Ухвала

від 11.06.2015 по справі 816/840/15-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 р.Справа № 816/840/15-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представника позивача - Бойко Є.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2015р. по справі № 816/840/15-а

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Лазірки"

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА

16 березня 2015 року позивач Приватне сільськогосподарське підприємство "Лазірки" (далі по тексту - ПСГП «Лазірки») звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - Лубенська ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 вересня 2014 року № 0002002201 та № 0002012201.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2015 р. по справі № 816/840/15-а адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства "Лазірки" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 24 вересня 2014 року № 0002002201 та № 0002012201.

Стягнуто з Державного бюджету України в особі Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (ідентифікаційний код 38728800) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Лазірки" (ідентифікаційний код 30132028) витрати зі сплати судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2015 р. по справі № 816/840/15-а та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ПСГП «Лазірки» відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що ПСГП «Лазіврки» неправомірно включено до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість (спеціальна) за червень 2014 р. ПДВ за податковою накладною № 10 від 26.06.2014 р., виписаною СТОВ «Агрофірма «Куйбишеве», яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Пояснив, що оскільки позивач не звертався зі скаргою на вказаного постачальника в порядку та у строк, визначені п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, право на включення ПДВ за даною податковою накладною до складу податкового кредиту, у відповідності до вимог п.198.6 ст.198, п.201.6, п.201.15 ст.201 ПК України, у позивача відсутнє. Крім того, з посиланням на недоліки в оформленні первинних документів (відсутність у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних прізвища та посади особи, яка одержала ТМЦ, відсутність у ТТН відбитку печатки ПСГП «Лазірки», підписів водіїв/експедиторів про прийняття та здачу вантажу, печатки перевізника), невідповідність даних щодо авто перевізників та автомобілів, зазначених у ТТН, відомостям АІС «Автомобіль», стверджує про безтоварність господарських операцій щодо придбання позивачем шроту соняшникового у ТОВ «Керуюча компанія «Гранд Дістріб'юшн». Крім того, вказує на те, що згідно з ветеринарним свідоцтвом на вказаний товар його виробником є ТОВ «Солома», основним покупцем якого є ТОВ «Керуюча компанія «Гранд Дістріб'юшн», згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних номенклатурою товару (послуг), зазначеною у податкових накладних, виписаних ТОВ «Солома», є послуги переробки давальницької сировини, але не вказано якої саме (а не реалізація шроту соняшникового), а відтак, на думку відповідача, номенклатура товару не відображає суть господарської операції. Зазначив, що оскільки постачальниками ТОВ «Керуюча компанія «Гранд Дістріб'юшн» у січні-червні 2014 року реалізовувався останньому лише такий товар, як макуха соняшникова, тому виробництво ТОВ «Солома» шроту соняшникового та його продаж постачальником ТОВ «Керуюча компанія «Гранд Дістріб'юшн» позивачеві по справі є неможливим. Вказує на невідповідність умов договору № 04/01/13-ШГР від 04.01.2013 р. щодо якості товару (шрот соняшниковий українського походження, вироблений з насіння врожаю 2012 року) даним ветеринарних свідоцтв, виписаних ТОВ «Солома» (врожай 2013 року). З огляду на викладене, вважає, що позивачем не підтверджено фактичне придбання, отримання, зберігання, транспортування шроту соняшникового від ТОВ «Керуюча компанія «Гранд Дістріб'юшн». Також, наполягає на безтоварності господарських операцій між ПСГП «Лазірки» та ТОВ НТП «Плазматек» з посиланням на невідповідність видів робіт, які є предметом договору між позивачем та вказаним контрагентом, видам робіт, зазначеним в акті надання послуг № 606 від 12.07.2013 р., недоліки в оформленні акту (незазначенням місця складання акту, місця надання послуг, ПІБ представників замовника та виконавця, назви, марки та моделі транспортного засобу). Зазначив, що з наданих до перевірки лімітно-забірними картками складу паливно-мастильних матеріалів вбачається відпуск ПММ для навантажувача «Моніту» в період проведення ремонту останнього контрагентом позивача ТОВ НТП «Плазматек». Крім того, позивачем не надано до перевірки фінансово-господарські документи щодо обставин здійснення робіт з демонтажу та монтажу ремонтованого обладнання - навантажувача «Моніту», доставки його до місця проведення ремонтних робіт, наказів про відрядження працівників позивача до місця проведення ремонтних робіт. У зв'язку з викладеним, вважає, що наданими позивачем документами не підтверджено реальності господарських операцій з ТОВ НТП «Плазматек».

