Постанова

від 14.04.2015 по справі 816/840/15-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/840/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.,

представника відповідача - Касумова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Лазірки" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

16 березня 2015 року позивач Приватне сільськогосподарське підприємство "Лазірки" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 вересня 2014 року № 0002002201 та № 0002012201.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем безпідставно ставиться йому у вину неправомірне формування податкового кредиту протягом періоду, охопленого перевіркою, за господарськими операціями з ТОВ НТП "Плазматек" та ТОВ "Керуюча компанія "Гранд Дистриб'юшн". Наполягав, що господарські операції із вказаними контрагентами мали реальний характер та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках підприємства, а за їх наслідками позивачем правомірно сформовано податковий кредит відповідного податкового періоду. Крім того, вказував на свою незгоду з розміром застосованих штрафних санкцій за включення до складу свого податкового кредиту податкової накладної не зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що за результатами проведеної перевірки встановлено ряд порушень вимог податкового законодавства.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 04 серпня 2014 року по 22 серпня 2014 року фахівцями Лубенської ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПСП "Лазірки" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 30 червня 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 01 вересня 2014 року № 2217/22-30132028 (а.с. 15-41), яким зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.8, 201.10 статті 201, пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України внаслідок чого допущено заниження податку на додану вартість в охопленому перевіркою періоді на 180416,00 грн., в тому числі: за липень 2013 року на 2083,00 грн., за січень 2014 року - на 7998,00 грн., за лютий 2014 року - на 30999,00 грн., за квітень 2014 року - на 90665,00 грн., за червень 2014 року - на 48671,00 грн., а також завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання тa сумою податкового кредиту за червень 2014 року на 22569,00 грн.

На підставі вказаного акта контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 24 вересня 2014 року № 0002002201 (а.с. 42), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 270624,00 грн., в тому числі: за основним платежем 180416,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 90208,00 грн.; та від 24 вересня 2014 року № 0002012201 (а.с. 43), яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 22569,00 грн.

ПСП "Лазірки" донараховані податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції не сплатило, а податкові повідомлення-рішення про їх застосування оскаржило в адміністративному порядку. За результатами процедури адміністративного оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень вищі контролюючі органи залишили скарги платника без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Позивач, вважаючи висновки викладені в акті перевірки від 01 вересня 2014 року № 2217/22-30132028 упередженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, не погоджуючись із правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, оскаржив останні до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням суд виходить з наступного.

Як вбачається з акта перевірки, контролюючий орган пов'язує виявлені порушення з непідтвердженням факту придбання товарів та послуг позивачем у ТОВ НТП "Плазматек" та ТОВ Керуюча компанія "Гранд Дистриб'юшн", а також з неправомірністю віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ, визначеної податковою накладною, що не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок та правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на вказані положення, право на формування податкового кредиту виникає у платника податків у випадку придбання товарів (послуг), безпосередньо пов'язаного з господарською діяльністю, за наявності податкових накладних, виданих на реально отриманий товар (роботи, послуги).

При цьому, Вищий адміністративний суд України листом від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернув увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Також листом від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13 - 11 Вищий адміністративний суд України з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України звертав увагу судів на те, що для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Надаючи оцінку реальності здійснення вищевказаних господарських операцій та їх зв'язку із господарською діяльністю позивача, судом встановлено наступне.

08 липня 2013 року між ТОВ НТП "Плазматек" (Виконавець) та ПСП "Лазірки" (Покупець) укладено договір № 10 (т. І а.с. 56-57), предметом якого є надання виконавцем послуг з обслуговування в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, що знаходиться за адресою м. Київ, провулок Приладний, 10, з використанням своїх матеріалів та устаткування, а замовник приймає та оплачує вказані послуги у відповідності до умов даного договору. Виконавець бере на себе обов'язки протягом дії договору здійснювати наступні роботи: шліфування колінчатих валів, відновлення колінчатих валів, геометрії постілі блоків циліндрів, розточка та хонінгування блоків циліндрів, ремонт головок блоків циліндрів, шатунів (пункт 2 Договору).

