Постанова

від 17.04.2015 по справі 826/3498/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 квітня 2015 року 10:00 № 826/3498/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1510/26552209 від 31.10.2014.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «Альшар Груп», ТОВ «БА «Столиця» у періоди, що перевірялись, а щодо ТОВ «Укр-фінанс проект» позивач пояснив, що ним допущена помилка при заповненні податкової звітності та неправильно вказано індивідуальний податковий номер контрагента, з яким здійснювались взаємовідносини, проте вона була вчасно виправлена у встановленому законом порядку шляхом подання уточненого розрахунку. З огляду на що, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на матеріали актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альшар Груп», ТОВ «БА «Столиця» та на те, що між податковими зобов'язаннями ТОВ «Укр-фінанс проект» та податковим кредитом ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» виявлена розбіжність на суму 1 033 273,00 грн. За таких обставин, відповідач зазначає, що господарські операції позивача з даними контрагентами не мали реального характеру. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним.

В судовому засіданні 23.03.2015 представники сторін заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на підставі чого суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем на підставі направлення на перевірку від 02.10.2014 №2072/26-55-22-09, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та наказу виданого в.о. начальника ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №2858 від 02.10.2014 провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» (код ЄДРПОУ 35141676) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Альшар Груп» (код ЄДРПОУ 39195353) за червень 2014 року, ТОВ «Укр-фінанс проект» (код ЄДРПОУ 39195222), ТОВ «БА «Столиця» (код ЄДРПОУ 39178652) за липень 2014 року.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 10.10.2014 №939/26-55-22-09/35141676 (далі - акт №939/26-55-22-09/35141676), згідно висновків якого, відповідач встановив ряд порушень ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» вимог податкового законодавства, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість у період, що перевірявся на суму 3245086,60 грн., а саме: за червень 2014 року на суму ПДВ 1520165,00 грн., липень 2014 року на суму ПДВ 1724921,60 грн.

На підставі акта перевірки №939/26-55-22-09/35141676 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 31.10.2014 №1510/26552209, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 867 631,00 грн., з яких 3 245 087,00 грн. - основний платіж, 1 622 544,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення №1510/26552209 від 31.10.2014 у порядку адміністративного оскарження, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Головного управління ДФС у місті Києві від 15.12.2014 №2442/10/26-15-10-05-15 та рішенням Державної фіскальної служби України від 17.02.2015 №3127/6/99-99-10-01-25 скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №1510/26552209 від 31.10.2014 - без змін.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що в періоді, який перевірявся податковим органом, між ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» (Покупець) та ТОВ «Альшар Груп» (Постачальник) укладено Договір поставки від 10.06.2014 №1006, предметом якого є придбання товару партіями в асортименті та кількості, згідно видаткових накладних.

Відповідно до умов вищезазначеного договору ТОВ «Альшар Груп» здійснив поставку ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» промислової продукції (а.с. 86-87 Т.І).

На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав до матеріалів справи копії видаткових накладних, податкових накладних (а.с. 88-113 Т.І).

Крім того, між ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» (Покупець) та ТОВ «БА «Столиця» (Постачальник) укладено Договір поставки від 12.06.2014 №1206, предметом якого є придбання товару партіями в асортименті та кількості, згідно видаткових накладних. (а.с. 114-115 Т.І).

Як вбачається з вищезазначеного договору, ТОВ «БА «Столиця» здійснило поставку ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» промислової продукції.

На підтвердження вищезазначеного договору позивачем було надано до матеріалів справи копії видаткових накладних, податкових накладних (а.с. 116-126 Т.І).

Розрахунки з ТОВ «Альшар Груп» та ТОВ «БА «Столиця» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав оригінали банківських виписок (а.с. 100-119 Т.ІІ).

Відсутність зазначених документів під час перевірки позивач пояснив тим, що первинна документація по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Альшар Груп» та ТОВ «БА «Столиця» були передані на відповідальне зберігання адвокату Лакушу А.В., про що повідомлено відповідача. У зв'язку з цим, позивач листом від 07.10.2014 №1128 просив відповідача продовжити строк перевірки до 13.10.2014, у зв'язку з необхідністю отримати первинні документи від адвоката, у якого вказані документи зберігались. Однак, строк проведення перевірки відповідачем продовжений не був, а відповідь на даний лист позивачу не надавалась.

Позивач зазначив, що товар придбаний у контрагентів ТОВ «Альшар Груп» та ТОВ «БА «Столиця» використовується ним у власній господарській діяльності, на підтвердження чого надав до матеріалів справи копії первинних документів щодо постачання контрагентам-покупцям промислової продукції, копії банківських виписок, як докази сплати коштів контрагентами позивача, копії сертифікатів якості промислової продукції, також позивач надав розрахунок ціни придбаного та проданого товару (а.с. 212-250 Т.І, а.с. 80-99 Т.ІІ).

Позивач зазначив, що товар, придбаний у ТОВ «Альшар Груп» та ТОВ «БА «Столиця» був реалізований частково, а решта знаходиться на складі, на підтвердження чого надав копію акта інвентаризації товарів на складі ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» від 01.08.2014 №7 (а.с. 201-211 Т.І).

На підтвердження інформації щодо наявності у позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей для транспортування, зберігання товару позивач надав копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, копію сервісного паспорту автонавантажувача, копію ліцензій на надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом та операцій з прекурсорами, копію договору оренди нежитлового приміщення №14/1-юр від 01.01.2014, акт прийому-передачі в оренду нежитлового приміщення, списки працівників складу (а.с. 195-199 Т.І, а.с. 74-79 Т.ІІ, а.с. 160-165 Т.І).