Представники відповідача в судових засіданнях, призначених на 26.05.2015 р. та 02.06.2015 р., вимоги апеляційної скарги підтримали з підстав, викладених в останній, просили суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2015 р. по справі № 816/840/15-а скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 11.06.2015 р., не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що відповідач по справі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що факт отримання товару від ТОВ «Керуюча компанія «Гранд Дістріб'юшн» підтверджується підписами представників на видаткових накладних, завірених печаткою підприємства, а відтак, твердження відповідача про відсутність у видаткових накладних ПІБ особи-приймача товару не спростовує факту поставки останнього. Стверджує, що окремі недоліки в оформленні товарно-транспортних не позбавляють їх правового значення та не спростовують реальності господарських операцій з придбання товару у вказаного контрагента. Вважає недоречним посилання відповідача на інформацію УДАІ МВС України в Полтавській області щодо номерних знаків автомобілів, зазначених у ТТН, оскільки позивач не має змоги та не зобов'язаний чинним законодавством перевіряти наявність транспорту у перевізників, його належність та правильність постановки на облік. Вказує, що наданими до перевірки документами (договором, замовленням на виконання ремонтних робіт, актом надання послуг, податковою накладною, платіжним дорученням, наказом та посвідченням про відрядження керуючого тракторною дільницею до м. Київ, подорожнім листом службового автомобіля) повністю підтверджено реальність господарської операції з надання позивачеві послуг по ремонту навантажувача «Моніту» контрагентом ТОВ НТП «Плазматек». Враховуючи викладене, наполягає на правомірності формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ «Керуюча компанія «Гранд Дістріб'юшн» та ТОВ НТП «Плазматек». Крім того, вказує, що відповідачем не спростовано необґрунтованого нарахування штрафних санкцій у розмірі 50% за порушення у вигляді віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ за податковою накладною, виписаною СТОВ «Агрофірма «Куйбишеве», яка не зареєстрована у ЄРПН. З посиланням на ст.11, пп.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.209.2 ст.209 ПК України стверджує, що оскільки платники зі спеціальним режимом оподаткування не сплачують до бюджету суму ПДВ з вартості поставлених ними сільськогосподарських товарів (наданих послуг), вказана сума ПДВ (як і суми її заниження) не є податковим зобов'язанням такого платника податку, що підлягає сплаті до бюджету, а відтак, на вказані суми заниженого ПДВ, що залишається в розпорядженні платника, не нараховується штраф.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 04 серпня 2014 року по 22 серпня 2014 року фахівцями Лубенської ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПСП "Лазірки" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 30 червня 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 01 вересня 2014 року № 2217/22-30132028 (т.1, а.с. 15-41), яким зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.8, 201.10 статті 201, пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України, внаслідок чого допущено заниження податку на додану вартість в охопленому перевіркою періоді на 180416,00 грн., в тому числі: за липень 2013 року на 2083,00 грн., за січень 2014 року - на 7998,00 грн., за лютий 2014 року - на 30999,00 грн., за квітень 2014 року - на 90665,00 грн., за червень 2014 року - на 48671,00 грн., а також завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання тa сумою податкового кредиту за червень 2014 року на 22569,00 грн.

На підставі вказаного акта контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 24 вересня 2014 року № 0002002201 (т.1, а.с. 42), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 270624,00 грн., в тому числі: за основним платежем 180416,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 90208,00 грн. та № 0002012201 (а.с. 43), яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 22569,00 грн.