В межах виконання умов вказаного договору ТОВ НТП "Плазматек" виконано роботи з відновлення посадки підшипника чулка переднього моста та відновлення опори під сальник, на загальну суму 12500,00 грн., в т.ч. ПДВ 2083,33 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами виконання робіт Виконавцем, виписані наступні первинні бухгалтерські документи:

- замовлення № 568б, у якому ідентифіковано майно, передане для здійснення ремонтних робіт, а саме: "Manitou" MLT 731. д.н НОМЕР_4, номер двигуна НОМЕР_3, та визначено об'єм ремонтних робіт - відновлення посадки підшипника та опори під сальник (т. І а.с.160),

- акт надання послуг № 606 від 12 липня 2013 року, який затверджено та скріплено підписами представників сторін Договору (т. І а.с. 159),

- податкову накладну № 72 від 12 липня 2013 року на загальну суму 12500,00 грн., в т.ч. ПДВ 2083,33 грн. (т. І а.с. 116).

Вищевказана податкова накладна відповідає вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписана та скріплена печаткою ТОВ НТП "Плазматек", що сторонами у справі не заперечується.

Як встановлено перевіркою, на підставі вищезазначеної податкової накладної позивачем включено до складу свого податкового кредиту суму в розмірі 2083,33 грн. та відображено останню в додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний звітний період.

Аналізуючи вищевказані первинні бухгалтерські документи, суд дійшов висновку, що вони мають всі необхідні реквізити для встановлення змісту, обсягу господарських операцій, осіб, які безпосередньо приймали участь у їх здійсненні, та інші встановлені вимогами законодавства до первинних документів для надання їм юридичної доказовості, та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліках.

Судом встановлено, що оплата придбаного товару здійснювалась позивачем згідно платіжного доручення № 999 від 09 липня 2013 року на загальну суму 12500,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2083,33 грн. (т. І а.с. 95)

Згідно пояснень представника позивача, з метою передачі майна для виконання ремонтних робіт за договором від 08 липня 2013 року № 10 до м. Києва відряджено керуючого тракторною дільницею ОСОБА_3

Копією наказу № 85 від 12 липня 2013 року (т. І а.с. 161) підтверджено факт відрядження вищевказаної особи до м. Києва (ТОВ НТП "Плазматек") для виконання виробничих завдань

Наявними в матеріалах справи копіями посвідчення про відрядження від 12 липня 2013 року (т. І а.с. 162) з відмітками про прибуття та вибуття, що завірені відбитками печатки ТОВ НТП "Плазматек"; та подорожнього листа службового легкового автомобіля від 12 липня 2013 року № 007587 (т. І а.с. 163) підтверджено факт доставки керуючим тракторною дільницею ОСОБА_3 на ремонт деталей та вузлів ТОВ НТП "Плазматек" у м. Київ.

Як слідує зі змісту наданих в ході судового розгляду справи пояснень, позивач є сільськогосподарським підприємством, яке своїй діяльності використовує залучену на підставі договорів оренди сільськогосподарську техніку.

Так, за умовами договору оренди між позивачем (Наймач) та ТОВ "Торговий дім "Інтер-Агро ЛТД" (Наймодавець) від 28 березня 2012 року (т. IV а.с. 24-25) останнім передано у строкове платне користування навантажувач "Manitou" MLT 731. д.н НОМЕР_4, номер двигуна НОМЕР_3. За приписами пункту 5.4 вищевказаного договору Наймач зобов'язаний, зокрема, утримувати майно у повній справності та, при необхідності, за вимогою Наймодавця, здійснювати власними силами та за власний рахунок його ремонт.

Відтак, з метою ремонту орендованої у ТОВ "Торговий дім "Інтер-Агро ЛТД" техніки позивач звернувся до ТОВ НТП "Плазматек".

Таким чином, матеріалами справи підтверджується реальність спірної господарської операції позивача з ТОВ НТП "Плазматек" та її зв'язок із господарською діяльністю позивача.

Також судом встановлено, що між ТОВ "Керуюча компанія "Гранд Дистриб'юшн" (Продавець) та ПСП "Лазірки" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 04/01/13-Шгр від 04 січня 2013 року, згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити шрот соняшниковий українського походження, виготовлений із насіння соняшника врожаю 2012 року. Кількість кожної окремої партії Товару узгоджується сторонами в специфікаціях на кожну партію товару, яка є невід'ємною частиною договору. (т. І а.с. 53-54).

