Ухвала

від 14.04.2015 по справі 826/15497/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15497/14 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

14 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді Безименної Н. В.,

суддів: Аліменка В. О. та Кучми О. В.,

за участю секретаря Авраменко М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку ч.1 ст. 41 КАС України справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «БіоЛайн Україна» до Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року позивач - Дочірнє підприємство «БіоЛайн Україна» (далі - ДП «БіоЛайн Україна») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25 липня 2014 року № 0000492209 та № 0000502209.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2014 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити по справі нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі у зв'язку з порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно з ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу Головного управління Міндоходів у м. Києві від 02 липня 2014 року № 410, у період з 03 липня 2014 року по 05 липня 2014 року відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання ДП «БіоЛайн Україна» (код 32154808) вимог законодавства України з питань державної митної справи під час декларування товару «Стерилізатори медичні. МЕDISТЕR® для термічної дезінфекції медичних відходів: Кат. номер GD0007 - МЕDISТЕR 160 with analysis and statistic software (Установка для дезінфекції медичних відходів МЕDISТЕR 160 з програмним забезпеченням для аналізу і ведення статистики) - 4 шт. Виробник: МЕТЕКА GmbН, Австрія. Країна виробництва: АT. Торговельна марка МЕDISТЕR» за митною декларацією від 24 грудня 2012 року № 125130000/2012/907986 (а. с. 132-136, 138).

За результатами перевірки складено акт від 08 липня 2014 року №18/14/26-15-22-09/32154808, згідно якого під час перевірки встановлено порушення вимог Закону України «Про Митний тариф України» в частині класифікації товару, розміру ставок ввізного мита, що призвело до несплати позивачем ввізного мита на суму 191 461,59 грн, а також п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України в частині визначення бази оподаткування товарів, що ввозяться на митну територію України, в результаті чого несплачена сума податку на додану вартість складає 804 138,68 грн.

Зокрема, як вбачається з вказаного вище акта, зазначений товар при митному оформленні під час його ввезення на митну територію України мав бути задекларований за іншим кодом УКТ ЗЕД - 8514208000 замість коду УКТ ЗЕД - 8419200000, проте, на думку відповідача, невірне декларування коду товару призвело до несплати ввізного мита та податку на додану вартість (а. с. 132-136).

У зв'язку з зазначеним, 25 липня 2014 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000492209 та № 0000502209, якими позивачу визначено грошові зобов'язання із ввізного мита та податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів (а. с. 23,24).

Також, з матеріалів справ вбачається, що вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались в адміністративному порядку, однак скарга залишилась без задоволення, а повідомлення-рішення - без змін, що підтверджується скаргою позивача від 05 серпня 2014 року № 140805/1 та рішенням Державної Фіскальної Служби України від 26 вересня 2014 року № 4024/6/99-99-10-01-06-15 (а. с. 32-35, 37-41).

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України регламентовані положеннями Митного кодексу України (далі - МК України).

Відповідно до п. 35 ст. 1 МК України пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу па переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Пунктом 19 статті 1 МК України передбачено, що митні процедури - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також зі справлянням передбачених законом податків і зборів.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі Митного кодексу України відповідно до заявленого митного режиму.

Приписами ч. 2 ст. 69 МК України ( в редакції чинній на момент проходження позивачем митного оформлення) встановлено, що саме митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Також, у ч. 4 ст. 69 МК України ( в редакції чинній на момент проходження позивачем митного оформлення) зазначено, що у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

З огляду на вказані норми, колегія суддів дійшла висновку, що на момент проходження митного оформлення товару ДП «БіоЛайн Україна» контроль правильності класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД здійснював митний орган.

Порядок роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішення питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 650 (надалі - Порядок № 650).

Пунктом 4 розділу III Порядку № 650 встановлено, що контроль правильності класифікації товару здійснюється шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування, передбаченій ст. 257 МК України; відомостей про товар та коду товару згідно УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного оформлення документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД; заявленого коду товару відомостям, наведеним у базі даних «Класифікаційні рішення» програми «Інспектор 2006» ЕАІС.

У випадку неможливості однозначно перевірити правильність класифікації товару на підставі задекларованих відомостей митний орган згідно п. 5 розділу III Порядку № 650 зобов'язаний письмово повідомити декларанта про необхідність надання додаткових документів чи відомостей.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в матеріалах справи відсутні підтвердження щодо витребовування у позивача додаткових документів для встановлення класифікації товару під час митного оформлення.

Відповідно до ч. 6 ст. 264 МК України ( в редакції чинній на момент проходження позивачем митного оформлення) митна декларація приймається до оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені Митним кодексом України.

Частиною 9 статті 264 МК України ( в редакції чинній на момент проходження позивачем митного оформлення) передбачено, що митний орган не може відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, передбачені цим кодексом.

При цьому, факт прийняття митним органом митної декларації від 24 грудня 2012 року № 125130000/2012/907986 свідчить про те, що декларантом подано всі необхідні документи, в тому числі на підтвердження заявленої класифікації Товару (а. с. 139-141).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що, проставляючи штамп у відповідній графі митної декларації, митний орган підтвердив правильність та достовірність всіх обов'язкових реквізитів та даних, а отже він погодився з визначенням Товару за кодом 8419200000.

Відповідно до ч. 6 ст. 69 МК України штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Таким чином аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази щодо підтвердження таких обставини.

Крім того, якщо митний орган, приймаючи митні декларації, відніс товар до певного коду товарної номенклатури та пропустив його на митну територію України (після сплати податків і зборів), то в подальшому відповідний орган не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05 березня 2013 року у справі № 21-36а13.

Враховуючи вкладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті всупереч вимогам законодавства України та є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Також, колегія суддів звертає увагу, що ввезення на митну територію, реалізація та застосування в Україні медичних виробів дозволяється тільки після їх державної реєстрації, що підтверджується п. 1 Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 листопада 2004 року № 1497.

Як вбачається з матеріалів справи, медичний виріб «Стерилізатори медичні. МЕDISТЕR® для термічної дезінфекції медичних відходів» внесено до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення України, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 08 червня 2012 року № 11620/2012 (а. с. 68).

При цьому, як вбачається з вказаного вище свідоцтва, згідно з наказом Державної служби України з лікарських засобів від 08 червня 2012 року № 467 товар «Стерилізатори медичні МЕDISТЕR® для термічної дезінфекції медичних відходів» за кодом УКТ ЗЕД 8419200000 внесено до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення України і дозволено до застосування в медичній практиці.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів -

У Х В А Л ИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2014 року - залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 20.04.2015.

Головуючий суддя Н. В. Безименна

Судді В. О. Аліменко

А. Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Аліменко В.О.