Позивач, не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами процедури адміністративного оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень вищі контролюючі органи залишили скарги платника без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Позивач, вважаючи висновки викладені в акті перевірки від 01 вересня 2014 року № 2217/22-30132028 упередженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, не погоджуючись із правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, оскаржив останні до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності формування ПСП "Лазірки" податкового кредиту за результатами господарських операцій з купівлі ТМЦ у ТОВ НТП "Плазматек" та ТОВ Керуюча компанія "Гранд Дистриб'юшн", повністю підтверджених первинними документами, а також з необґрунтованості визначення відповідачем суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення позивачем вимог щодо віднесення до складу податкового кредиту ПДВ за податковою накладною, виписаною СТОВ "Агрофірма "Куйбишево" і не зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ та від'ємного значення різниці між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ є твердження податкового органу про безтоварність операцій з придбання позивачем товарів та послуг у контрагентів ТОВ НТП "Плазматек" та ТОВ Керуюча компанія «Гранд Дистриб'юшн» та про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ, визначеної податковою накладною, що не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів вважає, що такі висновки відповідача не є підставою для збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ та зменшення від'ємного значення різниці між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ, з наступних підстав.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, п. 200.2. ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.3. ст. 200 ПК України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами п. 200.4. ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 08 липня 2013 року між ТОВ НТП "Плазматек" (Виконавець) та ПСП "Лазірки" (Покупець) укладено договір № 10 (т. 1, а.с. 56-57), предметом якого є надання виконавцем послуг з обслуговування в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, що знаходиться за адресою м. Київ, провулок Приладний, 10, з використанням своїх матеріалів та устаткування, а замовник приймає та оплачує вказані послуги у відповідності до умов даного договору. Виконавець бере на себе обов'язки протягом дії договору здійснювати наступні роботи: шліфування колінчатих валів, відновлення колінчатих валів, геометрії постілі блоків циліндрів, розточка та хонінгування блоків циліндрів, ремонт головок блоків циліндрів, шатунів (пункт 2 Договору).

В межах виконання умов вказаного договору ТОВ НТП "Плазматек" виконано роботи з відновлення посадки підшипника чулка переднього моста та відновлення опори під сальник, на загальну суму 12500,00 грн., в т.ч. ПДВ 2083,33 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами виконання робіт Виконавцем, виписані наступні первинні бухгалтерські документи, копії яких наявні в матеріалах справи:

- замовлення № 568б, у якому ідентифіковано майно, передане для здійснення ремонтних робіт, а саме: "Manitou" MLT 731. д.н 56 892 АА, номер двигуна NM 38858-U02893S, та визначено об'єм ремонтних робіт - відновлення посадки підшипника та опори під сальник (т. 1, а.с.160),

- акт надання послуг № 606 від 12 липня 2013 року, який затверджено та скріплено підписами представників сторін Договору (т. 1, а.с. 159),

- податкову накладну № 72 від 12 липня 2013 року на загальну суму 12500,00 грн., в т.ч. ПДВ 2083,33 грн. (т. 1, а.с. 116).

Оплата придбаного товару здійснювалась позивачем згідно платіжного доручення № 999 від 09 липня 2013 року на загальну суму 12500,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2083,33 грн. (т. І а.с. 95).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, позивач є сільськогосподарським підприємством, яке своїй діяльності використовує залучену на підставі договорів оренди сільськогосподарську техніку.

Так, за умовами договору оренди між позивачем (Наймач) та ТОВ "Торговий дім "Інтер-Агро ЛТД" (Наймодавець) від 28 березня 2012 року (т. 4, а.с. 24-25) останнім передано у строкове платне користування навантажувач "Manitou" MLT 731. д.н 56 892 АА, номер двигуна NM 38858-U02893S. За приписами пункту 5.4 вищевказаного договору Наймач зобов'язаний, зокрема, утримувати майно у повній справності та, при необхідності, за вимогою Наймодавця, здійснювати власними силами та за власний рахунок його ремонт.

Відтак, з метою ремонту орендованої у ТОВ "Торговий дім "Інтер-Агро ЛТД" техніки позивач звернувся до ТОВ НТП "Плазматек".

