача на 21 868,60 грн. обґрунтовуються тим, що рахунки фізичної особи-підприємця не відповідають інформаційній базі даних Сквирської МДПІ.

Так, платником надано на перевірку відомості про рух коштів на рахунках, відкритих у відділенні 780 АТ «УкрСиббанк» м. Київ, МФО 351005. Співставленням суми валового доходу від підприємницької діяльності за перевіряємий період з надходженнями на поточний рахунок НОМЕР_5 АТ «УкрСиббанк» встановлено, що у вказаному періоді надійшли кошти у сумі 693 719,90 грн. (з ПДВ).

Проте, ФОП ОСОБА_1 задекларовано суму валового доходу в податковій декларації про майновий стан і доходи за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 у сумі 556 229,00 грн., отриманого від оптової торгівлі іншими машинами та устаткуванням.

Документальною перевіркою встановлено, що на розрахунковий рахунок позивача за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 надійшло 693 719,90 грн. (з ПДВ), у т.ч. 676 111,50 грн. від оптової торгівлі іншими машинами та устаткуванням та 7 640,00 грн. - погашена дебіторська заборгованість ТОВ «Сіті інжинірингсістем» (код ЄДРПОУ 35511125), 9 968,40 грн. - погашена дебіторська заборгованість ТОВ «Компанія «Аксіом» (код ЄДРПОУ 36940285).

Отже, фактична сума валового доходу відповідно до п. 177.3 ст. 177 ПК України визначена документальною перевіркою за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, становить 693 719,90 грн. (з ПДВ), сума валового доходу без ПДВ - 578 097,60 грн.

Дані висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими у зв'язку з наступним.

Зі змісту наявної в матеріалах справи банківської виписки за особовим рахунком позивача № НОМЕР_5 в АТ «УкрСиббанк» слідує, що за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 на вказаний рахунок позивача надійшло 711 384, 59 грн., у т.ч. 44 608,40 грн. - погашена дебіторська заборгованість за 2011 рік, а також 3 294,72 грн. - повернення помилково сплачених коштів.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Отже, доводи податкового органу про надходження на розрахунковий рахунок позивача за перевіряємий період коштів у сумі 693 719,90 грн. (з ПДВ) як на підставу збільшення суми валового доходу на 21 868,60 грн. та збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість є безпідставними та такими, що не підтверджуються доказами.

На обґрунтування висновків про зменшення на 7 000,00 грн. задекларованих позивачем валових витрат податковий орган у п.2.2.2 Акту перевірки вказує на те, що підприємцем задекларовано суму валових витрат в податковій декларації про майновий стан і доходи за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 в сумі 552 291,00 грн.

До складу інших витрат, пов'язаних з веденням господарської діяльності, позивачем включено виплачені ФОП ОСОБА_2 за надані послуги по веденню обліку доходів та витрат та надання адміністративних послуг кошти у сумі 5 1200,00 грн., та кошти, виплачені ФОП ОСОБА_3 за надані послуги з питань використання програм електронної звітності у розмірі 1 800,00 грн.

Податковий орган посилається на те, що у липні-грудні 2012 року ФОП ОСОБА_1 не отримував доходи від здійснення підприємницької діяльності, разом з тим в книзі обліку доходів та витрат, тому протиправно відобразив витрати у сумі 7000,00 грн. за отримані послуги.

Проте, суд вважає такий висновок податкового органу необґрунтованим у зв'язку з наступним.

Відповідно до п. 177.2. ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Позивачем надано суду копії всіх документів по взаємовідносинах із вказаними контрагентами, а саме:

- по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_2: свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_6 свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_7, договір № ДШ-020420121 від 02.04.2012, договір № ДШ-030120121 від 03.01.2012, акт здачі-прийняття робіт № ДШ-281212 від 28.12.2012, рахунок-фактуру № СФ-281212 від 28.12.2012, акт здачі-прийняття робіт № ДШ-301113 від 30.11.2012, рахунок-фактуру № СФ-301112 від 30.11.2012, акт здачі-прийняття робіт № ДШ-311012 від 31.10.2012, рахунок-фактуру №СФ-11012 від 31.10.2012, акт здачі-прийняття робіт № ДШ-300912 від 30.09.2012, рахунок-фактуру № СФ-300912 від 30.09.2012, акт здачі-прийняття робіт № ДШ-310812 від 31.08.2012, рахунок-фактуру № СФ-310812 від 31.08.2012, акт здачі-прийняття робіт № ДШ-310712 від 31.07.2012, рахунок-фактуру № СФ-310712 від 31.07.2012, акт здачі-прийняття робіт № ДШ-300612 від 30.06.2012, рахунок-фактуру № СФ-300612 від 30.06.2012, акт здачі-прийняття робіт № ДШ-310512 від 31.05.2012, рахунок-фактуру № СФ-310512 від 31.05.2012, акт здачі-прийняття робіт № ДШ-300412 від 30.04.2012, рахунок-фактуру № СФ-300412 від 30.04.2012, акт здачі-прийняття робіт № ДШ-310312 від 31.03.2012, рахунок-фактуру № СФ-310312 від 31.03.2012, акт здачі-прийняття робіт № ДШ-280212 від 28.02.2012, рахунок-фактуру № СФ-280212 від 28.02.2012, акт здачі-прийняття робіт № ДШ-310112 від 31.01.2012, рахунок-фактуру № СФ-310112 від 31.01.2012;