Крім того, між вказаними контрагентами укладено договір поставки № 8 від 21 лютого 2014 року, згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобов'язується передавати у власність (поставляти), а Покупець приймати та оплачувати шрот соняшниковий (надалі іменується "Товар"). Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати кожної партії Товару визначаються сторонами у Специфікаціях, які формуються постачальником на підставі заявок покупця та є невід'ємними частинами цього договору. (т. І а.с. 55).

В рамках виконання умов указаних договорів позивачем придбано у ТОВ "Керуюча компанія "Гранд Дистриб'юшн" шрот соняшниковий на загальну суму 947648,60 грн., у т.ч. ПДВ 157941,43 грн.

Так, на виконання зазначених договорів складено специфікації до договору купівлі-продажу № 04/01/13-Шгр від 04 січня 2013 року та до договору поставки № 8 від 21 лютого 2014 року (т. І а.с. 59-65).

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Керуюча компанія "Гранд Дистриб'юшн" з придбання шроту соняшникового, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи:

- податкові накладні (т. І а.с. 103-115),

- видаткові накладні (т. І а.с. 66-79).

Вищевказані податкові накладні відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою ТОВ "Керуюча компанія "Гранд Дистриб'юшн", що сторонами у справі не заперечується.

Судом встановлено, що оплата придбаного товару здійснювалась позивачем шляхом перерахування коштів на рахунок контрагента на підставі платіжних доручень (т. І а.с. 80-94).

Із пояснень представника позивача в судовому засіданні встановлено, що перевезення придбаного товару здійснювалось за рахунок та на замовлення ТОВ "Керуюча компанія "Гранд Дистриб'юшн", як це і передбачено умовами специфікацій до договорів поставки та купівлі-продажу шроту. Транспортування відбувалось транспортними компаніями ТОВ "Гранд Транс Кепітал", ТОВ "Респект-Ложистик", ТОВ "Укрспецпром", ТОВ Скай Вей Транс", ТОВ "Автокар 777", ТОВ "Леон Груп"ФОП ОСОБА_5, ТОВ "КремРемТранс" на підтвердження чого надано товарно-транспортні накладні (т. І а.с. 121-134).

Придбаний позивачем товар оприбутковано на складі ПСП "Лазірки", що підтверджується витягами з книги обліку ТМЦ, з книги складського обліку та з книги вагаря (т. І а.с. 164-178, т. ІІ а.с.178-250, т. ІІІ а.с. 234-251).

На підтвердження зв'язку із своєю господарською діяльністю операцій з придбання у ТОВ "Керуюча компанія "Гранд Дистриб'юшн" шроту соняшникового позивачем надано пояснення, згідно яких встановлено, що шрот соняшниковий придбано підприємством з метою ефективного, раціонального та збалансованого використання кормів, оскільки одним з видів діяльності позивача є розведення великої рогатої худоби.

На підтвердження використання придбаного шроту у своїй господарській діяльності позивачем надано відомості витрат кормів (т. ІІІ а.с. 1-158) та акти на виготовлення комбікормів (т. І а.с. 179-250, т. ІІ а.с. 1-177).

Щодо посилань контролюючого органа на відсутність у ТТН та видаткових накладних інформації щодо посади, прізвища та ім'я по-батькові особи-отримувача товару, а в ТТН - печатки підприємства-перевізника, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Таким чином, окремі недоліки у оформленні первинних документів не є беззаперечним свідченням фіктивності господарської операції.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують фактичність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Керуюча компанія "Гранд Дистриб'юшн" є специфікації, податкові накладні та докази на підтвердження використання придбаного шроту в господарській діяльності позивача (годівлі ВРХ).

З огляду на викладене, та з урахуванням того, що товарно-транспортні накладні та видаткові накладні не є документами суворої звітності, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не являються єдиними та безумовними документами, що підтверджують факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Посилання відповідача на невідповідність відомостей, зазначених у ТТН, даним системи АІС "Автомобіль" ДАІ МВС України, суд зазначає наступне.