Матеріалами справи підтверджено, що з метою передачі майна ТОВ НТП "Плазматек" для виконання ремонтних робіт за договором від 08 липня 2013 року № 10 до м. Києва відряджено керуючого тракторною дільницею Сергієнка Г.В., про що свідчать надані позивачем до матеріалів справи копії наказу № 85 від 12 липня 2013 року про відрядження вищевказаної особи до м. Києва для виконання виробничих завдань (т. 1, а.с. 161), посвідчення про відрядження від 12 липня 2013 року з відмітками про прибуття та вибуття, що завірені відбитками печатки ТОВ НТП "Плазматек" (т. 1, а.с. 162), подорожнього листа службового легкового автомобіля від 12 липня 2013 року № 007587 (т. 1, а.с. 163), яким підтверджено факт доставки керуючим тракторною дільницею Сергієнком Г.В. на ремонт деталей та вузлів ТОВ НТП "Плазматек" у м. Київ.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на ненадання позивачем фінансово-господарських документів на підтвердження обставин монтажу, демонтажу та доставки вказаного обладнання на ремонт до ТОВ НТП «Плазматек».

З приводу тверджень відповідача про невідповідність найменування робіт, які мали виконуватись ТОВ НТП «Плазматек» за договором № 10 від 08.07.2013 р. (шліфування колінчатих валів, відновлення колінчатих валів, геометрії постілі блоків циліндрів, розточка та хонінгування блоків циліндрів, ремонт головок блоків циліндрів, шатунів (пункт 2 Договору) та номенклатури робіт, зазначеної в акті надання послуг (відновлення посадки підшипника чулка переднього листа, відновлення опори під сальник), колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції з пояснень представника позивача, у договорі зазначений загальний перелік робіт, які виконуються контрагентом виходячи зі своєї спеціалізації та специфіки робіт. Основним видом послуг та робіт ТОВ НТП «Плазматек» є надання послуг з відновлення будь-якої поверхні металу, які виконуються як при проведенні капітальних ремонтів, так і при проведенні поточних ремонтів двигунів, вузлів, агрегатів. Проект договору розроблений та наданий саме ТОВ НТП «Плазматек» як стандартний договір на проведення капітальних ремонтів двигунів, вузлів, агрегатів, а тому неможливо передбачити у договорі конкретний вид робіт, не провівши попередньо дефектування. Виходячи з цього, в акті ремонтною організацією ТОВ НТП «Плазматек» було зазначено види робіт, які фактично були проведені по даному конкретному транспортному засобу (навантажувач «Моніту») - відновлення посадки підшипника чулка переднього мосту, відновлення опори на сальник.

Зворотноього відповідачем не доведено.

Майно, передане для здійснення ремонтних робіт, а саме: навантажувач "Manitou" MLT 731. д.н 56 892 АА, номер двигуна NM 38858-U02893S, ідентифіковано у замовленні № 568б (т. 1, а.с.160), а тому колегія суддів вважає помилковими твердження відповідача про незазначення в акті назви, марки та моделі транспортного засобу, який ремонтувався, не є підставою вважати дану господарську операцію безтоварною.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів, оформлених в ході господарських операцій між ПСГП «Лазірки» та його контрагентом ТОВ ТОВ НТП "Плазматек" вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Також судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ТОВ "Керуюча компанія "Гранд Дистриб'юшн" (Продавець) та ПСП "Лазірки" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 04/01/13-Шгр від 04 січня 2013 року, згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець - прийняти і оплатити шрот соняшниковий українського походження, виготовлений із насіння соняшника врожаю 2012 року. Кількість кожної окремої партії Товару узгоджується сторонами в специфікаціях на кожну партію товару, яка є невід'ємною частиною договору (т. 1, а.с. 53-54).

Крім того, між вказаними контрагентами укладено договір поставки № 8 від 21 лютого 2014 року, згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобов'язується передавати у власність (поставляти), а Покупець приймати та оплачувати шрот соняшниковий (надалі іменується "Товар"). Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати кожної партії Товару визначаються сторонами у Специфікаціях, які формуються постачальником на підставі заявок покупця та є невід'ємними частинами цього договору. (т. 1, а.с. 55).

В рамках виконання умов указаних договорів позивачем придбано у ТОВ "Керуюча компанія "Гранд Дистриб'юшн" шрот соняшниковий на загальну суму 947648,60 грн., у т.ч. ПДВ 157941,43 грн.