- по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_3: свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_9, свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_8, копію паспорта, акт здачі-приймання робіт № 18 від 19.04.2012, рахунок № 18 від 19.04.2012, акт здачі-приймання робіт № 12 від 10.02.2012, рахунок № 12 від 10.02.2012 року, акт здачі-приймання робіт № 9 від 03.02.2012, рахунок № 9 від 02.02.2012 року, акт здачі-приймання робіт № 2 від 19.01.2012 , рахунок № 2 від 19.01.2012.

Згідно п. 177.5. ст. 177 ПК України фізичні особи-підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Отже, згідно закону податковим періодом для платника податку є календарний рік, а тому чистий дохід має вираховуватися за результатами календарного року.

При цьому, немає значення коли саме протягом року були здійсненні витрати і чи були у платника податку в такий період доходи.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Тобто, суб'єкт господарювання повинен виконувати взяті на себе зобов'язання за договорами не зважаючи на наявність чи відсутність доходів та нести всі ризики, пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності.

З матеріалів справи слідує, що позивач протягом звітного періоду (календарного року) мав господарські взаємовідносини із ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, у яких купував послуги у сфері бухгалтерського обліку та з оновлення конфігурацій бази 1С відповідно.

Як пояснив позивач, дані послуги купувалися з метою забезпечення належного ведення бухгалтерського обліку його господарської діяльності та подачі звітності до контролюючих органів.

Звітними періодами для позивача були календарний рік (з податку на прибуток) та календарний місяць (з ПДВ), що зумовлює необхідність у придбанні таких послуг.

У той же час, висновки про зменшення валових витрат позивача на 7 000,00 грн. відповідач ні в Акті перевірки ні у письмових запереченнях проти позову не обґрунтовуються посиланнями на відповідну норму закону яка забороняє фізичній особі-підприємцю нести витрати у періодах, в яких у нього немає доходів та формувати на їх підставі податкову звітність в частині валових витрат.

Отже, висновки податкового органу про зменшення валових витрат позивача на 7 000,00 грн. є протиправними.

На обґрунтування застосування штрафних санкцій у порядку абз. 1 п. 119.2 ст. 119 ПК України за неподання до податкового органу Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ при розрахунках з фізичними особами-підприємцями за надані послуги у 2012 році відповідач у п.2.4 Акту перевірки вказує на те, що протягом 2012 року ФОП ОСОБА_1 були виплачені кошти за надані послуги, а саме: ФОП ОСОБА_2 за послуги по веденню обліку доходів та витрат, надання адміністративних послуг - 51 200,00 грн., ФОП ОСОБА_3 за надані послуги з питань використання програм електронної звітності - 1 800,00 грн. Оплата таких послуг проводилась щомісячно.

На порушення п. 51.1 ст. 51 ПК України позивачем не подано до Сквирської МДПІ Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» за формою 1-ДФ при розрахунках з фізичними особами-підприємцями за надані послуги за 1,2,3,4 квартали 2012 року.

Суд вважає такий висновок податкового органу необґрунтованим у зв'язку з наступним.

Відповідно до п. 51.1. ст. 51 ПК України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Відповідно до п. а) п. 171.2 ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Згідно п.п. 14.1.180 п. 14.1. ст. 14 ПК України податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.7. ст. 177 ПК України фізична особа-підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

Викладене також підтверджується Порядком заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4.

Отже, виходячи із змісту вказаних норм, позивач може бути податковим агентом найманих фізичних осіб або фізичних осіб із якими він працює на підставі цивільно-правової угоди, однак позивач не може бути податковим агентом своїх контрагентів, які є фізичними особами-підприємцями, оскільки вони самостійно подають звітність до контролюючих органів.

Проте податковим органом нараховано позивачу штрафи за неподання форм 1-ДФ при розрахунках із фізичними особами-підприємцями, які самі виконують функцію податкового агента по відношенню до себе.

Отже, викладені в Акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими, а тому прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу є безпідставними.

Відповідно до ст. 97 КАС України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки сторони з клопотанням про відшкодування судових витрат не звертались, дане питання при прийнятті рішення у справі судом не розглядається.

Керуючись ст. ст. 69-72, 86, 97, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС від 29.04.2013 № 0001801700, № 0001731700, № 0001791700, № 0001781700, № 0001771700 та № 0001751700.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.