Відповідальність за невідповідність окремих даних, зазначених у ТТН, відомостям системи АІС "Автомобіль", має нести автопідприємство, крім того вищевказані невідповідності жодним чином не спростовують факт доставки, оприбуткування, використання у господарській діяльності позивача шроту соняшникового.

Заперечуючи проти позову відповідач посилався на те, що виробником шроту соняшникового (згідно ветеринарного свідоцтва) є ТОВ "Солома". При цьому, аналіз податкового кредиту ТОВ "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн" сформованого за наслідками господарських правовідносин з ТОВ "Солома" дає підстави стверджувати, що номенклатура, зазначена у податкових накладних ТОВ "Солома", не відображає суті господарських операцій зазначених суб'єктів господарювання.

Суд не визнає доречними зазначені твердження, оскільки правомірність формування податкового кредиту позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних ТОВ "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн", не може ставитись у залежність від правомірності господарських правовідносин між контрагентом позивача та ТОВ "Солома".

Твердження відповідача про понаднормове списання ПСП "Лазірки" шроту соняшникового на годівлю ВРХ спростовується судом, оскільки відповідачем не надано нормативного обґрунтування таких розрахунків.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що результати вищезазначених господарських операцій в повному обсязі відображено в бухгалтерському та податковому обліках позивача, що не заперечується відповідачем, а отже, ПСП "Лазірки" правомірно сформовано податковий кредит з урахуванням цих операцій на підставі належних первинних документів.

Судом встановлено зміни у структурі активів позивача, які підпадають під визначення господарської операції у розумінні статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", осіб які приймали участь у проведенні зазначених господарської операцій, а відтак і реальність їх проведення, а доводи відповідача щодо нереальності вказаних господарських операцій не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Таким чином, висновки перевірки щодо нереальності взаємовідносин позивача з ТОВ НТП "Плазматек" та ТОВ "Керуюча компанія "Гранд Дистриб'юшн" не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Досліджуючи правомірність встановлення контролюючим органом порушення щодо включення до складу свого податкового кредиту податкової накладної, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд дійшов наступних висновків.

Матеріалами справи підтверджено, підприємством позивача включено до складу податкового кредиту в Декларації з ПДВ (спеціальна) за червень 2014 року суму ПДВ 42959,90 грн., визначену податковою накладною від 26 червня 2014 року № 10 (т. І а.с. 117), яка не зареєстрована СТОВ "Агрофірма "Куйбишево" у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проти наявності вищевказаного порушення позивач не заперечував, однак не погоджувався з розміром штрафних (фінансових) санкцій, застосованих відповідачем за таке порушення.

Судом встановлено, що контролюючий орган за вищевказане порушення застосував до ПСП "Лазірки" штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50% від суми визначеного податкового зобов'язання згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Разом із тим, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Лубенською ОДПІ доказів повторності протягом 1095 днів допущення позивачем встановленого порушення не надано, а відтак, 50% розмір штрафних санкцій до ПСП "Лазірки" контролюючим органом застосовано до позивача неправомірно.

Разом із тим, за своєю правовою природою повноваження відповідача щодо самостійного визначення суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Враховуючи вищевикладене, висновки суду про необхідність часткового скасування податкових повідомлень-рішень пов'язані з необхідністю визначення частин, у яких зазначені рішення не відповідають вимогам чинного законодавства, що у свою чергу є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому судом визнано за необхідне скасувати спірні податкові повідомлення-рішення в повному обсязі.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Оскільки позивачем при зверненні до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 487,20 грн. що підтверджується платіжним дорученням від 23 лютого 2015 року (т. І а.с. 3), суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

З урахуванням приписів частини першої статті 9 Закону про судовий збір, згідно з якою судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, у резолютивній частині постанови суд повинен зазначити особу, з якої стягується судовий збір, суму стягнення та рахунок (спеціальний фонд Державного бюджету України), на який цей збір стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства "Лазірки" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 24 вересня 2014 року № 0002002201 та № 0002012201.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (ідентифікаційний код 38728800) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Лазірки" (ідентифікаційний код 30132028) витрати зі сплати судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 20 квітня 2015 року.

Суддя Г.В. Костенко