Так, на виконання зазначених договорів складено специфікації до договору купівлі-продажу № 04/01/13-Шгр від 04 січня 2013 року та до договору поставки № 8 від 21 лютого 2014 року (т.1, а.с. 59-65), надано ветеринарні свідоцтва Верхньодніпровської районної державної лікарні ветеринарної медицини, а також посвідчення про якість на шрот соняшниковий (т.1, а.с.135-158).

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Керуюча компанія "Гранд Дистриб'юшн" з придбання шроту соняшникового, останнім виписані податкові накладні (т.1 а.с. 103-115) та видаткові накладні, копії яких надано до матеріалів справи (т. 1, а.с. 66-79).

Оплата придбаного товару здійснювалась позивачем шляхом перерахування коштів на рахунок контрагента на підставі платіжних доручень (т. 1, а.с. 80-94).

Перевезення придбаного товару здійснювалось за рахунок та на замовлення ТОВ "Керуюча компанія "Гранд Дистриб'юшн", як це передбачено умовами специфікацій до договорів поставки та купівлі-продажу шроту. Транспортування відбувалось перевізниками ТОВ "Гранд Транс Кепітал", ТОВ "Респект-Ложистик", ТОВ "Укрспецпром", ТОВ Скай Вей Транс", ТОВ "Автокар 777", ТОВ "Леон Груп", ФОП ОСОБА_1., ТОВ "КремРемТранс" на підтвердження чого до матеріалів справи надано копії товарно-транспортних накладних (т. 1, а.с. 121-134).

Придбаний позивачем товар оприбутковано на складі ПСП "Лазірки", що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з книги обліку ТМЦ, з книги складського обліку та з книги вагаря (т.1, а.с. 164-178, т.2, а.с.178-250, т.3, а.с. 234-251).

На підтвердження використання придбаного у ТОВ "Керуюча компанія "Гранд Дистриб'юшн" шроту соняшникового у господарській діяльності ПСГП «Лазірки» позивачем надано до матеріалів справи копії відомостей витрат кормів (т.3, а.с. 1-158) та актів на виготовлення комбікормів (т.1, а.с. 179-250, т.2, а.с. 1-177), відповідно до яких придбані ТМЦ використано для годування великої рогатої худоби.

Щодо доводів відповідача про відсутність у ТТН та видаткових накладних, оформлених в ході господарських операцій між позивачем та ТОВ НТП "Плазматек", інформації щодо посади, прізвища, ім'я та по батькові особи-отримувача товару, а в ТТН - печатки підприємства-перевізника, колегія суддів зазначає, що позивачем - вантажоодержувачем не оспорюється факт отримання вантажу, вказаного у видаткових накладних та ТТН, а тому відсутність прізвища та посади особи, яка прийняла вантаж, та печатки підприємства-вантажоодержувача не є підставою твважати господарські операції з поставки ТМЦ безтоварними.

Як встановлено судом апеляційної інстанції з матеріалів справи, вищевказаний соняшниковий шрот був прийнятий головним зоотехніком ПСГП «Лазірки» Єрченком В.І., який по факту розвантаження та приймання товару за якістю підписався у видатковій накладній та ТТН, що підтверджується поясненнями самого Єрченка В.І. та бухгалтера Скаржинської В.М., завідуючих зернофуражними складами Власенко Л.М. та Опанасенко С.М. (т.4, а.с.79-95).

З приводу посилань відповідача в акті перевірки на Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (далі по тексту - Правила № 363), колегія суддів вказує на таке.

Як вбачається із преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363, Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені цим наказом, розроблені у виконання цілого ряду державних документів, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби зі злочинністю.

Дотримання Правил № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт у процесі виконання перевезень вантажів.

Правила № 363, розроблені Міністерством транспорту України, стосуються, перш за все, порядку здійснення перевезень і не встановлюють правила ведення бухгалтерського й податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами.

Зі змісту Правил № 363 вбачається, що товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу, і слугують, перш за все, для обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та інших транспортних ресурсів.

В той же час, як зазначалось вище, в даному випадку позивачем сформовано податковий кредит не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому відсутність у товарно-транспортних накладних підписів водіїв-експедиторів про прийняття та здачу вантажу, печатки перевізника не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення ПДВ з вартості придбаного товару до складу податкового кредиту.