За результатами здійснення господарських відносин з ТОВ «Альшар Груп» та ТОВ «БА «Столиця», позивач включив до податкового кредиту суму сплаченого в ціні товару податку на додану вартість у розмірі 4 867 631,00 грн.

Суд встановив, що відповідач за результатами перевірки господарських взаємовідносин ТОВ «Альшар Груп» та ТОВ «БА «Столиця» дійшов висновку про відсутність у позивача права на їх відображення у податковому та бухгалтерському обліку у зв'язку з тим, що зустрічною звіркою даних контрагентів позивача не підтверджено реальність здійснення вищезазначених господарських операцій.

В обґрунтування наведених доводів відповідач посилався на наступні документи:

- акт ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 20.08.2014 №2528/26-55-22-08/39178652 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БА «Столиця» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 по 31.07.2014;

- акт ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альшар Груп» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.06.2014 по 30.06.2014.

Згідно матеріалів вказаних актів, контролюючі органи встановили неможливість фактичного здійснення ТОВ «БА «Столиця» та ТОВ «Альшар Груп» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, товариства здійснювали діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

Посилання відповідача на матеріали зазначених актів суд відхиляє, оскільки зазначені у наведених актах відомості, не є беззаперечним доказом протиправності формування позивачем податкового кредиту та підлягають доведенню в межах розгляду даної справи. Крім того, зі змісту вказаних актів видно, що контролюючий орган фактично не зміг здійснити звірку, про що свідчить сама назва актів «про неможливість проведення зустрічної звірки».

Таким чином, матеріали вищезазначених актів, складених стосовно позивача не можуть бути взяті судом до уваги як доказ відсутності реального характеру здійснення господарських операцій ТОВ «Альшар Груп», ТОВ «БА «Столиця».

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та вказаними контрагентами, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання договорів, укладених позивачем з ТОВ «Альшар Груп», ТОВ «БА «Столиця» недійсними.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що господарські відносини ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» з ТОВ «Альшар Груп» та ТОВ «БА «Столиця» документально підтверджені та мали реальний характер.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та валових витрат, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Альшар Груп», ТОВ «БА «Столиця» знаходились у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, вироки суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаних підприємств, відсутні.

Згідно інформації з офіційного сайту Державної фіскальної служби України, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Альшар Груп», ТОВ «БА «Столиця» були дійсні на момент видання ними податкових накладних на адресу ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження».

Крім того, згідно інформації з сайту Державної фіскальної служби України ТОВ «Альшар Груп» та ТОВ «БА «Столиця» станом 17.03.2015 не мають податкового боргу.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «Альшар Груп» знаходиться у Дніпропетровській обл., Дніпропетровського району, селище міського типу Ювілейне, вул. Совхозна, буд. 71, кімната 7 та не перебуває в процесі припинення. При цьому за кодами КВЕД до основних видів діяльності даного підприємства відноситься саме оптова торгівля, яка і була предметом спірного договору. ТОВ «БА «Столиця» знаходиться у Донецькій обл., м. Маріуполь, вул. Енгельса, буд. 56 та не перебуває в процесі припинення. При цьому за кодами КВЕД до основних видів діяльності даного підприємства відноситься саме оптова торгівля, яка і була предметом спірного договору. (а.с. 193-194 Т.І).

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно частиною 1 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд дійшов висновку, що первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентами у відповідності з порядком, встановленим положеннями законодавства та їхні реквізити відповідають вимогам первинних документів, які передбачено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на те, що в ході розгляду даної справи було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ «Альшар Груп», ТОВ «БА «Столиця» у спірному періоді, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням по взаємовідносинам з даним контрагентом.

Щодо визначення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Укр-фінанс проект» позивач зазначив, що не мав фінансово-господарських відносин з ТОВ «Укр-фінанс проект» та пояснив, що у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року у рядку 5 розділу ІІ додатку №5 помилково вказав індивідуальний податковий номер даного товариства.

Після складання відповідачем акта перевірки №939/26-55-22-09/35141676, позивач 27.11.2014 подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2014 року з додатком 5 у якому відобразив заміну помилково внесеного індивідуального податкового номера ТОВ «Укр-фінанс проект» (ІПН 391952226592) на вірний індивідуальний податковий номер контрагента ТОВ «Еліт Технолоджи» (ІПН 392474110082) (а.с. 82-85, Т.І).

Суд не надає правову оцінку взаємовідносинам позивача з ТОВ «Еліт Технолоджи», оскільки вони не були предметом перевірки, результати якої оформлені актом №939/26-55-22-09/35141676.

Позивач зазначив, що самостійно виявив помилку при написанні індивідуального податкового номеру контрагента у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2014 року, однак не мав можливості її виправити до закінчення перевірки.

У відповідності до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Зі змісту наведеної норми слідує, що обмеження щодо подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації встановлене лише під час проведення перевірки та не встанволено обмеження щодо подання такого уточнюючого розрахунку після проведення перевірки.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу у вищезазначених норма, суд дійшов висновку, що позивач мав право подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року.

Крім того, відповідач мав можливість, використовуючи інформаційні ресурси доступні податковим органам (інформаційна система «Податковий блок»), встановити платника податку, який задекларував податкове зобов'язання у розмірі 1 033 273,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження».

Суд встановив, що допущення позивачем зазначеної помилки не вплинуло на суму грошового зобов'язання, яке підлягало нарахуванню до сплати в бюджет, таким чином, у відповідача були відсутні підстави для донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №1510/26552209 від 31.10.2014, з огляду на що воно підлягає скасуванню.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві №1510/26552209 від 31.10.2015.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» (код ЄДРПОУ 35141676) судові витрати в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський