Ухвала

від 04.06.2015 по справі 810/157/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/157/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Архіповій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 квітня 2013 року: № 0001801700, № 0001731700, № 0001791700, № 0001781700, № 0001771700 та № 0001751700.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року допущено заміну відповідача Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області його правонаступником: Тетіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - необов'язкова, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, визнала за можливе проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно зі ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7) зареєстрований Сквирською районною державною адміністрацією Київської області як фізична особа - підприємець 10 грудня 2009 року, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_8.

Згідно зі Свідоцтвом № 100262755 про реєстрацію платника податку на додану вартість, ФОП ОСОБА_4 зареєстрований платником ПДВ 14 січня 2010 року.

У період з 13 березня 2013 року по 26 березня 2013 року посадовими особами Сквирської МДПІ Київської області ДПС проведено документальну планову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт № 246/1701/НОМЕР_7 від 05 квітня 2013 року.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем: п. 177.2 ст. 177, п. 187.1 ст. 187, п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України.

29 квітня 2013 року на підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001801700, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на 5 412,86 грн., з яких 4 330,29 грн. - за основним платежем, 1 082,57 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001731700, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених Україні товарів (робіт, послуг)» на 8 237,49 грн., з яких 6 589,99 грн. - за основним платежем, 1 647,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001791700, № 0001781700, № 0001771700 та № 0001751700, якими збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи найманих працівників» на 510,00 грн., з яких 0,00 грн. - за основним платежем, 510,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Як вбачається з акту перевірки, документальною перевіркою встановлено, що на розрахунковий рахунок позивача за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року надійшло 693 719,90 грн. (з ПДВ), у т.ч. 676 111,50 грн. від оптової торгівлі іншими машинами та устаткуванням та 7 640,00 грн. - погашена дебіторська заборгованість ТОВ «Сіті інжиніринг сістем» (код ЄДРПОУ 35511125), 9 968,40 грн. - погашена дебіторська заборгованість ТОВ «Компанія «Аксіом» (код ЄДРПОУ 36940285).

Отже, фактична сума валового доходу відповідно до п. 177.3 ст. 177 ПК України , визначена документальною перевіркою за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, становить 693 719,90 грн. (з ПДВ), сума валового доходу без ПДВ - 578 097,60 грн.

Водночас, зі змісту наявної в матеріалах справи банківської виписки за особовим рахунком позивача № 26000251492400 в АТ «УкрСиббанк» вбачається, що за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року на вказаний рахунок позивача надійшло 711 384, 59 грн., у т.ч. 44 608,40 грн. - погашена дебіторська заборгованість за 2011 рік, а також 3 294,72 грн. - повернення помилково сплачених коштів.

Отже, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження доводів відповідача про надходження на розрахунковий рахунок позивача за перевіряємий період коштів у сумі 693 719,90 грн. (з ПДВ) як на підставу збільшення суми валового доходу на 21 868,60 грн. та збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Крім того, відповідачем на обґрунтування висновків про зменшення на 7 000,00 грн. задекларованих позивачем валових витрат зазначено про те, що підприємцем задекларовано суму валових витрат в податковій декларації про майновий стан і доходи за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року в сумі 552 291,00 грн.

До складу інших витрат, пов'язаних з веденням господарської діяльності, позивачем включено виплачені ФОП ОСОБА_5 за надані послуги по веденню обліку доходів та витрат та надання адміністративних послуг кошти у сумі 51 200,00 грн., та кошти, виплачені ФОП ОСОБА_6 за надані послуги з питань використання програм електронної звітності у розмірі 1 800,00 грн.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що у липні-грудні 2012 року позивач не отримував доходи від здійснення підприємницької діяльності, разом з тим в книзі обліку доходів та витрат, тому протиправно відобразив витрати у сумі 7 000,00 грн. за надані послуги.

Позивач протягом звітного періоду (календарного року) мав господарські взаємовідносини із ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, в яких купував послуги у сфері бухгалтерського обліку та з оновлення конфігурацій бази 1С відповідно.

Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи наявні копії первинних документів по взаємовідносинах із вказаними контрагентами, а саме: 1) по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_5: свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, свідоцтво платника єдиного податку, договір № ДШ-020420121 від 02 квітня 2012 року про надання послуг, договір № ДШ-030120121 від 03 січня 2012 року про надання послуг, акти здачі-прийняття робіт, рахунки-фактури; 2) по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_6: свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, свідоцтво платника єдиного податку, акти здачі-приймання робіт, рахунки на оплату.

Водночас, відповідачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами у справі висновки про зменшення валових витрат позивача на 7 000,00 грн.

Як зазначено відповідачем в акті перевірки, протягом 2012 року позивачем виплачені кошти за надані послуги, а саме: ФОП ОСОБА_5 за послуги по веденню обліку доходів та витрат, надання адміністративних послуг - 51 200,00 грн., ФОП ОСОБА_6 за надані послуги з питань використання програм електронної звітності - 1 800,00 грн. Оплата таких послуг проводилась щомісячно. У порушення п. 51.1 ст. 51 ПК України позивачем не подано до ДПІ податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ при розрахунках з фізичними особами - підприємцями за надані послуги за 1, 2, 3, 4 квартали 2012 року.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з п.п. 177.4 - 177.5 ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Фізичні особи - підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно з п. 51.1 ст. 51 ПК України, податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Відповідно до п. 171.2 ст. 171 ПК України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Згідно з пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.7 ст. 177 ПК України, фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач може бути податковим агентом найманих фізичних осіб або фізичних осіб, із якими він працює на підставі цивільно-правової угоди, проте позивач не може бути податковим агентом своїх контрагентів, які є фізичними особами-підприємцями, оскільки вони самостійно подають звітність до контролюючих органів.

Згідно з п. 119.2 ст. 119 ПК України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року у справі № К/9991/12143/11, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року у справі № К/9991/39355/12.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення від 29 квітня 2013 року: № 0001801700, № 0001731700, № 0001791700, № 0001781700, № 0001771700 та № 0001751700 є неправомірними та такими, що прийняті з порушенням наведених законодавчих норм, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення позивачем наведених норм Податкового кодексу України.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.