Крім того, слід відмітити, що згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Беручи до уваги викладене, враховуючи, що позивачем на підтвердження факту придбання шроту соняшникового у ТОВ "Керуюча компанія "Гранд Дистриб'юшн" надано не лише видаткові накладні та ТТН, а й специфікації, податкові накладні та докази на підтвердження використання придбаного шроту в господарській діяльності позивача (годівлі ВРХ), колегія суддів зазначає, що окремі недоліки у оформленні видаткових накладних та товарно-транспортних накладних не є беззаперечним свідченням безтоварності спірної господарської операції.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на невідповідність відомостей, зазначених у ТТН, даним системи АІС "Автомобіль" ДАІ МВС України, оскільки вищевказані невідповідності жодним чином не спростовують факт доставки, оприбуткування, використання у господарській діяльності позивача шроту соняшникового, підтверджений первинними документами (специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, витягами з книги обліку ТМЦ, книги складського обліку та книги вагаря, ветеринарними свідоцтвами) та поясненнями працівників ПСГП «Лазірки».

Крім того, та обставина, що номери автомобілів та причепів, зазначених у ТТН, не зареєстровано на підприємства-перевізники, не спростовує можливості реєстрації транспортних засобів на водія-працівника підприємства або використання останнім автотранспорту на умовах оренди, отже, відомості АІС «Автомобіль» ДРІ МВС України самі по собі без встановлення інших фактичних обставин господарської діяльності перевізників не свідчать про безтоварність господарських операцій з придбання позивачем ТМЦ та факту їх перевезення.

Позивач не наділений правом та не обтяжений обов'язком перевірки наявності транспорту у перевізників, його належність та правильність постановки на облік, а відтак посилання відповідача на невідповідність інформації УДАІ МВС України в Полтавській області та даних ТТН щодо номерних знаків та належності (реєстрації) автомобілів, є недоречними.

В акті перевірки відповідач посилався на те, що виробником шроту соняшникового (згідно ветеринарного свідоцтва) є ТОВ "Солома", основним покупцем якого є контрагент позивача ТОВ "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн", однак, аналіз податкового кредиту останнього, сформованого за наслідками господарських правовідносин з ТОВ "Солома", дає підстави стверджувати, що номенклатура, зазначена у податкових накладних ТОВ "Солома", не відображає суті господарських операцій між зазначеними суб'єктами господарювання.

На думку колегії суддів, правомірність формування податкового кредиту позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних ТОВ "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн", не може ставитись у залежність від правомірності господарських правовідносин між контрагентом позивача та ТОВ "Солома".

При цьому, відповідач в акті перевірки ПСГП «Лазірки» на свій розсуд визначився щодо неможливості вироблення ТОВ «Солома» шроту соняшникового, передачі його ТОВ "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн" та реалізації останнім вказаного товару позивачеві.

Слід відмітити, що відповідачем взято до уваги зміст господарських операцій між ТОВ «Солома» та ТОВ "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн" виключно за змістом податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН та лише за певний обмежений період (січень-червень 2014 року). Дані про проведення зустрічної звірки або перевірки, в ході яких досліджувались би відносини між ТОВ «Солома» і вказаним постачальником позивача, посилання на відповідні первинні документи в акті перевірки ПСГП «Лазірки» відсутні й відповідачем до матеріалів справи не надані, а відтак, колегія суддів вважає необґрунтованими твердження відповідача про неможливість реалізації ТОВ "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн" позивачеві шроту соняшникового, виробленого ТОВ «Солома».

Доводи відповідача про понаднормове списання ПСП "Лазірки" шроту соняшникового на годівлю ВРХ колегією суддів не беруться до уваги, оскільки відповідачем не надано нормативного обґрунтування таких розрахунків ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.

Натомість, за поясненнями представника позивача, які не спростовано відповідачем по справі, потреба у придбанні шроту соняшникового виникла у зв'язку з розробленням позивачем збалансованих кормових раціонів з метою підвищення продуктивності тварин, та у яких значну частину займає шрот соняшниковий завдяки високому вмісту у ньому білка.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами ТОВ "Керуюча компанія "Гранд Дистриб'юшн", ТОВ «НТП «Плазматек» повністю підтверджені первинними документами та мають реальний характер, а результати даних господарських операцій безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ПСП "Лазірки" правомірно сформовано податковий кредит за результатами господарських відносин із вказаними контрагентами.

З приводу встановлення відповідачем порушення щодо включення ПСГП «Лазірки» до складу податкового кредиту податкової накладної, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем включено до складу податкового кредиту в Декларації з ПДВ (спеціальна) за червень 2014 року суму ПДВ 42959,90 грн., визначену податковою накладною від 26 червня 2014 року № 10 (т. І а.с. 117), яка не зареєстрована СТОВ "Агрофірма "Куйбишево" у Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим відповідачем в акті перевірки зазначено висновок про порушення ПСГП «Лазірки» вимог п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201, п.11 Підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

На підставі вказаних висновків відповідачем збільшено позивачеві грошове зобов'язання з ПДВ на суму 42959,90 грн., включену до складу податкового повідомлення-рішення від 24.09.2014 року № 0002002201, та застосовано до ПСГП "Лазірки" штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50% від суми визначеного податкового зобов'язання з посиланням на п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Разом із тим, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

За змістом пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За визначенням пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

У відповідності до п. 209.1 ст.209 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (п.209.2 ст.209 ПК України).

За визначенням п.209.6 ст.209 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до п.209.9 ст.209 ПК України сільськогосподарське підприємство надає покупцю податкову накладну в порядку, встановленому цим розділом.

Пунктом 209.10 ст.209 ПК України встановлено, що сільськогосподарське підприємство реєструється як суб'єкт спеціального режиму оподаткування з дотриманням правил та у строки, що визначені статтею 183 цього Кодексу для реєстрації платників податку на додану вартість.

У реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених для реєстрації платників податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства, на які поширюється дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, та дата внесення запису про такі види діяльності.

Сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка подається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується відповідно до пункту 201.15 статті 201 цього Кодексу (п.209.13 ст.209 ПК України).

У відповідності до п. в) пп.209.15.2 п.209.15 ст.209 ПК України діяльністю у сфері сільського господарства є, зокрема, надання послуг іншим сільгосптоваровиробникам (юридичним особам) та/або фізичним особам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).

Матеріалами справи підтверджено, що як позивач, так і його контрагент - СТОВ «Агрофірма «Куйбишеве», яким виписана спірна податкова накладна № 10 від 26.06.2014 р., є сільгосптоваровиробниками та зареєстровані як суб'єкти спеціального режиму оподаткування, про що свідчать надані до матеріалів справи копії відповідних свідоцтв.

З наявної в матеріалах справи копії вищевказаної податкової накладної на суму 257759,38 грн., у т.ч. ПДВ - 42959,90 грн. вбачається, що СТОВ «Агрофірма «Куйбишеве» надавались позивачеві послуги з використанням сільгосптехніки, що у відповідності до пп.209.15.2 п.209.15 ст.209 ПК України вважається діяльністю у сфері сільського господарства (т.1, а.с.117-118).

Колегія суддів відмічає, що відповідачем не оспорюється правомірність застосування позивачем спеціального режиму оподаткування до спірної господарської операції із СТОВ «Агрофірма «Куйбишеве», однак, заперечується право ПСГП «Лазірки» на включення ПДВ у розмірі 42959,90 грн. до складу податкового кредиту з тих підстав, що вказана податкова накладна не зареєстрована у ЄРПН, у зв'язку з чим Лубенською ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області визначено позивачеві до сплати суму грошового зобов'язання та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 21479,95 грн.

Однак, як вбачається зі змісту вищенаведених норм, платники зі спеціальним режимом оподаткування не сплачують до бюджету суму ПДВ з вартості поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг), а відтак, вказана сума ПДВ (як і суми її заниження) не є податковим зобов'язанням такого платника податку, що підлягає сплаті до бюджету, на неї не може бути виставлене податкове повідомлення-рішення та нараховано штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень від 24.09.2014 року № 0002002201 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 270624,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 180416,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 90208,00 грн. та № 0002012201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 22569,00 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для скасування даних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2015р. по справі № 816/840/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 16.06.2015 р.